Дві сотні вірян із Закарпаття здійснили паломництво до міста Марія-Повч

Із 17 по 19 липня відбулася традиційна проща греко-католиків із Закарпаття до Марія-Повча. У триденній духовній мандрівці взяли участь сотні вірян, які з молитвами та співами подолали близько 70 кілометрів від Береґшураня до відпустового місця. Центральною темою цьогорічного паломництва була подяка. Учасники не лише випробували власну фізичну витривалість, а й зміцнилися у спільній молитві та духовних роздумах, адже подорож до святині стала особливою нагодою відчути віру, єдність і надію.

Паломницька спільнота, яка налічувала близько двохсот осіб, отримала в подарунок футболки з символікою прощі, що знаменувало їхній спільний молитовний намір. Із цим видимим знаком єдності віряни вирушили в дорогу, по черзі несучи паломницький хрест на чолі процесії.

Серйозним випробуванням для мандрівників стала спека та висока вологість повітря. Проте, попри втому, молитва і пісня не вщухали протягом усього шляху. Прохолоду та сили підтримували мінеральною водою, яку надав Карітас Ніредьгазької єпархії, а на зупинках і в дорозі паломникам її невтомно роздавали співробітники та волонтери Карітасу Святого Пантелеймона із Закарпаття.

Перший день паломництва завершився в Нірмаді, де місцева греко-католицька парафія та мерія забезпечили учасникам нічліг і харчування. Під час вечірнього богослужіння в храмі настоятель парафії Арнольд Араніч привітав прочан та закликав їх залишатися вірними своїй духовній меті, попри фізичні випробування. Після вечері місцеві віряни та родини із сусіднього Пустадобоша гостинно відчинили свої домівки для гостей. Багато хто з паломників мав нагоду зустріти давніх знайомих і друзів із попередніх прощ, що ще більше зміцнило почуття єдності спільноти.

Уранці другого дня до процесії приєднався єпископ Ніредьгазький Абель Сочка, який супроводжував закарпатських вірян до Уйфегерто. Після відпочинку розпочалася остання і найскладніша частина паломництва. Особливо зворушливою стала зупинка біля хреста на в’їзді до Марія-Повча, де прочан зустрів директор святині Петер Мошойго, запросивши всіх до спільної молитви. Вже на околицях міста до ходи приєднався й єпископ Атаназ Орос, який разом із вірянами увійшов до святині. Позаду залишилися майже сімдесят кілометрів пішого шляху, тому мить прибуття викликала на очах багатьох присутніх сльози.

У своїй молитві владика просив особливого заступництва Пресвятої Богородиці за жителів Закарпаття, за їхню зранену війною батьківщину та за всіх, хто звертається до Божої Матері з надією на допомогу. Протягом дня на вірян чекали спільні моління та можливість приступити до таїнства сповіді. Багато хто з паломників провів ніч у молитовному чуванні. У неділю вранці до духовної спільноти приєдналися нові прочани, які прибули автобусами, а також закарпатські родини та окремі віряни, які доїхали до Марія-Повча самостійно.

Ніколетта Ковач, вірянка греко-католицької парафії села Чепа, яка долучилася до прощі, у коментарі нашому виданню поділилася: «Цього року я вже увосьме здійснила паломництво до Марія-Повча. Щоразу я даю певну обітницю, з якою йду цей шлях, але водночас у серці завжди живе вдячність. Це те, що незмінно супроводжує мене і дорогою додому: глибока подяка за все, що я отримала. У метушні повсякдення душа втомлюється і виснажується так само, як і тіло. Ця проща для мене своєрідне щорічне духовне відновлення, два дні, коли я відкладаю всі турботи й зосереджуюся лише на дорозі та молитві. Коли ми крок за кроком наближаємося до святині, внутрішній шум стихає, поступаючись місцем молитві, тиші та вдячності. Звернення до Діви Марії – це не просто традиція, це можливість почерпнути сили, щоб упевнено йти по життю далі. Вона та, перед ким я можу повністю відкрити своє серце, і від Неї я отримую надію, спокій та витримку на весь наступний рік. Без цієї духовної поживи було б набагато важче нести щоденні тягарі. Ці два дні безцінні й для нашої спільноти. У сьогоднішніх складних обставинах надзвичайно важливо, щоб піша проща, а згодом і недільна зустріч з іншими земляками єднали нас у ту велику родину, яку ми творимо вдома, у повсякденному житті. Як у дорозі, так і під час зустрічі, ми відчуваємо себе єдиним цілим, і це додає нам сил на прийдешні будні».

У святковому богослужінні, яке увінчало паломництво, взяли участь близько п’ятисот вірян із Закарпаття. Після спільної молитви та подяки прочани повернулися до своїх парафій духовно відродженими та укріпленими у вірі, несучи з собою благодать та незабутній досвід спільної прощі.

(LI/Kárpátalja hetilap)