Епідемія коронавірусу цього року переписала сценарії всіх заходів. Не став винятком і «Берчені-Фест», адже колоритна подія, до якої з року в рік долучалося дедалі більше учасників: окрім угорців, чимало українців, росіян та представників інших національностей, – цьогоріч не відбулася.
Свято, що проводилось у дворі Ужгородського замку громадською організацією «Pro Cultura Subkarpathika» протягом трьох років поспіль, тепер відбулось у формі меморіального заходу на честь Міклоша Берчені – покладання вінків до погруддя видатної постаті угорської історії, розташованого тут. Через епідемічну ситуацію влаштувати фестиваль не вдалося, проте організатори вважали важливим вклонитися пам’яті Міклоша Берчені та його дружини Крістіни Чакі. Меморіальний захід відбувся 20 вересня у вузькому колі.
Участь у заході взяли голова ТУКЗ-КМКС Василь Брензович, президент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства та ГО «Pro Cultura Subkarpathika», депутат обласної ради Ілдика Орос, Генеральний консул Угорщини в м. Ужгороді Йожеф Бугайло, консул Берегівського консульства Томаш Гайгато, в.о. ректора Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, депутат обласної ради Йожеф Баторі, голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ужгородського району, керівник фракції КМКС в Ужгородській райраді Лівія Балог, голова осередку ТУКЗ-КМКС м. Ужгорода Юдіт Кулін.
Михайло Делеган, виконуючий обов’язки директора Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тіводара Легоцького, вручив унікальні грамоти Василю Брензовичу та Ілдиці Орос з нагоди 75-річчя музею та за вагомий внесок у розвиток угорсько-українських музейних відносин та ініціювання фестивалю.
«Кожне місто має постать, діяльність якої пов’язана з його історією. Для Ужгорода це, безперечно, Берчені – одна з найвизначніших особистостей в історії угорського Закарпаття. Він належав до найосвіченіших людей свого часу, володів багатьма мовами, усе життя боровся й фактично перетворив Ужгородський замок на вагомий культурний центр, – наголосив у своїй промові Василь Брензович. – Радий, що саме нашому поколінню вдалося у 2002 році встановити в місті пам’ятник Берчені. Це робота скульптора Міклоша Дєрфі. Оскільки залишився тільки один портрет Берчені, погруддя зробили з нього. Через епідемію цього року ми не маємо можливості провести «Берчені-Фест» у звичному режимі, проте вважаємо важливим вклонитися пам’яті державного діяча та його дружини».
«Свого часу ми створили фестиваль, адже, вважаю, кожне місто має знайти свої корені. Тоді воно зможе процвітати, якщо поглинатиме культуру через це коріння з якомога більшої глибини різних віків. Ми можемо пишатися Берчені, тому що він був всесвітньо відомим політиком, дуже освіченою та великою людиною. Говорив мовою всіх народів, які тут мешкають, з цього можуть брати приклад і політики XXI століття», – наголосила, у свою чергу, Ілдика Орос. Вона також нагадала, що погруддя Міклоша Берчені й Крістіни Чакі були встановлені у дворику Ужгородського замку з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття за підтримки Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді.
«Однак пам’ятники не говорять, і в XXI столітті вони не багато означають для мешканців. Саме тому ми вважали за потрібне задля збереження пам’яті визначної постаті щороку привертати до нього увагу подією, ближчою до молоді та міста. Так був створений «Берчені-Фест», якому передував благодійний бал «Крістіна», організований Генеральним консульством. Мені шкода, що ми пропустили цей рік, але я сподіваюся, що наступного, на п’яту річницю, зможемо провести набагато більше свято. Сьогодні ж увечері ми продемонструємо коротку нарізку відео з попередніх фестивалів на площі Театральній. Сподіваюся, це також спонукатиме жителів міста трохи вивчити питання й дізнатися більше, ким був Берчені», – підсумувала Ілдика Орос.
