Роботи, створені у рамках відомих у всьому світі пленерів скульпторів, які організовує ГО „Pro Arte – Munkács”, за останнє десятиліття з’явилися в численних населених пунктах Закарпаття та навколишніх регіонів, ставши визначними елементами громадських просторів міст і сіл. До заходу, організатор та ідейний натхненник якого закарпатський митець Петро Матл, щороку долучаються митці з усього світу. Вони створюють ексклюзивні роботи, які збагачують культурну спадщину краю.
Ми живемо у надзвичайно складні часи, війна залишає відбиток на повсякденному житті, але мистецтво вселяє надію в невизначеності, слугує світлом в темряві та життєствердженням над смертю та безнадією. 1 червня стартував 14-й Закарпатський міжнародний симпозіум скульпторів. Цього року, згідно із задумом організаторів, немає заздалегідь визначеної теми робіт. Заявки на участь у двотижневому творчому таборі подали 30 митців з різних країн світу. З них видібрали шістьох – з Угорщини, України, Румунії, Польщі, Португалії та Мексики. Скульптори творять на базі санаторію „Квітка Полонини”, розташованому в мальовничій місцевості.
„Це вже чотирнадцятий міжнародний симпозіум скульпторів, організований нами. Величезна вдячність санаторію, який забезпечив нас не тільки проживанням та харчуванням, але й матеріалом для творчості. Оскільки оздоровчий заклад має від нас лише лише одну скульптуру, на знак подяки цього разу ми вирішили подарувати три, решта потраплять до парку скульптур громадської організації «Pro Arte – Munkács» у Чинадійові”, – каже Петро Матл.
Організатори прагнуть привернути увагу до збереження культурної спадщини Закарпаття, яке має чудові природні особливості, водночас надаючи можливість молодим та досвідченим митцям розкривати свою творчість у мальовничому краї, сприяючи розширенню Карпатського скульптурного шляху.
За останні кілька років у творчих таборах було створено понад 130 скульптур, деякі з них – в рамках програми „Карпатський скульптурний шлях” були передані до населених пунктів Закарпаття, Львівщини та східних областей Угорщини.
Від Сколе Львівської області до Гестеред в Угорщині приблизно 250 кілометрів по прямій, але власне скульптурний шлях набагато довший, оскільки він складається з кількох пов’язаних маршрутів, що є новинкою в нашій країні.
„Цього року також приїхали завзяті та натхненні митці, надзвичайно хороші, позитивні люди, що рідкість у ці складні часи. Склалася гарна компанія, хтось грає на гітарі, зокрема я – на губній гармошці, тож ми імпровізуємо концерти для себе вечорами. Наш мистецький пленер цього року не має певної теми, кожен має щось у серці та душі, що хотів би втілити у власній роботі”, – каже Петро Матл.
Дехто зі скульпторів створює унікальне уявлення про зв’язок та переплетення минулого та сьогодення, часу та природи у просторі. Зокрема Сабріна Коко, яка приїхала з Мексики, працює над роботою під назвою «Шепіт спіралі». „Час визначався повільною зміною пір року. І була дивна скеля, у формі фігури, сформована вітром і водою протягом тисячоліть. Її силует нагадував недосконалу спіраль, кам’яний вир, який, здавалося, приховував таємницю всесвіту. Ми назвали його Шепітом Спіралі, бо, якщо прикласти вухо до каменю, можна було почути шепіт землі, вітру, потік води. Спіраль стала центром нашого світу, символом вічного циклу природи, життя, смерті та відродження. Якось нас вразила велика посуха. Річки висохли, земля потріскалася, тварини почали гинути. Мій дід підійшов до скелі, поклав руку на спіраль, заплющив очі та прислухався. Але замість звичних звуків почув приглушений стогін, що долинав з глибини землі. „Спіраль сумна, природа страждає. Ми забули своє місце у світі, ми взяли більше, ніж нам потрібно. Ми повинні змінити свої звички, повинні навчитися жити в гармонії з природою, інакше Спіраль зупиниться назавжди, а разом з нею і саме життя”, – сказав він нам тоді. Люди уважно слухали його слова. Спіраль відтоді ще не відновила своє обертання, але якщо ми уважно прислухаємося, то все ще можемо відчути її шепіт – це сила тих, хто вірить у важливість турботи, поваги до вічного циклу, життя в гармонії з ним і творення”, – описала скульпторка захопливу історію про свою роботу, над якою працює.
Симпозіуми скульпторів громадської організації „Pro Arte – Munkács” сприяють зміцненню культурної ідентичності, демонструють життєствердну силу мистецтва, а також, через створені тут роботи та міжнародну мистецьку співпрацю, випромінюють надію та творчу енергію у важкі часи.
Завершився IX Міжнародний симпозіум скульпторів, організований громадською організацією «Про Арте Мункач».
Цього року захід провели на базі санаторію «Квітка Полонини» на Свалявщині. Участь у пленері щороку беруть скульптори з різних країн світу. Вони створюють свої роботи щоразу за іншою тематикою. Тема цьогорічного заходу – «Нове дихання», яка символізувала прагнення людства вільно дихати після епідемії.
@TheLastLeg#isitok is it OK that residents of Bell End in Rowley Regis have taken inspiration from dick of the year to name Putin Bellend of the year & even put this statue of him on Bell End. pic.twitter.com/Rvq3KInLzG
@TheLastLeg#isitok is it OK that residents of Bell End in Rowley Regis have taken inspiration from dick of the year to name Putin Bellend of the year & even put this statue of him on Bell End. pic.twitter.com/Rvq3KInLzG
