19 серпня Греко-католицька молодіжна організація (GISZ) відзначила одну з найважливіших річниць свого існування: тридцять років тому стартувала молодіжна зустріч «Megmaradni», яка вже стала традиційною. Захід, створений для молоді, яка живе на Закарпатті та зберігає греко-католицькі традиції, розпочався урочистою святою літургією в греко-католицькому центрі імені Елемера Ортутая в Берегові. Програма завершилася спільним обідом, привітаннями, бесідами та святковим тортом.
Атмосфера зустрічі була одночасно затишною та урочистою. Священна літургія, яку відправив єпископський вікарій Ференц Демко, наповнила учасників духовним піднесенням та відчуттям єдності, а промови, бесіди та святковий обід створили можливість для невимушеного спілкування. З нагоди тридцятирічного ювілею особливого значення набули спогади про минуле та зміцнення віри в майбутнє. Греко-католицький священник Єно Лоддар, голова товариства GISZ, розповів про історичні витоки події, тридцятилітню історію та виголосив сучасне послання.
Як він зазначив, не випадково тоді програма отримала назву «Залишатися»: «Тридцять років тому головним завданням було утримати молодь на Закарпатті, – підкреслив він. – Щоб вони не виїжджали, залишалися на батьківщині, залишалися віруючими людьми, жили в громаді. Тоді, після зміни політичного режиму, почалася нова боротьба, і ми бачимо, що сьогодні ми не в легшому становищі. Однак мета залишилася та ж сама: допомогти молоді знайти щастя на батьківщині. Хай то сім’я, робота чи релігійність – важливі всі теми, які сприяють збереженню населення, що тут проживає.
За словами отця Єно, до сьогоднішнього дня має значення те, про що говорять у таборах:
– Зараз актуальним є питання виживання. Ми звертаємося до молоді, що поділені окремими групами за віком, адже 12-річну дитину цікавлять інші питання, ніж 17-18-річного підлітка. Їхні інтереси різні, тому до них потрібно підходити по-різному. Таким чином, кожен має можливість поговорити про найважливіші для себе теми.
Особливо приємно, що на зустрічі найстаршої вікової групи можна поспілкуватися з молодими людьми, які висловлюють свої думки зріло і свідомо:
– Дивно і піднесено відчувати, наскільки розумні й свідомі сучасні молоді люди. Часто я сам замислююся над тим, як я думав у цьому віці. Я щиро дякую Богові за те, що ми можемо працювати з таким міцним поколінням.
На ювілеї отець Іштван Орос, один із засновників зустрічі «Megmaradni», збагатив спільний досвід учасників своїми особистими спогадами. Як він згадав, молодим священником, у віці ледь 25 років, він прибув на місце служби в Нове Село і Батар, де зустрів неймовірну відкритість із боку вірян, старших і молодих.
«Реформатська пасторка запросила мене до с. Окліг, щоб я виголосив кілька слів на молодіжній зустрічі, і там у мене з’явилася думка: нам, греко-католикам, теж потрібне щось подібне», – розповів отець Іштван.
Тоді він звернувся до отця Константина Сабов, з яким вони разом почали обмірковувати ідею. Спочатку вони організовували експериментальні релігійні табори: співали, грали, молилися.
– Наступного року ми вже організували зустріч із більш серйозною програмою та доповідачами, де молоді люди самі взяли на себе роль в організації, керівництві групами та всій роботі.
З вітального слова пароха Іштвана Мароші стало зрозуміло, що греко-католицька громада динамічно реагує на сучасні суспільні виклики, водночас спираючись на традиції як на джерело сили.
«До передумов належить відродження греко-католицької церкви після зміни політичного режиму (розпаду радянського союзу -ред.), яке відбулося після довгих років переслідувань церкви та вірян», – нагадав він. – Молодіжна зустріч була органічною частиною цього процесу відродження.
У своєму виступі він навів символічний приклад естафетної палички, яка, на його думку, добре виражає суть молодіжних зустрічей і безперервність церковної громади.
– Коли хтось передає естафету, двоє бігунів повинні пробігти один відрізок разом. Це означає, що один з них ще не повністю втомився, а інший ще не набрав повної швидкості. Ці кілька метрів спільного бігу символізують те, що в церковному житті речі не починаються і не закінчуються в одну мить, – сказав він.
Після цього Іштван Орос і його дружина Ріта Орос, які обоє взяли на себе левову частку роботи з організації зустрічей «Megmaradni», поділилися своїми думками про те, як розвивалася молодіжна пасторація з часу зміни режиму, і що сьогодні означає служити молоді в такому складному середовищі.
Однією з найцікавіших частин програми була панельна дискусія, під час якої Констянтин Сабов, Іштван Орос, Ріта Орос, Міклош Егреші та Єно Лодар поділилися своїми думками. Учасники згадували три десятиліття зустрічей «Megmaradni» через особисті історії та досвід, одночасно розмірковуючи про виклики сьогодення. Йшлося про те, як змінювалося звернення до молоді протягом років, на які духовні та суспільні потреби потрібно було відповідати, і що залишилося незмінним донині: віра та сила спільноти, яка утримує молодь Закарпаття.
На завершення програми всі разом розрізали і з’їли святковий торт, що стало гарною нагодою для невимушеної розмови та святкування спільності.
Тридцята зустріч «Megmaradni» показала, що GISZ – це набагато більше, ніж просто команда організаторів: це справжня спільнота для греко-католицької молоді Закарпаття.
