Зворотний бік оцифрування: нещодавнє дослідження виявило, що чверть наукових публікацій не архівуються та не зберігаються належним чином. Це свідчить про те, що онлайн-системи збереження цих досліджень не встигають за зростанням обсягу наукової роботи.
«Це проблема, тому що наука й дослідження побудовані на посиланнях та примітках і, якщо ви не можете підтвердити сказане кимось іншим, це викликає серйозні труднощі», – наголошує Мартін Ів, дослідник літератури, технологій і видавничої справи Лондонського університету, один з авторів дослідження. Зрештою, важко обґрунтувати твердження, якщо ви не маєте на що вказати, аби довести, звідки воно походить.
У дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Librarianship and Scholarly Communication (який підтримує організація цифрової інфраструктури Crossref), було проаналізовано 7 438 037 публікацій з ідентифікаторами DOI, або цифровими ідентифікаторами об’єктів. Ці DOI складаються з літер та цифр і використовуються, наприклад, для ідентифікації наукових публікацій. Зокрема дослідження, про яке йдеться, позначається так: https://doi.org/10.1038/d41586-024-00616-5.
Аналіз випадкової вибірки показав, що 28% публікацій, або понад два мільйони статей, не з’явилися в жодному цифровому архіві, незважаючи на наявність DOI. Лише 58% ідентифікаторів вказували на роботи, які зберігалися і зберігаються принаймні в одному архіві.
Мартін Ів зазначає, що згадане дослідження має певні обмеження. Зокрема воно відстежувало лише статті за DOI, а не шукало їх у всіх цифрових репозиторіях. Науковець також пропонує заходи, які можуть допомогти подолати цю проблему, повідомив портал Nature.
