“У цей день для вас завершується ціла епоха. Ви покидаєте безпечні стіни школи. Маєте знати, що не випадково Бог привів вас до цього навчального закладу і не випадково ви потрапите до того чи іншого вищого навчального закладу. Адже Всевишній завжди піклується про нас і робить для нас найкраще. Завершуйте школу з цим усідомленням і завжди пам’ятайте про це”, – з таких щирих думок розпочалося свято останнього дзвоника у Великоберезькому реформатському ліцеї. Випуск 30-го класу навчального закладу відбувся 31 травня у реформатській церкві села.
На початку заходу Ласло Товт, директор і пастор ліцею, проголосив Слово Боже перед учнями, батьками, рідними та гостями уривком із Псалма 25, вірша 4: “Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь”.
“Ці прекрасні з літературної точки зору рядки несуть дуже глибокі послання, адже натхнення походить від найчистішої, найдосконалішої, найвеличнішої людини, з якою був пов’язаний автора псалма. Давид написав ці рядки від Бога. Питання сьогодні не в тому, що думав автор на той момент, а в тому, що цими словами говорить Бог”, – наголосив пастор.
“Якби людство йшло Божими шляхами, то ці шляхи зближували б людей одне з одним, але велика кількість страждань і гріхів, образи одне проти одного, війни, суперечності, розбіжності та нездатність досягти згоди чи примирення показують, що кожен йде своїм шляхом і вважає саме його правильним. Серед вас є ті, хто вже пережив це, і Бог щодня показує вам шлях, навчає і веде їх стежкою, але є й ті, хто йде своїм власним шляхом. Ми тут намагалися ввести вас на шлях Господній, ваш класний керівник, ваші вчителі, ваші вихователі та я працювали для цього, ми молилися за вас, і якщо було потрібно, то із суворістю, іноді з прощенням, але ми зробили все, щоб ви могли пізнати шлях Господній і з життям, оновленим Святим Духом, ви продовжували йти шляхами Господніми після того, як покинете стіни ліцею. Нехай милостивий і правдивий Бог дарує вам, щоб ви могли пізнати Його Сина, Господа Ісуса Христа, щоб ви не вагалися відмовитися від усіх ваших попередніх шляхів, щоб ходити з Ним!” – сказав Ласло Товт, звертаючись до випускників.
Консул Угорщини в Берегові Дьордь Балог у своїй вітальній промові зачитав рядки з листа Ілони Зріні, написаного 1692 року до свого тоді 12-річного сина Ференца Ракоці, якого вона більше не побачила після облоги Мукачівського замку. Відтак наголосив: ніщо не може дати більш змістовного напуття для молодих людей, які вступають у новий етап свого життя після закінчення навчання, ніж думки, описані цією жінкою. Кожна територія, регіон протягом історії має хоча б одного керівника, князя, правителя, чия духовність стає визначальною для громади, яка житиме в усі наступні епохи. Ілона Зріні пов’язана із Закарпаття. Ми знаємо, що у випадку таких просвітницьких, провідних особистостей і люди певного регіону в усі часи пов’язані з ними. Вас цей приклад також зобов’язує, і вам в тому числі адресовані настанови та благословення її материнського серця. Дякую вам, а також вашим вчителям і батькам за те, що вони супроводжували вас, навчали і виховували вас у дусі настанов Ілони Зріні навіть у найскладніших обставинах. Ніколи не забувайте про це. Живіть, навчайтеся, працюйте так і передайте це і своїм родинам”, – закликав дипломат.
Керівник дияконічного відділу Закарпатської реформатської церкви Бейло Надь у своєму листі закликав випускників озирнутися на роки, проведені у школі, зберегти пам’ять одне про одного, вирушати в дорогу зі смиренним серцем та справжньою вірою в Бога, ніколи не випускати Божої руки та керуватися словами апостола Павла до Коринтян: “Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужніми, сильними. Все у вас хай буде з любов’ю”.
“Дорослішання не відбувається за одну ніч, але цей день — день останнього дзвоника — важлива віха на цьому шляху”, – підкреслив у своєму виступі проректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Дюла Фодор. “Світ, який чекає на вас, часом складний і непередбачуваний. Але пам’ятайте: усі знання, весь досвід, який ви тут здобули, додадуть сили та безпеки. І, можливо, ще важливіше, що людяність, співчуття, повага, які ви отримали від своїх вчителів, однокласників, – це те, що стане для вас справжнім дороговказом. Бажаю наважуватися мріяти, але не боятися діяти. Будьте сміливими, але й скромними. Знайдіть свій шлях, але ніколи не забувайте, з чого ви починали”, – закликав він випускників, при цьому наголосивши: зараз школа прощається з вами, але спогади, уроки та досвід, отримані тут, житимуть вічно.
Головний куратор Закарпатської реформатської церкви Габор Данку подякував Богу за вчителів, батьків та всіх, хто залишився вдома та продовжує свою роботу на батьківщині. “Я зберу їх, Я їх визволю, і вони розмножаться, як давним-давно. Хоча Я розпорошив їх між народами, вони згадають Мене і житимуть, і повернуться з дітьми своїми (Ісая 10, 8–9) “, – процитував він слова із Біблії, провівши паралель із нинішнім надзвичайно складним періодом, даючи надію на повернення додому в прекрасніше, мирніше та безпечніше майбутнє усім тим, хто зараз знаходиться далеко від своїх домівок.
“Прошу Бога і молюся, щоб Він вирівняв ваш шлях, який, я вірю, Він записав у Своїй вічній книзі, і він написаний для вашого блага, – зазначила, звертаючись до випускників, радниця з питань освіти Закарпатської реформатської церкви Анна Панді-Секереш. – Шукайте Господа, де б ви не були, нехай Біблія буде вашим щоденним читанням, нехай молитва ніколи не покидає ваших вуст і сердець, нехай Бог веде ваші шляхи, завжди відчувайте та знайте, що Великі Береги і Закарпаття раді вам!”
Після вітальних промов із випускниками попрощалися десятикласники, подарувавши символічні торбинки на подальший шлях.
Відтак представники Петра Мартін та Ференц Конрад Нойбауер передали символічну естафету Сінтії Молнар та Тібору Ціблі. Цим символічним жестом випускники символічно надсилають послання наступникам, що відтепер на них чекатимуть серйозні завдання, нові виклики і що в наступному навчальному році вони повинні стати взірцями для учнівського колективу.
Після цього випускники виступили з віршами та піснями, засвідчуючи віру в Бога, висловивши, що для них означають надія, любов, турботлива родина, праця батьків та вчителів, дружба, школа, батьківщина та дім. Вони попрощалися зі своєю школою, подякували своїм близьким та вчителям за підтримку, турботу та все, що вони отримали в закладі протягом останніх років.
У своїй святковій промові Вікторія Іоніка-Антал, директорка з питань освіти Великоберезького реформатського ліцею, описала як «виняткову таку ситуацію», коли хтось кудись іде з Божим благословенням, що стосується всіх випускників. Вона закликала жити теперішнім, бути вдячними за мить, яку дає Бог: “Не бійся, бо Я з тобою; не лякайся, бо Я — Бог твій. Я зміцню тебе, Я допоможу тобі, Я підтримаю тебе правицею праведності Моєї» (Ісаї 41:10).
Тімеа Тар попрощалася зі своїм класом зворушливою та особистою промовою, згадуючи спільні переживання та моменти, проведені разом: “Ніколи не забувайте, що ви цінні, ви – чудові творіння Господа – сприймайте себе такими й живіть гідно цього”, – закликала класний керівник.
Марта Чок від імені батьків подякувала вчителям, вихователям та всім працівникам гуртожитку, які роками супроводжували дітей. Вона також відзначила можливості, які надає ліцей, адже в стінах школи проводяться не лише уроки, а й глибокі розмови та духовні заходи, що залишають незабутній досвід в учнях.
На завершення свята Ласло Товт вручив стипендії ім. Лайоша Гулачі випускникам. Їх отримали Ванесса Іржик, Петра Жофія Чок, Петра Мартін і Конрад Ференц Нойбауер. Відповідна стипендія була заснована у рамках Програми “Ти не сам” зокрема з ініціативи колишнього студента Великоберезького реформатського ліцею, пастора Андраша Дьордя, котрий опікується долею учнів своєї альма матер. Мета програми – забезпечити 4 випускникам із найкращими академічними результатами додаткові заняття з обраного предмета, регулярні індивідуальні консультації, а також внести внесок у початкові витрати на вступ у вищий навчальний заклад.
31 травня подвір’я Косоньського ліцею імені Арань Яноша, що на Берегівщині, наповнилося особливим трепетом – тут лунав останній дзвоник 2024-2025 н.р. Ця мить завжди особлива, бо вона водночас радісна й зворушлива: позаду залишився ще один навчальний рік, а попереду – нові горизонти, виклики та мрії.
Цього року на Закарпатті шкільне життя завершили 10 456 одинадцятикласників і 15 896 дев’ятикласників. Для когось попереду довгоочікувані літні канікули, а для випускників – відповідальний період: складання національного мультипредметного тесту (НМТ) та вступна кампанія до вищих навчальних закладів.
У Косоньському ліцеї святкування відбулося у родинній атмосфері: зібралися учні, батьки, вчителі, гості та випускники. Урочистості розпочалися з виконання Державного Гімну України та національної молитви угорців. Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих у війні – символічне нагадування про непросту дійсність, у якій живемо.
Зворушливу промову виголосила директорка ліцею Ангела Яноші. Її слова стали підсумком і одночасно настановою для майбутнього покоління: «Ми, учні, батьки, вчителі, стоїмо тут на межі двох світів: позаду шкільні роки, попереду – доросле життя. Ми не лише вчилися, ми вчилися жити. Ви навчилися бути сильними, витривалими, гідно триматися навіть у найважчі дні. Це – ваша мова, ваша культура, ваша ідентичність».
Директорка подякувала батькам за довіру, педагогам – за самовіддану працю, а випускникам – за старання, гідну поведінку та досягнення. Особливе місце у промові зайняли слова видатного патрона навчального закладу: «Найвища мета тут, у земному житті, – бути людиною завжди і за будь-яких обставин» (Янош Арань).
У рамках урочистостей учні, які здобули перемоги на обласних та всеукраїнських олімпіадах, були нагороджені почесними грамотами. Це не лише їхня особиста гордість, а й гордість усього ліцею, який вкотре довів високий рівень освіти.
Директорка також вручила подяки педагогам, які сумлінно працювали протягом року, надихаючи та підтримуючи учнів у часи змін та викликів.
Особливо емоційним був момент виступу класної керівниці випускників Юдіти Варги. Вона поділилася теплими спогадами, відзначила важливість пройденого разом шляху: «Шкільні роки – це довгий шлях. І у вашому житті настав той момент, коли ви зможете підбити певні підсумки – що ви накопичили досі й над чим вам ще потрібно працювати в майбутньому, щоб якнайкраще підготуватися до наступного важливого етапу».
Сльози, обійми, квіти – все це створювало зворушливу атмосферу, де відчувалася глибока вдячність і нерозривний зв’язок між учнями, вчителями та батьками.
Не залишилися осторонь і учні 10 класу, які звернулися до випускників із теплими словами привітання. Вони вручили їм символічні пам’ятні торбинки з побажаннями щастя, успіху та здійснення мрій. Цей невеликий жест був щирим знаком поваги й дружби між поколіннями учнів.
Завершальним акордом урочистостей стала прощальна хода випускників: вони востаннє пройшлися коридорами рідної школи, а відтак – вулицями села. Кожен крок цього шляху – спогад, кожен погляд – вдячність.
Цей день залишиться у серцях не лише випускників, а й усієї шкільної родини Косоньського ліцею. Бо останній дзвоник, це не просто кінець. Це – початок. Початок нового етапу, де кожен учень, озброєний знаннями, досвідом і цінностями, вирушає у свій шлях.
Нехай цей шлях буде світлим, успішним і натхненним. Нехай кожен випускник пам’ятає, що школа – це не лише стіни. Це – дім, де на нього завжди чекатимуть.
У Коростишеві Житомирської області 11-класники поїхали на кладовище до свого однокласника Романа Мартинюка та його молодших сестри й брата, які загинули внаслідок удару рф.
Про це у п’ятницю, 30 травня, повідомили в адміністрації Коростишівського ліцею № 1 на сторінці у Facebook.
Як повідомили у ліцеї, випускники привезли з собою квіти та іграшки, а класна керівниця провела для них останній дзвоник на кладовищі. Там також нагадали, що Роман, його молодша сестра Тамара і брат Станіслав загинули вночі 25 травня внаслідок атаки рф по Коростишівській громаді.
Учні ліцеї привезли на кладовище навіть шматочки торта — 29 травня у дівчинки мав бути день народження. Класна керівниця 11 класу провела на кладовищі останній дзвоник, додали у закладі.
Раніше повідомлялося, що внаслідок російської атаки постраждали батьки дітей. У подружжя залишились старші сини віком 24 та 26 років. Росіяни вбили 8-річного Станіслава, 12-річну Тамару та 17-річного Романа.
Свято останнього дзвоника в Ужгородській середній школі № 10 з угорською мовою навчання імені Габора Дойко відбулося 16 червня. Поки ведуча зачитувала імена 21 випускника, ті під дощем вишикувалися у дворі. На жаль, погода не сприяла учасникам дійства і решту частину свята.
Першою з вітальною промовою виступила директорка навчального закладу Юдіта Кулін.
– Минув ще один рік. Не можна сказати, що позаду нас легкий рік, і завершення теж буде непростим, – розпочала свою промову директор, маючи на увазі хмарну погоду. – Ми живемо в напружений час, але закликаю всіх використати сьогоднішнє свято, щоб згадати радісні моменти та події цього року. Давайте подивимось на труднощі, як на речі, що зміцнюють нас, розвивають навички у вирішенні проблем, змушують усвідомити, наскільки важливо й відрадно допомагати один одному, – наголосила Юдіта Кулін. Вона попрощалася з випускниками, цитуючи слова Ендре Дєкеші: «Щасливі ті, хто знають, для чого вони живуть, бо тоді вони також знатимуть, як жити».
Учні 11 класу, які досягли високих результатів, також отримали відзнаки: Ніколетта Тар з англійської мови, Анастасія Суйо з образотворчого мистецтва та Адам Клацик із фізкультури.
Привітали й учнів, які посіли призові місця в предметних олімпіадах і конкурсах.
У минулому навчальному році вчителям теж було непросто впоратися з новою ситуацією. Низка педагогів – учительки початкових класів Єлізавета Кучерявка та Єва Шойом, вчителька української мови та літератури Олександра Банк, вчителька математики Маргарита Беседа, вчителька біології Брігітта Гайдош, вчителька трудового навчання Маргарета Сопко та бібліотекарка Антонія Товт – отримали за роботу подяки міського відділу освіти.
Консулка Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Едіта Альбертне Шімон у вітальній промові зазначила: яким би піднесеним не було це свято для присутніх, не можна не згадати про те, що ми живемо в дуже важкий час і хочемо повернутися до нормального життя, бо відчуваємо, що так залишатися не може.
– Незважаючи на невизначеність, є кілька факторів, у яких ми впевнені. Це наша потреба миру та безпеки, наші базові цінності: віра, рідна мова, взаємоповага. Уряд Угорщини також працює над створенням і збереженням миру та стабільних основ, а щодо сусідньої України – зацікавлений у сильній і процвітаючій державі, де панує мир, – зазначила дипломатка. Вона вчергове підтвердила: Україна завжди може розраховувати на підтримку уряду Угорщини та угорського народу, а зміцнення та допомога угорській громаді Закарпаття також залишається пріоритетним завданням уряду.
Класна керівниця випускного класу Брігітта Гайдош попрощалася з учнями з почуттями сум’яття.
– Я рада, що була з вами стільки років, бачила, як дорослішаєте, змінюєтеся з року в рік. З іншого боку, мені сумно, тому що ви стали близькими моєму серцю, ви були частиною мого життя протягом років і цього більше не буде, – зазначила вона, побажавши досягти поставлених цілей. Насамкінець Брігітта Гайдош подякувала батькам за виховання таких чудових дітей.
Привітала випускників і їхня перша вчителька Катерина Кіш.
Від імені батьків випускників слова вдячності педагогам висловила Агнеш Томаші, а від імені 11-класників – Олександра Суйо та Адам Клацик. Затим випускники затанцювали вальс, який з ними підготувала Богларка Ботош. Гарний танець під дощем справив на всіх особливе враження.
Останній дзвінок у 2022/2023 навчальному році дали випускник Андраш Нікіфорчин та першокласниця Ноемі Товт.
Після цього урочистий захід продовжили в актовій залі школі.
Адам Клацик зокрема продекламував вірш Шандора Вереша «10 сходинок».
Від імені учнів школи виступив учень 10 класу Сергій Поляк. Відтак 10-класники попрощалися з випускниками піснею та вручили їм символічні торбинки.
Священник греко-католицької церкви Аттіла Сабов, диякон римо-католицької церкви Ласло Медєші та головний секретар Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер попросили Божого благословення на присутніх, котре, як зазначили представники духовенства, вже опустилося на випускників у вигляді дощу.
Випускники попрощалися з «Прощальною піснею» Петера Сиксая, та, за традицією, пройшлися класами під «Gaudeamus igitur». Урочистий випуск учнів, які залишили позаду шкільні роки, позначені епідемією коронавірусу та війною, завершився звуком сигналу повітряної тривоги.
3 червня останній дзвінок у Великоберезькому реформатському ліцеї пролунав для 19 випускників.
«У цей день для вас закінчується епоха. Ви покидаєте безпечні стіни ліцею. Ви повинні знати, що не випадково Всевишній скерував вас до цієї школи і не випадково після цього ви вступите в той чи інший виш. Адже Бог завжди піклується про нас і робить те, що для нас найкраще. Завжди пам’ятайте про це», – лунало напутнє слово для випускників, коли вони в рамках заходу зібралися в церкві на чолі з класним керівником Дьордєм Сабо.
Святкове богослужіння з нагоди події, до якого долучилися учні, батьки та рідні, очолив пастор ліцею Ласло Товт.
«Останніми роками ми мали нагоду відчути захист і підтримку Ісуса Христа, бо що б не сталося – епідемії, воєнні дії, сигнали повітряної тривоги, страшні новини та ще страшніша реальність – ми завжди могли піти під крило Господа і переконатися, що він хоче зберегти нас, дає силу вистояти, вказує шлях і показує наше життя в зовсім іншому світлі», – зазначив пастор. «Зараз ми думаємо, що потрібно протриматися, поки ця ситуація не закінчиться. Однак Слово відкриває горизонт спасіння через нашу витривалість і силу, яку ми отримуємо від Господа Ісуса Христа. Він хоче, щоб ви були з ним не в тимчасовому храмі на землі, а на його небесній батьківщині. Хто витримає з Господом усю дорогу, той дійде туди з його благодаттю! Тримаймося із силою Господньою!», – сказав пастор, звертаючись до випускників.
«Сьогодні закінчується епоха в житті молодих людей і починається інший період, повний надій…» — зазначив під час виступу консул Угорщини в Берегові Томаш Гайгато. Він закликав випускників і надалі допомагати один одному, поважати один одного і наполегливо працювати, щоби реалізувати свої мрії. «Наполегливо працюйте, щоби створити кращий, мирний світ», – зазначив дипломат.
Заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер під час свого виступу констатував: «Важкі часи обтяжують нас, це правда. Але важкі часи також виховують сильних людей». «Бажаю вам бути сильними і переможцями на майбутньому шляху!» – побажав пастор, звертаючись до випускників.
Головний староста Закарпатської реформатської церкви Габор Данку подякував Всевишньому за можливість закінчити навчальний рік у «відносному спокої», а також висловив вдячність учителям і батькам, які залишилися вдома та продовжували виконувати свою роботу.
Пастор-секретар Бейла Надь привітав випускників у листі. Він зокрема закликав їх долати свій шлях зі смиренним серцем і щирою вірою в Бога, ніколи не відпускати руки Всевишнього, адже він завжди залишатиметься їхньою опорою і помічником. «Будьте дієвими, рішучими, мислячими, людьми, які планують і реалізовують свої плани», – наголосив пастор.
Після привітань із випускниками попрощалися десятикласники, котрі вручили їм символічні торбинки, зелені та червоні стрічки, як символ віри та зрілості.
Від імені випускників Кінче Зелік та Арон Молнар передали естафету десятикласникам Еніці Леврінц та Саболчу Савці. Цим випускники символічно повідомили молодшим, що на них чекають серйозні завдання, нові випробування та рішення, які змінюють долю, а в наступному навчальному році вони вже стануть більш дорослими, і повинні бути взірцем для решти учнів.
Далі випускники в рамках невеликого виступу декламували вірші, співали пісні, які містили щирі роздуми про віру в Бога, дружбу, важливість люблячої родини, турботливої праці батьків і вчителів, про школу, вдячність Господу за людей, яких він послав у їхнє життя, а також про їхні надії на здійснення майбутніх цілей.
Директор навчального закладу Андраш Ковач привітав випускників та учасників заходу в листі. Він зокрема відзначив результати учнів, а також наголосив, що, незважаючи на нинішню надзвичайно складну ситуацію, вони наполегливо йшли до поставленої мети – отримати атестат про загальну середню освіту.
Від імені батьків Тібор Шимковіч подякував учителям за самовіддану педагогічну працю та можливості, які надає ліцей.
Останній дзвоник у вигляді пікніка. Це можливо, якщо ти завершуєш навчальний рік у школі нового фіджитал формату. Тут не буде довгих промов, офіціозу і нудного очікування. Натомість творчі майстер-класи, танцювальний флешмоб і смаколики. Пікнік на честь завершення навчального року діти організували самостійно.
У Міносвіти наголосили – якщо під час свята буде оголошена повітряна тривога, необхідно буде спуститися до укриття. Те саме стосується і випускних вечорів.
Останній дзвоник у школах України 2023 року Департамент освіти рекомендував провести 16 червня, однак кожен заклад освіти може обрати свою дату.
Про це повідомляв заступник міністра освіти України Андрій Вітренко у ефірі телемарафону „Єдині новини”.
Формат останнього дзвоника зможуть встановлювати і військові адміністрації. Вітренко зазначав – якщо під час свята буде оголошена повітряна тривога, необхідно спуститися до укриття. Це стосується і проведення випускних вечорів.
„На розсуд військових адміністрацій кожного регіону залежно від військово-політичної ситуації та ситуації безпеки всередині країни науково-педагогічна рада, засновники й військові адміністрації ухвалюють остаточне рішення про закінчення цього 2022-2023 навчального року”, – розповів заступник міністра освіти.
Департамент освіти рекомендує вручити випускникам документи про освіту до 21-23 червня.
Зауважимо, що свято останнього дзвоника можуть влаштувати онлайн. Зокрема, це стосується тих шкіл, де немає укриття, або розташованих у потенційно небезпечному регіоні.
За словами Вітренка, випускних вечорів, швидше за все, не буде на територіях, де навчання відбувалося в онлайн-режимі. Усе задля безпеки дітей, батьків і вчителів.
Зауважимо, згідно з постановою уряду №711 (від 24.06.2022), під час дії режиму воєнного стану навчальний рік в Україні триває від 1 вересня 2022 року до 30 червня 2023 року.
Пролунав останній дзвоник для 17-х випускників Сюртівського ліцею. У шкільному коридорі учнів двох паралельних класів угорською та українською мовами навчання вітали вчителі та представники територіальної громади.
Незважаючи на складні місяці закарпатські випускники мали змогу гідно проститися з навчальним закладом, який протягом 11 років був їхнім другим домом. Невеликі символічні святкування відбулися у всіх школах краю.
Не стала винятком й Ужгородська ЗОШ №10 з угорською мовою навчання ім. Дойко Габора. Там, 17 червня, на святково прикрашеному подвір’ї зібралися випускники одинадцятого класу та початкової школи (четвертих класів). На урочистостях також були присутні батьки та викладацький склад навчального закладу.
Відкрила святкування своєю промовою директорка школи, Юдіта Кулін, під час якої зауважила, що саме в день свого випускного діти мають змогу згадати найкращі моменти своїх шкільних років, а вчителі – підсумувати виконану протягом чергового навчального року роботу.
«Ще на початку року ми намагалися спланувати безліч культурних заходів, з урахуванням особливостей пандемії, та навіть провели кілька виїзних екскурсій. Напевно однією з найвизначніших подій цього року стало відзначення 75-ї річниці з дня заснування нашого навчального закладу. Приємно було зустрітися з колишніми учнями та вчителями школи. Проте, на превеликий жаль, друге півріччя не принесло нам позитивних змін – ми мали навчитися жити з постійною загрозою та повітряними тривогами», – розповіла директорка школи.
Пані Юдіта звернулася й до випускників школи, адже для них, в певній мірі, саме цього дня закінчилося дитинство. Хоч останні шкільні роки й не були простими – всі мали звикнути до онлайн навчання та карантинних обмежень, проте дійшли до фінішу і отримали заслужені атестати.
Учням, які досягли відмінних результатів у навчанні та призерам шкільних, міських, обласних та всеукраїнських олімпіад вручили дипломи. Після чого пролунали виступи випускників та шкільного хору. До присутніх також звернулися класна керівниця одинадцятикласників, голова батьківського комітету та президент учнівської ради.
Нора Роман, класна керівниця випускників, яка протягом останніх семи років вела їх стежиною шкільного життя згадувала щасливі моменти, проведені разом зі своїми учнями та дала їм настанови на майбутнє. Виступ вийшов емоційним та зворушливим, адже кожен учень запав глибоко до серця вчительки. Крім того, пані Нора звернула увагу на значні досягнення учнів у олімпіадах, адже одна випускниця зайняла відразу кілька призових місць з різних предметів.
Випускники ж підготували для своїх вчителів невеликий сюрприз – склали про кожного з них кілька жартівливих віршованих рядків та привітали квітами. Пізніше одинадцятикласники востаннє прогулялися шкільними коридорами та класами, де пройшла половина їхнього життя.
Додамо, що загалом навчальний рік успішно завершило 530 учнів, серед них 18 випускників. Заяви для вступу до першого класу подало 42 майбутніх школяра, проте документи можна подати аж до 17 серпня.
Крім того, в навчальному закладі наразі продовжують проживати вимушені переселенці. Якщо на початку війни їх було аж 85 осіб, що навіть більше за наявні ліжко-місця, то зараз ця кількість зменшилася до 37 осіб.
