15 березня у Великій Доброні на Ужгородщині, як і в інших куточках нашого краю, вклонилися пам’яті героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. Захід організував місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). Селяни зібралися біля пам’ятного знака національної єдності.
Події того часу нагадав учитель історії Великодоброньського ліцею Шандор Варга. Він наголосив, що 15 березня настала кульмінація процесу, який розпочався ще в добу реформ десятиліттями раніше. «До 1848 року нація, зокрема передовий угорський дворянський клас, дозріла, щоб відстоювати свою незалежність політичними засобами та зброєю. Угорці боролися в той час, коли революції в Європі вже вщухли, показуючи іншим європейським народам приклад боротьби за свободу. Хоча визвольні змагання зазнали невдачі, пам’ять про це масштабне національне й моральне піднесення палала в душі кожного угорця в період самодержавства. І тоді, якщо не зброєю, то словом Ференцу Деяку вдалося спонукати націю продовжити шлях незалежного громадянського розвитку. Для нас, закарпатських угорців, девіз із 12 пунктів тепер звучить особливо чітко: «Хай буде мир, свобода і злагода!» – зазначив учитель. Він поділився з присутніми також своїм уявленням про те, яким було село Велика Добронь 177 років тому, коли селяни добровільно долучилися до національної гвардії.
Відтак 5-класниця Аннамарія Бадо продекламувала вірш Акоша Дутки «15 березня», а 9-класник Андраш Гіді – поему «Національна пісня». Після цього троє талановитих учнів Великодоброньського ліцею заспівали тематичні пісні.
Керівники місцевого осередку ТУКЗ-КМКС та очільники Великодоброньської громади поклали вінки до пам’ятного знака національної єдності, установленого у 2020 році.
Меморіальний захід продовжився в стінах Угорського дому. Голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ласло Гіді під час свого виступу провів паралель між подіями Угорської революції й визвольної боротьби та нинішньою війною. 13 серпня 1849 року генерал Артур Ґьорґеї, який до того часу дуже успішно воював, склав зброю перед переважаючими російськими військами, урятувавши життя десятків тисяч угорських солдатів. Однак дехто вважає, що він зрадив ідею боротьби за свободу Угорщини. Питання щодо того, ким був генерал, зрадником чи героєм, досі залишається без відповіді.
«Що буде в нашій державі після підписання мирного договору, який не реалізує українську мрію чи підірве територіальну цілісність країни? Той, хто його підпише, стане зрадником чи героєм?» – поставив перед присутніми складне питання Ласло Гіді. На його думку, «герой – це той, хто робить більше для громади, бореться сильніше, рішучіше, розумніше, вправніше, ніж можна очікувати від людини, і навіть готовий пожертвувати своїм життям за святу справу, в яку він вірить…».
Захід завершився дружнім спілкуванням та спільним смаженням сала на території Угорського дому.
23 жовтня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відбувся меморіальний захід, присвячений річниці Угорської революції та визвольної боротьби 1956 року.
Угорський дім ім. Мігая Мункачі, окрім організації численних культурних заходів, художніх виставок, приділяє увагу й відзначенню визначальних історичних дат. Присутніх на заході привітала менеджерка закладу Аніта Пфайфер. «Сьогодні ми зібралися, щоби з повагою і вдячністю згадати героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1956 року. Пригадати чоловіків, жінок, молодих людей, які пожертвували своїм життям і свободою, для більш справедливого і вільного майбутнього країни», – зазначила вона, пригадавши будапештські події 68-річної давності. «Жовтень 1956 року став одним із найяскравіших моментів в історії Угорщини, коли нація повстала проти гніту. Та героїчна боротьба і сьогодні є символом свободи та відданості справедливості. Хлопці, робітники, інтелектуали – всі боролися за спільну мету: за майбутнє, в якому можна мислити, говорити і діяти вільно», – наголосила під час виступу Аніта Пфайфер. Хоча революція зазнала поразки, пам’ять про її героїв житиме вічно в пам’яті нащадків. «Сьогодні, понад шість десятиліть потому, наш обов’язок — берегти пам’ять про них і продовжити спадок, який вони залишили нам. Вчення минулого актуальні й сьогодні: кожне покоління має боротися за свободу, але правда зрештою переможе», – наголосила вона та запросила на захід учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана.
Школярі в рамках виступу пригадали події на вулицях Пешта, які відбулися 23 жовтня 1956 року і які вплинули на життя мільйонів угорців. Події 1956 року мали не лише політичне та історичне значення, а й були драмою особистих доль окремих людей. Літературно-музичний виступ був побудований на листуванні матері, яка залишилася в Будапешті, та її сина, який втік за кордон, представивши емоційні потрясіння, котрі переживали люди того часу. Через долю цих двох людей, їхнє листування показали драму революції, вимушену розлуку родин, невизначеність, страх і надію. Атмосферу виступу підкреслили пісні, вірші, проза, які органічно вписалися в нитку оповіді та виражали почуття людей, які були учасниками подій 1956 року, пережиті ними трагедії.
Угорська революція визвольна боротьба 1956 року стали символом народного опору, який показав, що маси здатні протистояти тоталітарним системам заради свободи та самовизначення. Пам’ять про цю історичну подію досі надихає на боротьбу за демократію та права людини в усьому світі, підкреслюючи роль індивідуальної та колективної мужності. Спадщина революції також нагадує нинішньому поколінню, що сила єдності громади відіграє ключову роль у формуванні майбутнього.
Захід відвідали і члени та активісти Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). Очільниця Мукачівського міського осередку організації Єлизавета Корольова у коментарі нашому виданню зазначила – вона дуже вдячна, що місцеві угорці мають де зібратися і разом відзначити національні свята. Вона також наголосила на важливості того, що, крім шкільної програми, вчителі угорськомовних навчальних закладів Мукачева приділяють значну увагу й ознайомленню з угорською історією та культурою, збереження почуття національної ідентичності.
Наприкінці заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв Угорської революції 1956 року та полеглих у війні, яка зараз триває в нашій країні.
23 жовтня громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS) разом із Закарпатським угорським інститутом ім. Ференца Ракоці II та Консульством Угорщини в м. Берегово вшанували пам’ять героїв угорської революції 1956 року в рамках церемонії покладання вінків перед пам’ятником, встановленим на площі залізничного вокзалу Берегова.
Повстання розпочалося мирною маніфестацією будапештських студентів та демократично налаштованої інтелігенції, до яких тодішня влада застосувала зброю, і вона переросла у силовий опір.
Молодь зі своїми прихильниками захопила декілька стратегічно важливих об’єктів, на її вимогу прем’єр-міністром країни призначили реформатора Імре Надя, який висловився за вихід Угорщини з Варшавського договору.
Комуністичний режим радянського союзу не стерпів такого вільномислення і ввів у країну свої війська нібито “для наведення порядку”. Після домовленостей із повстанцями стрільбу до 1 листопада припинили, але вже 4-го російські танки знову були в Будапешті та за сприяння служби держбезпеки жорстоко придушили повстання. Тисячі учасників загинули або отримали поранення, були піддані репресіям.
Ректор ЗУІ Степан Черничко у своєму виступі сказав: «1956 рік. 23 жовтня прості люди вирішили, що з них досить тиранії. Сьогодні ми згадуємо їх, адже той, хто наважується, може досягти результату. Ми також можемо зберегти нашу спільноту, наше сьогодення та наше майбутнє. Зараз вшановуємо пам’ять тих сміливих, які мали сили повстати за волю, за свободу».
Від імені Консульства Угорщини в Берегові з промовою виступив консул Іштван Буцко: «Саме тоді угорська нація показала свій справжній характер, мужність і любов до свободи. Незважаючи на те, що багато разів ми були змушені ставати на коліна, ми знову стали на ноги і ніколи не втрачали віри».
Історичні події того часу згадала доцент кафедри історії та суспільних дисциплін ЗУІ Наталія Вароді.
Парох римо-католицької парафії Берегова Янош Молнар попросив Божого благословення на життя присутніх та помолився за упокій душ загиблих у жовтні-листопаді 1956 року угорців та їх помічників.
На завершення учасники заходу поклали вінки до меморіального пам’ятника. Подібне вшанування героїв повстання 1956 року відбулося в Мукачеві, Ужгороді та в інших містах Закарпаття.
В обласному центрі Закарпаття відзначили 68-у річницю Угорської революції 1956-го року. З огляду на те, що в Україні триває війна проти російського загарбника, захід відбувся тихим покладанням квітів та вшануванням пам’яті волелюбних угорців, молодих людей, які повстали проти радянської диктатури і своїми діями вбили перший цвях у домовину тоталітарного режиму.
23 жовтня угорці відзначили 68-ті роковини Угорської революції, яка була придушена радянськими танками.
Урочисте вшанування пам’яті відбулося в обласному центрі Закарпаття, біля пам’ятного знаку 1956-му року, який розташований на вулиці Ракоці, біля «Совиного гнізда».
У заході взяли участь: представники Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, Товариства угорської культури Закарпаття, очільники угорських дипломатичних місій на Закарпатті, представники влади міста та області, угорських громадських організацій та культурних товариств.
Аби згадати події цих років і схилити голову перед героями, які віддали життя за свободу свого народу, в Ужгороді відбулося «тихе» покладання квітів до пам’ятних знаків.
Без гучних промов учасники поклали вінки й квіти до пам’ятного знака на вулиці Ракоці та до меморіальної дошки на Довженка.
Відтак помолилися за всіх невинно вбитих, а учень 11-го класу ліцею ім. Дойко Габора прочитав вірш про трагічні події тих років.
Нагадаємо, наприкінці жовтня 1956 року антиурядові протести в соціалістичній Угорщині переросли у збройне повстання. Придушити його Кремлю вдалося з другої спроби військами й танками, які розстрілювали людей на вулицях Будапешту. Тоді військове вторгнення в Угорщину в Москві виправдовували «боротьбою з фашистами». У боях загинули майже три тисячі угорців, понад 20 тисяч потрапили до вʼязниць, а приблизно 200 тисяч були змушені тікати з країни.
17 березня в рамках святкового богослужіння в реформатській церкві села Бодалово на Берегівщині вшанували пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років.
Пастор Жолт Шапі проповідував Слово Боже на основі 6-ї частини Євангелія від Івана, проводячи паралелі між написаним у Біблії та тим, що відбувається сьогодні. «Нехай Христос буде нашим хранителем, віруймо в нього. Нехай Святий Дух Божий діє в нас і дасть відвагу приймати свою національну належність, адже ті, хто залишається тут, мають плекати і зберігати традиції та передавати їх нащадкам», – наголосив священник, звертаючись до вірян.
Після богослужіння присутніх привітав голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС села Бодалово Людвіг Якоб. «Як спадкоємці найдавнішого на Закарпатті меморіального місця, пов’язаного з Петефі, ми маємо обов’язок ушановувати його пам’ять не лише в день народження поета, а й разом з героями Угорської революції 1848 року», – наголосив він. «З часу визвольної боротьби минуло вже 176 років, але ми живемо на Закарпатті в період, коли наше прагнення до волі, важливість плекання рідної мови, культури, віри, любові до батьківщини не змінилися. На жаль, збереження цих цінностей на сьогодні все ще дуже обмежене. Угорщина підтримує нас і стоїть поруч із нами в ці важкі часи. А наше завдання – залишаючись на рідній землі, плекати свою віру, національну ідентичність та передавати нашу спадщину наступним поколінням», – підкреслив Людвіг Якоб.
Консул Угорщини в Берегові Міклош Юстин, виступаючи перед присутніми, наголосив, що 15 березня – не просто дата в календарі, а «день нашої єдності, нашої рішучості та прагнення до свободи». «Сьогодні ми згадуємо тих, хто своєю мужністю й жертовністю сприяв незалежності та свободі угорської нації, – підкреслив дипломат. – Серед них і Шандор Петефі, який був не лише видатним діячем угорської літератури, а й одним із найбільших лідерів інтелектуальної та культурної спадщини всього нашого народу. Нехай його пам’ять буде благословенною і надихає нас на втілення в життя ідей, за які він так мужньо боровся».
Кароліна Дорчі, секретарка ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації, очільниця фракції «КМКС» у раді Берегівської територіальної громади, говорячи про події 176-річної давнини, зазначила: «У 1848 році хоробрі молоді люди Будапешта наважилися діяти й виступили за свободу Угорщини, за те, щоб Угорщина була вільною країною, щоб збереглась угорська нація. Чого вони вимагали? Свободи преси й слова, відповідального уряду та життя в мирній Європі. Їхня мужність у багатьох випадках додавала нам сили й віри. Війна, яка триває вже два роки, усім ускладнила життя, але я бачу, що Всевишній досі носить нас на долоні, бо ми маємо віру. Ті, хто залишився тут, на Закарпатті, – герої, як і герої 1848 року, тому що наше завдання – зберегти угорську громаду в краї, угорську мову та культуру, і ви всі цьому сприяєте». «Найкраще, що я можу сьогодні побажати, – це гасло тогочасних революціонерів: «Хай будуть мир, свобода і взаєморозуміння!» – наголосила Кароліна Дорчі.
«У 1848 році угорці показали приклад усій Європі. Вони довели, що завдяки спільній вірі, волі та силі спроможні діяти для кращого майбутнього», – зазначив, у свою чергу, староста Бодалова Імре Салай. За його словами, закарпатські угорці пройшли через велику кількість випробувань, ситуація непроста й сьогодні, і «ми – ті, хто залишився тут, – наполягаємо на ідеалах визвольної боротьби 1848–1849 років за незалежність, свободу та наше збереження тут, на нашій батьківщині».
Після виконання національної молитви присутні поклали вінки до пам’ятних дощок Шандору Петефі та Ференцу Келчеї, установлених на зовнішній стіні реформатської церкви.
Представники угорської громади міста Тячів 15 березня теж відзначили річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848-49 років. В огляду на війну пам’ять героїв революції і цьогоріч вшанували біля пам’ятника Кошута в центрі міста тихим покладанням вінків.
Вшанування розпочалося в місцевій реформатській церкві святковим богослужінням.
Присутніх привітав пастор Карой Ласло. Він зокрема зазначив, що в Європі були два народи, які ніколи не нападали на інших: голландці та угорці. Проводячи паралель між двома народами, пастор зазначив, що обидва створили свою батьківщину і побудували свою державу ціною важкої боротьби. За його словами, угорська нація заселила пустий регіон, куди її послав Бог тисячу років тому. Однак, відколи існує держава, вона ніколи не нападала на іншу країну, вона хотіла жити в мирі з усіма народами. На жаль, як засвідчує історія, так не сталося, угорців кілька разів намагалися підкорити. Угорський народ за тисячу років зазнав багато труднощів, але не полишав надії.
Дипломат Консульства Угорщини в Берегові Ґерґей Трієб у своєму привітанні наголосив: спільне вшанування пам’яті зміцнює національну ідентичність, національні свята нагадують про минуле, звертаються до сьогодення. За словами консула, угорці вважають революцію 1848 року однією з найславетніших епох у своїй історії. «У березні 1848 року нація знайшла себе, а угорці знайшли один одного», – зазначив дипломат. Він також зачитав вітальний лист прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Голова Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шарі під час виступу наголосив, що любов до свободи героїв Угорської революції зразкова, це саме та любов, з якої можна черпати сили у всі часи: «Наша понадтисячолітня історія навчила нас любити свободу і незалежність. Цей невеликий народ, затиснутий між двома великими світами, завжди боровся і вів свою боротьбу за свободу. Ми повинні завжди пам’ятати про 15 березня, тому що ті молоді герої підтвердили цю любов до свободи». Він висловив сподівання, що наступне покоління братиме приклад з попередників, і щороку схилятиме голови, вшановуючи пам’ять. Розмірковуючи про поточну політичну ситуацію, Йожеф Шарі зазначив: «Ми завжди повинні боротися за нашу свободу. Особливо на тлі мовних законів та законів про освіту це питання знову актуальне. Воно на часі і в Європі, бо з нас хочуть зробити європейців, як колись за радянської влади, коли нам хотіли нав’язати радянську людину. Вони хочуть, щоб нації певною мірою відмовилися від своєї національної ідентичності. Не робімо цього! Для цього ми зібралися і для цього ми відзначати свято 15 березня щороку», – наголосив очільник осередку.
Після виконання національної молитви угорців присутні поклали вінки до пам’ятника Лайоша Кошута, розташованого в центрі міста.
23 жовтня 67-ту річницю Угорської революції та визвольної боротьби у Мукачеві відзначили зворушливим виступом.
Присутніх на меморіальному заході, який відбувся в Угорському домі ім. Мігая Мункачі, першим привітав провідний консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Арон Чех. «Хай сила духу та витримка героїв 56-го і надалі слугують прикладом для угорської громади Мукачева, які пізнали чимало випробувань, котрі, відстоюючи свою правду, довели, що є гідними послідовниками своїх відважних предків», – наголосив дипломат. Він також запевнив, що уряд Угорщини і надалі підтримуватиме закарпатських угорців, зокрема молодь. Щодо скандалу навколо середньої школи імені Ференца Ракоці, консул, звертаючись до присутніх вчителів та учнів навчального закладу, підкреслив: «Залишайтеся і продовжуйте боротися, бажаю вам для цього багато сил!»
Відтак менеджерка Угорського дому Аніта Пфайфер покликала на сцену учнів Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана та середньої школи ім. Ференца Ракоці. Виступ відобразив події, які сталися в столиці Угорщини 23 жовтня 1956 року, коли відчай і бажання свободи призвели до революції та боротьби за незалежність, що привернуло увагу всього світу до країни з десятимільйонним населенням у серці Європи. Виступ, який супроводжувала увертюра «Егмонт» Бетховена, композиція, яка найчастіше звучала під час Угорської революції та боротьби за незалежність, нагадав атмосферу того часу. Мукачівські школярі зачитували уривки із щоденників про ті події, вказуючи на те, що угорська революція 1956 року була першим протистоянням комуністичній диктатурі та радянськими імперськими прагненнями; протиставляла партійній державі демократичний парламентаризм, гнобленню – національну свідомість, таким чином угорці стали прикладом для народів, які борються за незалежність і свободу.
Після виступу дітей своїми думками поділився краєзнавець Бейла Попович, наголошуючи на одному з визначальних меседжів подій 1956 року, що за збереження та свободу треба боротися. «Я пригадав твір Мадача. У «Трагедії людини» Адам формулює сенс життя, коли каже, що метою життя – це боротьба», – зазначив він. «Щоби сформулювати для себе те, що є важливим і без чого ми не можемо жити, але бачити і хороше. Якщо ми зрозуміємо цей сенс, то робитимемо свою справу з чистим серцем, з ентузіазмом, не чекаючи нічого натомість, бо в цьому вся суть», – додав Бейла Попович.
«Свободу, життя мають лише ті, хто щодня має боротися за них», — процитував він думку з «Фауста» Ґьоте. «Насправді це і є наше життя. Якщо озирнутися на минулу тисячу років угорського народу, то нам завжди потрібно було щось робити, щоб і тепер продовжувати говорити угорською. І якщо я дивлюся на сьогодення, то ми повинні так само боротися за наші школи, з чистим серцем, ентузіазмом, наполегливо, тримаючись за руки, зміцнюючи також наші громади. І, покладаючись на Бога, черпаючи сили з Нього, підбадьорюючи один одного, я впевнений, що ми зможемо досягти поставлених цілей. Це те, що робить події 56-го актуальними», – наголосив краєзнавець.
Щороку 23-го жовтня угорський народ вшановує пам’ять героїв Угорської революції 1956-го року. В Ужгороді місцева угорська спільнота, представники Генерального консульства Угорщини разом очільниками області теж вшанували 67-у річницю подій 1956-го року.
23 жовтня громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS) разом із Закарпатським угорським інститутом ім.Ференца Ракоці II та Консульством Угорщини в м.Берегово вшанували пам’ять героїв угорської революції 1956 року в рамках церемонії покладання вінків перед пам’ятником, встановленим на площі залізничного вокзалу в м.Берегово.
На початку присутні змогли почути вірш Лайоша Тамаші «Червона кров на вулицях Пешта» у виконанні студентки ЗУІ Ніколетти Півнєвої.
Ректор ЗУІ Іштван Черничко у свої промові сказав: «Молоді угорці повстали проти тиранії. Вони не думали, що цілий світ дізнається про їх героїчний вчинок. Хоча повстання було придушене за декілька днів, але надію у свободу – ні. Зараз вшановуємо пам’ять тих сміливих, які мали сили повстати за волю, за свободу».
Історичні події того часу згадав науковий працівник інституту Атила Саколцаї: «Потрібно пам’ятати всіх, хто брав участь у революції. Не тільки тих, імена яких знаємо, але і тих, які допомогали пораненим, які готували їжу. Вони теж пожертвували собою, віддали своє життя за свободу. Не забуваймо їх».
Керівниця «Про Культура Субкарпатіка» Маріанна Паллагі зауважила: «Пам’ять героїв вшановуємо щороку. Тих, з чиїх дій можемо черпати силу і зараз, коли теж переживаємо важкі часи. Не забуваймо наших сьогоднішніх героїв, які теж сміливо воюють на фронті, незалежно від національності».
Опісля виступів присутні поклали вінки до меморіального пам’ятника.
Заходи вшанування героїв повстання 1956 року відбулися і в інших населених пунктах Закарпатської області.
