Верховна Рада запровадила нове свято – День української музики, який щороку відзначатимуть у третю суботу вересня.
Про це повідомила пресслужба ВР.
Як зазначається, відповідний законопроєкт підтримали 292 народні депутати.
Новий пам’ятний день відзначатиметься щороку у третю суботу вересня. Його запровадження покликане вшанувати внесок українських виконавців і представників музичної індустрії у розвиток національної культури, а також підтримати культурний спротив в умовах збройної агресії рф і посилити український культурний простір.
У парламенті зазначають, що дата пов’язана з фестивалем «Червона рута» 1989 року – однією з ключових подій в історії сучасної української музики. Також ініціатива розглядається як інструмент культурної дипломатії України.
Прийнятий законопроєкт також має на меті збереження пам’яті про історичне значення фестивалю та консолідацію музичної спільноти для розвитку галузі.
Дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин» святкує своє 30-річчя. Його заснували у 1995 році як унікальний на Закарпатті церковний соціальний заклад, що мав на меті допомагати дівчаткам з інвалідністю.
За останні три десятиліття діяльність закладу значно розширилася. Сьогодні тут, згідно з початковим задумом засновників, опікуються не лише дівчатами-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а й дорослими особами з інвалідністю віком від 18 років. Крім того, з вересня 2024 року, через поступову ліквідацію державних інтернатів на Закарпатті, заклад почав приймати і хлопчиків.
З моменту заснування і до 2020 року будинком керував Ласло Катко-старший. Коли через важку хворобу він відійшов від справ, керівництво перебрали Ласло Катко-молодший та реформатська пасторка Вікторія Катона. З 2022 року закладом, кількість підопічних у якому за останні роки суттєво зросла, керує Андрея Катко.
– Коли дитячий будинок лише розпочинав роботу, ніхто й не думав, що ми настільки масштабуємося. Те, що ми стали найбільшим дитячим будинком на Закарпатті, – це лише наслідок. Ми продовжуємо свою місію: змінюється попит – змінюємося й ми, але діти завжди залишаються найважливішою частиною цього процесу.
За даними архівів, через заклад пройшло 419 вихованців. Багато з них досі живуть у нас, адже їм просто нікуди йти, – і це диво! Водночас чимало молодих людей знайшли люблячі родини, здобули дипломи і зараз живуть повноцінним життям, незалежно від свого походження, бо дитина ні в чому не винна. Наразі ми маємо 170 підопічних і заповнені вщент. Прийняти когось нового можемо лише тоді, коли хтось залишає заклад, — розповіла Андрея Катко, яка працює тут уже близько 20 років.
З нагоди ювілею відбулася подячна служба, на якій першою до присутніх звернулася одна з вихованок закладу Даша Хаджибекова:
– Тридцять років тому в цей день відчинилися ворота й великі двері нашого дому, і відтоді тут завжди лунають веселі пісні та добрі слова. Тут оселилася любов, а нас оберігають дбайливі руки. Святкуймо ж ці 30 років і мир, якого ми так просили у Бога!
Директорка Андрея Катко привітала запрошених гостей. На урочистості завітали ексголова Спілки пресвітерів Угорської реформатської церкви та засновник дитячого будинку Даніель Сабов, представники благодійного фонду «Stichting Hulp Oost-Europa» з Нідерландів, консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап, проректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Імре Сакал, а також директор Відділу діаконії Закарпатської реформатської церкви Бейло Надь. Серед присутніх були й голова Великодобронської громади Ференц Надь, директор БФ «Доркас» Ференц Катко, колишня головна лікарка Закарпатської обласної дитячої лікарні Єлизавета Біров, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС і депутатка облради Лівія Балог, вдова засновника закладу Єлизавета Катко, а також нинішні й колишні працівники та вихованці будинку.
– «Хто напоїть одного з цих малих хоча б кухлем холодної води, тому що той є учнем, нізащо не втратить своєї нагороди» – ці слова записані в Євангелії від Матвія. Це одна з найпрекрасніших обітниць у вченні Ісуса, яка підкреслює цінність навіть найменших вчинків. Наш дитячий будинок росте й розвивається, і за це – слава Богу. Є люди, які дійсно ділилися, і не просто склянкою води, а роками виховували, любили, годували дітей та давали їм прихисток. Сьогодні, у 2026 році, ми відчуваємо, що попри все, що відбувається навколо, маємо бути безмежно вдячними за це, – наголосила директорка.
Хор дитячого будинку виконав пісні «Благословення» та «Шукай Царства Божого». Після цього єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан нагадав присутнім притчу про доброго самарянина та зачитав Слово Боже з 10-го розділу Євангелія від Луки.
– Наш дитячий будинок має назву «Добрий самарянин». Він уже 30 років забезпечує захист, безпеку та майбутнє тим, для кого Бог приготував тут місце, де можна відчути турботу, любов і знайти справжній дім, – наголосив єпископ.
У тихій молитві присутні подякували за велику благодать, яку Бог виливає через цей заклад на Закарпаття та весь світ. Вони висловили вдячність кожному, хто долучився до цієї місії за останні три десятиліття, від керівництва до рядових працівників, а також попросили вибачення за будь-які помилки чи упущення минулих років.
– Церква повинна знову і знову переосмислювати свою місію. Цю місію розуміли в Нідерландах, розуміли її й на Закарпатті. Сьогодні, у світі розбійників та байдужих людей, церква має примножувати кількість милосердних сердець. Завжди будуть ті, кого пограбували, хто залишився напівживим, і завжди мають бути ті, хто проявить милосердя. Обкраденими є й діти, яких покинули батьки, чиї життя зруйновані алкоголем, наркоторгівлею чи рабською працею. Вони опинилися на узбіччі, і ми не маємо права бути сторонніми спостерігачами, ми повинні стати активними помічниками на їхньому шляху, – закликав Шандор Зан Фабіан.
Колишній єпископ і засновник дитячого будинку Ласло Горкаї привітав усіх присутніх із вдячністю Богові в серці:
– Нам справді є за що дякувати. Радію, коли бачу таку велику кількість дітей, і знаю, що наша праця не була марною. Виконуймо ж і надалі свій християнський обов’язок, який вчить нас любити ближнього, як самого себе.
Після цього він помолився за кожного працівника та мешканця дитячого будинку, а також за те, щоб вихованці закладу стали чесними й гідними членами суспільства.
Потім вихованка будинку Аннамарія Аді під акомпанемент гітари виконала пісню «Вічна довіра».
До слова запросили Стоффеля де Ронде, який разом з іншими представниками благодійного фонду «Stichting Hulp Oost-Europa» приїхав розділити радість свята:
– Понад 30 років тому представники нашого фонду відвідали цей край і побачили жахливі умови в державних дитячих будинках. Спільно з місцевою церквою вони вирішили, що тут необхідно створити сучасний і гідний заклад. Разом із Ласло Катко вони заклали фундамент дитячого будинку у Великій Доброні. Тодішні партнерські відносини виявилися надзвичайно міцними, зв’язок між фондом і закладом триває досі. Наша підтримка – це не лише фінанси, ми щиро вболіваємо за кожну ідею. З часом до нас долучилися й інші благодійники, готові допомагати у вирішенні будь-яких проблем будинку.
Благодійники нагадали, що п’ять років тому спільно відремонтували їдальню закладу. Цього разу вони приїхали з новим подарунком: Ган Таллеґен вручив директорці сертифікат на мікроавтобус, який прибуде вже незабаром. Оскільки дітей часто потрібно кудись возити, такий транспорт є вкрай важливим для закладу. Меценати висловили сподівання на якнайшвидше завершення війни, привітали громаду та попросили Божого благословення для подальшої роботи будинку.
Ласло Катко-старший очолював дитячий будинок майже три десятиліття. Хоча він не міг бути присутнім на святі, його дух і справа залишаться тут назавжди. На згадку про першого керівника присутні виконали одну з його улюблених пісень «На небесах Господь дарує всім переможцям».
Усі, хто прямо чи опосередковано допомагає дитячому будинку, – церковні лідери, засновники, волонтери, старша медсестра, головний бухгалтер, вихователі, кухарі, технічні працівники, які забезпечують опалення, а також ті, хто колись будував цей дім та облаштовував його подвір’я, – отримали пам’ятні грамоти й білі троянди. Не шкодуючи часу, фінансів, сил та власної праці, ці люди присвятили себе служінню. Саме так вихованці та колектив закладу висловили їм свою щиру вдячність.
На свято завітала і Міке ден Бур із Нідерландів, яку тут тепло називають «бабусею для кожного». Вона вперше відвідала Велику Добронь у 1993 році і відтоді приїжджає сюди двічі на рік, допомагаючи будинку з Божого натхнення. До присутніх гостя звернулася угорською мовою, яку наполегливо вивчала протягом багатьох років заради спілкування з дітьми, а допомагала їй у цьому угорка, яка мешкає в Нідерландах.
Директорка Служби допомоги Угорської реформатської церкви та колишня духовна наставниця закладу Вікторія Катона поділилася спогадами про те, як свого часу прийшла працювати в цей дім. Вона згадала колишніх вихованців по іменах і розповіла про майже 15 років, проведених разом із ними:
– У цих стінах живуть наші надії. Це діти, які формують майбутнє та роблять наше сьогодення красивішим і повнішим. Наші долі назавжди переплелися з їхніми життями, – зазначила вона, побажавши закладу процвітання.
Дитячий будинок відчинив свої двері у грудні 1995 року. Тоді тут знайшли прихисток перші 12 дівчаток, а дбали про них 20 співробітників. Одна з перших вихованок, Юдіта Баркасі, живе в закладі й донині. Її, як найстаршу мешканку дому, привітали особливим букетом квітів.
Урочистий захід завершився яскравим виступом танцювального ансамблю дитячого будинку. Після цього вихованці вирушили на святковий обід, а дорослі гості залишилися у затишному колі, щоб поспілкуватися про минуле, сьогодення та майбутнє «Доброго самарянина».
Берегівська фолк-майстерня «Резеда» провела традиційне свято збору врожаю винограду, яке цьогоріч відбулося в стінах Закарпатського обласного угорського драматичного театру. На учасників дійства чекали майстер-класи з рукоділля, народних танців, народні ігри, в рамках яких вихованці «Резеди» знайомилися із традиціями у веселій атмосфері.
Берегівська фолк-майстерня «Резеда» за останні роки стала видатним закладом розвитку талантів у місті, який знайомить молодь з угорською народною культурою, а також допомагає розвивати її. Викладачі фольклорної майстерні, окрім навчання, під час практичних занять прагнуть занурити вихованців у чудовий світ угорської народної культури. Цього разу на молодь чекав комплекс занять, зокрема майстер-класи з рукоділля, народні танці, пісні та народні дитячі ігри.
«Цей навчальний рік у нас ювілейний, адже «Резеда» відзначає своє десятиріччя. Останнім часом ми щороку організовуємо свято збору врожаю винограду, цей рік не став винятком, оскільки це дуже важлива частина угорських народних традицій. Ми знайомимо дітей з обробкою традиційних матеріалів, які наші предки використовували в осінній період. На свято запросили не лише вихованців, а й всіх бажаючих, на учасників чекає насичена програма на весь день», – повідомила директорка фолк-майстерні Еніке Орос.
Майстер-класи з використанням природних матеріалів провели чотири досвідчені майстрині рукоділля. Учасники створювали креативні вироби, зокрема з листя кукурудзи, але було тут також й бісероплетіння та валяння.
Майстриня Єва Ґоґола вважає важливим, аби діти, крім народних танців та музики, займалися і рукоділлям: «Діти беруть участь у збереженні традицій у наші дні, вони повинні знати, чим займалися наші бабусі у своєму повсякденному житті. У селі обмолот кукурудзи також був частиною святкового періоду збору врожаю винограду, а з листя виготовляли різні прикраси, контейнери для зберігання. Сьогодні діти мали змогу випробувати два різні види обробки кукурудзяного листя, також ми виготовляли гарбузи технікою сухого валяння».
Важливим елементом програми став майстер-клас із народного танцю, що продовжувався під музичний супровід ансамблю «Резеда», а також провели народні ігри.
Пейтер Орос, художній керівник ансамблю народного танцю «Резеда», разом з дружиною знайомив учнів з основними танцювальними кроками. За словами хореографа, дітям подобається саме така неформальна атмосфера заходу, в рамках якого всі разом відроджують традиції періоду збору врожаю винограду.
«Під час майстер-класу молодь познайомилися з молдавськими та буковинськими танцями. Вважаю, що танець надає можливість відчути традиції, зберігати їх, пізнати народну культуру на практиці. Я бачу, що діти почуваються дуже добре, вони розкуті», – каже Еніка Орос.
Організатори також облаштували фотозону та підготували гастрономічні делікатеси. Також була можливість вивчити народні жнивні пісні, ознайомитися зі старими звичаями балів, які проводилися у цей період і які через воєнну ситуацію в країні зникли з життя закарпатських громад.
Захід відбувся за підтримки уряду Угорщини, Фонду ім. Шандора Чорі та Фонду ім. Габора Бетлена.
15 жовтня у Великоберезькому краєзнавчому будинку панувала особлива, тепла атмосфера. Тут лунала весела музика, кружляли в танцях молоді учасники, звучали жартівливі вірші, а в майстернях проходили захопливі заняття. Подія на Берегівщині була приурочена Дню святої Терези, особливої дати в народній традиції, яка в деяких угорськомовних регіонах символізує початок збору винограду.
Хоча виноград у Великих Берегах уже зібрано, та організатори зберегли дух осіннього свята: учасники виконали танець, який колись був невід’ємною частиною сільських урочистостей.
На захід завітали дві шкільні групи, зокрема учні Боржавського ліцею та танцювальний колектив із села Паладь-Комарівці, що представляє школу угорського народного мистецтва „Тюльпан”. Під керівництвом Вікторії Іллар учасники виконували танці, декламували вірші й грали у народні ігри, створюючи відчуття живого традиційного свята.
Гостей привітала координаторка програм краєзнавчого будинку Адель Гал, яка пригадала звичаї, пов’язані з Днем святої Терези. Після урочистого оголошення бубна про початок виноградного свята наймолодші учасники з Паладь-Комарівців представили хороводні ігри, а дівчата-сторожі виконали традиційний танець «цінеге».
Як зазначила Вікторія Іллар, головна мета їхнього гуртка – передавати народні традиції молодому поколінню. Для їхніх вихованців це був перший візит до Великоберезького краєзнавчого будинку, який став справжньою подорожжю у минуле.
Під керівництвом Андреї Кепіч діти долучилися до рукодільної частини свята, освоївши техніку макраме. Вони дізналися, що ця давня форма вузлування використовувалась у ткацтві для обробки країв хусток і серветок. Цього разу учасники виготовляли брелоки, які з гордістю та радістю забрали додому.
Макраме – це не лише гарне ремесло, але й корисне заняття, яке розвиває дрібну моторику, увагу й просторове мислення.
Не обійшлося і без кулінарного задоволення: на кухні готували традиційні «лабдачореге» – солодкі кульки з тіста, обсмажені в олії та щедро посипані ванільним цукром. Аромат свіжоспечених ласощів швидко заполонив усі приміщення. Старші дівчата активно долучилися до приготування: допомагали біля дров’яної пічки, ліпили тісто, смажили. Процес гуртової праці тільки посилив відчуття єдності, а спільна дегустація стала справжнім задоволенням.
Окрім танців і майстер-класів, діти мали змогу прослухати цікаву екскурсію від Адель Гал, відвідати ботанічний сад імені Йожефа Сікури, ознайомитися з елементами ткацтва й просто поспілкуватися між собою в невимушеній атмосфері.
Захід мав на меті в ігровій формі ознайомити дітей із місцевими традиціями та ремеслами. І їм вдалося не лише побачити танці й почути історії – вони стали безпосередніми учасниками: танцювали, творили, грали, готували, сміялися та відчули радість спільного святкування.
Організатором події виступила культурна організація Pro Cultura Subcarpathica за підтримки Csoóri Sándor Alapkezelő Zrt., а професійним партнером стало Закарпатське представництво мережі Будинку традицій (Hagyományok Háza Hálózat).
Завдяки таким ініціативам традиції не лише зберігаються, а й оживають у серцях молоді, стаючи частиною їхнього сучасного досвіду – живого, емоційного й щирого.
Верхньотисянський регіональний осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) вдруге організував спільне приготування леквара. Ініціатива події – зміцнення національної ідентичності тутешньої угорської діаспори. Цього разу зварили близько 140 кілограм слив, а готовий леквар віддадуть угорськомовним садочкам регіону.
Варіння на подвір’ї офісу осередку розпочали рано-вранці. На захід завітали представники місцевих осередків ТУКЗ-КМКС із Великого Бичкова, Вишкова, Ділового. У Тячеві сливи для леквара традиційно перемолюють і так кладуть у спеціальний казан. За масою на вогні стежать чоловіки, щоби не підгоріла. Колись варіння леквара в казані було поширеним у краї і відбувалося майже в кожному угорському селі Закарпаття, об’єднуючи місцевих мешканців. Адже для варіння сливового варення збиралися сусіди, родини та родичі, що допомагали один одному. Процес тривав із раннього ранку до пізньої ночі під довгі розмови та пісні.
Голова Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі каже, що такі події зміцнюють громаду, тож захід планують зробити традиційним: „Такі зустрічі завжди мають особливу силу, а нам дають натхнення рухатися вперед. Ми організували спільне приготування леквара вдруге, до нас долучилися люди з кількох населених пунктів, Великого Бичкова, Вишкова, Ділового. Сподіваюся, в майбутньому долучаться представники всіх 13 місцевих осередків”.
„Цього року було нелегко дістати сливи. Чоловіки їздили купувати плоди аж за село Округла. Після цього жінки за день до варіння почали видаляти кісточки. У Тячеві ми зазвичай перемелюємо сливи, а потім кладемо їх у мідний казан. Цього року ми варимо майже 140 кілограмів слив у двох казанах, один – мідний, інший – більш сучасний. Ми хотіли б передати цю традицію молодшим поколінням, щоби вони також навчилися та передали процес приготування сливового леквара”, – додала керівниця офісу регіонального осередку Катерина Ерді.
Поки одні поралися з варінням леквара, інші готували гастрономічні смаколики. Зокрема кухар Балінт Рівіс разом із командою готували два види гуляша та гомбовці зі сливами.
„З огляду на осінь, крім традиційного, вирішили приготувати і гуляш із грибами”, – повідомив кухар.
Організатори планують провести захід і наступного року із більшою кількістю учасників. А залучивши молодше покоління, зможуть передати традиційний процес виготовлення сливового леквара.
6 вересня у селі Галабор відбулося свято народного танцю і традицій, ініційоване та організоване ГО „Карпатський дім”. До заходу традиційно долучилися танцювальні колективи Берегівщини, які представили угорську культуру району.
Захід відкрив директор громадської організації „Карпатський дім” Дєзев Товт: „Шість років тому, коли відкривали громадський центр, ми мали на меті наповнити його стіни дитячим гамором, життям. Сьогодні можемо з гордістю констатувати, що чогось досягли. До нинішнього заходу долучилося понад 250 дітей, вони – наше майбутнє, те, що тримає нас на Закарпатті”, – зазначив він. Після урочистого відкриття благословення на присутніх попросив пастор реформатської церкви Жолт Бакша.
Захід розпочався спільним танцем на подвір’ї місцевого громадського центру, до якого долучилося близько 250 вихованців 23 танцювальних колективів із 10 населених пунктів. Затим відбулися окремі виступи від наймолодших до старших із Бодалова, Галабора, Мочоли, Попова, Кідьоша, Четфолво, Боржави.
Паралельно проводилися також майстер-класи з рукоділля, до яких мали можливість долучитися і діти, і дорослі.
Наприкінці заходу Дєзев Товт вручив пам’ятні грамоти викладачам танцювальних колективів та керівникам Будинків культури.
Свято народного танцю вже стає гарною традицією в Галаборі. Організатори планують його провести і наступного року, адже це можливість не тільки представитися колективам, а ще й забезпечити гарне дозвілля усій громаді.
Захід відбувся за підтримки уряду Угорщини та Фонду ім. Габора Бетлена.
Святкування юдейського Нового року Рош га-Шана в Умані цього року відбудеться попри чутки про його скасування. Очікується понад 45 тисяч паломників, які приїдуть помолитися на могилі цадика Нахмана.
Про це заявила піар-директорка Міжнародного благодійного фонду імені рабі Нахмана Анастасія Баришнікова, повідомляє „Суспільне„.
Баришнікова спростувала поширену в деяких ЗМІ та соцмережах інформацію про те, що святкування нібито офіційно заборонили.
Відомо, що цього року юдейський Новий рік хасиди почнуть відзначати ввечері 22 вересня і святкуватимуть до вечора 24 вересня, відзначаючи початок 5786 року за єврейським календарем.
„Хочу офіційно спростувати інформацію, яка розійшлася окремими ЗМІ по усьому світу, про те, що паломництво чи то скасоване, чи то заборонене. Це неправда, жодних офіційних рішень щодо цього не було”, – зазначила вона.
Піар-директор додала, що нині в Умані продовжують підготовку до приїзду паломників.
„Цьогоріч очікуємо приблизно 45 тисяч людей. Ми перевіряємо стан укриттів, закуповуємо продукти. Будь-який паломник або уманчанин може в будь-який час зможе прийти випити кави, води. Також ми закуповуємо книжки, різні ритуальні елементи. Дуже величезний список”, – пояснила Баришнікова.
Своєю чергою виконавча директорка благодійного фонду „Історико-культурний центр міста Умань” Ірина Рибницька розповіла, що підготовка до проведення юдейського Нового року триває майже місяць.
„Ми здійснюємо комунікацію між паломниками та українською стороною, створено спеціальний вебресурс, який містить правила та всі нюанси щорічного паломництва. Також ми полегшуємо доступ паломників до території, а також комунікацію на місці. Створено спеціальну гарячу лінію, також здійснюється допомога усіх службам та сервісам у межах їхніх запитів”, – зазначила Рибницька.
Голова Умані Ірина Плетньова також відзначила, що до приїзду прочан готуються всі служби:
„Проводимо наради з підготовки до відзначення Рош га-Шана. ДСНС перевіряє наявність укриттів та їхню відповідність до норм, а відділ житлово-комунального господарства замовив додаткові обмежувальні знаки та готується до посиленого прибирання даної території. Загалом, усі служби напоготові”, – підсумувала вона.
Минулих вихідних на Берегівщині вшанували пам’ять короля святого Іштвана – засновника Угорської держави, який прийняв християнство.
У селі Гут святковий захід відбувся в місцевому парку, де знаходиться пам’ятник святому Іштвану. Після вітального слова директорки місцевої гімназії Ангели Товт з тематичною програмою, віршами та піснями перед присутніми виступили школярі.
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шін у своїй вітальній промові наголосив: «Збереження традицій пов’язує нас з минулим, але вказує на майбутнє. І хоча наше життя сповнене багатьох випробувань, для кожного з нас одне певне: Угорщина всебічно допомагає та підтримує закарпатських угорців. Наш народ – а отже, й угорці Закарпаття – завжди мав достатньо віри, витримки й волі, щоб мужньо відстоювати свою свободу та національну ідентичність».
Відтак присутні поклали вінки до пам’ятника святому Іштвану.
Захід продовжився турніром з мініфутболу, який проводився на майданчику зі штучним покриттям, за участю чотирьох колективів.
Перемогла команда «Берегово/Яноші», друге місце посіли гості з Дерцена, третє – місцеві дорослі, які взяли виграли в місцевої молодіжної команди. Найкращим гравцем визнали Крістофера Матюша, найбільш обдарованим – Арона Дерцені з Кідьоша. Кожна команда отримала в подарунок кавун.
Програма заходу завершилася показом угорської кінострічки 2024 року Hogyan tudnék élni nélküled.
Відкриття виставки після завершення Пленеру ім. Ортутая відбулось у святковій атмосфері. На експозиції представлено роботи учасників творчого процесу – шести відомих закарпатських художників: Аттіли Копріви, Петера Тельдєші, Петра Матла, Тетяни Рибар, Агнеш Кулін та Анетти Курендаш.
На відкритті митців привітав очільник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. Зокрема він зазначив, що мета пленеру – відродити культурну роль Центру ім. Ортутая. У свою чергу, Іштван Мароші, директор Греко-католицького ліцею ім. Ортутая, наголосив, що основна ідея творчого процесу полягала в тому, аби показати, який вигляд має світ з Центру ім. Ортутая. Саме тому багато робіт зображують вид з балкона, адже пленер був присвячений фіксації моментів, на відміну від церковного живопису, що зображує вічність.
Завдяки сприятливій погоді художники творили щодня, використовуючи різні техніки, акварель, пастель та олійний живопис. За словами Аттіли Копріви, ця спільна робота дала їм чимало нових вражень. Роботи передають не лише пейзажі, кольори та форми, а й настрої та почуття учасників. Кожен брав до рук пензель, спираючись на власне бачення, думки та досвід, те, як він сприймає місто, які питання його хвилюють, і все це переносив на полотно.
Вікарій угорськомовної парафії Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко зазначив, що мистецтво є однією з найпрекрасніших форм самовираження, яка водночас становить цінність і для інших. Саме тому кожна представлена робота – це внесок у збагачення громади.
Наприкінці заходу Іштван Мароші вручив художникам пам’ятні грамоти.
Організатори та учасники пленеру сподіваються, що ініціатива стане традиційною й наступного року стіни Центру ім. Ортутая знову приймуть митців.
Гутівські Дні святої Трійці на Берегівщині 8 червня цього року відбулися вже двадцять п’ятий раз поспіль. Захід, що має кількадесятирічну традицію, є живим символом віри, культури та єдності місцевої громади, особливо зараз, коли воєнні часи накладають відбиток як на повсякденне життя, так і на духовну витримку.
Ювілейна подія розпочалася зі святкового Богослужіння і продовжилася у другій половині дня на подвір’ї місцевої гімназії. На церемонії відкриття Сільвестр Ферку та Оршоля Деяк продекламували тематичний твір Балінта Балаші, після чого присутніх привітала директорка гімназії Анджела Товт: „Сьогодні ми зібралися на Гутівські Дні святої Трійці вже 25-й раз. Це свідчить про те, що в нашому селі, попри численні труднощі, ми зберігаємо наші традиції». Вона наголосила, що тема заходу глибоко вкорінена в суть християнського свята: зіслання Святого Духа. Крім того, в програмі святкування переплетені єдність громади та відродження традицій.
Звступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін, у свою чергу, наголосив: „Місце, де ми знаходимося, колись було островом. Сьогодні ж ми прийшли сюди не ховатися від ворога, а щоб відсвяткувати свято зіслання Святого Духа. Наш маленький острів тепер є островом Миру”.
Голова Велокобийганьської територіальної громади Анна Надь, вітаючи присутніх, відзначила, що спільне святкування об’єднує громаду. „Важливо, щоб у ці складні часи у нас були такі свята, щоб ми могли побути разом”. Вона також пригадала, що долучається до заходу із самого початку його заснування. „Я досі пам’ятаю перші святкування”, – зазначила очільниця громади. Анна Надь також подякувала організаторам та побажала присутнім гарного дозвілля.
Керівник консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар у своєму виступі зосередився на посланні Дня святої Трійці – відродженні та оновленні. Він відзначив, наскільки важливе це послання у сучасному світі, оскільки „ми пережили важкі часи, і хто знає, скільки негараздів чекає на нас попереду”. Дипломат наголосив, що угорці Закарпаття продовжують бути активною та згуртованою громадою, і що потрібно вірити – багато хто повернеться на батьківщину, щойно труднощі минуть. Він запевнив присутніх, що угорський уряд продовжуватиме підтримувати збереження та існування закарпатської угорської громади.
Програма святкування протягом дня передбачала змістовне дозвілля для всіх вікових груп. Запрошені фольклорні колективи відродили традиції відзначення Дня святої Трійці. Цього року виконавці приїхали з кількох населених пунктів, зокрема, з Чоми, Галабора, Малої Бийгані. Зі своєю програмою виступили і місцеві ансамблі.
У стінах місцевого садочку розгорнули виставку картин образотворчого мистецтва та фотографій. Однією з родзинок експозиції стали роботи угорського фотографа Андраша Береца під назвою „Серцебиття у висоті”, яка знайомить відвідувачів із багатошаровою історією угорського народу через дзвони Карпатського басейну. Звуки цих дзвонів – радість чи горе, мир чи лихо – завжди резонують із серцями нації, незважаючи на кордони.
Для найменших з інтерактивною виставою виступили актори Закарпатського обласного угорського драматичного театру. Тим часом старше покоління мало можливість долучитися до турніру з мініфутболу, а також до різноманітних народних змагань, як перетягування канату, кидання каменю та поліна.
Господар святкування, Йожеф Шін, у коментарі ЗМІ зазначив, що “цей захід – не лише свято, а й символ збереження, передачі традицій”. За його словами, організатори щороку приділяють значну увагу представленню народних традицій святкування Дня святої Трійці та залученню молодого покоління до цих вражень. Складаючи програму, прагнули, щоб усі вікові групи знайшли собі заняття до душі. Насамкінець Йожеф Шін висловив сподівання, що після війни відбудеться багато таких радісних спільних святкувань.
