В Ужгороді життя угорської громади завжди вирізнялося насиченими культурними програмами — численні заходи та зустрічі задавали ритм повсякденню. Однак останні роки зробили цей період тихшим: спочатку пандемія обмежила можливості, а згодом війна ускладнила проведення заходів. Та нині ці ініціативи знову набирають обертів. Ужгородська міська організація Товариства угорської культури Закарпаття знову помістила в центр уваги угорський народний танець і народну музику.
У будинку-музеї села Великі Береги на Берегівщині за давнім народним звичаєм встановили травневе дерево (májusfa) – один із найкрасивіших символів весни, оновлення та кохання. Барвисто прикрашене стрічками й квітами дерево стало яскравою окрасою музейного подвір’я та центром святкової події.
Організатором заходу виступила громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, яка від моменту створення Великоберезького музею приділяє особливу увагу збереженню народних традицій і популяризації культурної спадщини краю. Важливим завданням для закладу є також залучення молодого покоління до пізнання й передачі звичаїв, що й досі залишаються живими.
Цього разу учасниками заходу стали близько тридцяти учнів Запсонської гімназії, які провели насичений і пізнавальний день у дусі традицій. Програма розпочалася з екскурсії музеєм, під час якої школярі ознайомилися з експозиціями, що відтворюють повсякденне життя селян у минулому. Особливу увагу привернула традиційна піч. Діти мали змогу побачити інструменти для її використання, дізнатися про їх призначення та роль у побуті.
Як розповіла координаторка садиби-музею Адель Гал, традиція встановлення травневого дерева сягає ще XV століття. Хоч нині вона дещо призабута, у минулому була надзвичайно популярною. Травневе дерево символізує не лише відродження природи, а й кохання: його традиційно встановлювали перед будинком дівчини як знак залицяння. Прикраси також мали своє значення. Зелена стрічка символізувала юне почуття, рожева – близькість заручин, а фіолетова – глибокі емоції.
Кульмінацією дня стало встановлення майського дерева. Юнаки самостійно принесли його з подвір’я, після чого всі разом прикрасили стрічками та декоративними елементами. Оздоблене дерево стало справжнім символом приходу весни й спільної праці.
Після цього програма продовжилася творчими та кулінарними активностями. Діти брали участь у майстер-класі з розпису паперових тарілок, надихаючись традиційними орнаментами музейних експонатів. Частина учасників долучилася до приготування какаових рулетів – допомагали формувати тісто, змащувати його жовтком і випікати в печі. Тим часом на подвір’ї відбувалися народні ігри, що додали заходу ще більше жвавості та радості.
Метою події стало не лише відтворення давнього звичаю, а й заохочення молоді до його збереження. Адже з наближенням травневої ночі ця традиція набуває особливого значення, і організатори закликають юнаків не забувати про красивий обряд своїх предків.
Реалізацію програми підтримав фонд Шандора Чоорі, а фаховим партнером виступило Закарпатське відділення Будинку традицій. Захід вкотре довів, що народні традиції можуть бути цікавими, актуальними та об’єднувати різні покоління.
З наближенням Великодня вже традиційно члени Клубу пенсіонерівТовариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) міста Чоп приймають у себе маленьких вихованців дитячого садка «Казка» (Mese Óvoda). Щороку організація влаштовуєдля них програму з нагоди свята, під час якої ознайомлює з улюбленимиу горськими традиціями.
Цього разу дітей та виховательок прийняли в конференц-залі Товариства угорської культури Закарпаття в Чопі, де всі разом ліпили з тіста великодніх зайчиків. Малюки з великим задоволенням виготовляли звіряток, а потім ласували ароматною випічкою.
Голова Ужгородського осередку ТУКЗ-КМКС Лівія Балог підкреслила: «Це вже не вперше, коли наш Клуб пенсіонерів приймає в себе дошкільнят з Чопа, прагнучи ознайомити їх з нашими традиціями, пов’язаними зі святами. Як бачу, діти вже досить вправно готують великодніх зайчиків. Нинішня програма проходить у дуже гарному настрої».
Вихователька Гізелла Пуйо розповіла: «Група «Веселка» з Чопського дитячого садка «Казка» – 14 дошкільнят – прийшла сьогодні на цей захід. Ми пекли великодніх зайчиків. Працьовиті жінки з Клубу пенсіонерів заздалегідь приготували для нас тісто, діти розкачали його, сформували й виклали на деко, яке дорослі поклали в духовку. Малята з великим нетерпінням чекали, коли все спечеться, бо вже відчували приємні аромати. А відтак з апетитом смакували вже готовими зайчиками та соком. Дуже дякуємо за все це організаторам».
«Важливою є не тільки цікава програма для дітей, але й їхнє ознайомлення з нашими традиціями. Усе це піднімає малечі настрій, щоб вона з радістю готувалася до Великодня. Ми вдячні тітці Лєні та її колегам і також принесли їм подарунок – великодні яйця», – додала пані Гізелла.
Керівниця Клубу пенсіонерів міста Чоп Ілона Белович зазначила: «Наближається Великдень, з яким традиційно пов’язане випікання паски, але ми ще не наважилися залучити до цієї справи дошкільнят. Минулого року випікали з ними маленьких пташок, а цьогоріч – великодніх зайчиків. Діти дуже вправні, спочатку в них виходило трохи нерівно, але згодом почало йти як по маслу. Вони раділи, що можна ліпити з тіста, а ми – що можемо передати їм любов до кулінарної справи та наших традицій. Ми дуже задоволені, що дітям подобається це робити».
Нагороди міністерства культури та інновацій Угорщини і Програми ім. Шандора Чоорі отримали закарпатські організації, які зберігають традиції, та близько 20 приватних осіб. Нагороди на трьох локаціях вручила заступниця державного секретаря з питань мистецтва та суспільної культури Ірен Новак. Зокрема в селі Дюла – чотири, у Пийтерфолво – десять, у Великій Доброні – п’ять.
В Угорському домі села Велика Добронь на Ужгородщині Ірен Новак зазначила, що зустрілася із закарпатцями, які активно займаються народними танцями, мистецтвом, ремеслами.
– Це були переважно літні люди, але також і молодь, яка чудово співає, декламує угорською, танцює. Як добре, що представники молодого покоління досі можуть вчити угорські народні пісні, які передаються з уст в уста в їхньому оригінальному звучанні.
Для уряду Угорщини надзвичайно важливо висловити повагу та вдячність тим закарпатцям, які, незважаючи на складну воєнну ситуацію, вирішили залишитися на батьківщині й продовжують підтримувати угорську культуру, щоб угорське слово зберігалось якомога довше, щоб діти знайомилися з угорською культурою і ми не лише словами, а й діями доводили, що угорська культура справді не має кордонів, наголосила заступниця держсекретаря. А відтак вручила грамоти мешканкам Великої Доброні: Марії Сані, Гізеллі Молнар, Борбалі Балог та Гізеллі Купаш.
«…за визначну націєтворчу роботу, спрямовану на збереження та передачу угорських народних традицій. Дякую за те, що своєю багаторічною діяльністю зі збереження цінностей ви сприяли зміцненню згуртованості між Угорщиною та закордонними угорськими громадами, а наші діти збагатилися такими скарбами, які супроводжуватимуть їх усе життя. Високо ціную вашу самовіддану працю й те, що підтримуєте культурну єдність угорців Карпатського басейну, наші спільні традиції та національні цінності», – ідеться в грамоті, підписаній міністром культури та інновацій Угорщини Балажем Ганко.
Діяльність Ірен Бенедек зі збереження та передачі традицій відзначили посмертно, тому після заходу пішли на кладовище, щоб запалити свічки і вшанувати її пам’ять.
Відзнаки вручили також ансамблю «Кокаш бенд», дитячому гуртку та об’єднанню зі збереження традицій Napsugár, фонду «За культурну спадщину та збереження традицій Закарпаття».
– Уряд Угорщини поширив Програму ім. Шандора Чорі на весь Карпатський басейн, тож організації, які виконують важливу роботу насамперед у сфері народного мистецтва, можуть подавати грантові заявки на участь у ній. Сьогодні я привезла відзнаки й для учасників цієї програми, – сказала Ірен Новак, відзначаючи «Кокаш бенд» і як організацію. – Вони дуже багато займаються з дітьми, і попри те, що перебувають у такій складній ситуації, у них досі є своя невелика команда, музиканти, танцювальний ансамбль. Ми бачили цих чудових дітей у надзвичайно гарних костюмах, вони виступають на дуже високому рівні.
– Я дуже рада знайомству та вдячна за враження, які ми отримали з дітьми, – заначила представниця ансамблю «Кокаш бенд», співачка Ержебет Кокаш.
На завершення заходу всі разом заспівали традиційні різдвяні пісні та колядки, виступили музиканти ансамблю «Кокаш бенд» Ласло Бочкаї та Емілія Туряниця, а 83-річна Моріш-нейни підготувала всім неочікуваний подарунок.
– Ми провели багато змістовних розмов, і це справді зворушливо напередодні Різдва. Зазначалося, що люди живуть у таких селах, де кількість мешканців зменшилася практично вдвічі, чоловіків немає. Ті, хто залишився, долають чимало труднощів, але, дякувати Богу, отримують багато підтримки та любові з Угорщини через різні організації. Ми поговорили і про те, що місцевим мешканцям потрібно найбільше, щоб ми могли привезти реальну допомогу, – повідомила заступниця держсекретаря. Вона також нагадала, що на Закарпатті стартувала Програма «Без кордонів» (Határtalan Program), спрямована на підтримку культурного життя закордонних угорських громад та зміцнення їхньої національної ідентичності.
У межах програми в першому кварталі 2026 року плануються заходи, які проведуть у дитячих садочках та школах, щоб діти й сім’ї могли трохи відволіктися від сумних реалій, відпочити.
– Молімося за те, щоб якомога швидше було досягнуто згоди, на Закарпатті знову настав мир, щоб розірвані сім’ї могли возз’єднатися, – підкреслила Ірен Новак
19 листопада у селі Велика Добронь на Ужгородщині знову панувала особлива кулінарна атмосфера: десятки учасників з України та Румунії разом готували, дегустували та вивчали традиції у межах проєкту «Закарпатська гастрономічна майстерня – смаки і традиції». Ця ініціатива вже не перший рік об’єднує шанувальників місцевої кухні й культурної спадщини, даруючи щоразу нові рецепти, знайомства та теплі враження, закорінені в традиціях і смаковій пам’яті нашого краю.
Захід організував благодійний фонд Pro Agricultura Carpatika у межах транскордонного проєкту «Програма транскордонного співробітництва для збереження спільних традицій та ремесел у повіті Сатмар та регіоні Закарпаття». Це вже одинадцята зустріч серії, яка традиційно проходить на базі Закарпатського угорського ліцею у В. Доброні.
На початку заходу співробітник Pro Agri Іштван Варга нагадав присутнім про особливе значення Дня святого Мартина для закарпатських та закарпатсько-угорських громад. Цей день здавна вважали рубежем між осінню та зимою, часом оцінювання молодого вина і, звісно, традиційним святом гуски – символу достатку та завершення господарського року.
У кулінарній частині вирувала справжня робота. Учасники
готували основу для запікання гуски з сезонних овочів; варили бульйон із дрібних частин птиці та місили свіже тісто для локшини; виготовляли начинку для гусячої шиї й замішували тісто для галушок; тушкували червонокачанну капусту в казані.
Для гостей господині приготували гарбузову випічку та ароматний айвовий сир, якими частували всіх упродовж дня.
Поки дорослі чаклували на кухні, діти брали участь у творчих майстер-класах: нанизували бісер, створювали паперових гусей, розмальовували ілюстрації до казок про гусей. Такі паралельні активності дозволили молодшому поколінню долучитися до традицій у веселій і доступній формі.
Після дружнього обіду організатори оголосили: наступна зустріч у рамках серії «Смаки і традиції» відбудеться вже у грудні й буде присвячена стравам традиційної свинячої різанини – одному з найдавніших обрядів зимового циклу.
Це не просто майстер-класи, це про те, як через страви, спогади й родинні рецепти ми зберігаємо ідентичність прикордонних громад. І кожна така маленька зустріч є важливим кроком у спільній справі збереження нашої культурної спадщини.
Цей майстер-клас став частиною річного проєкту, що стартував 15 січня 2025 року, і має на меті збереження культурної спадщини українсько-румунського прикордоння; передачу знань і традицій наступним поколінням; розвиток транскордонної співпраці через кулінарію та ремесла.
Головний партнер: Асоціація сільського розвитку регіону Сату-Маре (Румунія).
Український партнер: Закарпатський обласний благодійний фонд «ПроАгрикультура Карпатика».
Проєкт реалізується в межах Програми Interreg VI-A NEXT Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна 2021–2027, яка підтримує культурну згуртованість, розвиток туризму та збереження ідентичності прикордонних територій.
20 вересня в населених пунктах різних куточків Карпатського басейну одночасно залунали народні пісні, старі та малі стали до танцю, оживлялися народні ремесла. Спільне свято народного мистецтва Sereglés цього року відбулося в сотнях локацій, за участю близько чотирьохсот груп, що доводить, що народна музика, народний танець і ремесла й сьогодні є зв’язуючою силою.
Серія заходів, що проводиться вдруге після 2022 року, підтримується Фондом ім. Шандора Чорі, заснованому у 2017 році, який за останні сім років став одним із найважливіших джерел підтримки народного мистецтва в Карпатському басейні.
Центральний захід відбувся у Будапешті. На Закарпатті до ініціативи долучилися в кількох населених пунктах. Зокрема у селі Вари день розпочався з представлення народних ремесел. Затим групи в традиційному народному вбранні пройшли ходою від Національного дому до реформатської церкви. Тут присутніх привітала Еріка Ковач, представниця ГО «Організація сприяння розвитку талановитої молоді та збереження мистецтва і народної творчості «Боржаварі». «Майбутнє за вами. Плануйте його тут, удома, щоб були ті, хто прийде після нас, хто вважатиме це важливим, хто навчатиме, щоб були ті, хто посадить крихітне насіння в серця крихітних саджанців».
Очільниця ГО «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» Катерина Пал подякувала всім, хто підтримує ініціативу: дітям, батькам та викладачам. Вона нагадала, що акцію заснувала вдова поета Шандора Чорі, Юлія Балог, ще у 2014 році з метою об’єднання та підтримки ансамблів народного мистецтва Карпатського басейну. Відтоді захід щороку охоплює все більше громад. «У 2022 році, коли було організовано перший Фестиваль Чорі, до події долучилися 30 населених пунктів, а зараз – 350», – повідомила вона.
Катерина Пал також подякувала місцевим організаторам, зокрема, родині Ковач, відзначивши їхню плідну роботу з плекання угорської культури.
Після вітальних промов, до присутніх звернувся пастор реформатської церкви Іштван Меньгарт: «Збереження традицій має велике відношення до дому Божого, церкви, я б навіть сказав, що ці два поняття нероздільні. Бути угорцем і бути християнином. Бути угорцем і належати до народу Божого. Для нас це чудовий привілей, що ви можете бути народом Божим, і все, що ми вважаємо скарбом і цінністю сьогодні, ми приносимо сюди, до дому Божого». На завершення пастор також попросив Божого благословення на громаду.
Захід продовжився на подвір’ї Національного дому, де і старші, і молодші разом танцювали чардаш – танець, що минулого року був внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Саме це і є меседжем ініціативи Sereglés: традиції залишаються живими лише тоді, коли ми самі наповнюємо їх життям.
У Варі крім місцевих, виступили колективи з сіл Чома, Бене, Оросі, Есень, Вишкова. Музичний супровід забезпечив ансамбль «Боржаварі».
Керівниця фолк-майстерні «Резеда» Еніке Вароді наголосила, що ця акція – справжнє суспільне свято, на якому гідно представлене і Закарпаття. «Цього року до ініціативи долучилися десятки тисяч танцюристів та музикантів із 321 населеного пункту усього Карпатського басейну і я вважаю дуже важливим, що Закарпаття змогло до неї долучитися», – зазначила вона.
Фолк-майстерні «Резеда» цього року виповнюється 10 років. За словами Еніки Вароді, колектив був заснований у рамках громадської ініціативи та завдячує своїм розвитком Програмі Шандора Чорі. «Завдяки Програми Чорі ми отримали фінансування, костюми, викладачів та інструкторів. За останні десять років ми виросли з ансамблю народного танцю до фолк-майстерні». Сьогодні в майстерні навчається понад дев’яносто дітей, її випускники поповнюють ряди Закарпатського ансамблю народного танцю.
Після спільного чардашу на учасників чекав смачний обід. Далі захід продовжився майстер-класом з народного танцю, під час якого кожен міг переконатися, що Народне мистецтво залишається яскравою, стійкою, підтримуючою силою громади.
У рамках транскордонної програми співпраці, Закарпатський обласний благодійний фонд «Про Агрікультура Карпатіка» та Асоціація сільського розвитку Сату Маре взяли на себе зобов’язання зібрати по 150 традиційних рецептів з кожного регіону. Більшість закарпатських страв готують у Великій Доброні на навчальній кухні Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ — у рамках гастрономічних днів їх не лише готують, але й забезпечують можливість їх скуштувати. Щоразу господині з різних куточків області готують повноцінний обід.
