У будинку-музеї села Великі Береги на Берегівщині за давнім народним звичаєм встановили травневе дерево (májusfa) – один із найкрасивіших символів весни, оновлення та кохання. Барвисто прикрашене стрічками й квітами дерево стало яскравою окрасою музейного подвір’я та центром святкової події.
Організатором заходу виступила громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, яка від моменту створення Великоберезького музею приділяє особливу увагу збереженню народних традицій і популяризації культурної спадщини краю. Важливим завданням для закладу є також залучення молодого покоління до пізнання й передачі звичаїв, що й досі залишаються живими.
Цього разу учасниками заходу стали близько тридцяти учнів Запсонської гімназії, які провели насичений і пізнавальний день у дусі традицій. Програма розпочалася з екскурсії музеєм, під час якої школярі ознайомилися з експозиціями, що відтворюють повсякденне життя селян у минулому. Особливу увагу привернула традиційна піч. Діти мали змогу побачити інструменти для її використання, дізнатися про їх призначення та роль у побуті.
Як розповіла координаторка садиби-музею Адель Гал, традиція встановлення травневого дерева сягає ще XV століття. Хоч нині вона дещо призабута, у минулому була надзвичайно популярною. Травневе дерево символізує не лише відродження природи, а й кохання: його традиційно встановлювали перед будинком дівчини як знак залицяння. Прикраси також мали своє значення. Зелена стрічка символізувала юне почуття, рожева – близькість заручин, а фіолетова – глибокі емоції.
Кульмінацією дня стало встановлення майського дерева. Юнаки самостійно принесли його з подвір’я, після чого всі разом прикрасили стрічками та декоративними елементами. Оздоблене дерево стало справжнім символом приходу весни й спільної праці.
Після цього програма продовжилася творчими та кулінарними активностями. Діти брали участь у майстер-класі з розпису паперових тарілок, надихаючись традиційними орнаментами музейних експонатів. Частина учасників долучилася до приготування какаових рулетів – допомагали формувати тісто, змащувати його жовтком і випікати в печі. Тим часом на подвір’ї відбувалися народні ігри, що додали заходу ще більше жвавості та радості.
Метою події стало не лише відтворення давнього звичаю, а й заохочення молоді до його збереження. Адже з наближенням травневої ночі ця традиція набуває особливого значення, і організатори закликають юнаків не забувати про красивий обряд своїх предків.
Реалізацію програми підтримав фонд Шандора Чоорі, а фаховим партнером виступило Закарпатське відділення Будинку традицій. Захід вкотре довів, що народні традиції можуть бути цікавими, актуальними та об’єднувати різні покоління.
У будинку-музеї села Великі Береги 1 травня за давньою традицією встановили травневе дерево.
Громадська організація Pro Cultura Subcarpathica з моменту створення Великоберезького будинку-музею приділяє значну увагу визначним датам, збереженню народних традицій, пов’язаних із церковними святами. Крім того, для закладу вкрай важливо, щоб підростаюче покоління знайомилось і передавало традиції, характерні для нашого краю, які живі й сьогодні. Встановлення травневого дерева – звичай, що сягає корінням у сиву давнину, тому цю традицію щороку відтворюють у будинку-музеї. Цього разу заклад прийняв на заняття учнів Холмківської гімназії з Ужгородщини. Після знайомства з будинком-музеєм, експонатами, представленими в ньому, які презентують традиційний сільський побут, діти та супроводжуючі їх вчителі прогулялися по ботанічному саду, оформленому в прилеглому саду.
«Традиція встановлення травневого дерева сягає аж 15 століття. Нині вона вже дещо забулася, але колись була дуже поширеною», – розповіла координаторка будинку-музею Адель Ґал.
Травневе дерево є символом відродження природи, але водночас воно може бути і подарунком кохання, яке зазвичай встановлюють на ранок 1 травня перед будинком обраниці хлопця. Найчастіше до огорожі обраниці прив’язують гілку тополі, прикрашену різнокольоровими стрічками, інколи певними смаколиками, напоями, а останнім часом – ще й невеликими подарунками. Дерево до стовпа огорожі залицяльник прикріплює за допомогою друзів. Першого травня наші предки передбачали й погоду: якщо тепла погода — буде рясний урожай, а якщо прохолодно і дощить — урожай буде поганим.
«Тож травневе дерево є символом весни, оновлення, кохання та залицяння. Хлопці вміли висловлювати намір залицяння кількома способами, певним символом є і саме дерево, але прикраси та кольорові стрічки на ньому теж слугували символами: зелена стрічка передусім вказувала на ще незріле, молоде залицяння, якщо ж домінували рожеві стрічки – то близько вже й заручини, фіолетова свідчила про глибші почуття», – пояснила Адель Ґал.
Після прогулянки хлопці принесли у двір раніше зрізану гілку, а дівчата прикрасили її кольоровими стрічками. Відтак прикрашену гілку хлопці прикріпили до брами.
«Ми приїхали сюди з дітьми вперше, але вже давно мріяли потрапити в цей будинок-музей. Я працюю в школі педагогом-організатором і вважаю важливим проводити для дітей заходи, які знайомлять із народними традиціями. За фахом я історик, тож заохочувати молодь до пізнання, збереження, плекання давніх звичаїв – у мене в крові. Нинішня подія стала чудовою нагодою для дітей відчути красу встановлення травневого дерева, а також спробувати різноманітні народні ігри», – зазначила педагог-організатор Холмківської гімназії Христина Михайлович.
Після цього діти долучилися до майстер-класу з рукоділля, яке провела майстриня Андрея Кепич Рейтер. Школярі виготовляли зокрема квіти з паперу. На завершення гостей пригостили чаєм із бузини та традиційними для регіону смаколиком із картоплі – кремзликами.
