У Великій Доброні відбулося урочисте відкриття нового навчального року структурних підрозділів Центру професійної освіти ім. Еган Еде в селі Велика Добронь, місті Берегово, селі Пийтерфолво та селищі Вишково.
Приватний заклад «Закарпатський угорський ліцей з угорською мовою навчання» був створений у 2023 році з ініціативи Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Його головна мета – забезпечення повноцінної середньої освіти рідною мовою по всій території Закарпатської області.
Ліцеї пропонують здобувачам освіти сучасні навчальні профілі, зокрема технології: автосправа, агровиробництво, деревообробка, імідж-дизайн, комп’ютерна інженерія, кондитерська справа, кулінарія, лісогосподарство, підприємництво, туристична справа, швейна справа, програмування.
Мережа продовжує розвиватися, розширювати освітні можливості та дбати про збереження культурної спадщини угорської громади Закарпаття.
26 вересня у селищі Вишково, що на Верхньому Тисянському краї, відбулося урочисте центральне відкриття нового навчального року мережі угорських ліцеїв Закарпаття. Подія зібрала учнів, батьків, педагогів, представників угорської громади та почесних гостей.
Урочистості розпочалися екуменічним богослужінням, після чого пройшло святкове вітання учасників заходу. Зворушливим моментом стало виголошення клятви першокласників, яких керівники навчальних закладів особисто привітали потиском руки, символічно приймаючи до шкільної родини.
Цьогорічна подія мала особливе значення, адже мережа Приватного закладу «Закарпатський угорський ліцей з угорською мовою навчання» розширилася: до неї долучилися ще два навчальні заклади – у Вишкові та у Вилоку. Таким чином, у 2025/2026 навчальному році освітній процес відбувається вже у семи населених пунктах Закарпаття: Берегові та Виноградові, Великій Доброні, Пейтерфолві, Малих Геївцях, Вилоку та Вишкові.
Загалом у ліцеях мережі навчається 316 учнів, з яких 173 – цьогорічні першокласники, які вперше сіли за парти.
У своєму вітальному слові директорка мережі ліцеїв Дора Коре підкреслила важливість доступності середньої освіти угорською мовою для збереження ідентичності та культури угорської громади на Закарпатті. Вона наголосила, що освіта рідною мовою є одним із ключових елементів формування свідомого та впевненого у своєму корінні покоління.
З вітальним словом також виступив урядовий уповноважений Угорщини Норберт Пал, який відзначив підтримку угорського уряду закарпатських угорців, особливо в умовах воєнного часу. За його словами, Угорщина й надалі сприятиме розвитку угорськомовної освіти, що є запорукою збереження громади на рідній землі.
Президентка інституту Ракоці Ільдіко Орос, одна з ініціаторів створення мережі ліцеїв, нагадала про законодавчі виклики, що чекають на навчальні заклади з невеликою кількістю учнів після 2027 року. Саме тому, як вона зазначила, було започатковано мережу угорських ліцеїв – щоб навіть у віддалених селах діти мали змогу вчитися рідною мовою.
Голова Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі підкреслив важливість відкриття ліцею у Вишкові. Він наголосив, що цей крок відкриває нові можливості для дітей із розпорошених угорських громад, а сам навчальний заклад є символом надії на мирне і щасливе майбутнє.
На завершення урочистостей представники історичних церков благословили учнів, вчителів та батьків, просячи Божої опіки на новий навчальний рік.
13 серпня в Будинку культури Вишкова відбувся театральний показ для угорської діаспори Верхньотисянського регіону, спільно організований у межах програми «Дейріне» Закарпатським обласним угорським драматичним театром і Товариством угорської культури Закарпаття (КМКС).
Постановку про життя відомої письменниці Магди Сабо показали Тібор Мейсарош та Ніколетта Крайчі. Подружжя митців ознайомило глядачів з особливими, гармонійними стосунками між Магдою Сабо та її чоловіком. Вистава відображає також спосіб мислення цих письменників, їхню пристрасть до літератури, їхнє сприйняття життя, повсякденні труднощі та радісні моменти. П’єса заснована не лише на творах Магди Сабо, а й на інтерв’ю з нею, її щоденнику та мемуарах.
Виставу привезли на Закарпаття в межах програми «Дейріне». Режисер постановки Тібор Мейсарош не вперше побував у нашому краї. Раніше він уже працював з берегівським театром над двома п’єсами, але тепер виступив не лише як режисер, а й актор.
«Маю ностальгічні спогади, оскільки раніше вже працював на Закарпатті з берегівською трупою. Нас зустріла фантастична публіка. Ми грали в багатьох місцях, але тут публіка справді особлива», – зазначив Тібор Мейсарош, режисер і виконавець головної ролі.
«У травні 2025 року завдяки програмі «Дейріне» розпочалася активна співпраця між театрами Угорщини та Карпатського басейну. Сьогоднішня подія – продовження серії заходів у межах цієї ініціативи на Закарпатті», – розповіла виконувачка обов’язків директора Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін.
Показ театральних постановок у краї відбувається за співпраці з ТУКЗ-КМКС. Голова Верхньотисянського регіонального осередку організації Йожеф Шарі, подякувавши за якісну культурну програму, зазначив: «На мою думку, нині глядачі отримали масу задоволення під час вистави, і всі підуть додому з гарними враженнями. Це дуже важливо тепер, у цей складний для всіх нас час».
Вишківський табір народної музики, танцю і ремесел, що сприяє передачі традицій та збереженню національної ідентичності угорської діаспори у Верхньотисянському регіоні Закарпаття, цього року організували вже всімнадцяте.
13 червня тижневий табір завершився концертом, який провели на базі Культурного центру Шандора Фодо. Першою присутніх привітала керівниця табору, голова Закарпатської організації угорського народного мистецтва та традицій Жужанна Токач. Під час свого виступу вона наголосила, що табір зміцнює в учасників їхню культурну ідентичність, та висловила вдячність за те, що його вдалось організувати навіть у цей складний і сповнений викликів час, а також викладачам із Трансильванії, котрі проводили заняття з дітьми.
«Угорська культура, народна музика і танець – невід’ємна частина національної ідентичності, їхнє плекання допомагає відчувати та зберігати її», – підкреслив під час свого виступу консул Угорщини в Берегові Іштван Буцко. «Знання, любов до рідної мови, угорської культури та традицій роблять нас угорцями. Наша місія – допомогти передати це далі. Але все це не відбувається саме по собі, тому ми маємо боротися за це, робити це. Для втілення цієї мети потрібні інклюзивне середовище та натхненні, фахові спеціалісти», – зазначив дипломат.
Табір народної музики, танцю і ремесел раніше проводився в селищі Пийтерфолво, але кілька років тому керівництво Вишкова звернулося до організаторів з проханням влаштувати такий захід і в їхньому селищі, пригадала початковий період Катерина Пал, голова ГО «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття».
«Цього року ми проводимо табір у Вишкові вже 17-й раз. Відрадно, що так багато дітей беруть участь у ньому навіть у нинішній складній ситуації. Пийтерфолвівський традиційний табір через війну в Україні наразі проводиться на базі Центру дозвілля Товариства ім. Ракоці в угорському місті Шаторальяуйгей. Цього року в ньому беруть участь понад 400 дітей із Закарпаття. Але ми мріємо знову проводити його в рідному краї», – зазначила Катерина Пал.
Координаторка табору, представниця ГО «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття» Адріен Бечке наголосила, що традицію організовувати табір у Вишкові однозначно хочуть зберегти, адже ця можливість з роками «стає певним якорем, означає, що є діти, які люблять це робити». «Нам дуже шкода, що через нинішню ситуацію старших дітей вивозять за кордон, але є найменші. На заключному концерті зможете побачити, чого вони навчилися», – зазначила Адріен Бечке. За її словами, у Вишківській фолк-майстерні вже 8 років проводять заняття з народної музики, а з народних танців ще довше.
«Наша мета – щоб якомога більше дітей полюбили народні інструменти: скрипку, альт, контрабас, цитру, цимбали. І навіть якщо не кожен стане професійним музикантом, цей табір – чудова нагода спільно позайматися», – зазначила Адріен Бечке, котра також викладає гру на скрипці.
Хореограф із Трансильванії Балаж Пілич у коментарі журналістам повідомив, що разом з командою вже багато років регулярно відвідує Вишково, аби навчати місцевих дітей, і висловив сподівання, що це буде довготривала співпраця.
Протягом тижневого табору діти до обіду брали участь у заняттях з музики по секціях, а по обіді долучалися до майстер-класів з рукоділля та народного танцю.
У день закриття традиційно відбувся концерт, під час якого діти представили вивчене.
Днями гала-концертом завершився сімнадцятий за рахунком Вишківський табір угорської народної музики, танцю і ремесел, що традиційно проходив у дворі Громадського центру імені Шандора Фодо у смт. Вишково. У програмі взяли участь понад шістдесят дітей та молодих людей, з якими працювали місцеві та іноземні музиканти та танцюристи з Трансільванії. За словами координаторки табору Адрієнн Бечке, фольклорна майстерня, що діє у Вишкові вже вісім років, значно сприяє якісному навчанню дітей, які захоплюються народною музикою.
Угорська громада селища Вишково вшанувала пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. Учасники заходу зібралися в стінах Вишківського ліцею ім. Ференца Келчеї, де учні пригадали ті події в рамках тематичного виступу. Затим присутні поклали вінки пам’яті до меморіального знака на території місцевої реформатської церкви.
Угорська громада Вишкова щороку відзначає національне свято 15 березня в рамках культурної програми. Цьогоріч школярі також підготували чудовий тематичний виступ. Відображаючи події визвольної боротьби й революції, діти продемонстрували свої знання, свою любов до батьківщини та нації. Виступ «Поет повертається» складався з патріотичних пісень і віршів та невеликої тематичної вистави про тогочасні події.
Після цього присутніх привітала директорка Вишківського ліцею ім. Ференца Келчеї Ілона Цебей, а також подякувала дітям і вчителям, які їх підготували.
Відтак учасники заходу перейшли до реформатської церкви. Тут до присутніх звернулася очільниця місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Габріелла Сабов. Зокрема вона зазначила, що 15 березня – не просто дата в календарі, а один із найяскравіших днів угорського народу. «Цього дня ми згадуємо відважних чоловіків і жінок, які в 1848 році відстоювали свободу, справедливість і країну, що надасть рівні права всім своїм громадянам. Цей день – про силу єдності, мужність та витримку, котрі слугують прикладом для наступних поколінь, – наголосила голова організації. – 177 років по тому ми маємо боротися за свободу та процвітання нашого народу не зброєю, а словом, ділом та спільною працею. Мрія революціонерів ХІХ століття актуальна й сьогодні: сильна, незалежна країна, що розвивається, громадяни якої будують майбутнє в солідарності, мирі, допомагаючи одне одному. 15 березня вчить нас, що сила нації – в єдності».
Відтак кілька учнів ліцею продекламували низку тематичних віршів, а церковний хор підкреслив атмосферу меморіальної події, виконавши церковні й патріотичні пісні.
На завершення заходу присутні поклали вінки до пам’ятного знака та заспівали національний гімн.
Пам’ять засновника голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Шандора Фодо у селищі Вишково Хустського району вшанували в рамках тихого покладання вінків. Діяльність Шандора Фодо відіграла ключову роль у боротьбі за збереження закарпатських угорців. 26 лютого – це не лише його день народження, а й річниця заснування ТУКЗ-КМКС – організації захисту інтересів закарпатської угорської громади. У цей знаменний день вшанувати пам’ять правозахисника закарпатських угорців зібралися рідні та колишні колеги.
Меморіальний захід розпочався біля колишнього родинного будинку Шандора Фодо, де зараз розташований культурний центр, який носить його ім’я. Присутні поклали вінки до пам’ятної дошки, розташованої на стіні будівлі. Заступник голови ТУКЗ-КМКС Ґейзо Ґулачі під час виступу зокрема наголосив, що Шандор Фодо був тією людиною, хто скористався історичною нагодою підняти голос за закарпатських угорців у такий час, коли мало хто наважився б на це. «26 лютого – день народження Шандора Фодо, а також день заснування Товариства угорської культури Закарпаття. Він був засновником та першим очільником організації. Ми щороку вшановуємо його пам’ять, вважаю, що він заслуговує на це, оскільки саме він скористався історичною нагодою підняти угорський прапор і очолив рух, спрямований на піднесення закарпатських угорців. Цей рух триває і сьогодні, адже Товариство все ще живе і функціонує. Вважаю, він здобув собі вічну заслугу в тому відношенні, що наважився порушити питання, які ніхто інший не наважувався порушувати в той час», – підкреслив Ґейзо Ґулачі.
«Шандор Фодо був особистістю, яка служила місцевим громадам і людям як точка опори. Він не забував, звідки почав, куди прямував і куди мав прибути. І хоча він більше не з нами, його духовна спадщина досі допомагає мені переживати важкі часи, – наголосив голова Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі. – Кожне вшанування пам’яті несе певний меседж. А коли ми згадуємо людину, яка відіграла дуже важливу роль у житті Закарпаття та угорців краю – це особливий меседж».
Відтак присутні перейшли до місцевого реформатського кладовища, де про життя і діяльність колишнього лідера меншини розповів краєзнавець Людвиг Цебей. До заходу традиційно долучився спортсмен Карло Такар, котрий прибув до Вишкова із Солотвина, подолавши шлях на велосипеді, щоби вшанувати пам’ять засновника ТУКЗ-КМКС. Шандору Фодо цього року мало б виповнитися 85 років.
У селищі Вишкові перед місцевою реформатською церквою відбувся меморіальний захід, присвячений ушануванню пам’яті жертв так званих «маленьких робіт». Згідно з дослідженнями, під час подій 1944 року з цього населеного пункту вивезли 286 чоловіків, багато з яких так і не повернулися до своїх родин. Єдиним «злочином» депортованих було те, що вони народилися угорцями.
Очільниця Вишківського осередку Товариства угорської культури Закарпаття Ґабріелла Сабов, звертаючись до присутніх, наголосила: «80 років тому на руїнах Другої світової війни життя великої кількості угорських сімей поламали ті жахливі події, про які й сьогодні важко говорити. «Маленькі роботи» – це частина не лише минулого, вони формують і наше сьогодення. Завдання сучасної людини – пам’ятати й нагадувати, передавати своїм дітям і внукам історії тих жертв, які поплатилися життям через жорстокість та злочинність тодішнього режиму». А відтак додала: «Нехай ця річниця буде попередженням, що ми не можемо сприймати мир і свободу як належне. Збережімо вогонь пам’яті, аби подібні трагедії ніколи не могли повторитися».
Після цього учні ліцею ім. Ференца Келчеї своїм тематичним виступом нагадали присутнім про події 80-річної давнини. Вони досі живуть у пам’яті закарпатців, адже не було жодної угорської родини, якої б не торкнулися ті жахи. Після вивезення в листопаді 1944 року працездатних чоловіків віком від 18 до 50 років на триденні так звані «маленькі роботи» громада була ледь не приречена. І врятували її тільки надія та Боже провидіння. Учні ліцею нагадали про ті жахіття через спогади тих, хто вижив, а також думки, висловлені в літературі. Учергове наголошуючи, що ці звірства не можна забувати і не можна допустити їхнього повторення. Виступ доповнив спів хору Вишківської реформатської церкви.
Затим присутні поклали вінки до гранітних плит на стіні реформатської церкви, де викарбувано імена жертв, які вдалося встановити. У заході взяли участь, зокрема, голова Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття Йожеф Шарі, єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан, очільник Вишківської територіальної громади Ярослав Гайович та представники угорського міста-побратима Папа.
Захід завершився виконанням національної молитви угорців.
7 листопада за підтримки благодійного фонду «Вишково» в дитячому садочку селища представили п’єсу-казку «Свинопас». Організатори заходу прагнули наблизити світ театру до дітей через жанр народної казки. Вихованці дитячого садка з великим захватом сприйняли інтерактивну постановку, адже вони й самі могли взяти в ній участь. Завдяки долученню до подій казки малеча дізналася про важливість мужності, відданості та допомоги.
Благодійний фонд «Вишково» не вперше влаштовує театральний показ у селищі, адже, крім благочинних акцій, організація намагається в міру своїх можливостей проводити заходи, які сприяють розвитку в населеному пункті освіти та культури. Цього разу вирішили допомогти місцевому угорськомовному дитсадку. Нині заклад відвідують 30 дітей, для яких через війну такі події стають дедалі більшою рідкістю. «Для благодійного фонду «Вишково» особливо важливі культурні заходи, і ми були дуже раді, коли на наш запит відгукнувся берегівський театр. Ми побачили, що цей проєкт – показ народної казки – виявився успішним в Ужгородському та Берегівському районах, і захотіли привезти його й до вишківського садочка. Зараз навчальні заклади вимушені працювати в дуже складних умовах, і якщо ми можемо допомогти місцевому керівництву та діткам, то треба використовувати всі подібні можливості», – розповіла директорка благодійного фонду Еніке Вараді.
«Народні казки навчають і розвивають дітей, збагачують їхню уяву», – вважає акторка Наталія Ґал. За її словами, у нинішній ситуації надзвичайно важливо, щоб малеча якомога частіше чула живу розповідь. Акторка намагається донести дивовижний світ угорської народної казки на значну кількість локацій, посилюючи таким чином угорську національну ідентичність маленьких краян. «На мою думку, розповідати дітям казки важливо не тільки з точки зору їхнього розвитку, але й підсилення відчуття, що ми угорці тут, на Закарпатті. Нас стає дедалі менше, і ми – ті, хто залишився вдома, – повинні триматися разом, повинні рідною мовою передавати казки та історії нашим дітям, щоб вони відчули наскільки велике значення це має й несли далі в житті надбання свого народу», – наголосила Наталія Ґал.
Керівництво дитсадка сприйняло проведення такого заходу з великою радістю, адже в селище нечасто приїжджає угорська культурна програма. Тож тут дуже цінують будь-яку ініціативу, що сприяє розвитку дітей. «Нинішній захід має велике значення для дитсадка. Іноді ми приймаємо українських артистів, лялькарів, але часто після перших п’яти хвилин дітям стає нецікаво. У нас є вихованці зі змішаних сімей, які розуміють виступи, але угорськомовній малечі вони були нецікавими. Тож я дуже зраділа, коли зі мною зв’язалася директорка благодійного фонду «Вишково». Ми вітаємо проведення таких заходів у садочку. Це багато означало для дітей, адже я бачила цікавість і захоплення на їхніх обличчях, бачила, що їм це подобається», – зауважила директорка дитячого садочка Тімея Тудоші.
Вихованці дитсадка отримали велике задоволення від вистави, адже були не лише глядачами, але й учасниками інтерактивної постановки. Представники благодійного фонду «Вишково» прагнуть, аби в селищі проводилось якомога більше подібних культурних заходів, які сприятимуть посиленню ідентичності місцевих угорців та їхнього зв’язку з угорською культурою.
У Вишкові в рамках тихого покладання вінків відзначили День національної єдності угорців та річницю підписання Тріанонського мирного договору, в результаті чого була створена Європа з абсолютно новими кордонами, розірвавши мільйони угорських душ.
31 травня 2010 року парламент Угорщини визначив, що 4 червня стане Днем національної єдності угорського народу, об’єднуючи таким чином народ, адже «кордони мають лише держави, а не нації». Але біль від історичного минулого все ще присутня в житті угорських громад, адже в результаті такого рішення великих держав не враховувалися долі мільйонів людей, раптово розірвалися зв’язки, життя родин і громад. Сьогодні закарпатська угорська громада, тримаючись за ідею національної єдності, переживає подібні труднощі, адже громади та родини розірвані в тіні війни. Проте, незважаючи на всі труднощі, жменька закарпатських угорців, як міцна скеля, зберігає успадковані від предків традиції, культуру, сподіваючись на більш спокійне мирне життя.
На цьому наголошували представники Вишківського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) на пам’ятному заході, який відбувся на подвір’ї місцевої реформатської церкви і в рамках якого відбулося покладання вінків до меморіального знаку, розташованого тут.
Очільниця місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Габріелла Сабов наголосила на важливості відзначення Дня національної єдності угорців. «Подія, яка сталася у 1920 році, – прикра і сумна, адже наша материнська країна була розчленована, частина нашого народу опинилася під владою інших держав. Але, незважаючи на все це, ми бачимо, що надія є, адже є представники молодого покоління, які доводять, що у нас є майбутнє. Ці молоді люди переживають нинішні історичні події разом з нами, живлять нас, вони – основа нашого майбутнього», – зазначила голова організації.
Консул Угорщини в Берегові, у свою чергу, наголосив: «Минуло 104 роки від найтемнішого дня нашої національної історії, який випав на долю угорців. 4 червня 1920 року гуділи дзвони, угорці п’ять хвилин стояли мовчки. Жоден угорець не міг побороти втрату». За його словами, з 2010 року скорботна річниця Тріанону, день пам’яті розколу угорців, став Днем національної єдності. Важливо, щоби той, хто народився угорцем, міг залишатися ним і поза географічними межами Угорщини. Тому уряд Угорщини намагається всебічно підтримувати закордонні угорські громади, в тому числі закарпатську, аби вони зберігали свою мову, культуру, традиції.
Заступниця голови Вишківської територіальної громади Рената Веренка під час виступу зазначила: «Після підписання Тріанонського мирного договору Закарпаття та угорська громада краю вступили у нову епоху, сповнену викликів. Хоча ми й були від’єднані від материнської країни, але не втратили національну ідентичність, культуру, відчуття єдності. «Озираючись, можемо заявити, що ми збереглися, ми ще є», – додала вона.
Після вітальних промов з тематичними віршами та піснями виступили вихованці місцевої школи. Атмосферу покладання вінків підкреслив виступ хору реформатської громади селища. На завершення присутні виконали національну молитву угорців.
