У результаті понад тридцятирічної наполегливої праці Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ здобув статус університету. Нові, тримовні таблички урочисто відкрили на площі Кошута в Берегові, біля входу до головного корпусу закладу. Під час церемонії ректор Степан Черничко наголосив, що для виконання вимог українського законодавства, встановлених для університетів, знадобилася величезна праця багатьох людей. Керівник закладу окремо подякував Уряду Угорщини за послідовну матеріальну та моральну підтримку й підкреслив, що для втілення подальших елементів стратегії розвитку надалі також розраховує на підтримку університетської спільноти.
У нинішній час молодь дедалі раніше стикається зі спокусами та життєвими ситуаціями, які можуть легко підштовхнути її до різних видів залежності. Саме тому лекції з профілактики наркоманії мають особливе значення, адже на основі правдивого, реального досвіду ілюструють страшні наслідки вживання психоактивних речовин та важкий, але можливий шлях до одужання. Відомий угорський репер Кертіс (Curtis) показує все це через свої особисті історії, даючи студентам поради, які підкріплюють їх у переконанні, що завжди є вибір і допомога доступна.
У лютому 2024 року Аттіла Сийкі Кертіс уперше відвідав Закарпаття на запрошення KultúrKaraván і, крім зустрічей з публікою, побував у кількох школах краю. Його профілактичні лекції для молоді мали глибокий вплив і на нього самого. За словами Кертіса, саме тоді він усвідомив, що розповіді про боротьбу за власне життя та відновлення можуть стати ефективним засобом для того, щоб відвернути інших від небезпечного шляху наркотиків.
Керівниця «Культурного каравану» на Закарпатті Крістіна Кудлотяк повідомила, що цього року лекцію Кертіса мали змогу прослухати студенти Фахового коледжу Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ і Реформатського ліцею в с. Великі Береги. Прийом репера був надзвичайно відкритим та надихаючим – Кертіс отримав підтвердження того, що його історія торкається багатьох і може надати реальну допомогу.
Зустрічі з молоддю щоразу переконують артиста, як важливо відкрито говорити про причини залежності, спокуси та труднощі, з якими він сам зіткнувся. Своїми щирими зізнаннями Кертіс хоче дати пораду, котра стане справжньою опорою, особливо для тих, хто саме шукає власний шлях. Особистий досвід репера, історія його одужання можуть бути цінним інструментом для профілактики наркоманії, насамперед серед молоді.
«Наркотики стають дедалі більшою проблемою. Тому я вважаю важливим, щоб молоді люди займалися спортом, знаходили таку діяльність, яка рухає їх уперед. Якщо колись я потрапив у цю ситуацію, то хоча б своїми історіями можу передати якомога більше позитиву», – розповів Кертіс нашому виданню. А відтак додав, що хоче побувати скрізь, де живуть угорські діти, де люблять його музику. Таким чином цього разу знову опинився на Закарпатті.
Наприкінці виступу Кертіс здивував учнів коротким, невимушеним мініконцертом. Молодь разом з ним заспівала найвідоміші пісні, що стало веселим та радісним завершенням розмов на серйозні теми.
Захід відбувся за підтримки міністерства закордонних справ і торгівлі Угорщини.
21 листопада в Берегові провели меморіальний захід, під час якого відбулося відкриття відновленого монумента, присвяченого пам’яті жертв сталінізму та угорських військових і робітників, що загинули в Другій світовій війні. Подію організували Консульство Угорщини в Берегові та Свалявський меморіальний парк.
Роки, коли війна й жорстокість тоталітарних режимів зламали долі тисяч людей, належать до найтемніших сторінок нашої історії. Угорська громада Берегова також зазнала особливо глибоких ран. Значний вплив на колективну пам’ять міста протягом поколінь мають спогади про невинних жертв сталінізму, а також військових та робітників, які загинули на фронтах Другої світової війни.
Очільник Консульства Угорщини в Берегові Ласло Віда під час свого виступу на заході наголосив, що трагедії ХХ століття – насамперед Друга світова та повоєнні роки – досі визначають колективну пам’ять угорців Закарпаття. «Насильство держави проти власних громадян – один із найпохмуріших розділів нашої історії. У населених пунктах Закарпаття, де живуть угорці, зокрема в Берегові, цілі покоління несуть на собі біль депортацій», – сказав дипломат. Мета вшанування пам’яті не в тому, щоб ятрити рани минулого, а щоб використати силу катарсису для зміцнення сучасної громади, яка й досі стикається з серйозними викликами, додав він.
Голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич нагадав історію встановлення пам’ятника в Берегові. За його словами, 1998 рік став переломним для тутешніх угорців, адже після місцевих виборів сформувалася угорська більшість і за ініціативою мера Йосипа Жупана розпочалося будівництво меморіалу. Завдяки співпраці місцевої влади та Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) того ж року було закладено наріжний камінь, а згодом відбулося й відкриття монумента. За словами Зубанича, оновлений меморіал і сьогодні є символом угорської єдності. Він нагадує нам, що громада, яка зменшується, може представляти свої інтереси лише завдяки спільним поглядам та співпраці.
Наприкінці заходу учасники поклали вінки до оновленого монумента, схиливши голови перед пам’яттю невинно депортованих та полеглих на війні.
Влітку 2022 року благодійний фонд «Геніус» у партнерстві із Закарпатським угорським університетом імені Ференца Ракоці ІІ, Спортивною академією Угорської гандбольної федерації та за підтримки уряду Угорщини створив мережу точок гандбольних талантів, що охоплює всю територію Закарпаття. Проєкт має на меті популяризацію гандболу в школах області, виявлення юних талантів, створення умов для їхнього розвитку та відродження традицій гандболу в регіоні.
На початку навчального року 2025–2026 у програмі займається 808 юних спортсменів у складі 52 команд, і тренувальний процес триває в повному обсязі. Щоб забезпечити дітям якісну підготовку, тренери точок гандбольних талантів регулярно проходять навчання. З цією метою 22–23 листопада на базі Університету Ракоці відбулася чергова сесія підвищення кваліфікації, у якій взяло участь 20 учителів фізичної культури.
Програма складалася з теоретичних і практичних блоків, які провели фахівці з Угорщини:
Ласло Горват, керівник програми підготовки юних кадрів Угорської гандбольної федерації;
Йожеф Варга, тренер навчального центру Угорської гандбольної федерації;
Ференц Мартіновіч, тренер Дебреценської спортивної школи.
Офіційне відкриття відвідав Янош Чизмар, проректор ЗУУ.
Перший навчальний день був присвячений мотивації, техніці та концентрації в грі. Сесію розпочали з обговорення майбутнього III Кубка Ракоці, після чого Ласло Горват виступив із лекцією про роль мотивації в роботі з юними спортсменами. Він наголосив, що успішний розвиток таланту можливий лише за умови виховання правильних цінностей, формування довгострокового спортивного мислення та створення надихаючого середовища.
Практичну частину відкрив Ференц Мартіновіч, продемонструвавши комплекс вправ для категорії U14. Тренери відпрацьовували елементи мобілізації, гнучкості та профілактики травм, спрямовані на підтримання м’язового балансу та продовження спортивного довголіття юних гандболістів.
У другій половині дня Йожеф Варга зосередив увагу на розвитку концентрації, швидкості реакцій і навичок прийняття рішень. Під час практичних занять учасники аналізували ігрові ситуації та тренували вміння швидко визначати оптимальні рішення й вибудовувати комбінації.
Наприкінці дня під керівництвом Ласла Горвата тренери відпрацьовували елементи контактної гри, аналізували ключові позиції та вдосконалювали індивідуальну оборонну техніку, зокрема її техніко-тактичні аспекти.
Другого дня програма продовжилася аналізом типових технічних помилок під час передач і кидків у ворота, який провів Йожеф Варга. Тренери навчалися визначати й виправляти найпоширеніші недоліки, характерні для гравців молодшого віку.
Завершальний блок під керівництвом Ференца Мартіновіча був присвячений силовій підготовці гандболістів – вправам, які можна виконувати без спеціального обладнання просто на майданчику. Акцент робили на систематичності, поступовості та усвідомленому підході до навантажень.
У практичних демонстраціях брали участь юні гравці Берегівської точки гандбольних талантів №2, яких розподілили на три групи за рівнем підготовки. До тренувань також доєдналася збірна «Геніус».
Спільні заняття виконували важливу соціальну функцію: діти вчилися працювати в команді, підтримувати одне одного та відповідально виконувати поставлені завдання. Такі заходи зміцнюють командний дух і створюють передумови для успішного розвитку молодих спортсменів.
Під час навчань особливу увагу приділили значенню транскордонної співпраці та ролі гандболу в згуртуванні молоді Закарпаття. Нині у програмі розвитку талантів займаються 364 дівчини та 444 хлопці, і мережа точок талантів продовжує зростати.
Програму реалізують за підтримки уряду Угорщини та Угорської гандбольної федерації, які системно сприяють розвитку спорту й створенню можливостей для молоді прикордонного регіону.
Підвищення кваліфікації тренерів – це інвестиція в майбутнє закарпатського гандболу.
Кожен такий воркшоп – це нові знання, нові методи й нова мотивація, яка передається сотням юних спортсменів, роблячи гандбол не просто грою, а важливою частиною формування цілого покоління.
19 листопада в атріумі Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ відбулося свято першокурсника, організоване студентським самоврядуванням вишу, гуртожитку ім. Ференца Келчеї та Закарпатським угорськомовним товариством студентів і молодих дослідників.
Мета традиційного заходу – створити можливість для знайомства студентів та відсвяткувати початок студентських років у невимушеній і веселій атмосфері. Тема вечора була натхненна чарівним світом Гаррі Поттера.
Ректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, відкриваючи захід, наголосив на його важливості: «Цьогорічне свято першокурсника є першим, відтоді як наш заклад став університетом, тож це історичний момент. Хочу подякувати студентському самоврядуванню за підтримку протягом усього довгого шляху отримання статусу університету. Висловлюю вдячність також студентам за їхню витримку та наполегливість під час процесу акредитації. Успіх закладу неможливий без відданості та співпраці студентів».
Відтак з вітальними промовами виступили представники студентського самоврядування. Вони наголосили, що свято першокурсника – не лише традиція, але й сила, яка будує спільноту, закладаючи основу для подальшої співпраці та дружби.
Голова Закарпатського угорськомовного товариства студентів і молодих дослідників Дорина Шомоді підкреслила: «Цей вечір – не просто весела зустріч, а момент, коли ви офіційно вступаєте до нашої спільноти. Зараз починається подорож, сповнена пригод, викликів, дружби та вражень на все життя. Мені особливо приємно вітати вас сьогодні як нових членів університетської спільноти. Я знаю, як це – стати першокурсником: ви одночасно відчуваєте цікавість, хвилювання та невпевненість. А також знаю, як швидко цей невідомий світ стає вам домом – місцем, яке надає безпеку та долучає до спільноти».
Голова студентського самоврядування Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Петра Гіді у своєму виступі розмірковувала над темою вечора: «Коли я писала цю промову, то багато думала про те, як поєднати світ Гаррі Поттера й наші традиції, Гоґвортс та наші організації. І зрештою зрозуміла, що насправді між Гоґвортсом та нашим університетом набагато менша різниця, ніж ми думаємо. Там усі постійно губляться – і, мусимо визнати, для нас це теж не рідкість. Наші аудиторії мають не лише назви, але й маленькі історії, легенди чи анекдоти, пов’язані з ними. Наша будівля та громада, як і Гоґвортс, сповнені історій, які передаються з покоління в покоління. І найголовніше: ці історії зберігаються спільнотою – спільнотою, якою ми справді можемо пишатися».
Далі виступила голова гуртожитку ім. Ференца Келчеї Анна Габор.
Після урочистих промов відбувся найважливіший момент вечора – вальс першокурсників. Відтак присутні побачили короткий відеоролик про табір першокурсників, проведений у вересні. Потім відбулася присяга першокурсників, котрі щойно розпочали своє університетське життя. Далі, згідно з традиціями вишу, викладачам вручили нагороди «НАЙ», присвоєні відповідно до проведеного раніше студентського голосування. Ще одним визначальним моментом стало вручення нагород королеві та королю-першокурснику.
Спільна організація заходу ознаменувала важливе об’єднання: співпраця між студентською спільнотою та Закарпатським угорськомовним товариством студентів і молодих дослідників піднімає суспільне життя угорських студентів Закарпаття на новий рівень. Ця взаємодія не лише зміцнює освітню мережу, але й створює можливості для отримання досвіду та незабутніх спогадів.
У листопаді 1944 року радянська влада призвала понад десять тисяч цивільних чоловіків із Закарпаття на «триденні відновлювальні роботи». Однак угорські та швабські молоді люди, батьки та люди похилого віку так і не повернулися до своїх домівок: їх пішки під конвоєм відправили до концтабору в Сваляві, а звідти – до трудових таборів ГУЛАГу. Багато з них загинули там, про їхні могили досі немає достовірної інформації, а більшість із тих, хто повернувся додому, через важкі наслідки перебування в нелюдських умовах прожили недовго.
18 листопада в Берегові відбулося вшанування пам’яті жертв так званих «маленьких робіт». Захід організували ГО Pro Cultura Subcarpathica, Закарпатський угорський університет ім. Ференца Ракоці ІІ, мерія міста та історичні церкви.
Ушанування розпочалося на подвір’ї Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ, де присутні, зокрема заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття, очільник Берегівського районного осередку організації Йожеф Шін, поклали вінки до статуї Петера Матла «У кайданах» (Gúzsban).
Далі учасники перейшли до реформатської церкви. Там відбулося екуменічне богослужіння, яке очолили єпископський вікарій Мукачівської дієцезії римо-католицької церкви, настоятель берегівської парафії Янош Молнар, декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко, пастор реформатської церкви Ференц Тарацкьозі.
Відтак виступив Адам Дерґан, заступник директора Комітету національної пам’яті. Він, зокрема, підкреслив, що тепер поняття ГУЛАГу, Гупві та «маленьких робіт» майже нічого не означають для молодих людей, хоча й залишаються нагадуванням про одну з найбільших трагедій угорського народу ХХ століття. Наголосив також на завданнях Комітету щодо збереження пам’яті, вивчення історії та передачі знань наступним поколінням. «Такі події […] допомагають гідно вшанувати пам’ять та подолати міжпоколіннєві травми», – сказав гість.
Поділився думками і ректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко. У своєму виступі він згадав про складне історичне й географічне середовище, у якому опинилися угорці Закарпаття, та попри це зуміли вижили як громада й у ХХІ столітті. «Без розгалуженого коріння майже неможливо втриматися», – зазначив ректор.
За його словами, міцність громади забезпечують спогади про минуле, мова та культура, але це коріння залишається міцним, лише якщо ми час від часу його підживлюємо. Ректор подякував усім присутнім за спільне збереження пам’яті про минуле. За його словами, «поки є що і кого пам’ятати, коріння живе та живить нас».
Після цього гості зачитали імена понад 300 жертв із Берегова та поклали вінки пам’яті до стіни реформатської церкви.
Захід продовжився ходою зі свічками до пам’ятної дошки на будівлі Берегівської школи №5 ім. Тараса Шевченка й завершився покладанням вінків до меморіалу на Сінній площі.
15 листопада з нагоди Дня Єлизавети об’єднання «Закарпатський народний інститут» та Греко-католицький центр ім. Елемира Ортутая організували традиційний конкурс декламаторів. Цього разу він присвячувався пам’яті поетеси та перекладачки Єлизавети Турмезеї й відбувся в стінах греко-католицького центру в Берегові.
Об’єднання «Закарпатський народний інститут» та Греко-католицький центр ім. Елемира Ортутая успішно співпрацюють уже багато років. Разом влаштовують культурні заходи, конкурси декламаторів та каліграфії, виставки, надають можливості для зустрічей та знайомств.
Організатори часто згадують часи, коли люди на Закарпатті збиралися й святкували визначні дати. «Коли я запитую про визначні іменини, відповідь завжди одна: день Андрія, Миколая, Михайла, Єлизавети, Катерини», – каже Аніта Мароші, керівниця бібліотеки та архіву ім. Степана Бендаса, що функціонує на базі Греко-католицького центру ім. Елемира Ортутая. Так виникла ідея пов’язати конкурс декламаторів з днем Єлизавети й щороку обирати тему, яка або присвячена Єлизаветі, або пов’язана з творчістю поетеси на ім’я Єлизавета.
Цьогоріч спинилися на Єлизаветі Турмезеї. Її ім’я відоме майже кожній угорській громаді Карпатського басейну. Духовні вірші цієї авторки й досі часто звучать на конкурсах декламаторів. Як дияконеса Єлизавета Турмезеї опублікувала сотні віршів на тему релігії та віри, що стали невід’ємною частиною таких заходів.
Конкурс було оголошено місяць тому. Цього року заявки подала рекордна кількість дітей – 96 із різних куточків краю: Берегівщини, Виноградівщини, Ужгородщини. «Ми сформували журі таким чином, щоб до його складу входили поети, журналісти та вчителі, адже вони регулярно стикаються з поезією й декламуванням дітей, тож можуть професійно оцінити виступи», – розповіла Аніта Мароші.
«Журі доведеться прослухати виступи майже 30 учасників у кожній категорії», – зазначила організаторка. Рекордна кількість декламаторів є доказом популярності заходу, що свідчить про зміцнення традиції з кожним роком. Нинішній конкурс декламаторів є вже третім, який було приурочено до Дня Єлизавети. Кількість дітей, що долучаються до заходу, щороку майже подвоюється.
Після вітальної промови Іштвана Мароші, директора Греко-католицького центру ім. Ортутая, учасників – учнів 1–9-х класів – поділили на групи. Кожен декламував вірш Єлизавети Турмезеї на власний вибір. Журі оцінювало виступи за виразністю читання, звучанням, сценічною присутністю, подачею.
Після завершення конкурсу найкращі виступи відзначили цінними подарунками. Журі довелося прийняти нелегке рішення, оскільки всі діти захоплено та від щирого серця декламували вірші поетеси.
