У Закарпатській обласній дитячій лікарні провели святковий захід з нагоди Міжнародного дня захисту дітей. Будівлю оздобили кольоровими кульками, тут були облаштовані куточки для проведення різноманітних майстер-класів. А учні Мукачівської школи №3 мали змогу поближче познайомитися з роботою закладу через інтерактивну програму.
Немає в світі любові, яку можна порівняти з тією, яку мати відчуває до своєї дитини: між матір’ю та її дитиною – найчистіша любов; материнська любов – це ласка, мир та спокій, її не потрібно заслужити, материнська любов безумовна.
Вихованці угорськомовних навчальних закладів Мукачева – дитячого садочку ім. святого Йосипа, середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ, хор римо-католицької парафії святого Мартина – привітали матерів та бабусь із нагоди Дня матері, який відзначають 12 травня, душевним святковим концертом, який провели у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі.
День матері –- визначне свято в усьому світі, коли ми дякуємо тим, хто подарував нам життя. Є певне диво у тому, коли в найпрекраснішу пору року оживає природа, і саме в цей час, у першу неділю травня, діти ще й вітають своїх мам. У ці дні діти поспішають додому з квітами і дякують своїм мамам за море добра і любові. Діти Мукачева теж ретельно готувалися до концерту, аби подякувати за турботу та ласку.
Першими мам віршами і танцями привітали вихованці римо-католицького дитячого садочку. Згодом на фортепіано кілька композицій заграла Катерина Пліска, а Каріна Шимко представила програму з ритмічної гімнастики. Хор та учні школи богослів’я римо-католицької парафії святого Мартина привітали мам душевними віршами та піснями. Після танцювального виступу Анастасії Хрипти в’язанку народних танців представили Емілія Костю, Пірошка Попович та Емма Поніц. Затим виступив хор середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ. Анна Бранчик продекламувала вірш про бабусь. Четверокласники заспівали німецьку дитячу пісню «Danke, Mama». Катерина Соколова заграла на гітарі, Андрій Шпонтак – на фортепіано, Анастасія Хрипта і Катерина Бургер виступили з танцем. Концерт завершився виступом шкільного хору. Святкова програма викликала сльози радості на очах присутніх мам і бабусь, для котрих діти також підготували приємні сюрпризи та невеличкі подарунки, які їм вручили наприкінці заходу.
Збереження та передавання культури й народних традицій є запорукою збереження нації. А вітання матерів і бабусь до того ж зігріває серця та об’єднує громаду. Директор мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ Степан Шинк в інтерв’ю журналістам зазначив, що через війну та пов’язану з нею еміграцію угорська громада Мукачева, на жаль, зменшилася, водночас він висловив сподівання, що саме такі заходи вкрай важливі для подальшого збереження громади.
Менеджерка Угорського дому ім. Мігая Мункачі Аніта Пфайфер після концерту наголосила, що заклад, як центр культури, має на меті підтримувати всі ініціативи, які направлені на зміцнення угорської громади зокрема та збереження традицій й культури угорського народу загалом.
Асоціація угорців Мукачева після тривалої перерви відновила свою діяльність з новою силою. Захід, який організація провела 7 травня, відбувся у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі.
Першим присутніх привітав засновник Асоціації, створеної у 2003 році, Пал Попович. Він, зокрема, нагадав її цілі, сформульовані понад два десятиліття тому. Найважливіший серед них пункт – організація цікавих, змістовних заходів, які «вдихають життя в угорську громаду Мукачева та його околиць».
Пал Попович пригадав події, які збирали в місцевому будинку культури сотні представників угорської громади. Це, зокрема, зустріч із першим угорцем, який підкорив Еверест, Жолтом Ерешем, угорським п’ятиборцем, триразовим олімпійським чемпіоном Андрашем Балцо, істориком Томашем Катоною, котрий виступив з лекцією про події Угорської революції 15 березня 1848 року в Будапешті, Йожефом Бейрешем-молодшим, сином винахідника відомого засобу «Краплі Бейреша», о. Пласідом Олофссоном, котрий розповів про своє перебування в радянському таборі ГУЛАГ.
«У нинішні воєнні часи існує велика потреба знову відчути силу громади, отримувати спільні враження, адже наша спільнота жива», – наголосив Пал Попович. «Якщо ви можете створити або ж поділитися певними враженнями хоча би з десятьма людьми, це потрібно робити», – зазначив він. Зауваживши, що на заході зібралося чимало зацікавлених, Пал Попович додав: «Ще є сенс звертатися до нашої угорської громади на Закарпатті, зокрема тут, у Мукачеві, адже на це є попит. І будьмо щасливі, що маємо можливість зустрітися!».
«У ці нелегкі часи громаді потрібна згуртованість. На мою думку, громада – це ресурс. Коли ми долучаємося до культурних подій, згадуємо минуле, уроки історії, то можемо зробити висновки, які додають нам сил у нинішній час», – наголосив, у свою чергу пастор реформатської громади Даніель Ґулачі.
«Асоціація угорців Мукачева була створена засновниками, щоб […] існував майданчик для місцевих угорців, а також запрошених гостей, цікавих особистостей, які підвищують репутацію угорців своїми досягненнями», – зазначив Бейла Попович, краєзнавець, педагог, один із засновників організації. «Заходи відбуваються за підтримки римо-католицької й реформатської церков, а також угорських підприємців та приватних осіб», – ідеться в репортажі на шпальтах газети «Карпатолйо» за 2003 рік. Ці засади організації не змінилися й сьогодні.
Бейла Попович зробив також надзвичайно атмосферну історико-культурологічну презентацію, збагачену ілюстраціями, музикою та віршами. Під час півторагодинної лекції він відзначив літературу, музику, живопис, скульптуру, архітектуру, філософію та історію певних епох, які передають їх дух і настрій, на основі яких нам вдається краще зрозуміти їх послання до сучасних людей.
Презентація називалася «Мандри в історію культури». Бейла Попович почав свою лекцію з переліку семи чудес стародавнього світу, таких як Олександрійський маяк, Колос Родоський, статуя Зевса в Олімпії, храм Артеміди в Ефесі, Мавзолей у Галікарнасі, Висячий сад Семіраміди та піраміди Гізи. Відтак провів лінію своєї розповіді від воріт міста Вавилон через 137-й Псалом до відомого вірша «Псалом Hungaricus» поета Єне Джида, який у юності проживав у Берегові.
«Усе з усім пов’язано», – вважає Бейла Попович, і на підтвердження цього докладно розповів про бажання Іштвана Сечені про об’єднання Буди, Пешта та Обуди – заснування Будапешта, про що в поемі «Толди» згадував ще Янош Арань: «У місті Будапешт живуть тисячі людей». А в творах угорських композиторів Бейли Бартока, Золтана Кодая та Ерне Догнані, написаних до 50-річчя заснування столиці Угорщини в 1873 році, сказано все те, чого не могли сказати люди того часу.
Багато хто навіть не уявляє, що між найвідомішим царем Нововавилонської імперії, руйнівником Єрусалима, будівельником воріт Істар, і прагненням італійців до свободи існує зв’язок. Відповідь на це питання дає перша опера Джузеппе Верді.
У другій частині своєї лекції Бейла Попович запросив аудиторію в уявну подорож у міста Північної Італії: Мілан, Рим, Турин, Геную, Пізу, Болонью, Венецію, Верону та Бергамо. Зокрема розповів про те, як готичний архітектурний стиль пов’язаний з європейськими християнськими цінностями та яке послання для сучасних європейців має навернення святого Августина.
Щодо Мілана доповідач звернув увагу на те, що, за легендою, один із цвяхів хреста Христа знаходиться в Міланському соборі, а у внутрішньому дворику міської бібліотеки та галереї встановлені пам’ятники Шекспіра, Данте, святого Фоми Аквінського, а також Шандора Петефі в повний зріст. Це робота скульптора Бейні Ференці, який є автором пам’ятника поету і в Ужгороді.
«Я хотів зробити подарунок мукачівцям і вирішив розповісти про взаємозв’язки певних епох, які виявляються через мистецтво, філософію та історію, які разом створюють атмосферу й дух епохи. Я пов’язав стилі та жанри таким чином, щоб переходити з однієї епохи в іншу. Подумав, що відкриття певних частинок цієї мозаїки може зробити наше життя цікавішим, а важкі дні – легшими», – поділився після виступу своїми думками Бейла Попович.
Захід завершився спілкуванням у невимушеній атмосфері. Асоціація угорців Мукачева планує проводити такі зустрічі щонайменше кожні два місяці. Анонси про ці події можна буде знайти на її сторінці в соцмережі.
Центри рекрутингу української армії запрацювали в Ужгороді та Мукачеві у приміщенні місцевих центрів надання адміністративних послуг. Таких інформаційно-консультаційних сервісів вже два десятки у різних містах країни і вони створені, аби охочі приєднатися до українського війська могли це зробити в найзручніший спосіб. Нині у Силах оборони України, кажуть, – тисячі вакансій. Повари, механіки, водії, бойові медики, пілоти дронів, кулеметники і чимало інших – загалом усі підрозділи потребують підмоги. А подібні центри дають змогу обрати де і на якій посаді захищати країну.
Для мукачівських випускників шкіл провели відкритий урок мужності. Бійці Національної гвардії України організували навчально-показові тренування, де учні могли не лише подивитися, а й взяти безпосередню участь у виконанні завдань.
Цьогоріч цикл заходів Тижня угорської мови, який вже 58 разів поспіль організувало Товариство зберігачів рідної мови, що базується у Будапешті, провели на Закарпатті, а саме у Великій Доброні, Мукачеві та Берегові.
Місцевими співорганізаторами заходу, який проходив під гаслом «Збережи нас, мила-мила рідна мово», що вийшли з-під пера закарпатського поета, лауреата Премії ім. Кошута Ласло Варі Фабіана, стали Закарпатське угорськомовне педагогічне товаристві та закарпатська філія Товариства зберігачів рідної мови.
Після відкриття 24 квітня серія заходів продовжилася 25 квітня у Мукачеві, у стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі. На початку дійства учні Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ виконали пісню «На ринковій площі Mукачева…» (A munkácsi vásártéren…), яку записав Бейла Барток у 1912 році під час свого туру зі збору народних пісень у селі Дерцен. Відтак Аніта Пфайфер, менеджер Угорського дому, привітавши присутніх, наголосила, що для них велика честь стати осередком для відзначення події такого високого рівня.
Директор Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана Ольга Киштофорі звернула увагу присутніх на те, що з точки зору використання рідної мови Мукачево, фактично, належить до діаспори, угорці, які тут проживають, мають докладати набагато більше зусиль для збереження рідної мови. За її словами, у змішаних шлюбах угорська мова дедалі частіше відходить на другий план, а діти, які навчаються в угорськомовних школах, на перервах спілкуються між собою здебільшого державною мовою. Тому збереження угорської мови є своєрідною місією для угорців, які тут проживають, додала директор школи.
Камені на купі поодинці – мертвий матеріал, окремі шматки, але вирізані один до одного, відшліфовані та з’єднані – перетворюються у щось значуще, наповнюються змістом, – зазначила у своєму листі голова Товариства зберігачів рідної мови Юдіта Югас, яка не змогла бути особисто присутньою на заході через стан здоров’я.
«Ті з нас, хто працює на справу рідної мови, на робочому місці, чи в сім’ї, поодинці навряд чи можуть досягти значного прогресу, але, об’єднавшись, ми можемо стати і є зберігачами, захисниками та формувачами. Ми шанобливо схиляємо голови перед тими, хто, як меншість у зруйнованій війною країні, має щодня боротися за свою батьківщину, за ідентичність, за своє збереження», – зачитала лист директорка закарпатської філії Товариства зберігачів рідної мови Жужанна Ковач.
«Мета заходу – висвітлення цінностей угорської мови, рідної мови, зміцнення духовного стану місцевих угорців, які є меншиною. І розуміння, що ми не одні, безперечно, примножує нашу силу та віру», – наголосила під час виступу Едіта Санто, голова закарпатської філії Товариства зберігачів рідної мови. «Збереження, плекання рідної мови є надзвичайно важливим завданням нашої громади, оскільки наша рідна мова в небезпеці, її збереження намагаються обмежити всіма способами. […] Маємо бути напоготові, мусимо дбати про рідну мову, бо якщо вона пропаде, то пропадемо й ми як нація. Ми живемо в мові, рідна мова – охорона нашої національності, мова – це минуле, теперішнє і майбутнє, мистецтво, цінність і радість, мова – для дітей і дорослих, спільна, наша, самі ми», – зазначила вона.
Після вітальних промов з віршами та піснями на тему любові до рідної мови виступили учні Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ.
Товариство зберігачів рідної мови не випадково обрало гаслом цьогорічного Тижня угорської мови рядки вірша Ласло Варі Фабіана, написаного у 1984 році: «Збережи нас, мила-мила рідна мово», адже всі спікери конференції звернулися до учасників заходу з таким самим закликом.
«По-справжньому бути собою я можу лише рідною мовою», — свідчив Деже Костолані. Наша неповторність, індивідуальність і стиль мовлення тісно пов’язані з нашою особистістю. На цьому під час виступу сфокусувала увагу диктор радіо, лауреат Премії ім. Казінці, вчитель-словесник Медіа-академії Аннамарія Турок. За її словами, недостатньо народитися з хорошими генетичними даними, потрібно їх розвивати, слід дуже багато працювати, розмірковувати, думати. Гарно говорити важливо, бо ми самі тоді стаємо кращими, виразнішими. Сприяють цьому постава, дихання і концентрація, які потрібно тренувати, практикувати, а потім відчути користь від усього цього і використовувати собі на благо.
Вчителька угорської мови та літератури Берегівського ліцею ім. Габора Бетлена Марта Рішко виступила із лекцією на тему «Послання закарпатської угорської літератури сучасній молоді: Житимемо і завтра!», у якій всебічно висвітлила угорськомовну літературу «краю, який тепер називається Закарпаттям», аспекти котрої згадувалися в хроніці Анонімуса Gesta Hungarorum. На прикладі тисячолітніх історичних фактів та літературних творів, створених у пізніші часи, вчителька запевнила присутню на заході молодь, що нам є чим пишатися, ми можемо пишатися своїм краєм, неповторною мовою, тим, що ми – закарпатські угорці.
«Здорова національна гордість необхідна для того, щоб поважати інших людей», – наголосив під час виступу краєзнавець Бейла Попович. На основі історичних подій ХХ століття він ґрунтовно й детально представив літературні аспекти нашого краю, висвітливши обставини формування закарпатської ідентичності, природну красу та визначні пам’ятки цього дивовижного краю, якими справедливо може пишатися кожен, хто вважає цей край, де століттями жили разом у мирі та злагоді люди різної національності, рідним домом.
Методистка, вчителька угорської мови та літератури Дерценської середньої школи Єва Іван обрала девізом для своєї презентації слова поета Дьордя Фалуді «Ода угорському слову». «Наше головне завдання і прагнення – виховувати майбутнє, людей, угорців. Що значить для нас угорська мова тут, на Закарпатті? Життя і те диво, що ми тут, угорці, дім, у якому ми народилися, – це міцний фундамент для нас, за який ми повинні боротися, тому що це запорука нашого збереження, наша опорна сила», – підкреслила вчителька. Вона також зачитала низку уривків із творів, написаних її учнями. Єва Іван також наголосила, що бути угорцем в Угорщини та бути угорцем на Закарпатті – різні речі, бо в нашому краї угорська мова є якраз тією сполучною ланкою, яка об’єднує місцеву спільноту, котра міцно тримається рідної землі.
На завершення заходу виступив хор учнів Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ.
22 квітня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відбулася презентація путівника «Взуваймо черевики! Маршрути для здійснення походів на Закарпатті» (Bakancsra fel! Túralehetőségek Kárpátalján).
Книжка була видана Закарпатською угорською туристичною радою за фінансової підтримки ЄС у рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна (HUSKROUA).
«Протягом останніх років Закарпатська угорська туристична рада випустила у світ кілька професійних видань, зокрема «Гастрономічний путівник Закарпаття», книжку «Закарпаття очима угорців». Сьогодні ми теж представляємо дуже корисне видання, яке стане в нагоді не лише туристам, гостям нашого краю, а й місцевим мешканцям, адже містить інформацію та ідеї для здійснення походів», – зазначила під час свого виступу консулка Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.
Вона додала, що путівник «Взуваймо черевики! Маршрути для здійснення походів на Закарпатті» був виданий у рамках Програми транскордонного співробітництва HUSKROUA і це в черговий раз доводить, що «чотири країни співпрацюють, можуть і хочуть співпрацювати. Хоча кожен спілкується своєю мовою, ми все одно розуміємо одне одного».
Заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Ґейза Ґулачі подякував автору книжки, завдяки якому серія робіт, які репрезентують наш край, поповнилася ще одним надзвичайно корисним виданням. «Люди, котрі розуміють мову гір та природи, зрозуміють і мову одне одного, навіть якщо належать до різних національностей. Гори завжди випромінюють мир. Хай буде мир у всьому світі!» – наголосив він.
Привітала присутніх і заступниця управління туризму та курортів Закарпатської ОВА Олександра Горзова. Директор Угорського дому ім. Мігая Мункачі, заступник голови Закарпатської угорської туристичної ради Йосип Торпої, у свою чергу, також висловив вітання з приводу видання книжки.
Після цього Золтан Горват, автор путівника, представив його угорською мовою, а Оттокар Касинець, який уже понад 40 років працює екскурсоводом, – українською. Автор, зокрема, пригадав моменти свого життя, котрі привели його до любові до гір, що сьогодні відіграє вже вирішальну роль у його житті.
«Походи в гори – це не лише спорт і відпочинок, а спосіб життя. Прогулянка туристичними маршрутами тісно пов’язана з любов’ю до природи, краєзнавством, культурними цінностями, екологічною свідомістю та здоровим способом життя. У поле зору потрапляють не тільки природні об’єкти, адже в кожного регіону є свої особливості, цікавинки, які мають важливе значення, які варто розвивати. 80% території Закарпаття – це гори, тому в області чудові можливості для активного туризму», – зазначається в передмові видання.
Обкладинку путівника оформив берегівський художник Золтан Ґоґола.
Видання на 200 сторінках представляє гірські вершини та природні пам’ятки закарпатської частини Українських Карпат. Його основна мета – надати читачеві інформацію й запропонувати ідеї для туристичних походів, а також надихнути мандрівників досліджувати наш край пішки. У книжці міститься 35 пішохідних стежок, нанесених на карту автором, допомагають орієнтуватися GPS-координати.
Путівник вийшов угорською та українською мовами. Невдовзі його можна буде придбати, зокрема, в інформаційному центрі Закарпатської угорської туристичної ради в Берегові.
«Взуваймо черевики! – маршрути для здійснення походів на Закарпатті» – путівник з такою назвою презентували в Угорському домі ім. Мігая Мункачі в Мукачеві. Книга представляє читачеві 35 піших маршрутів Карпатами, описує визначні місця та цікаві факти місцевості. Автор видання Золтан Горват – досвідчений мандрівник та екскурсовод, і всі маршрути, які він описує в своїй книзі, не раз пройшов особисто. Видання, котре містить велику кількість фотографій та мап, було надруковане за підтримки європейської програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна за участі Закарпатської угорської туристичної ради.
В Угорському домі ім. Мігая Мункачі відкрилася виставка робіт народного художника України, лауреата премій ім. Шевченка, А. Ерделі та Й. Бокшая, академіка та живої легендаи закарпатської художньої школи, 93- річного Володимира Микити. Полотна представляють публіці життєвий шлях закарпатського митця.
Місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) міста Мукачева з нагоди 176 річниці Угорської революції та визвольної боротьби 15 березня організував тихе покладання вінків біля обеліску, встановленого на місці Підгорянської битви на околиці міста, де присутні вклонилися пам’яті героїв.
Битва, яка відбулася 22 квітня 1849 року в Подгорянах біля Мукачева, вважається найвизначнішою битвою Угорської революції та визвольної боротьби 1848-1849 років на території нашого краю. У бою на березі Латориці угорці та русини, нацгвардійці, військові та народні повстанці успішно затримали та змусили відступити австрійську цісарську армію, яка вторглася в країну. Підгорянська битва не є однією з найвидатніших битв визвольної боротьби, але вона важлива для Закарпаття, оскільки свідчить про мужню стійкість, єдність і волелюбність угорського та русинського народу краю.
Голова Мукачівського осередку ТУКЗ-КМКС Єлизавета Корольова нашому виданню повідомила, що через пандемію коронавірусу, а затим через війну в країні вже четвертий рік поспіль пам’ять героїв революції та визвольної боротьби вшановують лише у вузькому колі в рамках тихого покладання вінків. «Для нас, мукачівців, ці меморіальні заходи дуже важливі. Нам, мукачівцям, дуже пощастило, адже ми можемо з гордістю стверджувати, що тут, під горою Сарка, знаходиться єдине автентичне місце пам’яті, де у квітні 1849 року жменька угорських нацгвардійців і військових зупинила чисельно переважаючу австрійську армію», – наголосила вона.
На місці переможної битви у 1901 році мукачівці встановили обеліск. «Це також накладає на нас обов’язок берегти цю пам’ятку», – підкреслила Єлизавета Корольова, додавши, що завдяки підтримці угорського уряду нещодавно вдалося відремонтувати постамент меморіального знаку.
«Сподіваюся, що в осяжному майбутньому – можливо, наступного року – тут знову можна буде провести масштабне вшанування, як це відбувалося раніше, до епідемії, коли тут збиралися люди не лише з Мукачева, а й з навколишніх сіл, щоби разом відзначати національне свято. Сподіваюся, що ця епоха колись повернеться, а доти ми будемо підживлювати вогонь і не забувати наших героїв», – додала очільниця Мукачівського осередку ТУКЗ-КМКС.
Після покладання вінків пам’яті захід продовжили в стінах Угорського дому ім. Мігая Мункачі. Тут консул Генерального консульства Ференц Пап зачитав лист прем’єр-міністра Віктора Орбана до закордонних угорців:
«У 1848 році угорська нація стала прапороносцем свободи. Молодь вимагала не лише відповідального уряду, скасування цензури та рівності перед законом, але й прагнула нарешті жити в Європі, нації якої хочуть стояти разом, пліч-о-пліч, а не на руїнах одна одної. Вони вірили, що свобода – це не перевага сильнішого над слабшим, більшості над меншістю, а що вона, перш за все, служить створенню миру, безпеки та процвітанню всіх людей. Вони залишили нам духовний спадок, скріплений їхньою кров’ю, а саме, що ми не можемо ані на йоту поступитися нашою національною незалежністю заради дружби з кимось чи на чиїсь погрози.
Світло сторожових вогнів угорської свободи і сьогодні видно на далекі відстані. Воно проголошує, що ми, угорці, просимо, вимагаємо відновити ту вільну, гідну та сильну Європу, яка могла зберігати мир на власній землі та рішуче виступала проти всіх відкритих чи прихованих спроб викорінити мову та культуру своїх корінних меншин». «Хай буде мир, свобода і розуміння!» – йдеться у листі Віктора Орбана.
«В житті нації свята надзвичайно важливі. Свято – це певна зупинка: радість, зустріч, посмішка, згадування, підведення підсумків, формулювання цілей. 15 березня – це свято, коли ми можемо озирнутися на нашу історію та знову сформулювати важливість свободи», – наголосив під час виступу краєзнавець Бейло Попович. Він також підкреслив, що «Бог благословив цю націю, але це благословення зможе тривати й надалі, якщо ми знову і знову повертатимемося до нашого коріння, до християнства, до національної ідентичності, до справжніх духовних цінностей, які зберегли цей народ».
«У сьогоднішньому неспокійному світі дуже важливо засвідчити про нашу віру та цінності, і Бог благословить цю націю… За останню тисячу років у Карпатському басейні було багато моментів, коли цей народ міг зникнути. Але ми змогли зберегтися, тому що завжди знаходили шлях до свого коріння, могли віддати себе Творцеві і черпати з нього силу. Вважаю важливим співати і другий куплет національної молитви, адже нам є чим пишатися!» – додав Бейло Попович.
Атмосферу заходу підкреслив виступ Маріанни Дьорке, яка виконала вірші та пісні на теми любові до батьківщини.