Голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович звернувся з офіційним листом до Президента України Володимира Зеленського та Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У своєму листі він подякував за зусилля, спрямовані на захист прав національних меншин, але наголосив на наявності низки викликів.
В історичному центрі міста Ужгород, на площі Шандора Петефі, усього за кілька метрів від пам’ятника найбільшому угорському поету вже розпочато роботи – тут планують збудувати громадську вбиральню. Ця частина площі відома своєю відносно низькою відвідуваністю, тому таке рішення видається нелогічним, якщо тільки проєкт не був задуманий навмисно. Багато людей вважають цей крок обурливим. Голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович звернувся листом до міського голови Богдана Андріїва з проханням не допустити будівництва громадської вбиральні біля пам’ятника Шандору Петефі.
Голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович наголосив на важливості освіти рідною мовою для збереження національних меншин на конференції «Право корінних нацменшин на освіту рідною мовою», організованій Інститутом захисту прав меншин та Католицьким університетом імені Пейтера Пазмані в Будапешті.
Як зазначив пан Брензович, міжнародний досвід доводить, що ті нацменшини, які мають змогу зберегти освіту рідною мовою, виживають, тоді як там, де ця можливість втрачається, національні громади повільно розпадаються, а їхня ідентичність опиняється під загрозою. Очільник КМКС наголосив, що хоча кількість закарпатських угорців, як і населення України загалом, зменшується, останнім часом угорськомовні школи не закриваються. Це пов’язано з тим, що Угорщина та різноманітні організації надають активну допомогу для збереження закарпатської угорської громади.
За словами голови громадської організації, освіта рідною мовою є не лише питанням освітньої політики, але й інструментом, який дає нацменшинам можливість передавати власну культуру, історію й традиції наступним поколінням, забезпечуючи таким чином майбутнє та збереження спільноти.
У свою чергу, держсекретар з питань національної політики Угорщини Арпад Янош Потапі, виступаючи на конференції, зазначив, що Угорщина – батьківщина всіх угорців, незалежно від того, живуть вони в діаспорі чи в Карпатському басейні, тож завдання угорського уряду полягає в тому, щоб угорці зберігали свої права та процвітали на рідній землі.
Потапі вказав на те, що збереження угорців у Карпатському басейні є надзвичайно важливим для Угорщини. Мета національної політики держави, розпочатої урядом 14 років тому, – досягти того, щоб закордонні угорські громади відчували, що вони завжди можуть розраховувати на Угорщину. Держсекретар підкреслив, що Будапешт зробив усе для зміцнення інституційної системи угорців як у сфері освіти, культури, так і політики, зокрема в питаннях посилення представництва їхніх інтересів.
Янош Потапі підкреслив, що посилення угорського представництва в закордонних громадах посприяло збереженню угорцями своїх прав на батьківщині. Він також звернув увагу на те, що на останніх виборах до Європарламенту представники від Закарпаття та південного регіону були внесені до списку «Фідес-ХДНП» і це посилює представництво національних меншин та просування угорських інтересів у Європейському Союзі.
Важливим меседжем заходу стало твердження про те, що забезпечення прав на освіту рідною мовою має вирішальне значення для збереження спільнот нацменшин, а підтримка, надана для цього, є одним із найважливіших наріжних каменів збереження національної ідентичності.
«Ми не знаємо точної кількості закарпатських угорців, як і українців, які зараз перебувають у цьому краї, ми можемо лише давати приблизні оцінки», – повідомив в ефірі радіостанції InfoRádió голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович.
За його словами, відповідь на це питання можна буде дати тільки після закінчення війни, оскільки багато людей поїхало до Угорщини тимчасово, вони хочуть повернутися лише тоді, коли ситуація стабілізується. «Безсумнівно, що кількість закарпатських угорців значно зменшилася, хоча кількість дітей, які навчаються в школах, радикально не змінилася», – сказав Василь Брензович, додавши, що йдеться лише про 8-10 відсотків.
Він зазначив, що багато чоловіків, які працювали за кордоном, не повернулося додому після початку війни. Василь Брензович повідомив, що, згідно із заявою військової адміністрації, на Закарпатті перебуває 500 тисяч біженців.
Населення Закарпаття становить приблизно мільйон, а кількість людей, які тимчасово приїхали на Закарпаття, – сотні тисяч. Значна частина – зі сходу України, і хвиля торкається переважно міст, тому кількість вимушених переселенців особливо суттєва в Ужгороді, Мукачеві, Виноградові та дещо менша в Берегові. Це меншою мірою відчувається у селах, населених угорцями, але про зміни закарпатського населення можна буде говорити лише після війни. Василь Брензович додав, що наразі неможливо спрогнозувати коли і як закінчиться війна, але лише тоді можна буде отримати відповіді на всі запитання.
За словами Василя Брензовича, усі угорськомовні школи та заклади культури працюють, хоча воєнні умови не дозволяють проводити багатолюдні заходи.
За його словами, війна і невизначеність накладають відбиток на все. Це не є нездоланною перешкодою, адже Закарпаття знаходиться далеко від фронту, бойових дій на Закарпатті не було, хоча повітряні тривоги впливають на життя людей.
За словами Василя Брензовича, значне напруження спричиняє закон про освіту, згідно з яким із 1 вересня не повинно бути угорськомовних шкіл, а в україномовних школах – лише угорськомовні класи. Із 5 класу частина предметів має викладатися українською мовою, крім того, припинилася можливість здавати випускні іспити угорською мовою, й освітні права закарпатських угорців обмежені ще в кількох аспектах. «Це спричинить надзвичайні проблеми у функціонуванні системи освіти, посилить напругу», – резюмував Василь Брензович.
22 квітня у стінах Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ в Берегові відбулися 33-ті за рахунком загальні збори з обрання керівного складу організації, на які зібралося 210 делегатів. Присутні знову висловили довіру на наступні три роки голові Василю Брензовичу, а також одноголосно переобрали його заступниками Йосипа Борто та Ґейзу Ґулачі. Василь Брензович узяв участь у заході онлайн.
Під час звіту голова ТУКЗ-КМКС наголосив, що хоче похвалити закарпатських угорців. Те, що попри воєнні умови, відповідно до статуту громадської організації й чинних законів, удалося провести загальні збори в усіх її осередках та оновити їхній керівний склад, – історичний вчинок, за який він подякував кожному причетному, зокрема понад 30 тисячам угорців, котрі сплатили членські внески.
Василь Брензович, який у грудні 2020 року був змушений виїхати за кордон через звинувачення в державній зраді та сепаратизмі в Україні, оцінив два роки, що минули після останніх загальних зборів обласної організації, як надзвичайно важкі.
«Два роки тому на місцевих виборах ТУКЗ-КМКС досягло найбільшого у своїй історії успіху, і це мало певні наслідки», – підкреслив голова, маючи на увазі проведення обшуків, переслідування Товариства угорської культури Закарпаття та його фондів. Він подякував депутатам місцевих рад, старостам, очільникам громад від ТУКЗ-КМКС, які виконують свою роботу попри складні обставини.
«Ми будуємо, незважаючи на воєнні умови. Окрім сміттєпереробного заводу в селі Яноші, цього року буде завершено зведення нового крила Берегівського ліцею ім. Лайоша Кошута, триває будівництво Угорського дому в Ужгороді, стадіонів у Берегові та Пийтерфолво, розпочався ремонт середньої школи в селі Неветленфолу», – повідомив Василь Брензович. «Війна поставила кожного в надзвичайно важке становище, тому важливою є соціальна підтримка. Благодійний фонд КМКС, очолюваний Ґейзою Ґулачі, зразково виконав роботу з виплати соціальних грантів, незважаючи на те, що довелося обробити понад пів мільйона заявок», – зазначив голова, підкресливши, що організація продовжує працювати над тим, аби хворі та нужденні отримували більшу суму допомоги. Він також подякував Угорщині та угорцям Карпатського басейну й усього світу за солідарність.
«Освіта відіграє вирішальну роль у збереженні національної громади. Відрадно, що в усіх угорськомовних класах і дитсадках триває робота. Вдячність за це вчителям», – наголосив Василь Брензович, подякувавши Закарпатському угорськомовному педагогічному товариству та його голові Ілдиці Орос. На думку очільника Товариства, прикро, що, незважаючи на війну, влада країни всіляко намагається обмежити освітні та мовні права угорської громади. Свою позицію з цього приводу організація закарпатських угорців подала до Венеціанської комісії та Верховного комісара ООН у справах нацменшин.
«Побачимо, як будуть розвиватися події в цьому напрямі. Разом з тим одне можна сказати певно: ми ніколи не опустимо руки!» – заявив голова ТУКЗ-КМКС, підкресливши, що, підлаштовуючись під нові закони, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство на чолі з Ілдикою Орос розробило нову освітню концепцію, яка отримала схвалення і від уряду Угорщини.
«Дріб’язковий опір української влади наштовхує на думку, що дехто хоче нас не інтегрувати, а прогнати чи асимілювати. Не вийде, тому що ми завжди будемо відстоювати церкву і школу!» – наголосив він.
Василь Брензович позитивно відзначив роботу закарпатських угорськомовних ЗМІ та культурне життя угорців краю. За його словами, реалізація Програми економічного розвитку ім. Егана Еде останнім часом дещо гальмується, але це незабаром зміниться.
Щодо свого переобрання голова самокритично зазначив: «Я два роки не був удома. Очевидно, що в цих умовах ідеально виконувати завдання неможливо. Рішення тільки за вами, а не за тими, хто створив цю ситуацію». У зв’язку з війною та розвитком світової політики Василь Брензович сформулював певні тези, які вважає важливими: «Слава – лише Богу. Люби свого ближнього, як самого себе! Не вбий! Батько – чоловік, мати – жінка. Маємо право на рідну мову, навчати нею, виховувати нею своїх дітей, захистити їх. Маємо право плекати свою культуру та сповідувати свою релігію рідною мовою».
З низки закордонних гостей, які долучилися до заходу, першим до присутніх звернувся голова Трансильванської угорської національної ради Ласло Текеш. Він висловив солідарність трансильванських угорців із закарпатською угорською громадою та всім народом України, а також румунською громадою, що проживає в Україні, справу якої вони також намагаються підтримувати. Відтак висловив солідарність із біженцями: «Нехай Бог приведе їх додому, коли ситуація в Україні, на їхній батьківщині, зміниться на краще», – наголосив колишній протестантський єпископ.
Онлайн привітала присутніх делегатів і заступниця голови партії «Фідес», депутатка Європарламенту Кінґа Ґал. Вона передала привітання також від лідера партії Віктора Орбана. «Ми хочемо не підживлювати цю війну, а покласти їй край. З самого початку війни Угорщина надала Україні, особливо Закарпаттю, найбільший обсяг гуманітарної допомоги у своїй історії. Дуже прикро, що становище закарпатської угорської громади було надзвичайно важким і до збройного конфлікту, а з початком війни стало ще більш безвихідним. Неприйнятно, що поки угорці України також беруть участь в оборонній війні, на задньому плані триває обмеження прав національних меншин», – наголосила Кінґа Ґал.
Долучилася до заходу онлайн і депутатка Європарламенту Андрея Бочкор. За її словами, прикро, що в останні роки, «усупереч міжнародним і європейським цінностям, Україна, схоже, більше працювала над обмеженням прав нацменшин – із законом про освіту 2017-го, із мовним законом 2019-го, а також законом про національні меншини, ухваленим у грудні минулого року, котрий закріплює позбавлення прав нацменшин, які проживають у країні». Роблять це попри те, що захист національних меншин є однією з умов вступу до Євросоюзу. «Тому керівні органи ЄС не можуть закривати на це очі», – підсумувала депутатка, запевнивши, що й надалі звертатиме увагу на порушення прав закарпатських угорців.
Голова фракції Демократичного союзу угорців Румунії Лорант Турош під час свого виступу передав вітання від лідера партії Гунора Келемена: «Можете розраховувати на нас! […] Хай будуть мир, свобода і злагода!»
Депутат парламенту Румунії, голова Товариства угорців Трансильванії Золтан Закаріаш зазначив, що трансильванські угорці виконали важливе завдання, об’єднавши дві свої партії в одну – Товариство угорців Трансильванії, яке обрало його очільником місяць тому. «Вважаю, що нам, закордонним угорським громадам, потрібне співчутливе спонукання. Адже закордонні угорські громади мають спільну рису – вони часто зазнають певного переслідування від влади».
Ласло Кетелеш передав вітання від угорців Словаччини. «Нашим друзям, закарпатським угорцям, зараз потрібна підтримка. Думаю, що можу запропонувати її від імені не лише угорців Словаччини, але й кожної співчутливої людини. Давати оцінку внутрішній політиці України не наша справа. У воєнний час, у такій трагічній ситуації всі шукають союзників за кордоном, за океаном. Але варто пошукати їх тут, у межах кордонів», – зазначив словацький угорський політик.
Голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко на початку свого виступу сказав кілька слів угорською, засвідчивши цим, що підтримує закарпатських угорців. «Ми вдячні Богу, що на Закарпатті панує мир. Нині понад 40 тисяч закарпатців борються за нашу державу, за демократію, свободу та європейські цінності», – зазначив очільник облради.
«Повага до національних меншин – частина європейських цінностей. На жаль, серед наших політиків є такі, котрі хочуть збудувати велику політичну кар’єру, порушуючи питання національності. Це неправильно. До Європи так не потрапиш. Закарпаття, так би мовити, – великий букет квітів, у якому угорці – найгарніша квітка», – підкреслив Володимир Чубірко й додав, що Закарпаття буде тим мостом, через який український народ зможе вийти в цивілізований світ.
Депутатка обласної ради, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ілдика Орос під час свого виступу торкнулася теми реформи системи освіти, а також ознайомила із концепцією, розробленою спільно з її колегами, яку підтримує угорський уряд і яка є прийнятною й для Міністерства освіти України. У її рамках як альтернативу прагнуть створити мережу приватних ліцеїв, щоб угорські діти мали можливість навчатися рідною мовою.
Під час заходу виступив і голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич. Підсумовуючи уроки минулих років, він зазначив: «Ми маємо сподіватися і вірити! Але водночас повинні бути готові й до поганого. Тож, крім позитивних перспективних планів, нам треба розробляти сценарії надзвичайних ситуацій», – підкреслив він, наголошуючи на важливості виховання заміни, майбутнього покоління.
Участь у заході взяли також голова Берегівської районної адміністрації Віталій Матій, голова Берегівської райради Карло Резеш, директор асоціації «Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття» Йосип Резеш, декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко.
Голова мандатної комісії ТУКЗ-КМКС Янош Кочерга повідомив, що у 2022 році громадська організація налічувала 36 927 членів, об’єднаних у 111 місцевих осередків. На загальних зборах були присутні представники 103 осередків, загалом 210 делегатів, що свідчить про наявність кворуму.
Під час переобрання голови член правління організації, колишній очільник Перехрестівського місцевого осередку Адальберт Ґерендей за аналогією роману «Зірки Еґера» назвав Василя Брензовича найбільшою «гарматою» громади й запропонував продовжити його повноваження. До пропозиції долучилося кілька інших делегатів, і зрештою загальні збори одноголосно переобрали Василя Брензовича на наступні три роки головою ТУКЗ-КМКС.
Заступників очільника організації – Йосипа Борто та Ґейзу Ґулачі – також переобрали одноголосно.
На заході обрали і нових членів правління, членів та голів ревізійної й дисциплінарної комісій.
Загальні збори традиційно схвалили заяву, текст якої зачитала секретарка ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації Кароліна Дорчі.
На завершення заходу почесний голова Товариства угорської культури Закарпаття Шандор Мілован спільно з переобраними заступниками висловили подяку та вручили відзнаки активістам громадської організації, котрі зробили чималий внесок у її розвиток.
22 квітня в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ в Берегові відбулися загальні збори Товариства угорської культури Закарпаття, під час яких було переобрано керівництво організації.
Василь Брензович залишиться головою Товариства ще на три роки. Його заступниками й надалі будуть Йосип Борто та Ґейза Ґулачі.
За словами очільника ТУКЗ-КМКС, ці збори – історична подія в житті організації, адже, незважаючи на війну, переобрання керівного складу вдалося провести відповідно до статуту та чинних законів. «Це однозначно дає нам надію на майбутнє, тож означає, що наша організація зможе й надалі функціонувати та представляти інтереси закарпатських угорців», – зазначив Василь Брензович.
За його словами, позаду надзвичайно важкі роки, але Товариство угорської культури Закарпаття з надією дивиться в майбутнє й обов’язково виконає те, чого від нього очікують закарпатські угорці.
Угорська Рада людської гідності зібрала подарункові набори для закарпатської молоді. У вівторок у Будапешті пакунки передали голові Товариству угорської культури Закарпаття Василю Брензовичу.
Голова Ради Золтан Ломніци під час заходу повідомив, що організація допомагає угорським громадам Карпатського басейну з часу свого заснування. Цього разу вирішили зібрати допомогу для закарпатської молоді, аби трохи полегшити труднощі, спричинені війною. За його словами, в умовах воєнного часу вкрай важлива підтримка цивільного населення.
Василь Брензович, у свою чергу, зазначив, що закарпатська угорська громада перебуває в дуже важкій ситуації. Водночас він наголосив, що в краї й надалі живе багато угорців, працюють угорськомовні навчальні заклади, сиротинці.
А відтак додав, що угорці Карпатського басейну солідарні із Закарпаттям. «Відчувати солідарність дуже важливо […], бо це зміцнює мешканців краю в бажанні зберігати свою угорську ідентичність», – заявив Василь Брензович.
Пакунки отримають студенти Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, школярі та вихованці Великодоброньського сиротинця.
15 листопада в Угорському культурному центрі в Брюсселі вже всьоме відбувся День Закарпаття, організований депутаткою Європарламенту Андреєю Бочкор.
Відкрили захід Посол Угорщини в Бельгії та Люксембурзі Томаш Іван Ковач, директорка Угорського культурного центру Наталія Оско-Якаб та Андрея Бочкор. У своїй вітальній промові євродепутатка від «Фідес» закарпатського походження підкреслила: «Закарпаття залишається острівцем миру, однак тягар війни відчувається, тому важливо, щоб якомога швидше настав мир. Закарпатські угорці знову переживають нелегкі часи, але є непохитними».
«Для нас, закарпатських угорців, завжди було важливо, щоб наш голос чули, і цей день дає можливість представити повсякденне життя Закарпаття, показати, як ми допомагаємо тим, хто знайшов прихисток у нашому краї, як допомагає уряд Угорщини, угорський народ громадянам України, які потрапили в біду, взяли напрямок на територію Євросоюзу через Угорщину. Треба говорити про ці події, а також про те, що закарпатські угорці – це громада з сильним почуттям місцевої ідентичності, яка пережила багато важких періодів і поворотів долі, але все ж збереглася. Ми сподіваємося, що переживемо й цю непросту ситуацію, адже закарпатська угорська громада хоче жити і буде жити», – зазначила Андрея Бочкор щодо важливості заходу. «Закарпатські угорці – лояльні жителі України, які прагнуть зберегти свою ідентичність, культуру, рідну мову й жити в мирі на своїй батьківщині. Вони також підтримують євроінтеграцію України і сподіваються, що війна закінчиться якнайшвидше», – додала вона.
Уже традиційний День Закарпаття розпочався панельною дискусією «Війна на Сході – вплив війни в Україні на закарпатське суспільство, освіту, охорону здоров’я та культуру» та показом 10-хвилинного короткометражного документального фільму журналістів телеканалу «TV21 Унгвар» під назвою «Закарпатські будні 2022». Стрічка розповідає про життя краю в тіні війни, про те, як воно змінилося після 24 лютого. Поточна ситуація підсумовується думкою, висловленою у фільмі: «Скільки триватиме ця непроста ситуація на Закарпатті, наразі ніхто не може сказати. Нам важко, але наша жага до життя сильна, і ми постійно молимося, щоб цей жах якнайшвидше закінчився й продовжилося наше мирне, скромне життя».
Відтак президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства Ілдико Орос розповіла про ситуацію у сфері освіти, а лікар, директор Мукачівського християнського центру здоров’я Пал Оросі поінформував про зміни в галузі охорони здоров’я. Викладачка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, співробітниця Науково-дослідного центру ім. Тиводара Легоцького Кароліна Дорчі порушила питання про еміграцію та вплив війни на молодь, а голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович описав шлях і процеси, що призвели до російської агресії.
У другій частині заходу відбувся виступ закарпатських акторок Неллі Сюч та Вікторії Тарпаї. Перша, зокрема, через пісенну постановку оживила образ Шарі Федак, уродженки закарпатського Берегова, однієї з найвидатніших угорських актрис ХХ століття. Музичний супровід забезпечив народний ансамбль «Жажа-бенд».
«Шарі Федак народилася на Закарпатті, як і ми. Примадонна, яка з’явилася на світ у Берегові, є однією з наших великих перлин. У своєму виступі я прагнула показати те, що було важливим для неї і що також дуже важливе для мене: це – батьківщина, Бог, театр. Вона працювала, не шкодуючи зусиль, щоб усе було досконало, щоб подобалося глядачам, «моїй любій маленькій аудиторії», як вона казала», – зазначила Неллі Сюч після виступу. Вікторія Тарпаї, у свою чергу, розповіла про основну ідею постановки, любов і гордість, яку відчуває за свій рідний край.
«Багато-багато різних почуттів виникає в цей час, у нинішній ситуації все підсилюється в душі, думках, повсякденному житті людини. Закарпаття – моя батьківщина, моє коріння, сила, духовна пожива. Це на рівні генетики, на клітинному рівні. Є дуже багато людей та історій, через які ми можемо показати Закарпаття, його велич, красу, душу. Такою є і вистава про Шарі Федак».
На завершення заходу гості відчули смак закарпатського колориту, скуштувавши популярну в нашому краї страву – суп з квасолі з капустою.
15 листопада в Брюсселі відбулася презентація книжки «Боротьба за збереження. Закарпатські угорці (1944–2022)» в англомовному перекладі Struggle for Survival. The Transcarpathian Hungarians (1944–2022), яку організувала депутатка Європарламенту Андрея Бочкор у співпраці з офісом HUNINEU.
Назва видання говорить сама за себе. Автори матеріалу мали на меті узагальнити найважливіші, поворотні моменти в історії закарпатських угорців у згаданий період у їхній боротьбі за збереження й самоідентичність, а також за політичні, мовні та освітні права таким чином, щоб вони були зрозумілі для міжнародної аудиторії, зберігаючи при цьому наукову точність.
«Меседж книжки зрозумілий: ми, закарпатські угорці, вистояли попри всі історичні перипетії», – наголосила на урочистому відкритті презентації депутатка Європарламенту від партії «Фідес» закарпатського походження Андрея Бочкор. «Сподіваюся, що й після 2022 року наша громада так само вистоїть і зможе залишатися на своїй батьківщині, зберігаючи власну ідентичність, мову та культуру», – додала вона. За словами Андреї Бочкор, велику роль у цьому відіграє Угорщина, але міжнародне співтовариство також має значний вплив на майбутнє. «Ось чому важливо, що в нас є можливість представити історію закарпатської угорської меншини сьогодні в Брюсселі. Сподіваюся, що ця книжка наблизить читачів до глибшого розуміння нашої невеликої громади та наших прагнень, оскільки закарпатські угорці вимагають лише рівного ставлення до себе в межах країни та володіння такими ж мовними, освітніми й іншими правами, як нація більшості», – підкреслила депутатка.
Під час панельної дискусії, яку модерувала Андрея Бочкор, член правління Європейської платформи пам’яті та совісті Жолт Сіладі пояснив, чому вони підтримали видання книжки, відтак голова Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович підкреслив важливість і необхідність її публікації.
«Про історію Закарпаття після 1944 року не було видано жодної книжки англійською мовою. Особливо цікаво те, що всі автори – викладачі Закарпатського угорського інституту», – повідомив Василь Брензович, додавши, що книжка створювалася в надзвичайно складний період, адже невдовзі після написання почалася російсько-українська війна.
«У цьому виданні період 1944–2022 років, його події, прагнення закарпатських угорців та їхня боротьба за збереження аналізуються з історичної точки зору, крім того, у двох окремих розділах детально розглядається освітня та мовна ситуація. Книжка також свідчить, що протягом цього часу закарпатські угорці прагнули вистояти як громада, і основним напрямом їхньої боротьби було збереження освіти та мови, а також утримання своїх церков», – наголосив очільник ТУКЗ-КМКС.
Автори книжки – ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, президентка вишу Ілдико Орос, викладачка інституту, директорка Науково-дослідного центру ім. Тиводара Легоцького Ержебет Молнар, доцентка інституту, директорка Благодійного фонду «ҐЕНІУС» Наталія Вараді, викладачка інституту, секретарка ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації Кароліна Дорчі. На презентації вони коротко розкрили зміст видання – боротьбу за збереження угорської нацменшини протягом останніх 80 років.
За словами Іштвана Черничка, автори прагнули донести думку, що закарпатські угорці хочуть жити, хочуть розвиватися і наполягають на тих правах, які вони мали ще кілька років тому. «Наша мета – не підривати, не порушувати порядок і спокій, а на основі аналізу й наукових досліджень продемонструвати, що закарпатським угорцям потрібні права, щоб мати змогу зберегти свою мову, культуру та ідентичність. А також потрібні можливості, які надають навчання рідною мовою, використання угорської мови в різних сферах, політичне представництво і, власне, все, про що ця книжка», –наголосив ректор.
«У ній викладено, який історичний шлях ми пройшли, і дуже важливо, щоб це знали й розуміли в Брюсселі, оскільки український наратив дуже швидко входить тут у суспільну свідомість, однак треба розуміти також нашу позицію і ситуацію», – додала Андрея Бочкор.
Разом із презентацією книжки відбувся й VII День Закарпаття в Угорському культурному центрі в столиці Бельгії. У рамках заходу, зокрема, показали короткометражний документальний фільм журналістів телеканалу «TV21 Унгвар», у якому коротко викладено сучасну ситуацію в Україні, а також розповідається про допомогу, яку надають закарпатські угорці в розпал війни. Крім того, з пісенною постановкою виступила закарпатська акторка Неллі Сюч, котра зіграла Шарі Федак, уродженку Берегова, одну з найвидатніших угорських актрис ХХ століття. Центральна ідея вистави – еміграція та безмежна любов до батьківщини, яку сьогодні відчуває так багато людей…
ГО «ТУКЗ-КМКС» вважає демонтаж статуї Турула в Мукачеві обурливим, засуджує ці дії та звертається до прокуратури – про це повідомив голова організації Василь Брензович. Як відомо, учора виконавчий комітет Мукачівської міської ради оприлюднив рішення демонтувати Турула з бастіону Мукачівського замку та встановити на його місці малий Державний герб України. Пам’ятник Турула, який знесли в 1924 році, а потім розплавили в радянський час, і який був одним із символів міста, повернули на колишнє місце у 2008-му році. Наразі опубліковано лише кілька фотографій території, вже без пам’ятника, однак відомо, що його просто спиляли, а на обеліску залишилася лише шабля в пазурах птаха.
