Рейс авіакомпанії LATAM Airlines був зірваний через гігантський рій бджіл, що оселився в двигуні літака.
Про це повідомляє The Mirror.
Уточнюється, що рейс прямував з Ріо-де-Жанейро до Сан-Паулу. Комах виявили під час підготовки лайнера до вильоту на злітно-посадковій смузі. За даними співробітників аеропорту, рій знайшли на лівому крилі літака поряд із двигуном, поки пасажири збиралися виходити на посадку. Бджіл не вдалося відігнати, через що рейс було скасовано з міркувань безпеки.
Оскільки літак не зміг вилетіти, пасажирів перевели на інші рейси у напрямку Сан-Паулу. Співробітники служби безпеки аеропорту не змогли пояснити, звідки взялися комахи у двигуні.
O pescador Romualdo Macedo Rodrigues ficou 11 dias à deriva em um freezer no meio do Atlântico após o barco dele naufragar. O resgate ocorreu por navegantes que encontraram o eletrodoméstico boiando no mar, já no Suriname.#UOL
O pescador Romualdo Macedo Rodrigues ficou 11 dias à deriva em um freezer no meio do Atlântico após o barco dele naufragar. O resgate ocorreu por navegantes que encontraram o eletrodoméstico boiando no mar, já no Suriname.#UOL
Міністерство сільського господарства США на цьому тижні схвалило першу вакцину, призначену для бджіл, яка буде використовуватися для захисту від пізнього (або американського) гнильця. Це перша вакцина, призначена для комах, яка була ліцензована в країні, і вчені сподіваються, що вона може прокласти шлях для боротьби з іншими вірусами та шкідниками, які знищують глобальну популяцію бджіл, – пише New York Times.
Вакцина була розроблена організацією Dalan Animal Health, групою, яка, мабуть, дійсно переймається бідою бджіл, і справді важко переоцінити, наскільки важливу роль вона може відіграти у порятунку бджіл.Американський гнилець — інфекційна хвороба бджолиного розплоду, що викликається стійкою споротвірною бацилою — Paenibacillus larvae larvae, і хоча хвороба вражає лише молоді личинки (тимчасова форма розвитку тварин, які розвиваються шляхом метаморфозу), вона становить серйозну загрозу для них і може поширюватися дуже швидко.
У минулому, крім антибіотиків, хворобу можна було контролювати в основному шляхом спалювання ураженої колонії та всього обладнання, яке там використовувалося. За допомогою вакцини фахівці можуть не тільки змінити цю ситуацію, але, за словами Далайла Фрейтака, доцента дослідження бджіл в Університеті Граца, вчені можуть також змінити погляди на здоров’я комах загалом. За його словами, по всьому світу є мільйони вуликів, і, хоча бджоли не мали надійної системи охорони здоров’я, тепер вони нарешті можуть розвинути свою стійкість.
Це важливо, тому що протягом тривалого часу вчені вважали, що комахи не можуть отримати імунітет до хвороб, які їх мучать, без антитіл, а коли було виявлено, що це можливо, вони не могли зрозуміти, як саме. Згодом, у 2015 році, Фрейтак і двоє інших дослідників знайшли білок, який можна використовувати для запуску імунної відповіді, і вони також зрозуміли, що можна імунізувати цілу колонію за допомогою однієї бджолиної матки. Після цього вони вирішили, що першою хворобою, яку вони спробують притлумити, буде американський гнилець, і таким чином народилася вакцина. Звичайно, вченим не доведеться думати, як колоти бджіл крихітними голками: посівний матеріал, що містить убиті версії бактерій, дають бджолиним маткам із солодким кормом, який після перетравлення потрапляє в їхні яєчники та забезпечує імунітет до вилуплення личинок.
Вакцина також може стати надзвичайно важливою, оскільки кількість бджіл, які необхідні для функціонування глобальної продовольчої системи, різко зменшилася останніми роками, і хоча такі захворювання є лише частиною проблеми, їхнє вирішення також може наблизити нас до порятунку цих комах. Аннетт Клейзер, генеральний директор Dalan, назвала вакцину величезним проривом і додала, що сподівається – вона може принести радикальні зміни – наразі регулюючі органи розчистили шлях, тому подібним компаніям буде набагато легше розробити препарат.
Дивний метод, яким користуються фермери в Сичуані, – не традиція, а наслідок сучасного, надзвичайно шкідливого для навколишнього середовища плодівництва. Ручне запилення почали застосовувати понад 30 років у місті Цзюсян провінції Сичуань на південному заході Китаю.
У Китаї в 1980-х роках була запроваджена система, яка називається відповідальним землеробством (на практиці це фермерство). На землі, отриманій від держави, за системою квот люди культивували переважно рис. Однак те, що вдавалося виростити понад установлені квоти, вони могли використовувати на власний розсуд. І фермери почали замінювати свої рисові плантації фруктовими садами. Наприклад, стали вирощували груші, персики, вишні або яблука, оскільки могли продавати їх на ринку й мати прибуток у 4–5 разів більший, ніж від рису.
Місцеві виробники не отримували професійної аграрної підтримки від держави в процесі планування та розвитку своїх господарств, що призвело до серйозних наслідків. Фермери почали інтенсивно та регулярно обприскувати плодові дерева (по 10–12 разів на рік) не тільки, аби уникнути типових хвороб, але й через побоювання, що інакше садові культури не дадуть належного врожаю. Унаслідок надмірного використання пестицидів, бджоли в цьому регіоні стали хворіти й гинути.
Бджолярі, які, щоб допомогти запиленню, здавали в оренду місцевим фермерам свої вулики, перевезли їх у сусідні гори Хангдуан для збереження бджолосімей. Зі зникненням комах у садівників не залишилося іншого вибору, як запилювати дерева вручну.
Ситуацію ускладнює й те, що на початку 1990-х років фермери висадили кілька різних сортів груш у Цзюсяні, тому їхні періоди цвітіння та запилення припадають на різний час – фермери цього теж не передбачили.
Слід зазначити, що груші здебільшого не самозапилюються, ці рослини потребують перехресного запилення. Це завдання раніше виконували бджоли.
Фермери в основному вирощують три сорти груш. Ялі та Ханьюань Байлі самозапилюються, а Цинхуа вимагає перехресного запилення. Таким чином вирощування двох перших сортів менш проблематичне, але вони не дають таких гарних та великих урожаїв, як Цинхуа. Тож дерев цього сорту десятки років тому висадили більше, але тепер їх змушені запилювати без допомоги бджіл.
Технічні складнощі ручного запилення
Для отримання пилку, необхідного для ручного запилення, потрібні квіти типу Ялі. Їх слід готувати своєчасно та професійно. Ефективність запилення залежить, зокрема, від погоди, температури та обраного методу. Тичинки ялі треба висушити при 20–23°С і використати максимум за три днів, інакше пилок втратить свою життєздатність.
Після ретельної підготовки фермери починають ручне запилення, застосовуючи кілька методів. Найбільш популярним і швидким є використання курячого пір’я, прикріпленого до гілочки бамбука, або простого віника з пір’я, який перед роботою дезінфікують спиртом.
На кожне фермерське господарство припадає близько 100–110 дерев, запилення проводять двічі на день протягом п’яти днів. Цей процес трудомісткий, нудний і часом небезпечний – щороку трапляються нещасні випадки, зокрема люди ламають руки або ноги.
Цікаво відзначити, що на сьогодні запилення дерев тепер є звичною справою для місцевого населення. Люди працюють надзвичайно згуртовано сезон за сезоном, щоб заробляти на життя. Для нових поколінь це стало нормою.
Фермери починають збирати та продавати врожай на місцевих ринках у другій половині серпня. Крім того, намагаються збувати фрукти великими партіями для експорту до Європи чи Південно-Східної Азії. Оскільки вирощення груш приносить 40–50% доходу домогосподарств, ставки величезні, адаптація є ключовою для виживання.
Повернення природних запилювачів можливе, але малоймовірне без відповідного підходу до використання пестицидів. Для відновлення екологічного балансу необхідна величезна робота, тож поки що майбутнє непевне.
