18 листопада в стінах Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ відбулася презентація книжки про туристичні маршрути Закарпаття, організована Закарпатською угорською туристичною радою. Ідеться про видання автора Золтана Горвата «Взуваймо черевики!» (Bakancsra fel!), яке на 200 сторінках описує та гарно ілюструє 35 різних туристичних маршрутів нашим краєм.
«Раді представити доволі масштабне видання останніх років. Це робота берегівського педагога Золтана Горвата, активного туриста, котрий пройшовся всіма згаданими маршрутами. Ця праця дуже важлива, адже, якщо в майбутньому наш край знову наповниться туристами, вони зможуть зорієнтуватися завдяки достовірним координатам та корисній інформації, наданими в книжці», – підкреслив, привітавши присутніх, голова Закарпатської угорської туристичної ради Андраш Мештер.
Від імені дипломатичних представництв Угорщини на Закарпатті виступив берегівський консул Міклош Юстин. «Я вже й сам пройшов тур за допомогою путівника, який став мені у великій пригоді», – підкреслив дипломат.
Проректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, заступник голови Закарпатської угорської туристичної ради Олександр Бергхауер, котрий також узяв участь у створенні книжки, наголосив: «Це видання буде корисним не лише для туристів, воно містить важливу інформацію і для студентів».
Після вітальних промов з автором поспілкувався заступник голови Закарпатської угорської туристичної ради, доцент Йосип Торпої, котрий також долучився до укладання путівника. Під час цієї розмови Золтан Горват пригадав свої перші походи ще в шкільні роки. За його словами, ті позитивні враження надихнули його продовжувати займатися туризмом. Автор підкреслив, що прагне передавати свої знання як у педагогічній, так і в організаторській діяльності, зокрема ділитися інформацією про озера, водоспади, гірські вершини нашого краю.
Золтан Горват повідомив, що з 31 січня 2018 року здійснив 223 походи. Траплялися й небезпечні для життя випадки, адже часто маршрути через погодні умови стають справжнім випробуванням на міцність. Один із таких походів автора відбувся в новорічну ніч, коли йому разом із друзями довелося пройти шість кілометрів у сніговій заметілі.
Щодо структури путівника Золтан Горват повідомив, що в ньому представлено 35 турів із зазначенням ступеня складності. Крім географічних даних і координат, видання містить багато ілюстрацій. Це зроблено для того, щоб викликати ще більший інтерес у туристів. Обкладинку прикрашає робота художника Золтана Ґоґоли.
Розповідаючи про складні тури, Золтан Горват зупинився на своїх улюблених, зокрема порекомендував один із маршрутів присутнім на презентації. Відповідаючи на запитання модератора, автор наголосив і на екологічних проблемах, які сьогодні виникають у Карпатах.
Після розмови Золтан Горват представив декілька фото й відео, щоб показати красу та водночас небезпеку походів. Захід завершився відповідями на запитання.
Це вже друге видання путівника. Книжка доступна й українською мовою.
Як ми вже повідомляли, раніше путівник представили в Мукачеві.
Шостий етап курсу навчання «Магія музики», який організовує благодійний фонд «Ґеніус», цьогоріч традиційно завершився концертом класичної музики. Виступили учасники курсу з фортепіано, учителі та їхні учні, котрі представили свої таланти й набуті знання.
«Навчання під керівництвом піаністки з Будапешта, лауреатки Премії ім. Ференца Ліста Андреї Варнадь проводиться вже шостий рік поспіль. За цей час у програмі взяло участь понад 120 дітей. Ми співпрацювали із сімома школами мистецтв та більш як 20 викладачами. Цього року заявки подали 25 дітей. Відбір відбувся онлайн, після цього розпочався 30-годинний процес навчання, який проводила особисто Андрея Варнадь. Сьогодні програма завершилася заключним концертом. Музика – це мова, яку розуміє кожен. Серед учасників були талановиті україномовні учні, це не стало перешкодою, адже всі розуміли одне одного через музику», – розповіла директорка БФ «Ґеніус» Наталія Вараді.
Консулка Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп у своїй вітальній промові зазначила, що Андрея Варнадь – посол класичної музики. Музика супроводжує нас від народження до смерті, дозволяє розслабитися, викликає емоції, пробуджує думки, надихає. Музика так само необхідна для життя, як і повітря, наголосила дипломатка. За її словами, уряд Угорщини вважає надзвичайно важливою підтримку культури, адже вона об’єднує нас. Відтак Андрея Фюлеп подякувала батькам, педагогам та організаторам за те, що, незважаючи на складні обставини, навчання рідною мовою триває й надалі.
Проректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Олександр Бергхауер висловив вдячність Андреї Варнадь, котра є взірцем для молоді та всіх, хто любить музику. Він побажав учням наполегливості та натхнення, уміння відчувати справжню магію музики.
Андрея Варнадь, у свою чергу, зазначила, що складні обставини загартовують справді сильних людей. За її словами, щоразу, перебуваючи в нашому краї, вона заряджається й отримує імпульси, які допомагають їй долати виклики вдома. «На Закарпатті справді відчувається, що музика – це магія. По дітях помітно, що їхні душі прекрасні, це відображається, зокрема, на їхніх обличчях. Переконуєшся також, що чим більше любові ми віддаємо, тим більше отримуємо», – наголосила мисткиня.
Після вітальних промов учні представили увазі присутніх свої вдосконалені вміння. Можливість побачити й почути так багато талановитих закарпатських дітей надихає, викликає піднесені сподівання щодо майбутнього.
На завершення заходу представники БФ «Ґеніус» вручили учасникам пам’ятні медалі та грамоти, відтак усі разом пригостилися святковим тортом.
На тисячний день повномасштабної війни у Берегові вшанували військових, що загинули, захищаючи Україну від нападу Росії. Пам’ятний захід провели на Площі Героїв, розпочавши його державним гімном та хвилиною мовчання за полеглими героями.
Вчора, 19 листопада, на 1000-й день війни, яку Україна веде за незалежність у Берегові на Площі Героїв відбувся пам’ятний захід.
Закарпатці знову продемонстрували свою єдність і незламність. Вони не стояли осторонь подій ані у 2014 році, ані зараз. Їхня відвага, мужність стали основою нашої сили та єдності громади, про це написав у facebook міський голова Берегова Золтан Бабяк.
Захід розпочався з проникливого виконання Державного Гімну України камерним викладацьким хором Дитячої школи мистецтв ім. Золтана Кодая.
У скорботній тиші громада схилила голови та хвилиною мовчання вшанувала світлу пам’ять героїв.
Імена 28 героїв-земляків, які не повернулися з поля бою, лунали над площею, викликаючи почуття гордості та болю за втрати. Школярі до кожної меморіальної дошки поставили свічу. Цей зворушливий момент став символом продовження пам’яті у майбутніх поколіннях.
Також подякував всім тим, хто зараз боронить рідну землю та платникам податків, які працюють в тяжких умовах.
Завершився захід покладанням квітів. Кожна покладена квітка символізувала вдячність, скорботу та вічну пам’ять про тих, хто ціною власного життя виборював мир. У церемонії взяли участь представники Закарпатської обласної ради, Берегівської районної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів й силових структур, а також голови сусідніх територіальних громад, представники громадських, релігійних й волонтерських організацій, освітяни, молодь й студенти, мешканці громади та ЗМІ.
Захід доводить, що Берегівщина завжди буде громадою сили, єдності та надії.
Також у Церквах різних релігійних конфесій громади сьогодні проводяться молебні, за всіма, хто віддав життя за Батьківщину.
13 листопада в галереї Na’Conxypan, яка працює під егідою Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, відкрилася чергова виставка – групова експозиція робіт художників-ювілярів, членів Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса: Франциска Ерфана, Тібора Віллашека, Івана Кліси, Ендре Гіді-старшого, Степана Шолтеса.
Чаба Куташі, художник, графік, лаборант художнього відділення Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, першим привітав присутніх на заході й зазначив, що це виставка представників закарпатської школи живопису другого та третього поколінь. «Вони навчалися в Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Василя Свиди, Золтана Шолтеса, Івана Бендика, а я – у них, зокрема під час пленерів, коли падає завіса, яка ховає таємниці майстерні, і є можливість побачити різні творчі підходи та індивідуальні технічні рішення. Як викладач я сподіваюся, що також зможу передати ці секрети своїм юним учням, і хтось із них матиме таку ж цікавість, яка привела й мене до творчої кар’єри», – розповів молодий художник.
Долучився до відкриття виставки і заступник державного секретаря з питань розвитку східних зв’язків міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини Адам Штіфтер, котрий проводив переговори в нашому краї. У своїй промові він привітав шістьох художників – учасників виставки і подякував за запрошення. «Ваша діяльність – значний внесок в угорську культуру, адже ви збагачуєте угорську громаду цінними творами мистецтва», – наголосив Адам Штіфтер, звертаючись до художників.
Голова Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса, кураторка галереї Na’Conxypan Агнеш Кулін, виступаючи перед присутніми, висловила радість з приводу того, що заклад закриває свій перший сезон такою чудовою виставкою. Вона повідомила, що під час складання плану заходів на 2024 рік, цієї групової виставки не передбачалося, але пізніше було помічено, що цьогоріч дуже багато митців відзначають ювілеї. Це стало однією з причин організувати експозицію. Крім того, після Ужгорода та Мукачева ювілярів хотіли привітати і в Берегові.
«Шістьох митців пов’язують кілька речей. Насамперед вони представляють покоління, яке вчилося в засновників закарпатської школи живопису, і майже всі здобували освіту в Ужгородському коледжі образотворчого мистецтва, що нині носить ім’я Адальберта Ерделі. Троє митців пов’язані із засновниками закарпатської школи живопису родинними зв’язками: Степан Шолтес пішов слідами свого батька, котрий разом із Йосипом Бокшаєм подорожував Закарпаттям, Тібор Віллашек також належить до династії закарпатських художників, адже його батько – брат Адальберта Ерделі, а Франциск Ерфан як онук Йосипа Бокшая може розповісти чимало історій про відомих представників закарпатської школи живопису, які збиралися за столом у його діда», – зазначила Агнеш Кулін.
Кураторка галереї додала, що організувати тут повну виставку когось із цих митців було б неможливо: «Для цього не вистачає місця. Тому, коли ми намагалися зібрати роботи шести художників в один букет, перед нами постало непросте завдання. Але в експозиції є система». На вході, на арках, кожен з митців представлений унікальною роботою. Організатори намагалися обрати з творів кожного художника таке полотно, яке могло б передати своєрідність його творчої палітри. Приміщення галереї поділено ширмами на секції відповідно до віку митців, тож відвідувач ніби проходить через невеликі кімнати. У першій секції представлені роботи 65-річних художників: ліворуч – картини Франциска Ерфана, праворуч – Тібора Віллашека. У наступній – твори 75-річних: праворуч – картини Івана Кліси, ліворуч – графіка та натюрморти Яноша Рейті. В останній секції можна ознайомитися з роботами 80-річних: картинами Степана Шолтеса та керамікою Ендре Гіді-старшого.
Кераміка останнього представлена і в іншій секції. У зв’язку з проведенням тематичних майстер-класів організатори чекають на заявки від груп, які хочуть узяти в них участь. Звертатися можна через контакти галереї (naconxypan.galeria@kmf.org.ua або за номером: +380665238816). На цих заняттях після короткої екскурсії учасники матимуть можливість створити натюрморти та жанрові портрети пастельною крейдою. Особливо цікаво, що для портретів одна з працівниць галереї одягнеться в закарпатське народне вбрання.
Групова виставка видатних закарпатських митців у галереї Na’Conxypan триватиме до 13 грудня.
13 листопада в стінах Греко-католицького центру ім. Елемира Ортутая відбулася презентація книжки «Катакомбна служба на Закарпатті». Це видання про історію, віру та відданість, про роки, коли через релігійні репресії в часи Радянського Союзу Закарпатська греко-католицька церква була змушена діяти таємно.
Священник Іштван Мароші, директор Берегівського греко-католицького коледжу ім. Елемира Ортутая, у своїй вступній промові зупинився на трьох аспектах: 80-й річниці так званих «маленьких робіт», коли тисячі місцевих жителів забрали на каторжні роботи; тривалому періоді радянської окупації, що принесла репресії та релігійні переслідування, а також місячнику угорської науки та Дні угорської мови 13 листопада, які звертають увагу на важливість збереження культурної спадщини. Таким чином, під час презентації видання було віддано шану минулому та витримці греко-католицької церкви.
Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула повідомив, що створення книжки вимагало тривалої кропіткої дослідницької роботи, та наголосив, що без знання історії ми не можемо зрозуміти себе, а без уроків минулого важко зорієнтуватися в майбутньому.
Голова Комісії національної пам’яті Рейка Фелдварі розповіла, що в книжці представлено родинні історії, сповнені героїчної відданості своїй вірі, та життя релігійних громад. Вона відзначила, що видання базується на дослідженнях і документації, які свідчать про силу віри та стійкість громад.
Андраш Кіш, директор Асоціації Hierotheos, наголосив на великому значенні того, щоб християни, які живуть вільно, з правом на свободу, залишалися вірними своїй спадщині.
Модератором презентації виступила історикиня, викладачка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Єлизавета Молнар. Книжку репрезентували Томаш Вегше та Дьордь Янка, викладачі ніредьгазького Греко-католицького інституту релігієзнавства ім. св. Афанасія, Ібоя Надь, викладач Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, та Дьордь Дупко, письменник, дослідник ГУЛАГу, відповідальний секретар Свалявського меморіального парку.
У книжці описано історію Закарпатської греко-католицької церкви в період після Другої світової війни. Під час радянської окупації церква зазнала серйозного політичного тиску: священників засуджували до каторжних робіт, ув’язнювали або змушували приєднуватися до Православної церкви. Незважаючи на переслідування, багато священників і віруючих узялися за таємне служіння і зберегли віру в прихованому, так званому катакомбному, служінні.
Наприкінці 1980-х років, коли влада Радянського Союзу почала слабшати, виникла нагода для відродження церкви. Відбулися перші публічні літургії, паломництва, церковні зібрання, що поклало початок процесу відбудови. У 1991 році церква отримала офіційне визнання. Це було початком нової ери на Закарпатті: стала можливою відбудова установ і відкрите сповідування віри.
Декан Берегівського угорськомовного деканату Мукачівської греко-католицької єпархії Ференц Демко у своїй заключній промові підкреслив, що книжка нараховує 576 сторінок і представляє не лише великі за обсягом, але й глибокі за змістом історії. Він висловив сподівання, що дослідження не закінчиться на цьому, а триватиме й надалі та стане історією відродження й розвитку церкви.
Останніми десятиліттями в Берегові, центрі одного з найбільших виноробних регіонів Закарпаття, з наближенням Дня Святого Мартина, проводилися свята вина, де винороби регіону могли представити свою продукцію. Цю традицію вперше перервала пандемія, а потім і війна. З метою збереження традицій на початку тижня на винному заводі „Чізай” відбулася невелика урочистість, де спільно продегустували цьогорічний сорт ” Черсеґі”.
Анна Горват була однією з найвидатніших мисткинь нашого краю, визнаним керамістом, скульптором, живописцем, графіком, сценічним декоратором, автором публіцистичних творів, харизматичною особистістю, пам’ять про яку вірно зберігається в Берегівській школі, котра носить її ім’я та учні котрої до 100-річчя від дня народження відомої уродженки міста підготували виступ із віршами та піснями.
Навчальний заклад, розташований на вулиці Тараса Шевченка, донині пишається своєю колишньою вчителькою Анною Горват, на честь якої у 2014 році при вході до школи було встановлено пам’ятну дошку, в 2016 році відкрито шкільний музей з її роботами, а з 2017 року гімназія з гордістю носить ім’я Анни Горват.
«Мало таких особистостей є та буде в Берегові, які так глибоко знають культуру та історію міста, як Анна-нейни, адже вона була активним творцем закладів, які служили для збереження нашої угорської ідентичності», – наголосила під час виступу педагог-організатор Єлизавета Фринґ, додавши, що її колишня колега надзвичайно добре знала людей, у кожному шукала внутрішній зміст, ніхто після зустрічі з нею не йшов «порожнім», кожен від неї чогось навчився.
Відтак учні ознайомили з життям та творчістю Анни Горват на основі праць мистецтвознавців та критиків. «Я ніколи не готувалася бути митцем. В дитинстві я була хворобливою дівчинкою, а що робить дитина, коли надовго закрита в кімнаті? Починає читати, малювати», – прозвучали слова Анни Горват, котра якось зазначила, що її цікавість була генетичною спадковістю. Її справді цікавило одне: чи вдасться їй зробити те, що вона задумала, і тоді думки матеріалізувалися. На її думку, індивідуальність художника в першу чергу залежить від інтуїції: «Справжній митець сам обирає теми, які зображує. Пересічна людина може навіть не звертати уваги на життєві дрібниці, а художник через них показує нам прекрасне».
У своїх творах вона вважала важливим відображати динамізм, особистість, внутрішні якості, почуття та емоційні прояви, гумор, натхнення, ідею, відчутність і видимість.
Мистецтву Анни Горват властива любов до рідного краю, робітників і селян, постійний пошук нових форм зображення дійсності, сміливе експериментування. Як творцю, їй були близькі різні сфери: сценографія, скульптура, мідний рельєф, дизайн інтер’єру, графічний дизайн, живопис, адже Анна Горват вважалася однією з найкращих дизайнерок медалей.
«Її медалі захоплюють насамперед своєю дотепною просторовою грою: часто химерним, бароково пишним фантазійним чергуванням форм, виражених у просторі, але завжди укладених у компактну єдність із композицією, яка перетворює кожну роботу на мініатюрну сцену», – стверджують фахівці.
Характерними рисами її невеликих скульптур є наївна чарівність і м’який гумор, етнографічна цікавість, точне відтворення сільського вбрання, і слід зазначити, що Анна Горват так само досконало знала місцеві народні пісні.
Невеликі скульптури відображали здебільшого характерні постаті робітників і селян, сільських жінок у хустках, селян, які курять люльки в шинку, дітей, що граються, а особливо мисткиня любила зображати людей похилого віку. Скрашає ці твори легкий гумор, специфічний спосіб карикатури, який захоплює глядача. Це також характеризує її художні картини.
Цілу епоху її творчості представляють скульптурні композиції з надзвичайно спрощеними реалістичними формами.
Щодо громадських скульптур, вона переважно формувала тип закарпатського угорського селянина. Серед кераміки важливе місце займає цикл із зображеннями селянок, глибоко декоративний, водночас душевний, а також надзвичайно точний з точки зору етнографії. Сюди належать і створені нею декоративні настінні статуетки. А от її сильною стороною як дизайнера інтер’єрів було поєднання народних форм із сучасними тенденціями.
Анна Горват, видатна художниця, була самоучкою. Вона не закінчувала професійних шкіл, сформувала себе із власної сили, що також означало певну незалежність, суверенітет. Була відданою мешканкою Берегова, її не вабили великі мистецькі центри, вона прожила своє життя в цьому маленькому містечку, але мала дуже широкий світогляд. Вважала важливими стосунки зі школою. Поки дозволяли сили, вона давала уроки дітям, водночас непомітно виховувала і вчителів, наголошуючи на необхідності любити навколишній світ, людей, природу, вчитися виражати свої почуття красивими словами, мелодіями, олівцями, пензлями. Вона звертала увагу на те, чого потрібно прагнути, щоб зробити цей світ кращим. З вірою у це вона працювала, щоби нести в світ славу рідного міста, закарпатських угорців.
Виступ дітей прикрасили і вірші угорської поетеси Єви Фінти, лауреатки Премії ім. Аттіли Йожефа, яка зберігає спадщину Анни Горват.
Після цього присутні переглянули репортаж, у якому дає інтерв’ю сама Анна Горват. А потім перейшли до шкільного музею. Тут директорка навчального закладу Едіта Товт зазначила, що митця можна найкраще пізнати через його роботи. «Я хоч і не знала особисто Анну-нейни, але від усіх чула, як вона любить людей. Це відображають і її картини та скульптури, адже без любові такі речі не створиш», – наголосила директорка.
Після цього учасники заходу поклали вінки до пам’ятної дошки Анни Горват, розташованої при вході в школу.
ТОВ «Захід Фінанс Груп» та Консульство Угорщини в Берегові організовують з нагоди 100-річчя від народження Анни Горват серію заходів. Перший із них відбувся 5 листопада в новоствореному Музеї та творчому центрі ім. Анни Горват, який незабаром відкриється, а також у сусідньому Будинку для паломників ім. Ференца Пастора. Учасники події вшанували пам’ять видатної скульпторки, керамістки, художниці-графіка Анни Горват. Під час заходу відбулося також вручення відзнаки імені Ференца Пастора, колишнього єпископського вікарія, репресованого радянською владою. Нагороду отримав Іштван Ґрежа, голова громадської організації «Закарпатська спілка» (Kárpátaljai Szövetség).
Спочатку відбулася коротка екскурсія Музеєм та творчим центром ім. Анни Горват, який знаходиться біля берегівської римо-католицької церкви. Присутні оглянули роботи мисткині, а після цього перейшли до Будинку для паломників ім. Ференца Пастора. Там відбулася вже 10-та церемонія вручення Премії ім. Ференца Пастора, заснованої Берегівською римо-католицькою парафією. Щороку цю відзнаку вручають особі, яка багато зробила для парафії та її діяльності. Цього разу лауреатом премії став Іштван Ґрежа, адже він має значні заслуги в інфраструктурному розвитку парафії. Нагороду вручив Янош Молнар, настоятель Берегівської римо-католицької парафії.
У лаудації, текст якої зачитав Іштван Бардош, наголошувалося, що Іштван Ґрежа як уповноважений міністра, відповідальний за розвиток транскордонної співпраці між областю Саболч-Сатмар-Берег і Закарпаттям та координацію Програми розвитку дитячих навчальних закладів Карпатського басейну, здійснив вагомий внесок в оновлення дитячих садочків нашого краю, які стали символом віри в майбутнє. З іменем Іштвана Ґрежі пов’язана й програма «Угорський дім», котра надзвичайно успішно реалізовується в області. Крім того, лауреату премії багато чим завдячує і Берегово, оскільки він узяв на себе значну роль у відкритті кінної статуї Ференца Ракоці та пам’ятника Шарі Федак, а також фінансово підтримав встановлення в місті монумента Тарасу Шевченку. Проєкти, які курирував Іштван Ґрежа, слугували інтересам місцевих мешканців незалежно від їхньої національності, сприяли розвитку політичних, економічних, культурних, релігійних, освітніх, медичних та гуманітарних відносин між Угорщиною та Україною, зокрема із Закарпаттям.
Як зазначив під час свого виступу після вручення відзнаки сам лауреат, його виховали так, що він виконував надані йому доручення та завдання з честю, а не за нагороди чи визнання. «Торік я отримав нагороду від реформатської громади словацької Верховини, а тепер від римо-католиків Берегова, що є для мене великою честю. Крім того, сьогодні я маю можливість подякувати за всю ту доброту і любов, яку відчув тут, на Закарпатті. Як було сказано в лаудації, я прибув у край після тривалої вимушеної перерви, точніше, Закарпаття закрили для мене на довгий час, у тому числі людей, які живуть у краї», – зазначив колишній уповноважений міністра. «Тут ще є над чим працювати, від Рахова до Вишкова. Хотілося б, аби Угорщина, діячі, які реалізують угорську національну політику, продовжували цю справу. Я був би радий узяти в цьому участь як приватна особа або ж як офіційна. Адже переконаний, що яким би важким не був нинішній період, Східна та Центральна Європа, зокрема Карпатський басейн та Закарпаття, приречені на успіх», – додав Іштван Ґрежа. А відтак зауважив, що вручення відзнаки проводиться в рамках ушанування пам’яті видатної мисткині. «Це нагадує, що тільки одне може зберегти народ – культура. Відповідно, нас – угорська культура. А культура немислима без збереження й захисту рідної мови, без розвитку та організації навчання рідною мовою. […] Сподіваюся, що попри всі негативні відчуття, коли нинішній серйозний конфлікт закінчиться, багато закарпатців повернуться додому, адже в інших краях їм просто некомфортно. У мене є також надія, що ми завжди матимемо патріотичний угорський уряд, зокрема коли треба буде будувати, і в цій роботі можна розраховувати на мене», – наголосив він, подякувавши за відзнаку.
Нагородженого першим привітав Йосип Торпої, директор ТОВ «Захід Фінанс Груп», засновник Музею ім. Анни Горват. Він повідомив, що вшановуючи пам’ять мисткині, учасники заходу відвідали школу, яка носить її ім’я. «Було приємно побачити, як учні зберігають пам’ять про Анну-нейни. У школі також є невеликий музей, де можна побачити роботи керамістки. Наш обов’язок – берегти пам’ять про відому уродженку міста», – зазначив пан Торпої. Протягом останніх років у краї відкрили кілька будинків-музеїв і творчих центрів. На думку Йосипа Торпої, Музей ім. Анни Горват, створений за підтримки угорського уряду, теж буде успішно виконувати свою місію. А відтак нагадав, що спадщиною мисткині керує Єва Фінта, поетеса, лауреатка Премії ім. Аттіли Йожефа, яка живе в Угорщині. Пан Торпої також подякував дипломатичним представництвам Угорщини в Ужгороді та Берегові за допомогу в поверненні спадщини додому, де тепер її можна представити громадськості. «Наше завдання – ознайомлювати мешканців краю, зокрема на прикладі творчості Анни Горват, з тими людьми, які змогли залишитися угорцями, хоч як нелегко це було в той час, коли вони жили, а також гідно зберігати пам’ять про них», – додав Йосип Торпої.
«Анна Горват досі залишається прикладом для наслідування та вчителем поколінь», – підкреслив очільник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар. «Для неї мистецтво так і не стало товаром, а залишилося засобом самовираження, що живиться внутрішньою мотивацією. Роботам Анни Горват місце не на полицях галерей, а в музеях. У них одночасно відображаються талант, творчість, креативність, боротьба за виживання закарпатців. Її стосунки з мистецтвом унікальні, необхідні знання вона здобувала самостійно. Дуже важливо, що за підтримки уряду Угорщини створено музей Анни Горват, який стане гідним місцем для презентації її творчості та життєвого шляху», – наголосив дипломат.
«На мою думку, сьогодення не може існувати без культури, без неї ми не можемо сподіватися на майбутнє. Важливо, що завжди є факелоносці, такі люди, як Анна Горват, котра вміла чудово творити навіть у важкі часи. Її роботи – відбиток епохи», – зазначив під час свого виступу закарпатський скульптор, учень Анни Горват, Петро Матл. Він також висловив радість з приводу створення музею. У своїй зворушливій промові скульптор згадав колишню вчительку як самовіддану людину, котра підтримувала всіх, у кому бачила талант і цінність, а також тих, хто мав певні фізичні вади. Життя останніх, за словами Петра Матла, здобувало сенс за підтримки Анни Горват.
На завершення заходу присутні переглянули документальний фільм про видатну мисткиню, створений режисеркою Рітою Фегер.
У стінах Консульства Угорщини в Берегові відкрилася виставка творів з колекції Пийтерфолвівської картинної галереї, інформує Kárpátalja hetilap. Експозиція надає відвідувачам можливість ознайомитися з роботами відомих закарпатських митців, а також популяризує галерею селища Пийтерфолво.
На відкритті виставки очільник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар наголосив, що картинна галерея, знаходиться в історичній будівлі. Музей, колекція якого налічує 200 картин, із 2007 року входить до списку установ національного значення Угорщини. «За підтримки уряду Угорщини будівля, де розташована галерея, була повністю оновлена всередині та зовні. Закарпатська школа живопису, засновниками якої були Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі, має міцні історичні зв’язки з Угорщиною. […] Закарпаття подарувало світу кількох відомих митців, сприяння розвитку та діяльності наступних триває й сьогодні», – зазначив дипломат.
Директорка Пийтерфолвівської картинної галереї Ріта Сакадаті, яка нагадала історичне минуле селища, розповіла, що будівля, де знаходиться галерея, була зведена в 1986 році як літня резиденція Ендре Дьердя, колишнього міністра сільського господарства Угорщини, юриста й політика закарпатського походження. «Створення тут картинної галереї в 1980-х роках разом з відомими митцями ініціював Андор Біров, директор аграрного підприємства «Прикордонник». У колекції музею зібрані картини закарпатських художників різних національностей, зокрема Міклоша Гарангозо, Павла Балли, Антона Кашшая, Василя Габди та багатьох інших. З 2007 року експозиція постійно поповнюється роботами сучасних місцевих митців», – повідомила директорка. Вона також підкреслила, що колекція Пийтерфолвівської картинної галереї вважається найбільшою на Закарпатті після обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая.
Після вітальних промов із в’язанкою буковинських народних танців виступив колектив берегівської фолк-майстерні «Резеда». Відтак присутні ознайомилися з творами, представленими на виставці.
