Українські сапери розпочали навчання з розмінування у Камбоджі. Заняття триватимуть до 21-го січня.
Про це повідомив Khmer Times із посиланням на заяву керівника Камбоджійського центру розмінування Хенга Ратану.
За інформацією видання, експерти з Камбоджі навчатимуть українських військових навичок розмінування та використання спеціального обладнання для знешкодження вибухових пристроїв.
Підготовку пройдуть 15 військових, навчання триватиме майже тиждень до 21-го січня.
Ратану уточнив, що уряд Японії надав технічну підтримку в процесі специфічних і вузькогалузевих занять.
«Навчання зосередять на новітніх технологіях і обладнанні для знешкодження наземних мін, а також на очищенні територій», – розповів він.
При цьому планується, що у квітні ще одна група експертів вирушить із Камбоджі до Польщі для проведення навчального курсу для українських саперів там. Цю ініціатива також підтримала Японія.
Не випадково проєкт під назвою «Велика зелена стіна» викликав чималий інтерес, завдяки йому ми могли б з’ясувати, чи має сенс проводити заліснення, чи є практична користь від спроб зупинити кліматичні зміни шляхом посадки рослин. Проєкт провалився, але це непогана новина.
Країни Африканського Союзу хотіли перетворити смугу довжиною 8 тисяч кілометрів та площею 18 мільйонів гектарів у джунглі в тропічній савані Сахель. Цей регіон, як і багато інших, стає пустелею, непридатною для життя, це вплине на мільйони людей, тобто влада намагається щось із цим робити.
На ділянці почали висаджувати надзвичайно велику кількість дерев. Для цього було потрібно викопати колодязі, щоб зробити можливим зрошення і запобігти ерозії ґрунту – уповільнити, щоб дерева могли вкорінитися. Але великий об’єм проведеної роботи, вкладення грошей не призвели ні до чого – проєкт провалився. Точніше, лише план створити джунглі – Велику зелену стіну зазнав поразки, бо території, усіяні деревами, дають фантастичний ефект.
Завданням джунглів мало стати те, щоб шляхом випаровування рослин приносити на територію набагато більше дощу, що, у свою чергу, зупинило б розростання пустелі. Ліси насправді не з’явилися навіть частково, але зміни відбулися. Зі значної кількості висаджених рослин вижила чимала кількість дерев. І вже зараз, після десяти років, це вже змінило місцевий мікроклімат. На землю випадає більше опадів, значно зростає врожайність, тобто проєкт надзвичайно успішний, незважаючи на певну невдачу.
Тож африканські країни продовжуватимуть робити все можливе для продовження заліснення, відкинувши плани створення джунглів. Зараз мета – створити смугу, засаджену стійкими до посухи деревами та іншими рослинами, яка простягатиметься від Атлантики до Червоного моря, котра покаже усьому світові, що у гармонії з природою життя є не лише стійким, але й набагато приємнішим.
