Канада візьме участь у міжнародному пісенному конкурсі Євробачення, який у 2027 році відбудеться в Болгарії.
Відповідна інформація була опублікована на сайті Європейської спілки радіомовлення і телебачення (EBU).
Канада стане першою новою країною-учасницею конкурсу з 2015 року, коли до змагання приєдналася Австралія. У дебютному для себе сезоні країна розпочне виступ на стадії півфіналів.
«Інтерес та ентузіазм канадців до Євробачення є високими. На 70-му пісенному конкурсі «Євробачення«, який відбувся в травні, Канада увійшла до трійки лідерів за результатами голосування в категорії »Решта світу». Канадці також були одними з найбільших покупців квитків за межами Європи, багато з них вирушили до Відня, щоб відвідати півфінали та гранд-фінал»,– підкреслили в EBU.
У CBC/Radio-Canada при цьому зазначили, що деталі відбору учасника від Канади будуть оголошені пізніше цього року.
Цього року переможницею пісенного Євробачення стала конкурсантка з Болгарії Dara з піснею Bangaranga, а співачка Leléka, яка представляла Україну, посіла 9 місце.
Варто також зазначити, що раніше продюсер Євробачення виключив можливість повернення Росії на конкурс.
5 червня в Закарпатському угорському університеті імені Ференца Ракоці ІІ відбулося урочисте вручення сертифікатів слухачам курсів із подолання мовних бар’єрів імені Іштвана Ковтюка. Святкову атмосферу заходу доповнив концерт учасників освітньо-мистецької програми «Музична магія», який став справжнім подарунком для присутніх.
Упродовж 2025–2026 навчального року Центр освіти дорослих Університету Ракоці організовував курси української та угорської мов як іноземних у 35 населених пунктах Закарпаття. Ініціатива, названа на честь видатного мовознавця Іштвана Ковтюка, покликана сприяти кращому взаєморозумінню між представниками різних національних спільнот краю та допомагати долати мовні бар’єри у повсякденному житті.
Вітаючи учасників заходу, керівниця Центру освіти дорослих та директорка благодійного фонду «Геніус» Наталія Вароді підбила підсумки роботи програми, наголосивши на її важливості для розвитку міжкультурного діалогу та подякувавши всім, хто долучився до її реалізації.
Консул консульства Угорщини в Берегові Дьордь Балог звернув увагу на символічність того, що вручення сертифікатів відбувається разом із концертом молодих музикантів.
«Іноді слів бракує, і тоді з’являється музика, через яку ми можемо розуміти одне одного без слів», – зазначив дипломат.
Президентка університету Ільдіко Орос підкреслила, що для багатонаціонального Закарпаття особливо важливими є взаємна відкритість і зацікавленість культурою сусідів.
«Ми живемо в регіоні, де поруч співіснують представники різних національностей. Для того, щоб добре жити разом, ми повинні певною мірою знати культуру, мову та музику наших сусідів. Але це можливо лише тоді, коли вони також знають наші. Саме цьому й була присвячена програма подолання мовних бар’єрів», – наголосила вона.
За словами Ільдіко Орос, попри всі труднощі сьогодення, курси викликали значний інтерес серед мешканців Закарпаття. Вона також відзначила особливу роль музики як універсальної мови, здатної об’єднувати людей незалежно від їхнього походження чи рідної мови.
Після завершення офіційної частини учасники курсів отримали сертифікати про успішне завершення навчання.
Почесною гостею заходу стала відома угорська піаністка, заслужена артистка Угорщини Андреа Варнадь. Вона розповіла про історію та розвиток програми «Музична магія», яка вже восьмий рік поспіль відкриває нові таланти та підтримує обдаровану молодь.
«Саме тут, у Берегові, в Університеті Ракоці, я отримала ті імпульси, завдяки яким змогло вирости те, що сьогодні вже увосьме стає справжнім дивом», – поділилася мисткиня.
Кульмінацією дня став концерт учасників VIII курсу програми «Музична магія». Юні музиканти продемонстрували високий рівень підготовки та виконали твори всесвітньо відомих композиторів – Людвіга ван Бетховена, Фридерика Шопена, Йоганна Себастьяна Баха та інших класиків.
Захід ще раз підтвердив: взаєморозуміння між людьми народжується не лише через знання мов. Важливу роль у цьому відіграють культура, мистецтво та спільні цінності, які допомагають знаходити спільну мову навіть там, де слова не завжди потрібні.
Верховна Рада запровадила нове свято – День української музики, який щороку відзначатимуть у третю суботу вересня.
Про це повідомила пресслужба ВР.
Як зазначається, відповідний законопроєкт підтримали 292 народні депутати.
Новий пам’ятний день відзначатиметься щороку у третю суботу вересня. Його запровадження покликане вшанувати внесок українських виконавців і представників музичної індустрії у розвиток національної культури, а також підтримати культурний спротив в умовах збройної агресії рф і посилити український культурний простір.
У парламенті зазначають, що дата пов’язана з фестивалем «Червона рута» 1989 року – однією з ключових подій в історії сучасної української музики. Також ініціатива розглядається як інструмент культурної дипломатії України.
Прийнятий законопроєкт також має на меті збереження пам’яті про історичне значення фестивалю та консолідацію музичної спільноти для розвитку галузі.
У п’ятницю в селі Малі Геївці Ужгородського району відбулася подія, на яку з нетерпінням чекали шанувальники легендарного угорського музиканта Ласла Боді (псевдонім Cipő) та вся місцева громада. Будівлю його батьківського дому по вулиці Мічуріна урочисто передали в користування як Меморіальний дім «Cipő» та музичну студію при Угорській школі народного мистецтва «Tulipán Tanoda». Поки гості збиралися, подвір’я наповнювали знайомі мелодії – лунали хіти культового гурту “Republic”, символічно нагадуючи про митця, чия творчість і сьогодні об’єднує серця.
На відкриття прибули найближчі родичі та друзі Cipő: його сестра Маріца Боді, небіж Муша Адель, голова фонду пам’яті Ласла Боді-Cipő, хрещениця Андреа Шера, а також кузени, знайомі та друзі дитинства. Серед почесних гостей були давній товариш і музичний колега митця Ласло Бодроґ, член правління фонду Атілла Варконьї та Золтан Тот, який разом із Cipő виступав у складі гурту “Republic” у 1990–2013 роках.
Ведуча заходу Каталін Ваґнер привітала численних гостей, серед яких були представники місцевої влади, дипломатичного корпусу, керівники освітніх та культурних інституцій. У своїй промові вона нагадала про життєвий і творчий шлях Ласла Боді, наголосивши, що новий Меморіальний дім стане гідним місцем для збереження його спадщини.
У виконанні вокального ансамблю “Kisgejőci Tulipán” прозвучала зворушлива композиція “Ezt a földet választottam”, а Золтан Тот виконав одну з найвідоміших пісень Republic «Szeretni valakit valamiért». Він підкреслив, що будинок у Малих Геївцях став першим закладом, названим на честь Cipő, що свідчить про міжнародне значення творчості митця.
Директорка «Tulipán Tanoda» Анжеліка Кепіч виступила з емоційним зверненням: «Ми відкриваємо двері дому, але насправді перед нами відчиняються двері серця. Ми взяли на себе відповідальність передати молодим поколінням дух і людський приклад Cipő».
На завершення вона процитувала слова самого музиканта: «Потрібно йти далі, бо шлях кличе, і людина живе, доки здатна мріяти».
Особливою частиною події стало прибуття делегації Міністерства культури та інновацій Угорщини. Міністр Балаж Ганко, звертаючись до присутніх, наголосив на важливості збереження угорської ідентичності: «Ми сьогодні там, де угорська нація найбільше болить. У цьому нам допомагають культура і мова, що об’єднують».
Він також подякував педагогам і громадським діячам за виховання понад 2500 угорських дітей у дусі національних традицій.
Президентка Університету Ракоці Ільдіко Орос нагадала про власне походження з Малих Геївців та підкреслила, що приклад Cipő надихатиме молодь: «Не існує дитини без таланту… Це місце стане прикладом: навіть із маленького села можна потрапити на велику сцену».
Вона також анонсувала розширення щорічного гітарного табору, який відтепер носитиме ім’я Cipő.
Від імені родини слово взяла сестра митця Маріца. Її вдячність і спогади зворушили гостей: «Коли на його батьківщині знову звучать його пісні, я відчуваю, що він тут поруч з нами. Цей дім увіковічнює не лише митця, а й те, що означають музика, спільнота та любов».
Після символічного перерізання стрічки, у якому взяли участь міністр Ганко, держсекретарка Вероніка Варга-Байус, Ільдіко Орос та Маріца Боді, прозвучала авторська композиція «Akkor kéne lóra szállni», присвячена пам’яті Cipő. Золтан Тот та Ласло Бодроґ разом виконали пісню “Gyerek vagyok”, написану митцем у 16 років.
Будівлю освятили представники двох історичних церков: греко-католицький парох о. Юрій Бензо та реформатський пастор Іштван Надь.
На завершення відбулася зворушлива церемонія посадження дерева єднання між Малими Геївцями та угорським містом Кіштарча, де жив і похований митець. Дерево посадили у ґрунт, привезений із Кіштарчі, тоді як у самому угорському місті цього ж дня висадили дерево з часткою землі з Малих Геївців.
Після огляду Меморіального дому та нової музичної студії учасники відвідали будівлю школи «Tulipán Tanoda», а згодом у залі місцевого угорського ліцею переглянули короткометражний фільм про Cipő.
Відкриття Меморіального дому Ласла Боді-Cipő стало не лише культурною подією, а й щирим проявом поваги до митця, чия творчість продовжує жити в серцях тисяч людей. Новий простір у Малих Геївцях покликаний зберегти його спадщину та надихати нові покоління музикантів, адже, як казав сам Cipő, «людина живе, доки здатна мріяти».
У час, коли світ дедалі швидше втрачає зв’язок із глибоким корінням свого минулого, саме такі ініціативи, як Табір народної музики та народного танцю, стають не просто культурними заходами – вони перетворюються на потужні осередки духовного відродження, збереження спадщини та формування національної ідентичності. З моменту створення БФ “Геніус” цей табір був і залишається одним із найважливіших пріоритетів. І недарма – саме через музику, танець, ремесла ми можемо передати те, що не вписується в книжки й не зберігається в архівах – живу душу народу.
Перші роки табір проходив у селі Велика Бийгань, згодом – у Берегові. Та попит зростав, розмах програми ширився, і народна творчість почала ширше розкривати крила. Завдяки щедрій підтримці уряду Угорщини, Кабінету прем’єр-міністра, Державного секретаріату у справах національної політики та Фонду імені Бетлена Габора програму вдалося розширити до Ужгорода, зробивши її доступнішою для молоді з різних куточків Закарпаття.
Цьогоріч табір відбувається у селі Велика Добронь, на базі Навчального центру Професійно-технічного центру ім. Еде Егана Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці II. Тут панує особлива атмосфера – дух навчання, творення, співпраці та відкритості до пізнання глибинної культури предків.
Уже восьмий рік поспіль табір народної музики та танцю дарує дітям і молоді справжнє занурення у світ угорської народної культури. І хоча він триває лише тиждень, враження, знання, натхнення, які отримують учасники, залишаються з ними назавжди. Адже це – не просто вивчення мелодій чи рухів, це – формування особистого зв’язку з культурним корінням, з душею народу, з тим, що єднає покоління.
Цього року до програми розвитку талантів долучилося 47 учнів із 16 населених пунктів, які представляють 11 навчальних закладів. Різні діалекти, риси, характери, але одна мета – бути частиною живої, спільної, натхненної традиції.
Особливий сенс має й те, хто передає ці знання. Викладачі табору – не просто професіонали, а справжні майстри народної творчості, які живуть тим, що викладають. Вони не лише вчать, а й запалюють.
Каталін Мейсар – керівниця табору, викладачка народного співу, фахівчиня з гри на цитрі в мистецькій школі “Тюльпан Танода”. Її голос – мов дотик до старовинної легенди, її наука – як обряд передачі сакрального знання.
Музиканти гурту Csipkés – Іштван Молнар (скрипка), Ференц Бернат (альт), Леонтій Ленарт (цимбали), Йожеф Юхас (контрабас) – це не просто викладачі, а носії традиції, яка звучить у кожній ноті, в кожному злагодженому акорді.
Богларка Ботош – викладачка танцю та скрипки, зуміє передати дітям не лише техніку, а й енергію руху, характер регіонального танцю, його радість і велич.
Гізелла Купаш, ткачиня, керівниця гуртків з народних ремесел, допомогла учасникам відчути нитку часу у власних руках. Її уроки – це терапія душею, повернення до витоків праці та краси.
Програма табору побудована так, щоб розвивати не лише техніку, а і й чутливість, взаєморозуміння, творчий підхід. Вивчення народної музики та танцю не обмежується повторенням – це спільне творення, це вдячне наслідування і сміливе продовження.
З кожним днем учасники вчаться чути один одного, відчувати ритм у тілі та серці, відкривати себе через рух і звук. Вечори, коли лунає імпровізована музика, коли танцюють усі разом – це те, що не планується у програмі, але запам’ятовується назавжди. Це – народження спільноти.
На завершення тижня відбудеться підсумковий виступ, де кожен учасник зможе продемонструвати здобуті навички, а головне – те світло, що оселилося в ньому за ці дні. Це буде свідченням, що традиція – жива, що вона передається, що вона в добрих руках.
Табір народної музики та танцю – це не просто про музику і танець. Це про любов до свого, про плекання коренів, про силу єдності й мистецтва. І кожна дитина, яка пройшла крізь цей досвід, несе з собою частинку цієї сили. Частинку, яка світитиме ще довго – у їхніх піснях, рухах, розмовах, поглядах і майбутніх справах.
Бо поки лунає народна пісня, поки звучить скрипка, поки діти беруться за руки в спільному танці – наша культура живе.
На базі Малогеєвецького ліцею імені Ференца Егрі, що на Ужгородщині, знову зазвучала гітара, заспівали дитячі голоси й ожило поетичне слово. Вшосте стартував унікальний табір гітари, співу та поезії – це подія, яка щороку гуртує юних митців з усього Закарпаття. Захід відбувається за підтримки уряду Угорщини, Державного секретаріату національної політики при Канцелярії прем’єр-міністра Угорщини та фонду імені Бетлена Габора.
Це більше, ніж просто мистецький табір. Це простір, де зустрічаються талант і щирість, творчість і дружба, де музика й слово зливаються в єдиний ритм, здатний зворушити кожне серце.
Цьогоріч до Малих Геївців приїхали 34 учасники віком від 10 до 16 років із 10 населених пунктів Закарпаття, які представляють 17 навчальних закладів. Майбутні поети, музиканти, актори прийшли, щоб знайти себе, спробувати нове, доторкнутися до справжнього мистецтва.
Програма табору побудована так, щоб кожна дитина не лише здобула нові знання, а й отримала радість від процесу. Через гру, імпровізацію, майстер-класи та сценічні виступи учасники розкривають свій творчий потенціал і вчаться виражати емоції через музику та поезію. Тут формується емоційний інтелект і народжується глибока любов до культури.
Особливу атмосферу створюють люди, для яких мистецтво – не просто професія, а стиль життя. Назвемо їх.
Координаторка проєкту Елеонора Богаті, директорка ліцею ім. Ф. Егрі багато років поспіль віддано підтримує юні таланти.
Йожеф Івашкович – композитор, заслужений музикант, лауреат премії «Угорська спадщина», засновник фестивалю Credo. Його гітара звучить у таборі немов голос душі.
Маріанна Чакань Дьорке – педагог із гітари та вокалу, керівниця хорової школи Gyöngykaláris. Її ніжний, але впевнений підхід допомагає навіть найсором’язливішим дітям розкрити свій голос.
Крістіан Савла – майстер гітари, терплячий наставник і уважний слухач.
Нора Тарцї – викладачка поетичного слова та мистецтва ручної роботи, яка надихає творити не лише словами, а й руками.
Еріка Яворскі – поетична душа табору, викладачка поезії, яка вчить не просто римувати, а глибоко відчувати та переживати слово.
Каталін Вагнер – наставниця прикладного мистецтва, з якою кожен дитячий виріб стає справжньою історією.
До табору також долучилося троє студентів педагогічних вишів, які проходять тут практику, привносячи у спільноту молодіжну енергію та щире натхнення.
Традиційно зворушливою частиною програми є день вшанування пам’яті Ласла Боді «Cipő», легендарного фронтмена гурту Republic. У середу діти вирушають до Меморіального дому, щоб побачити його інструменти, дізнатися більше про життя митця та заспівати його пісні.
Це не просто екскурсія – це духовне доторкання до спадщини. Момент, коли діти усвідомлюють: музика – це не лише звук. Це пам’ять, біль, любов і живі ідеї.
Завершення табору – справжнє свято. На сцені – діти, які за шість днів пройшли шлях від сором’язливих слухачів до впевнених виконавців. У руках – гітари. В очах – блиск. У голосах – сила. У піснях і віршах – усе, що вони пережили: дружба, відкриття, хвилювання, радість. Заключний концерт – це «акорд мрій», коли серце говорить через творчість.
Табір – це місце, де народжується світло душі. Тут музику та поезію не просто вивчають – їх проживають. Тут діти вчаться чути себе, поважати інших, розуміти мову серця. Вони відкривають, що культура – жива, і починається вона з маленької, щирої ноти в душі дитини.
А головне – вони відчувають, що світ справді може стати кращим. Якщо співати. Якщо слухати. Якщо ділитися добром.
Літо 2025 року стало справжньою новою сторінкою у розвитку талантів Закарпаття, залишивши по собі теплий слід в історії культурного життя краю. З 21 до 26 липня на базі Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці II вперше відбувся класичний музичний табір ZeneVarázslat («Магія музики»). Його організував благодійний фонд «Геніус» за підтримки фонду Tempus Міністерства культури та інновацій Угорщини.
Подія зібрала понад 50 обдарованих дітей і десятки педагогів з різних куточків Закарпаття в єдиному пориві – творити музику, навчатися одне в одного, розвивати талант і надихатися мистецтвом.
ZeneVarázslat – це не просто музичний табір. Це рух, заснований видатною угорською піаністкою Андреєю Варнадь. З 2019 року він діє на Закарпатті, і за цей час підготував понад 80 юних піаністів та 26 викладачів. У 2025 році проєкт вийшов на новий рівень – до програми додано повноцінний літній табір, що став простором натхнення, творчості й спілкування.
Протягом тижня відбувалися щоденні індивідуальні уроки, групові заняття, майстер-класи та менторські сесії для викладачів. Особливого забарвлення програмі додали арттерапія, сценічний рух, вокальні тренінги та творчі активності.
Уроки сценічного руху проводила акторка Закарпатського угорського драматичного театру Адрієнн Чеке, арттерапію – д-р Емеке Бергауер-Олас, а художню екскурсію провела Агнеса Кулін, президентка Товариства ім. Імре Ревеса.
Табір зібрав викладачів міжнародного рівня. З перших днів учасників надихав Габор Екхардт, який провів інтерактивну лекцію та концерт. У вівторок сцену прикрасив виступ професора Чаби Кірая, у четвер – спільний концерт Андреї Варнадь та піаніста-композитора Іштвана Бенедекфі. Їхній професіоналізм та емоційна віддача стали потужним поштовхом для юних виконавців.
Особливий акцент зроблено на підтримці педагогів – менторська програма дала змогу обмінюватися методиками, обговорювати педагогічні підходи та формувати професійну спільноту, що працює з обдарованими дітьми.
Завдяки україномовній групі з перекладачами табір забезпечив повну інклюзію. Директорка фонду Наталія Вароді влучно зауважила: «Музика звучить будь-якою мовою, і ми бачили, як діти справді розуміли одне одного».
Щовечора проходили концерти – офіційні та імпровізовані. Середа була ознаменована виступом, ініційованим самими дітьми. У четвер – професійний концерт Варнадь і Бенедекфі. Кульмінацією став гала-концерт у п’ятницю, що зібрав повну залу гостей і залишив незабутні враження.
25 липня відбулося урочисте закриття. Серед почесних гостей – представники угорських дипломатичних місій, керівництво інституту та громадські діячі. Від імені головного консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкая виступив консул Іштван Дьебнар, сказавши: «Цей проєкт несе музику туди, де панує страх, який захищає дітей від того, що відбувається у світі».
Ректор інституту ЗУІ проф. д-р Степан Черничко також поділився своїми емоціями: «Це справжня магія, яка зачепила і мене».
І нарешті зворушливе завершення від самої Андреї Варнадь: «Мрія, яку я плекала, стала можливою завдяки любові, довірі й підтримці багатьох людей. Музика справді дарує радість».
Після фінального концерту на сцену вийшли головні герої – діти, юні музиканти, які протягом тижня змінювались, відкривали себе, творили. І завершенням цього чарівного тижня стала святкова церемонія з тортом – солодка крапка у великій музичній пригоді.
Перший класичний табір ZeneVarázslat довів: справжнє мистецтво – це мова єдності, сили, любові та надії. У часи, коли світ сповнений викликів, музика лишається тим світлом, яке веде вперед. І, без сумніву, ця подія стане доброю традицією в культурному житті Закарпаття.
Вона поєднує урочистість, ліричність, святковість, динаміку, глибину, ніжність та потужну енергію – духова музика. Насамперед – через багатство інструментів.
26 квітня в стінах Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ вже водинадцяте відбувся пошук талантів народної музики та танцю під символічною назвою «Szól a fülemüle!», організований благодійним фондом «Геніус». Цей конкурс став важливою подією в культурному житті Закарпаття, щороку об’єднуючи молодих виконавців, педагогів, митців і всіх, хто цінує народне мистецтво.
Популярність конкурсу зростає з кожним роком, що підтверджується рекордною кількістю заявок у 2025 році. Саме через значний інтерес організатори вирішили провести конкурс у два етапи: змагання з народної музики відбулося 26 квітня, а номінація «Народний танець» пройде 3 травня. Такий поділ дозволив кожному учасникові отримати належну увагу й оцінку журі, а глядачам – насолодитися повноцінними виступами.
Учасників конкурсу привітала директорка БФ «Геніус» Наталія Вароді. У своїй промові вона наголосила, що мета заходу -«якнайширше познайомити дітей із дивовижним світом народної музики та танцю», сприяючи таким чином збереженню національних традицій серед молоді. Вона також згадала, що конкурс стартував у 2015 році за участі 350 дітей, а нині його масштаби значно зросли. За десять років на сцену в рамках «Szól a fülemüle!» вийшло понад 3200 молодих талантів, що красномовно свідчить про актуальність і важливість заходу.
Особливу подяку Н.Вароді висловила членам журі за їхню професійну роботу й підтримку розвитку юних талантів.
Оцінювали учасників визнані професіонали народної музики:
Сілард Шандор Альберт – скрипаль, педагог, кавалер Угорського Срібного Хреста Заслуги, викладач Університету Ніредьгази та Університету Мішкольців.
Бенце Йоббадь – цимбаліст, викладач, учасник оркестру «Tarsoly» та гурту Flaska.
Каталін Пал – голова громадської організації “Мережа будинку народних традицій – Закарпаття”.
Лайош Пал – народний музикант, музичний педагог, заслужений діяч мистецтв Угорщини.
Іштван Гегедуш – викладач народного співу та флейти.
Доктор Ґабор Драгоні – доцент Інституту Коменського університету Токай.
Їхній високий рівень компетенції гарантував об’єктивність оцінювання та мотивував учасників на подальший розвиток.
Консул Угорщини в Берегові Дьордь Балог звернувся до присутніх із теплими словами, наголосивши на важливості збереження традицій задля розвитку кожної громади: «Кожна єдність міцна, якщо її складові – особи, спільноти, нації – зберігають свою специфіку».
Президентка ЗУІ Ілдика Орос також закликала молодь вивчати та цінувати власну культуру, підкреслюючи, що тільки той, хто шанує свою спадщину, здатен цінувати культуру інших народів.
Каталін Пал у своєму виступі підкреслила: «Сьогодні ми святкуємо не змагання, а спільне свято музики, нашої народної культури».
Результати конкурсу в номінації «Народна музика» такі:
Інструментальні солісти: І вікова група (7–10 років).
Цитра, флейта: 1 місце: Ансамбль цитр «Rezeda»,2 місце: «Доброньські рози», 3 місце: ансамбль юнаків «Rezeda».
Скрипка, акордеон: 1 місце: Акордеоністи Берегова
II вікова група (12–17 років)
1 місце: Дзвінкі цитрарі
Особливі відзнаки отримали також учителі, які готували дітей до конкурсу, за їхню самовіддану працю у вихованні молодих талантів.
Конкурс “Szól a fülemüle!” організований за підтримки ГО “Мережі будинку народних традицій – Закарпаття”, родини Пал та за фінансової допомоги уряду Угорщини, Державного секретаріату з питань національної політики Офісу прем’єр-міністра та фонду Бетлена Габора.
Цього року, з нагоди свого десятиріччя, всесвітньовідомий конкурс пошуку талантів класичної музики «Віртуози» вперше організував попередній відбір серед молоді закордонних угорських громад Карпатського басейну. Захід проходив у Будапешті, де Закарпаття представляли 8 юних талантів. Програма була реалізована за підтримки Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини.
Закарпатські учасники відбору та їхні вчителі після повернення розповіли про свої враження на пресконференції, яка відбулась у стінах Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Значну роль у координації молоді, зібраної на відбір конкурсу, взяв на себе Благодійний фонд «ҐЕНІУС». Директорка фонду Наталія Вароді на зустрічі із журналістами в Берегові повідомила, що закарпатці були дуже раді отримати можливість долучитися до ювілейного, 10-го міжнародного конкурсу талантів «Віртуози». Користуючись нагодою, фонд зареєстрував дітей та підготував їх до попереднього відбору. Всього подали заявки 12 осіб, з них 8 брали участь у конкурсі, зазначила директорка.
Із закордонних угорських громад Карпатського басейну у відборі взяла участь 21 особа, зокрема, 8 – із Закарпаття, 6 – із Трансільванії, 4 – словацької Верховини, 3 – сербського краю Воєводина. Наталія Вароді зазначила, що Закарпаття представило відносно багато учасників, що радує.
Молодь із Закарпаття представляла наш край різними інструментами – трубою, саксофоном, віолончеллю, скрипкою та фортепіано. Зрештою, до півфіналу потрапили троє представників закордонних угорських громад, двоє з яких – закарпатці. Зокрема, колишній вихованець Пийтерфолвіської школи мистецтв Мате Паладі, який зараз навчається в Музичній академії ім. Ференца Ліста в Будапешті на спеціальності «фортепіано». А також учень Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая Даліель Міклош Сюлек, котрий грає на трубі.
Після півфіналу з двох закарпатських конкурсантів Мате Паладі пройшов далі та братиме участь у конкурсі, яке транслюватиметься з квітня в прямому ефірі на угорському телебаченні.
Більшість учасників із Закарпаття, котрі брали участь у попередньому відборі, – учні Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая. Серед них найкраще виступив Даніель Міклош Сюлек із Косоня, який дійшов до півфіналу. Навчальний заклад представляли зокрема і Агнеш Біров (фортепіано) та Софія Каларикова (саксофон), котрі за своє виконання на відборі були відзначені спеціальними призами. Косонську школу мистецтв представляли Петра Бако (фортепіано) та Фанні Паллагі (фортепіано), остання також отримала спеціальний приз. Учасники розповіли про свої враження і підкреслили, що конкурс дав їм значний професійний досвід і що він абсолютно відрізняється від усіх музичних конкурсів, у яких досі довелося взяти участь, і що вони збагатилися морем позитивних вражень.
