На Закарпатті пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років цього разу теж вшановували в камерній атмосфері. З огляду на воєнну ситуацію, як і в минулі роки, національне свято відзначили тихим покладанням вінків. У Берегові захід, який відбувся біля пам’ятника Шандору Петефі, організувало Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС).
Революція, що спалахнула 15 березня 1848 року, стала вирішальним кроком до незалежності Угорщини та суспільних змін. Виступ пештської молоді, проголошення «12 пунктів» та вимога національного самовизначення запустили процеси, які надовго визначили долю нації. І хоча війна за незалежність зазнала поразки, її ідеали стали для майбутніх поколінь символом свободи й національного відродження. Саме тому 15 березня залишається одним із найважливіших свят для угорських громад усього Карпатського басейну.
У Берегові присутніх привітав заступник голови ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін.
«Під час розробки «12 пунктів» молоді лідери революції («Березнева молодь») як справжні демократи звернулися до народу з ключовим питанням: чого прагне угорська нація? Відповідь була чіткою: миру, свободи та злагоди! Це свідчить про те, що навіть у вихорі революції найважливішим посланням для угорців був саме мир. На жаль, сьогодні в Європі знову неспокійно. Поки уряди схиляються до війни, не питаючи волі своїх народів, лише Угорщина непохитно стоїть на сторожі миру. На моє переконання, кожен, хто сьогодні прийшов до пам’ятника Петефі в Берегові, зробив це не через формальний обов’язок, а за покликом серця – заради збереження власної ідентичності. Адже єдність нації не знає кордонів, і сьогодні вона виявляється й тут, на Закарпатті», – підкреслив Йожеф Шін.
Сільвестр Ферку продекламував вірш Шандора Петефі «Національна пісня», затим присутні заспівали національну молитву угорців, вклонилися пам’яті героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років і поклали вінки до пам’ятника.
У заході взяли участь представники ТУКЗ-КМКС, Берегівської міськради, громадських організацій, Консульства Угорщини в Берегові.
«Берегівська громада сильна, і ми гідно пройдемо крізь випробування цієї війни. Ми черпаємо наснагу в подвигах наших героїв, щоб упевнено долати сучасні виклики. Берегове, вперед! У ці березневі дні наші серця б’ються в унісон – як тут, у нашому місті, так і в кожному куточку Карпатського басейну, де живе угорська культура», – наголосив, спілкуючись з представникам ЗМІ, голова Берегівської міської територіальної громади Золтан Бабяк.
Меморіальний захід у Берегові ще раз довів, що навіть у важкі часи угорська громада здатна зберігати власну ідентичність та гідно вшановувати пам’ять борців за волю.
23 жовтня угорська громада міста над Латорицею зібралася у великій залі Угорського дому ім. Мігая Мункачі, щоби вшанувати пам’ять героїв Угорської революції 1956 року. На заході виступили учні Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана та Мукачівської середньої школи ім. Ференца Ракоці ІІ.
Після спільного виконання національного гімну присутніх привітав консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап. «Сьогодні ми згадуємо героїв 1956 року. Тих сміливих молодих людей, які не боялися сказати: досить пригноблення, досить страху. 23 жовтня хлопці та дівчата на вулицях Будапешта розпочали революцію свободи. У їхніх серцях палало бажання вільно жити, навчатися та вільно мислити. Ми пам’ятаємо Угорську революцію та боротьбу за незалежність, які ціною страшних кривавих жертв відновили честь і самоповагу угорців. Угорський народ завжди славився своєю любов’ю до свободи та готовністю захищати її зі зброєю в руках. Революція 1956 року прагнула героїв і створила героїв. Тільки радянське військове втручання могло зрештою зламати здобуту угорську свободу та незалежність і втопити боротьбу за свободу в крові. Хоча радянські танки придушили революцію, для угорського народу вона залишилася славною, не марною боротьбою, яка сприяла послабленню пригноблення та дала сили витримати поневолення», – наголосив дипломат.
Відтак на сцені відбувся тематичний виступ мукачівських школярів.
«Ми, організатори, вважали дуже важливим підготувати спільний тематичний виступ про ті події. Адже кожному угорцю зігріває серце, коли нація об’єднується, коли молодь виходить, щоб висловити своє прагнення до свободи, свою відданість свободі слова, показати єдність, яка має об’єднувати всіх угорців і сьогодні заради спільної справи. Саме тому керівники двох навчальних закладів вважали важливим, щоби учні також продемонстрували єдність», – повідомила у коментарі ЗМІ після виступу вчителька Мукачівського ліцею ім. святого Іштвана Крістіна Мигалович.
Захід став гідним ушануванням пам’яті героїв Угорської революції 1956 року, котрі які подали приклад мужності, патріотизму та єдності. Святкова програма нагадала не лише про події минулого, а й про те, що цінності боротьби за свободу та національну єдність живі і сьогодні. Спільне вшанування в Мукачеві вчергове довело: сила угорського народу – в єдності.
69 річницю Угорської революції та боротьби за незалежність 1956 року вшанували в Ужгороді. Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді щороку проводить пам’ятні заходи у цей день під стінами Ужгородського СІЗО.
У Берегові вшанували пам’ять героїв Угорської революції 1956 року, жертв кривавих репресій, що послідували за нею. Захід, організований товариством «Про Культура Субкарпатіка» спільно із Закарпатським угорським університетом ім. Ференца Ракоці ІІ, відбувся біля розколотої пам’ятної стели — символу придушеної революції та визвольної боротьби, встановленої в 2016 році з нагоди 60-ї річниці подій з ініціативи Консульства Угорщини в Берегові та Берегівської міської ради. Пам’ятник розташований поруч із залізничною станцією міста. Це місце має особливий історичний зв’язок із революцією, адже саме тут уперше збиралися радянські війська й танки, спрямовані на придушення повстання в Угорщині, а згодом, після каральних акцій, через це місце проходили ешелони з угорськими полоненими, борцями за свободу.
23 жовтня в Берегові відбулися урочистості з нагоди Дня пам’яті героїв Угорської революції 1956 року. Захід організувала громадська організація Pro Cultura Subcarpathica (PCS) спільно із Закарпатським угорським університетом імені Ференца Ракоці ІІ та Консульством Угорщини в місті Берегове.
Церемонія покладання вінків пройшла біля пам’ятника, встановленого на площі залізничного вокзалу.
Угорська революція 1956 року почалася в Будапешті як мирна демонстрація студентів та інтелігенції, які вимагали демократичних реформ. Проте влада застосувала зброю проти беззбройних демонстрантів, і виступ швидко переріс у збройний опір. Під тиском народу прем’єр-міністром став реформатор Імре Надь, який оголосив про вихід країни з Варшавського договору.
Радянський Союз не стерпів прагнення угорців до свободи – 4 листопада 1956 року радянські війська знову увійшли до Будапешта. Повстання було жорстоко придушене: тисячі людей загинули, сотні зазнали переслідувань і репресій.
У Берегові пам’ятний захід розпочався з виконання вірша Ендре Аді «Молитва після війни» у виконанні Емеше Орбан. Після цього до присутніх звернувся консул Генерального консульства Угорщини в Берегові Іштван Дьєбнар.
«Згадаймо хлопців і дівчат, але також родини, які допомагали пораненим і підтримували тих, хто змушений був тікати. Завдяки їхній жертовності ми й сьогодні знаємо: угорський народ ніколи не поступиться своєю свободою. Спадщина революції 1956 року – це пам’ять про надію, свободу та гідність, на якій ми будуємо майбутнє», – зазначив дипломат.
Після промови Сільвестер Ферку та Богларка Ферку виконали пісню Бейли Пінтера «’56 живе».
Про значення подій 1956 року розповіла професорка, докторка історичних наук, доцентка університету ім. Ф. Ракоці ІІ Наталія Вароді.
«Жовтневі події – це не просто хронологія революції, а перемога людської гідності над гнобленням. Ми згадуємо героїв, щоб пам’ятати: навіть у безнадії є надія. Минуле потрібно розуміти, а майбутнє будувати на основі чистої пам’яті», – наголосила вона.
Дослідниця також нагадала, що в 1956 році угорці Закарпаття активно підтримували революцію: у краї створювалися політичні групи, поширювалися листівки солідарності. За це 46 осіб були притягнуті до суду, 18 – засуджені до загалом 24 років ув’язнення. Восьмеро студентів відрахували з вишів, а реформатського пастора Ендре Ґече замучили під час допитів.
Координаторка Pro Cultura Subcarpathica Крістіна Молнар наголосила, що традиція вшанування героїв це не лише шана минулому, а й приклад для сучасності.
«З 2019 року PCS організовує цю поминальну зустріч. Зростаюча єдність показує, що ідеї свободи, спільності та любові до Батьківщини живуть у нас і не згасають із часом. Ми вдячні всім, хто щороку долучається до спільної молитви та пам’яті», – зазначила вона.
На завершення священнослужителі римо-католицький парох Берегова Янош Молнар та греко-католицький душпастир Іштван Мароші виголосили благословення громади. Після спільної молитви представники місцевих органів влади, громадських організацій, навчальних закладів і культурних установ поклали вінки до пам’ятника героям 1956 року.
Захід у Берегові став нагодою для закарпатських угорців згадати героїв боротьби за свободу та вчергове підтвердити: єдність, гідність і любов до Батьківщини залишаються живими цінностями й сьогодні.
Подібні пам’ятні заходи цього дня відбулися і в інших населених пунктах Закарпаття.
В Ужгороді відбулася спільна церемонія вшанування 69-ї річниці Угорської революції та боротьби за незалежність 1956 року, організована консульськими установами Угорщини на Закарпатті, а також закарпатськими угорськими громадськими та культурними організаціями. Учасники поклали вінки до пам’ятника героям Угорської революції 1956-го року, а також жертвам комунізму на Закарпатті. Після цього присутні перейшли до будівлі Ужгородського СІЗО, де того часу утримували й катували близько тисячі угорських революціонерів, а також закарпатців. Учасники заходу поклали квіти до меморіальної дошки на стіні в’язниці.
Угорська громада селища Вишково вшанувала пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. Учасники заходу зібралися в стінах Вишківського ліцею ім. Ференца Келчеї, де учні пригадали ті події в рамках тематичного виступу. Затим присутні поклали вінки пам’яті до меморіального знака на території місцевої реформатської церкви.
Угорська громада Вишкова щороку відзначає національне свято 15 березня в рамках культурної програми. Цьогоріч школярі також підготували чудовий тематичний виступ. Відображаючи події визвольної боротьби й революції, діти продемонстрували свої знання, свою любов до батьківщини та нації. Виступ «Поет повертається» складався з патріотичних пісень і віршів та невеликої тематичної вистави про тогочасні події.
Після цього присутніх привітала директорка Вишківського ліцею ім. Ференца Келчеї Ілона Цебей, а також подякувала дітям і вчителям, які їх підготували.
Відтак учасники заходу перейшли до реформатської церкви. Тут до присутніх звернулася очільниця місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Габріелла Сабов. Зокрема вона зазначила, що 15 березня – не просто дата в календарі, а один із найяскравіших днів угорського народу. «Цього дня ми згадуємо відважних чоловіків і жінок, які в 1848 році відстоювали свободу, справедливість і країну, що надасть рівні права всім своїм громадянам. Цей день – про силу єдності, мужність та витримку, котрі слугують прикладом для наступних поколінь, – наголосила голова організації. – 177 років по тому ми маємо боротися за свободу та процвітання нашого народу не зброєю, а словом, ділом та спільною працею. Мрія революціонерів ХІХ століття актуальна й сьогодні: сильна, незалежна країна, що розвивається, громадяни якої будують майбутнє в солідарності, мирі, допомагаючи одне одному. 15 березня вчить нас, що сила нації – в єдності».
Відтак кілька учнів ліцею продекламували низку тематичних віршів, а церковний хор підкреслив атмосферу меморіальної події, виконавши церковні й патріотичні пісні.
На завершення заходу присутні поклали вінки до пам’ятного знака та заспівали національний гімн.
Угорська громада Верхньотисянського регіону традиційно відзначила річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років у Тячеві. Через війну вже третій рік поспіль ушанування пам’яті героїв і мучеників тих подій відбулося в рамках тихого покладання вінків у вузькому колі.
Меморіальний захід розпочався з богослужіння в місцевій реформатській церкві. Слово Боже проповідував пастор Карой Ласло, який, зокрема, зазначив, що Тячів є центром угорців Верхньотисянського регіону. За словами священника, він пишається тим, що може служити в громаді, де угорці мають сильне почуття національної ідентичності. Карой Ласло зазначив: «Хоча під час війни багато людей покинули край, ті, хто залишився, вірять у гасло: «Якщо Бог з нами, хто може бути проти нас?». Місцеві угорці сумлінно бережуть пам’ять про Лайоша Кошута. Ще в далекому 1898-му жителі Тячева встановили йому пам’ятник, який і сьогодні стоїть у центрі міста. Події 1848–1849 років досі мають велике значення для нації, і їх потрібно пам’ятати, додав пастор.
Голова Верхньотисянського регіонального осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Йожеф Шарі під час свого виступу підкреслив важливість відзначення національних свят, адже вони слугують приводом для зустрічей. Незважаючи на те, що боротьба за незалежність була 177 років тому, зміст і дух подій того часу все ще живі в угорському народі. Їхній меседж полягає насамперед у тому, що за свободу та незалежність потрібно боротися завжди. «Ми й тепер ведемо боротьбу, але для цього потрібна волелюбна молодь, готова діяти, – наголосив Йожеф Шарі. – Адже в 1848 році саме молодь була тією хороброю рушійною силою угорців. Водночас нам потрібні відповідальні політики, такі як Кошут, Сечені, Деяк». А відтак додав: «Коли завершиться війна, коли повернуться наші військові, наші люди, нам будуть необхідні такі постаті, як Ференц Деяк. Бо тут наша батьківщина, і нам потрібні виважені, мудрі лідери, які згуртують наші громади. Завдання нинішніх днів – зберегти незалежність і свободу, підготуватися до миру та продовжити з того місця, де ми зупинилися».
У заході взяв участь і консул Угорщини в Берегові Дордь Балог. Виступаючи перед присутніми, він наголосив, що в 1848 році вся нація об’єдналася. «Перед подіями 1848-го народ не тільки піднявся, але й узявся за руки: кріпак подав руку дворянину, і вони стали нацією. Легше встояти, спираючись одне на одного», – зазначив дипломат. «Сьогодні угорці Закарпаття святкують разом з угорцями Карпатського басейну. Те, що після 105 років розділення ми ще можемо святкувати разом, – результат, зокрема, і березневих подій 1848 року. Хоча Всевишній обтяжив наші плечі великим тягарем, водночас Він дав нам благодать єдності, яку неможливо розірвати перекроюванням кордонів», – наголосив консул. За його словами, уряд Угорщини й надалі буде допомагати та підтримувати закарпатських угорців.
Після богослужіння присутні поклали вінки до пам’ятника Лайошу Кошуту в центрі міста. До заходу долучився і спортсмен Карой Токар, котрий подолав відстань із Солотвина до Тячева на велосипеді на знак ушанування пам’яті героїв Угорської революції 1848 року.
За традицією в селі Бадалово вшанували пам’ять героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. Після урочистостей місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) провів річні загальні збори.
16 березня мешканці Бадалова зібралися в місцевій реформатській церкві. Пастор Жолт Шапі провів богослужіння, відтак присутні вклонилися пам’яті героїв революції та визвольної боротьби угорського народу. Усі, хто виступав на заході, наголошували, що меседж тих подій актуальний і сьогодні, зокрема для закарпатських угорців, які й нині стикаються з багатьма викликами.
Зокрема голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Людвіг Якоб підкреслив, що історія Угорщини сповнена надзвичайних бурхливих подій, але весна 1848 року особливо виділяється серед них. Революційний порив того часу та єдність нації є дороговказами й сьогодні. «177 років тому лозунгом революції були мир, свобода та порозуміння. Що з цього маємо у 2025 році? Мир? Четвертий рік ми вшановуємо пам’ять героїв революції 1848 року в умовах війни. Свободу? Навряд, адже багато членів закарпатських родин перебувають далеко від своїх близьких», – зазначив Людвіг Якоб. Свою промову він завершив рядками з 13-ї частини Першого послання до коринтян: «Тепер залишаються віра, надія, любов. І найбільша з них – любов».
Після цього Вікторія Орос зачитала поему Шандора Петефі «Національна пісня».
Відтак до присутніх звернувся консул Угорщини в Берегові Ґерґей Тріб. Він зазначив, що національні свята не лише зберігають пам’ять про минуле, але й впливають на сьогодення та майбутнє. «15 березня – один із найславетніших днів нації, коли угорці відкладають свої образи, щоб разом боротися за свободу», – сказав дипломат. Він підкреслив, що меседж 1848 року про важливість свободи та патріотизму актуальний і сьогодні, особливо для закордонних угорських громад, які щодня борються за збереження своєї ідентичності.
Ґерґей Тріб наголосив на ролі історичних ювілеїв. «Коли згадується 15 березня 1848 року, відразу з’являються думки про березневу молодь, Петефі, Йокаї, Національний музей і свободу преси. А коли згадується 6 жовтня 1849 року, пригадуються імена арадських мучеників», – зазначив консул.
Далі у виконанні Лаури Мейгеш, Анни Шапі та Ґрети Салаї прозвучала «Пісня Кошута».
До присутніх звернувся також голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. «15 березня 1848 року – одне з найважливіших свят угорського народу», – зазначив він і додав, що закордонні угорські громади часто зазнають нападів, багато хто намагається змусити їх замовкнути. «Ми, закарпатські угорці, не меншина без волі. Ми свідомі угорці й будемо доводити це завжди», – наголосив Йожеф Шін. А відтак підкреслив, що найважливішою метою сьогодення є встановлення миру. Свій виступ пан Йожеф завершив словами Мігая Бабича: «Мир! Мир! Мир уже! Хто спить – нехай спочиває, хто живе – хай живе, хай бідний герой спочиває, а бідний народ сподівається».
Присутні поклали вінки до пам’ятної дошки Петефі та Келчеї на зовнішній стіні церкви і перейшли до Будинку культури ім. Шандора Петефі, де відбулися річні загальні збори місцевого осередку ТУКЗ-КМКС. Його голова Людвіг Якоб ознайомив учасників заходу з основними результатами роботи за минулий рік та проведеними заходами. За його словами, кількість членів осередку становить близько 300 осіб. Цього року з’явилося ще 7 нових.
У 2024-му організація влаштувала чимало заходів. Зокрема 4 червня провела відзначення Дня національної єдності та відкриття пам’ятної дошки на честь письменника і краєзнавця Балажа Керестєна. До благодійної акції «Хліб угорців» долучилося 11 місцевих фермерів, які зібрали близько пів тонни пшениці для великодоброньського сиротинця.
У третю неділю листопада вшанували пам’ять жертв сталінських репресій, 1 січня традиційно відзначили річницю від дня народження Шандора Петефі, а в День угорської культури організували душевний захід.
На зборах виступив і очільник Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. Він окреслив сучасну ситуацію у світовій політиці та Україні, наголосив, що для закарпатських угорців украй важлива підтримка уряду Угорщини, і висловив сподівання, що ця допомога надаватиметься й надалі.
На завершення Йожеф Шін підкреслив, що завдання закарпатських угорців – не лише зберігати свою ідентичність, а й зміцнювати її. Треба прагнути, щоб ті, хто виїхав, повернулися і Закарпаття залишилося домом для угорської громади.
15 березня у Великій Доброні на Ужгородщині, як і в інших куточках нашого краю, вклонилися пам’яті героїв Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років. Захід організував місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). Селяни зібралися біля пам’ятного знака національної єдності.
Події того часу нагадав учитель історії Великодоброньського ліцею Шандор Варга. Він наголосив, що 15 березня настала кульмінація процесу, який розпочався ще в добу реформ десятиліттями раніше. «До 1848 року нація, зокрема передовий угорський дворянський клас, дозріла, щоб відстоювати свою незалежність політичними засобами та зброєю. Угорці боролися в той час, коли революції в Європі вже вщухли, показуючи іншим європейським народам приклад боротьби за свободу. Хоча визвольні змагання зазнали невдачі, пам’ять про це масштабне національне й моральне піднесення палала в душі кожного угорця в період самодержавства. І тоді, якщо не зброєю, то словом Ференцу Деяку вдалося спонукати націю продовжити шлях незалежного громадянського розвитку. Для нас, закарпатських угорців, девіз із 12 пунктів тепер звучить особливо чітко: «Хай буде мир, свобода і злагода!» – зазначив учитель. Він поділився з присутніми також своїм уявленням про те, яким було село Велика Добронь 177 років тому, коли селяни добровільно долучилися до національної гвардії.
Відтак 5-класниця Аннамарія Бадо продекламувала вірш Акоша Дутки «15 березня», а 9-класник Андраш Гіді – поему «Національна пісня». Після цього троє талановитих учнів Великодоброньського ліцею заспівали тематичні пісні.
Керівники місцевого осередку ТУКЗ-КМКС та очільники Великодоброньської громади поклали вінки до пам’ятного знака національної єдності, установленого у 2020 році.
Меморіальний захід продовжився в стінах Угорського дому. Голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ласло Гіді під час свого виступу провів паралель між подіями Угорської революції й визвольної боротьби та нинішньою війною. 13 серпня 1849 року генерал Артур Ґьорґеї, який до того часу дуже успішно воював, склав зброю перед переважаючими російськими військами, урятувавши життя десятків тисяч угорських солдатів. Однак дехто вважає, що він зрадив ідею боротьби за свободу Угорщини. Питання щодо того, ким був генерал, зрадником чи героєм, досі залишається без відповіді.
«Що буде в нашій державі після підписання мирного договору, який не реалізує українську мрію чи підірве територіальну цілісність країни? Той, хто його підпише, стане зрадником чи героєм?» – поставив перед присутніми складне питання Ласло Гіді. На його думку, «герой – це той, хто робить більше для громади, бореться сильніше, рішучіше, розумніше, вправніше, ніж можна очікувати від людини, і навіть готовий пожертвувати своїм життям за святу справу, в яку він вірить…».
Захід завершився дружнім спілкуванням та спільним смаженням сала на території Угорського дому.
