Виставку творів наївного мистецтва закарпатських художників презентували в Ужгородському скансені. Ідея організації виставки належить досліднику наївного мистецтва України Олександру Ляпіну. Куратор привертає увагу до творчості художників-самоуків як до цілої культури, яка є основою великого мистецтва. Участь у виставці «Наївне ненаївне» взяло 18 авторів з різних куточків Закарпаття.
31 жовтня в Угорському домі ім. Мігая Мункачі відкрилася чергова грандіозна експозиція. Це ретроспективна виставка художника Петра Фелдеші, який цьогоріч відзначає 80-ліття, а також дебют його 20-річної внучки Евеліни, яка представила ряд своїх картин. Експозиція отримала влучну назву «100 (80+20) – Буде вечір, буде ранок» як посилання на безперервність та оновлення життя.
З часу відкриття Угорського дому в Мукачеві це вже 33-тя виставка, організована в стінах закладу, зазначив під час відкриття експозиції директор Йосип Торпої. Він висловив радість з приводу того, що в нинішніх складних умовах тут надається простір для численних заходів, зокрема мистецьких, на яких відвідувачів ознайомлюють з роботами визнаних закарпатських художників. Крім того, такі події дають людям можливість зустрітися, поспілкуватися, поповнити свої сили для подолання труднощів і викликів повсякденного життя.
Консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап подякував керівництву Угорського дому за його діяльність, зокрема за те, що тут представляють дивовижний та унікальний мистецький світ Закарпаття. Дипломат зазначив, що Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді завжди підтримувало презентацію творчості місцевих майстрів пензля і продовжує надавати для цього простір у своїх стінах. Наразі там, наприклад, можна побачити картини художника з Мукачева Аттіли Копріви. «Сьогодні ми ознайомимося з роботами живописця, графіка Петра Фелдеші, якому цього року виповнюється 80. Хоча зараз, на жаль, триває війна, ми можемо разом спостерігати магію мистецтва. Картини є носіями не лише кольорів і форм, але й емоцій та історій. Кожне зображення відкриває нам новий світ, даючи можливість побачити реальність з іншої точки зору. Пройдімо ж цю дивовижну подорож разом!» – додав консул.
Графік і педагог, народний художник України Андрій Чебикін відзначив винятковий художній стиль та неповторний світогляд Петра Фелдеші. А відтак розповів, що їхня дружба з митцем давня, тому він близько знайомий з творчістю Фелдеші, яка вирізняється своєю унікальністю.
На сильний філософський характер і віру Петра Фелдеші звернув увагу голова Закарпатської організації Національної спілки художників України Борис Кузьма. За його словами, роботи митця демонструють його любов та прихильність до рідного краю.
Мистецтвознавець, художник, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва, аналізуючи матеріал виставки, підкреслив, що Петро Фелдеші прагнув перейняти у своїх педагогів в Ужгородському училищі прикладного мистецтва – Міклоша Медвецького, Ернеста Контратовича, Антона Шепи – основи закарпатської школи живопису, а згодом культивував їх на винятково високому рівні. Крім того, виробив специфічний акварельний стиль, за яким ми одразу впізнаємо його роботи. «Його малювання й композиторські здібності, які він представляє в образотворчому мистецтві та монументальному живописі, свідчать про вміння працювати в багатьох стилях і напрямах водночас. У цього митця дуже високий професійний рівень», – наголосив Аттіла Коприва.
Після вітальних промов своїми думками поділився й сам Петро Фелдеші. Він подякував усім присутнім і зазначив, що назва виставки обрана не випадково, вона підкреслює, що є початок, а в онучці – продовження. За його словами, про прив’язаність до рідного міста свідчить і те, що в разі закінчення земного життя на чужині, він хотів би повернутися додому в праху, бо для нього Мукачево – найкрасивіше місто у світі, а Закарпаття – найгарніший край на землі. Це підтверджують також його картини, адже де б він не створював їх, під своїм іменем на них завжди зазначає: Мукачево, Закарпаття.
Атмосферу заходу підкреслив виступ струнного ансамблю під керівництвом Сергія Добоша.
Заслужений художник України Петро Фелдеші все життя присвятив мистецтву. Його творчий шлях розпочався в мальовничому Закарпатті, і з роками його роботи здобули визнання не лише в Україні, а й за кордоном. Нинішня виставка картин триватиме до кінця листопада.
Виставку стародруків 17 століття відкрили у Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького. Вона – тимчасова, бо старі книги потребують особливих умов зберігання. Представили кілька унікальних екземплярів релігійної літератури із фондів музею та зразки сучасної літератури.
У другу неділю жовтня в Україні відзначають День художника. З нагоди професійного свята члени Закарпатської організації НСХУ презентували обласну виставку творів під назвою «Осінь – 2024». Ескпозиція – третя за ліком, що проводиться в умовах війни. Роботи художників розмістили у двох локаціях – обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая, де представлений живопис та в галереї «Ужгород», де експонуються графіка та твори декоративно-прикладного мистецтва. Під час урочистостей митців привітали і нагородили грамотами обласної військової адміністрації та відзнаками Національної спілки художників України.
6 вересня в обласному центрі представили ретроспективну ювілейну виставку ужгородського архітектора та художника Яноша Кліси, присвячену 75-річчю митця. Експозицію організували спільно Товариство угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса, Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая та Закарпатська організація Національної спілки художників України.
У виставкових просторах обласного художнього музею представлено близько вісімдесяти робіт Яноша Кліси, які презентують різні етапи його творчості.
Янош Кліса народився 26 серпня 1949 року в Ужгороді. У 1974-му закінчив архітектурний факультет Київського державного інституту образотворчого мистецтва. З 1984 року – член Національної спілки архітекторів України, з 2007-го – Національної спілки художників України. У 2005 році став одним із засновників та членом Спілки ім. Мігая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття, а з 2012 року – член Товариства угорських митців Закарпаття ім. І.Ревеса.
З 1989 року мав численні персональні виставки в Ужгороді, Берегові, Бене, в Угорщині, Чехії та Словаччині. Представляв свої роботи також на колективних виставках в Ужгороді, Києві, Будапешті, Пийтерфолво, Берегові, Шарошпатаку.
«Якщо дивитися на документ, що засвідчує мою освіту, там гарними літерами кирилицею вказано «архітектор». Але це підтверджують і житлові будинки та будівлі різного стилю та призначення, які я спроєктував протягом свого життя. За роки, проведені в професії, дивлячись через вікна, нанесені на папір, почав звертати увагу на пейзаж на вулиці. Зносячи стіни навколо дизайнерського столу, я звернувся до живопису та графіки. Довгий час шалька терезів схилялася на бік архітектури, але тепер це вже змінилося, і в моїх роботах домінують графіка та пастель.
Основою для своєї графіки я взяв порошкову пастель, в якій проявляється цікава подвійність. Вона балансує на межі між живописом і графікою, крейда, спресована з пилу в тверду паличку. Цей крихкий і тендітний стрижень приховує в собі м’якість, яка оживає від ласки рук на папері; і темою моїх картин, створених таким чином, став пейзаж, точніше, закарпатський пейзаж», – йдеться у арс-поетиці Яноша Кліси.
На відкриття персональної виставки завітала велика кількість друзів, колег та знайомих художника.
Творчість Яноша Кліси відзначив директор обласного художнього музею, член-засновник Товариства угорських митців Закарпаття ім. І.Ревеса Франциск Ерфан. Заступник директора обласного департаменту культури Віктор Кравчук вручив Яношу Клісі почесну грамоту департаменту з нагоди вернісажу та нещодавнього ювілею митця. Привітали його й голова Закарпатської організації Національної спілки художників України Борис Кузьма та викладач Коледжу образотворчого мистецтва ім. Адальберта Ерделі Іван Дідик.
– Янош Кліса організував виставку до свого 75-річчя, він член нашої організації, представник старшого покоління і це, як бачите, відображається і на стилі його робіт, це постімпресіонізм, імпресіонізм, закарпатська школа живопису, техніка і стиль, які він опанував і в яких йому комфортно.
Це не перша кар’єра Яноша, адже він почав як архітектор, і це архітектурне джерело також відображено у виборі його тем, адже, окрім закарпатських гір, ми зустрічаємо в його роботах багато міських пейзажів, дерев’яних церков.
Техніка – також цікавий вибір, тому що вона теж незвичайна. Вона дуже підходить для цього постімпресіоністського стилю, після того як пастельна крейда ставала популярною. Після Едгара Дега багато хто почав використовувати цей засіб, який швидко створює інтенсивні, швидкі кольори, і зрештою це стало любов’ю Яноша після архітектури: живопис, графіка та пастельна крейда.
Виставка цікава тим, що ретроспективна, і ми маємо можливість побачити його роботи від кінця сімдесятих років до нині. Вона показує, як змінювалася його техніка в самій пастельній крейді. У більш ранні роки художник залишає лінії більш дряпаними, не розтушовує їх. А в кінці 90-х – вони вже більш м’які, розтушовані й контури. А зараз спостерігаємо в нього ще більш спокійний період. Він пояснює це тим, що вже не так добре бачить, у його роботах не так багато деталей.
Ми раді, що він приніс на виставку багато робіт, бачимо, що він – активний митець, і бажаємо йому цього і в майбутньому», – зазначила у коментарі нашому виданню очільниця Товариства угорських митців Закарпаття ім. І.Ревеса Агнеш Кулін.
Відомий та невідомий ужгородець, який представляв закарпатське мистецтво аж за океаном! Життєвий та творчий шлях одного із представників першого покоління Закарпатської школи живопису Дюло Ійсяа (Яцика) викликає захоплення. Він вчився в Мюнхені у приватній художній школі Шімона Голошші, тричі здійснив подорож до США, працював ілюстратором у The New York Times, удосконалював майстерність у Парижі, подорожував Європою, був знаним художником в Угорщині, але завжди повертався в рідний Ужгород! З нагоди 150-річчя від дня народження художника у Закарпатському краєзнавчому музеї презентували виставку робіт, яка включає оригінальні твори митця та репродукції. Останні – надані онуками художника, що проживають в Угорщині.
Церковні предмети, прикраси, деталі одягу, монети та багато іншого можна побачити у оновленій експозиції «Артефакти середньовічної замкової церкви». Унікальні реліквії знайдені під час археологічних розкопок на території замкової церкви Святого Юрія.
Рушники, ікони, великодні серветки – понад 70 вишиваних робіт презентувала майстриня із Великоберезнянщини Ганна Беряк в Ужгороді. Експозиція розмістилася у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Вишивка – невід’ємна традиція родини Ганни Беряк, яку популяризували і чоловіки – розповіла майстриня.
У галереї K6 у Будапешті відкрилася персональна виставка художниці родом із Закарпаття Кароліни Арпи під назвою Even in the darkest darkness there is light. Експозиція діятиме до 31 травня.
Кароліна – початківець у сфері образотворчого мистецтва, проте малювання не нова любов у її житті. Пропрацювавши багато років візажисткою, вона з часом відчула, що досягла в професії всього, що могла.
«Я дещо втратила мотивацію. Макіяж – це командна робота, де всі рухаються до спільного результату. З роками я зрозуміла, що маю власне бачення», – розповіла Кароліна Арпа виданню Index.
Образотворче мистецтво художниця вивчала в Італії, а саме у Венеції, де вдосконалила свою майстерність. Тепер її роботи просякнуті індивідуальним характером.
За словами мисткині, експоновані картини – це відображення жахіть, які відбуваються в Україні, їхнє осмислення тривало довго.
Кароліна Арпа родом із Закарпаття, тому вторгнення в Україну її дуже вразило. «Ця війна витала в повітрі ще у 2021 році, коли я працювала з кольорами. Після того, що сталося, хотіла малювати, але просто не могла. Тож віддала перевагу чорному, щоб представити мій світ без кольорів», – повідомила художниця.
У стінах Консульства Угорщини в Берегові регулярно організовують виставки образотворчого мистецтва, на яких представлені роботи видатних закарпатських художників. Минулого тижня зокрема відкрилася експозиція робіт Іштвана Брінкача, художника, який народився в Ужгороді. Серед представлених картин – олійний та акварельний живопис, а також унікальні колажі зі шкіри.
На відкритті очільник консульства Іштван Дєбнар наголосив, що Іштван Брінкач – один із видатних діячів сучасного закарпатського мистецтва. Закарпаття подарувало світові кількох відомих митців, таких як Мігай Мункачі, Оскар Мендлик, Імре Ревес, Дьордь Ендрейді, Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі. Роботи місцевих живописців базуються на закарпатських традиціях, традиціях пленерного живопису. Іштван Брінкач мав не тільки високий рівень художньої майстерності, але й постійно експериментував із технікою. Виготовлені ним колажі зі шкіри унікальні.
Історик, голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич, у свою чергу коротко розповів про життя художника. Іштван Брінкач народився 3 жовтня 1949 року в Ужгороді в інтелігентній родині. Основи малювання у дитинстві він опанував у майстерні Золтана Баконія в рідному місті, після чого продовжив навчання в Одесі. Після строкової служби продовжив займатися живописом і графікою. Його основною спеціальністю було моделювання. У художника є багато докладних робіт, в яких він використовував цю техніку. Іштван Брінкач був різнобічним художником, який писав картини маслом, займався різьбою по дереву та виготовленням колажів зі шкіри. Його роботи можна знайти по всій Європі. Художник помер у 2022 році, якраз у свій день народження, через важку хворобу. Він був одним із видатних творців свого часу.
Високо оцінюючи спадщину Іштвана Брінкача, історик Янош Мешко підкреслив, що митець був би дуже радий цій виставці. Янош Мешко зазначив, що був близьким другом батька художника, який працював солістом Закарпатського народного ансамблю. З 2019 року під час виставки він познайомився особисто з художником, який був дуже добродушною людиною, завжди намагався всім допомогти, хоча й сам часто потребував допомоги. За словами історика, Іштван Брінкач був дуже різнобічним і талановитим митцем, творчість якого необхідно якомога ширше презентувати та популяризувати.
На відкритті виставки були присутні вдова художника Емілія Брінкач та його донька Вікторія, котрі висловили вдячність за організацію виставки.
Атмосферу події підкреслив виступ вокального ансамблю «Райдуга» Берегівської школи мистецтв ім. Золтана Кодая.
