Чверть століття позаду в медико-соціального реабілітаційного центру «Дорога життя», який надає комплексну реабілітацію дітям і молоді з інвалідністю. Із нагоди ювілею в обласній філармонії зібралися і ті, хто відвідує центр, і їхні батьки, засновники, друзі… Із днем народження «Дорогу життя» вітали відомі колективи, солісти, мистецькі школи… А творці центру й безпосередньо причетні до нього аналізували пройдений шлях.
Небагато угорських митців зробили для угорського мистецтва, для Угорщини стільки, скільки Аттіла Віднянський.
Народився митець 8 березня 1964 року в Берегові. Практично з нічого, за мінімального фінансування, заснував Угорський національний театр ім. Дюли Ійєша (нині Закарпатський обласний угорський драматичний театр – ред.), трупа якого з величезним успіхом гастролювала у Франції, Італії, Польщі.
Був головним режисером у Національному оперному театрі Угорщини, у Новому тетарі (Új Színház), директором Дебреценського театру. З 2012 року – керівник Національного театру Угорщини, трупа якого на чолі з ним здобула перемогу на фестивалі Ґомбровича, гастролювала в одному з найвідоміших театрів Парижа, виступала у Відні, Варшаві, Римі та багатьох інших містах, а в самому театрі працювали всесвітньо відомі режисери.
Заснував фестиваль «Міжнародні театральні зустрічі», в рамках якого в Національному театрі представили вистави найкращі режисери світу: Роберт Вілсон, Томас Остермаєр, Іво Ван Хоув, Сільвіу Пуркарете, Андрей Сербан, Люк Персеваль, Алессандро Серра, Ян Фабр, Хайнер Геббельс, Міхаель Тальгаймер, Томас Джоллі, Еудженіо Барба, Ромео Кастеллуччі. У стінах закладу працював також відомий французький театральний педагог Клод Регі та драматург Йон Фоссе, який кілька місяців тому отримав Нобелівську премію. На сцені театру виступили всесвітньо відомі актори – такі як Жульєт Бінош, Тоні Сервільо, Анжела Вінклер або Дені Подалідес.
Згодом став ініціатором проведення Театральної олімпіади в Угощині, яка мала шалений успіх. У рамках заходу будь-який угорський театр міг привести будь-яку трупу до свого театру.
У 2020 році при зміні моделі Угорського університету театрального та кіномистецтва Аттіла Віднянський став головою опікунської ради закладу. Тут він також започаткував курс театральної режисури, став класним керівником таких знаних угорських акторів – таких як Золтан Ратоті чи Йожеф Сарваш. Викладає у закладі відомий режисер Ґабор Томпа, оперний співак Аттіла Кіш, а на факультеті кіно зокрема – номінований на премію «Оскар» оператор і режисер Лайош Колтаї.
Аттіла Віднянський, звісно, насамперед – митець, великий режисер. А шестеро акторів протягом десятиліть залишаються його колегами в Національному театрі ще з часів роботи на Закарпатті: Жолт Трілл, Неллі Сюч, Аттіла Кріштан, Йожеф Рац, Ласло Товт, Йожеф Варга.
Закарпатська реформатська церква була створена в 1923 році після підписання Тріанонського мирного договору. 29 жовтня 100-річчя цієї події відзначили в Берегівській реформатській церкві. У рамках заходу, зокрема, ушанували пам’ять першого єпископа Бейли Бертока та пригадали основні події минулих ста років. До дійства долучилися єпископи реформатської церкви сусідніх регіонів, Словаччини та Угорщини, частиною громади якої була колись і закарпатська.
З проповіддю Слова Божого виступив єпископ реформатської церкви Затисянського регіону Карой Фекете. «Радуйтеся, бо позаду неабиякі сто років! Усі події цього періоду, всі їхні учасники були перед Господом. Усе це відбувалося на його очах, і сам Господь Бог був з ними протягом цих ста років», – звернувся він до закарпатської реформатської громади.
Про обставини становлення незалежної закарпатської церкви розповів в історичному огляді головний куратор Закарпатської реформатської церкви Габор Данку. Підкарпатська Русь була заснована в 1920 році, реформатські парафії на її території належали до трьох єпархій: Марамарош-Угочанська та Березька були частиною Затисянської, а Ужгородська – Передтисянської. «Після того як можливість належності до Угорської церкви була назавжди закрита, залишалося питання, приєднатися до новоствореного в Словаччині Передтисянського церковного округу чи створити окремий незалежний церковний округ. У серпні 1921 року церква провела серед вірян голосування. Усі були за створення незалежної Закарпатської реформатської церкви. На початку жовтня Ужгородський округ відокремився від Передтисянської єпархії. 31 жовтня 1922 року в Берегові відбулись установчі збори Закарпатської реформатської церкви, на яких посадові особи ще не були обрані. […] 17 квітня 1923-го єпископом обрали мукачівського пастора Бейлу Бертока, а головним куратором – Едре Дьордя», – пригадав Габор Данку. А відтак порівняв тодішні грошові надходження пастора та сьогоднішні, а також кількість церковних установ у ті часи й тепер, тим самим доводячи розвиток і прогрес.
Після цього до присутніх звернувся єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан. Пастор реформатської громади міста Чоп Давид Бакша зачитав вітальний лист від Угорської реформатської церкви.
Пастор Жолт Орос під час свого виступу розповів про життя і служіння першого єпископа Закарпатської реформатської церкви Бейли Бертока.
Куратор Берегівського округу Закарпатської реформатської церкви Іштван Гаднадь у молитві подякував Всевишньому «за милість, любов і підтримку людей, які живуть у краї протягом поколінь». Відтак з піснями, що прославляють Бога, виступив ансамбль «Боржаварі».
Єпископ Передтисянського округу реформатської церкви Даніель Пастор побажав закарпатцям благословенної та щасливої віри, зазначивши, що Господь добрий за будь-яких обставин, у всіх життєвих ситуаціях, і це не залежить від сучасної ситуації вірян закарпатської реформатської церкви й угорської громади. Бог добрий, бо Його любов вічна і безмежна. Даніель Пастор вірить у те, що Всевишній виведе закарпатців із нинішнього важкого життєвого становища, звільнить свій народ і зробить благословенним.
Єпископ Словацької реформатської церкви Роберт Ґереші у вітальній промові зазначив: «Ми постійно молимося за закарпатців. Події минулого періоду торкнулися й угорців та реформатів у Словаччині, почуття належності з’явилося в усіх аспектах. Щоб допомогти закарпатським братам, було проведено збір пожертв історичного масштабу». «З нами Бог, і Він нас береже. Звернімося до нього з радістю, надією та довірою!» – закликав єпископ.
«Повірте, якщо ми й надалі будемо вірними Слову Божому, то життя тут залишиться і життя буде. Сюди бажатимуть повернутися. Слід вистояти, щоб було місце для тих, хто звідси поїхав, щоб вони могли повернутися додому…» – наголосив на завершення єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан.
У заході, крім єпископів, пасторів та кураторів реформатської церкви сусідніх регіонів, узяли участь Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, керівник Консульства Угорщини в Берегові Іштван Дєбнар, президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ілдика Орос, ректор ЗУІ Іштван Черничко, а також викладачі вишу, голова Берегівської територіальної громади Золтан Бабяк, очільник Берегівської райради Карло Резеш, заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Гейза Гулачі, голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич, колишній єпископ Ласло Горкаї, керівники церковних установ.
Захід завершився виконанням національної молитви угорців.
Центр гунґарології Ужгородського національного університету під керівництвом професора Петра Лизанця був створений 14 січня 1988 року за підтримки міністерств освіти України та Угорщини. 35-річчя установи відзначили урочистостями та міжнародною конференцією. У рамках заходу на подвір’ї колишньої вілли Бровді, де знаходиться центр, відкрили погруддя першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі Андрія Бровді, а всередині – князя Ференца Ракоці ІІ.
Ректор Ужгородського національного університету Володимир Смоланка під час свого виступу наголосив, що Центр гунґарології, створений 35 років тому на базі вишу, з самого початку відіграв важливу роль у науковому та освітньому житті університету. Протягом десятиліть Центр успішно виконував покладене на нього завдання – організовував наукову роботу, наголосив Володимир Шмоланка. За його словами, крім підбиття підсумків, тепер варто зосередитися на початку нового етапу в житті установи.
Після вітальної промови за багаторічну працю ректор відзначив грамотами співробітників Центру: Петра Лизанця, Єлизавету Бейреш, Маріанну Яцкович та Елеонору Берту.
Головна радниця прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі нагадала, що в 1963-му в ужгородському виші почалася підготовка спеціалістів угорської філології й 55 років тому перші випускники отримали дипломи. А відтак наголосила, що Угорщина має три усталені принципи: підтримка угорських громад на батьківщині, усі угорці мають значення, угорці – світова нація. «Для нас найважливіші ті установи, які займаються угорською науковою роботою. Гунґарологію називають наукою про угорців, але Іштван Бібо вважає її наукою про долю, оскільки це поняття містить усе, що є найважливішою опорою для збереження нашої ідентичності», – наголосила Каталін Сілі.
У свою чергу, 93-річний професор Петро Лизанець, почесний керівник Центру гунґарології та кафедри угорської філології Ужгородського національного університету, висловив сподівання, що в Центрі й надалі буде успішно проводитися науково-дослідницька робота, і подякував Угорщині за підтримку функціонування установи з самого початку.
«Я маю зробити все, щоб Центр зберігав ті цінності, які він представляє, яких він нас навчав. Перед нами стоїть непросте завдання, оскільки планка висока, але ми обов’язково будемо їй відповідати», – наголосила новопризначена керівниця установи Елеонора Берта, котра в 1995 – 2011 роках працювала тут дослідницею.
Елеонора Берта повідомила, що до 35-річчя відкриття Центру будівлю оновили всередині й зовні, тож, як і на початку своєї діяльності, установа придатна для виконання завдань, поставлених засновниками. Завдяки місцезнаходженню та оновленню приміщень Центр може стати важливим місцем для культурного та наукового життя Ужгорода.
Директорка департаменту освіти, науки, молоді і спорту Закарпатської обласної військової адміністрації Маріанна Марусинець наголосила, що Центр має значні заслуги в збереженні угорської культури та національної ідентичності, а також збагаченні наукового життя краю. Після виступу посадовиця вручила грамоту директору Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександру Шпенику.
Ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко пригадав, як на початку 1990-х років, будучи студентом угорського факультету УжДУ, із задоволенням відвідував лекції та заняття в Центрі гунґарології, де мав можливість спілкуватися з такими науковцями, як Андор Біров та Аніко Дебрецені й отримувати уявлення про те, як проводяться наукові дослідження. Наприклад, дізнався, яка професійна підготовча робота була необхідна, щоб селу Мінеральне повернули назву Ашвань. Іштван Черничко підкреслив, що тоді він часто контактував із заступником директора Центру Калманом Шовшем і саме ті розмови згодом спонукали його до наукової кар’єри. У 1995 році угорський факультет закінчили 8 осіб, четверо з них нині працюють дослідниками. Це Аніко Берегсазі та він у Берегові, Єлизавета Бейреш та Елеонора Берта в Ужгороді.
Відтак виступила Катерина Горват, доцентка кафедри угорської філології УжНУ, яка нині вже на пенсії. «На мою думку, важливо наголосити, що закарпатська гунґарологія – це стовідсоткова заслуга професора Лизанця», – зазначила вона.
Янош Пустаї, викладач Будапештського університету ім. Лоранда Етвеша, колишній співробітник міністерства освіти Угорщини, теж доклав чимало зусиль до створення ужгородського Центру гунґарології. Під час свого виступу він пригадав про політичні перипетії тих часів, відзначив важливість роботи, яку провадить колектив установи, і побажав їм подальших успіхів.
Від імені 101-ї окремої бригади територіальної оборони та 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України з ювілеєм Центр гунґарології УжНУ привітав військовослужбовець Жолт Ладані. Він приніс у подарунок прапор, підписаний його побратимами.
Відтак директор Українсько-угорського навчально-наукового інституту Олександр Шпеник вручив подяки за наукову роботу Мирославі Фабіан, Оксані Мокрянин, Аніко Дебрецені та Катерині Горват.
У рамках заходу на подвір’ї колишньої вілли Бровді, де знаходиться Центр, Володимир Смоланка та Олександр Шпеник відкрили погруддя першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі Андрія Бровді роботи скульптора Михайла Беленя. Про колишнього політика, викладача, журналіста, юриста розповів професор, завідувач кафедри історії Угорщини та Європейської інтеграції УжНУ Ласло Зубанич. Затим у кімнаті-бібліотеці Каталін Сілі та консул Угорщини в Ужгороді Ласло Віда відкрили погруддя Ференца Ракоці ІІ роботи скульптора Тібора Турі Терек. Це подарунок Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.
У наступній залі гостям заходу представили виставку картин закарпатських художників, членів Творчої спілки ім. Мігая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття: Шандора Балога, Яноша Кліса, Яноша Рейті та Ангели Турак.
Наступного дня, 27 жовтня, з нагоди 35-річчя заснування Центру гунґарології відбулася міжнародна наукова конференція. Її учасники долучилися до пленарного засідання та роботи в кількох секціях. На конференції виступили знані науковці, зокрема Елек Барта, Леся Мушкетик, Іштван Товт та Іштван Черничко. Загалом у секціях мовознавства, літературознавства, а також історії та етнографії було 40 наукових презентацій.
1923 року Мустафа Кемаль Ататюрк проголосив Турецьку Республіку. Вона мала стати західною, сучасною, світською і мирною. Політика Туреччини за Ердогана багато в чому суперечить реформам „праотця турків”.
Чи буде велике державне святкування, чи ні? З початку жовтня багато хто в Туреччині переймався питанням, як ісламсько-консервативний уряд президента Реджепа Таїпа Ердогана відзначатиме 100-річчя від дня заснування республіки 29 жовтня. Адже ще недавно на порядку денному не було навіть офіційної програми. Подейкують, що іноземні дипломати перепитували один одного, чи отримав хто-небудь запрошення.
Лише 20 жовтня відділ комунікацій Ердогана оголосив, що буде проведено низку заходів, у яких, однак, головна роль буде відведена переважно епосі Ердогана. Тепер світські турки відчувають підтвердження щодо своїх побоювань з приводу того, що Ердоган намагається розмити спадщину батька-засновника Ататюрка та посісти його місце, створивши культ Ердогана та зробивши ще кілька кроків на шляху до перетворення Туреччини на ісламістську країну.
Ердоган хоче стати новим Ататюрком?
„Турецьке століття” – таким було гасло передвиборчої кампанії Ердогана, з яким він знову переміг на виборах у травні 2023 року і забезпечив собі президентський термін ще на п’ять років. Ердоган перебуває при владі в Туреччині вже понад 20 років. Тепер він хоче увійти в історію як державний діяч, який очолив республіку в другому столітті від дня її заснування.
Беате Апельт (Beate Apelt), голова турецького відділення представництва Фонду Фрідріха Науманна за свободу, напередодні ювілею республіки вбачає багато символічних деталей, мета яких – поставити Ердогана в один ряд з Ататюрком. Тут і вислів „століття Туреччини”, і портрети двох лідерів однакового розміру, розташовані пліч-о-пліч. Ця символіка покликана говорити про те, що Ататюрк – ініціатор, а Ердоган – завершальний проєкт великого століття, вважає Апельт.
Німецька експертка відзначає дедалі більше невдоволення багатьох турків тим, що 100-річчя заснування країни не відзначають із більшою урочистістю. Крім того, багато святкових заходів пов’язані з релігійними елементами. На думку Апельт, це, „звичайно ж, не в дусі Ататюрка”. Батько-засновник Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк запровадив чіткий поділ між державою та релігією. Дотримуючись принципу світськості, він також скасував релігійні братства і халіфат, тому ісламісти донині відчувають до нього неприязнь.
Ердоган же з моменту свого приходу до влади підтримує подібні релігійні групи, надаючи їм численні привілеї. До речі, він ніколи не вимовляє повного імені Мустафи Кемаля Ататюрка. Для нього він завжди „ветеран Мустафа Кемаль”. Адже „Ататюрк” означає „прабатько турків”. „Схоже, він цього не визнає”, – так звучить поширена критика на адресу Ердогана. Ліберальне особисте життя Ататюрка, його стосунки з жінками та вживання алкоголю також викликають презирство в колах правлячої партії.
19 жовтня на пресконференції, організованій спільно з кафедрою історії та суспільних наук Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан повідомив про заходи, заплановані з нагоди ювілею. Крім того, доповідачі розповіли журналістам про свої дослідження.
Закарпатська реформатська церква була створена в 1923 році після підписання Тріанонського договору. З нагоди столітнього ювілею 29 жовтня в реформатській церкві Берегова відбудеться подячне богослужіння. Зокрема вшанують пам’ять першого єпископа Закарпатської реформатської церкви Бейли Бертока, відтак з проповідями виступлять єпископи з Угорщини, повідомив Шандор Зан Фабіан. Він зазначив, що гостями будуть представники сусідніх реформатських парафій, до яких колись належали й закарпатські громади.
Як повідомив Шандор Зан Фабіан, з нагоди Року надії, оголошеного Закарпатською реформатською церквою, кожна громада висадить «дерево надії». Було прийнято рішення, що саджанець може бути плодовим або віковим, наприклад, платан чи дуб. За задумом, у кожній церкві вийде символічна акція, яка є відомою в історії угорського народу, адже з нагоди тисячолітнього ювілею Угорської держави також висаджували дерева, і є храми, де вони ростуть дотепер. «Дерева надії» в реформатських церквах Закарпаття будуть висаджені до кінця жовтня й символізуватимуть волю до життя та віру в Бога.
У Берегівській реформатській єпархії виступили з ініціативою виготовити меморіальні дошки, а де вони є, покласти до них вінки на знак ушанування пам’яті священників, які там служили.
Управління освіти Закарпатської реформатської церкви оголосило конкурс малюнків та фотографій серед учнів 2–9-х класів, за результатами якого планують організувати виставку. «У роботах дітей сподіваємося знайти те, що зміцнить усіх нас», – зазначив Шандор Зан Фабіан. За його словами, у громадах будуть виготовлені й короткі відео з інтерв’ю зі старожилами церковної громади. «З нагоди ювілею тематичні програми будуть і в ефірі радіостанції «Пульс», – зазначив єпископ.
Архів Закарпатської реформатської церкви підготував матеріали для виставки, які представлять минулі сто років.
Кафедра історії та суспільних наук Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці 16 листопада з нагоди сторіччя проведе пам’ятну конференцію. Доцентка, кандидатка історичних наук Іболя Самборовська наголосила, що виш з моменту створення тісно співпрацює із Закарпатською реформатською церквою.
Спікери конференції розповіли журналістам про свої наукові дослідження, які представлять на заході. Вони, зокрема, стосуватимуться перших після Тріанону десяти років становлення Закарпатської реформатської церкви.
Пастор та дослідник Жолт Орос розповів про життя Бейли Бертока, обставини його обрання єпископом і політичні моменти, які вплинули на формування церкви. Пастор Ференц Радванський дослідив особисті стосунки, мотивацію та напрями, які існували під час утворення Закарпатської реформатської церкви. Історик, учитель Ласло Турі вивчив події того часу з точки зору реформатської громади села Кідьош. Це не повний перелік тих, хто виступить на пам’ятній конференції. Організатори запрошують долучитися до заходу всіх дослідників, які виявлять таке бажання.
Цього року Закарпатському обласному угорському драматичному театру виповниться 30 років. З цього приводу керівниця закладу Едіна Шін провела пресконференцію, на якій розповіла про нові вистави тетру та програму заходів з нагоди ювілею.
60-ту річницю створення кафедри угорської філології Ужгородського національного університету відзначили серією заходів, урочисте відкриття яких відбулося 16 травня в Галереї ІЛЬКО в Ужгороді. До урочистого заходу долучилися, зокрема, 93-річний професор Петро Лизанець, доцентки Віра Васовчик і Катерина Горват, а також перші випускниці Йолана Балаж та Єлизавета Гедє. Серед запрошених були також заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), депутат обласної ради Йосип Борто, керівники вишу, науковці, дипломати, гості з Угорщини.
Присутні на заході гості, нинішні та колишні викладачі, студенти переглянули короткий фільм про історію кафедри угорської філології. У ньому зазначалося, що 1 вересня 1963 року стало визначною віхою в угорській вищій педагогічній освіті та науковому житті Закарпаття. З цього дня в тодішньому Ужгородському державному університеті розпочалася підготовка вчителів угорської мови та літератури. Відтоді минуло 60 років. Для навчального закладу це вік, який заслуговує поваги. У перші 50 років під керівництвом професора Петра Лизанця були видані одно- та багатомовні словники, діалектні атласи, літературні антології, збірки казок, шкільні підручники та розмовники. Протягом останнього десятиліття кафедрою керує Христина Зикань, котра продовжує шукати шляхи розвитку. Яскравим прикладом цього є те, що у 2017 році на базі кафедри угорської філології було відкрито екзаменаційний центр ECL згідно з договором з Печським науковим університетом. Десятиліттями угорськомовна вища освіта здобувалася лише в Ужгороді й завжди високо цінувалася на Закарпатті. Сьогодні в області немає такого навчального закладу, де б не викладали колишні студенти кафедри, немає жодного закарпатського угорця, який би за життя певним чином не був пов’язаний із кафедрою угорської філології. Вони є основою угорськомовних ЗМІ, присутні в суспільному житті, представляють інтереси угорців на політичній арені. Нинішні викладачі кафедри переконані, що повинні продовжувати справу своїх славетних попередників. Їхнє завдання – боротися за якісну угорськомовну освіту та її розвиток на Закарпатті, адже збереження мови й плекання традицій є запорукою збереження угорської громади, наголошувалось у фільмі.
Відтак із вітальними промовами виступили виконувач обов’язків ректора Ужгородського національного університету, професор Олександр Рогач та директор Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександр Шпеник.
Олександр Рогач, зокрема, зазначив, що не кожна кафедра може похизуватися таким гарним ювілеєм, до того ж у 2023-му відзначатимуть ще й 15-річчя угорського факультету та 35-річчя заснування Центру гунгарології. Відтак згадав ще одну важливу дату: в 1973-му, тобто 50 років тому, в Ужгородському державному університеті було дозволено проводити вступні іспити угорською мовою.
– Ці дати також означають, що між українським та угорським народами в різні часи складалися добросусідські відносини, – наголосив в.о. ректора та висловив вдячність угорським партнерам за допомогу, надану вишу.
Олександр Шпеник, у свою чергу, підкреслив, що заснування кафедри угорської філології було важливою віхою не лише для університету, вона швидко стала духовною майстернею закарпатської угорської інтелігенції.
– За 60 років понад тисячу випускників здобули вищу філологічну освіту, дипломи викладачів угорської мови та літератури. Ці люди сьогодні складають кістяк угорської інтелігенції Закарпаття, – зазначив він.
Уповноважений міністра угорського уряду, генеральний директор Угорського науково-дослідницького інституту Міклош Кашлер від імені всіх угорців подякував ювілярам за те, що 60 років тому започаткували угорськомовне викладання та підготовку вчителів, а також за витримку та збереження спільного скарбу – угорської мови.
– Перш за все дякуємо викладачам, які виховали цілі покоління. Мова є основою ідентичності людини, нею ми можемо формулювати та виражати свої думки, почуття. Говорити про світ навколо нас і про те, що лежить поза ним. Так ми можемо пізнавати нашу культуру, яка, за словами Дюли Іллєша, схожа на барвистого співочого птаха. Мова доносить до нас нашу 1100-літню історію, в якій одна за одною йшли славетні й нещасливі епохи. Оскільки історія змінюється, немає нічого вічного, не можна двічі ввійти в одну річку. Настане мир. Сподіваюся, ми всі будемо задоволені ним.
Керівник Дирекції національної інтеграції та розвитку мережі в Карпатському басейні Національного інституту стратегічних досліджень Ласло Надаші зачитав вітальний лист від голови Єне Саса.
– «Зміст життя – це моменти великої напруги і творення, а не календарний період існування». Тому я хочу вас привітати передусім не із 60-річчям, а з тими незрівнянними досягненнями, які були здобуті й надалі здобуваються для процвітання закарпатської угорської громади на батьківщині, – зазначив він, процитувавши слова поета Шандора Мараї.
Ювілярів привітали декан філологічного факультету УжНУ Юрій Бідзіля, колишній декан Іван Сабадош, голова профкому УжНУ Тамара Суран, заступник голови Закарпатської облради Василь Дем’янчук, начальник управління національностей та релігій Закарпатської обласної адміністрації Олександр Лях.
Професор Петро Лизанець під час свого виступу провів короткий екскурс у минулі десятиліття.
Доцентка Катерина Горват повідомила про наукові дослідження, проведені на кафедрі.
Голова Товариства угорської інтелігенції Закарпаття, колишній випускник Юрій Дупко виступив від імені творчих випускників. Він наголосив, що крім близько тисячі колег, які формують життя місцевих угорців, можна пишатися ще 66-ма, які є світочами закарпатських угорців.
– Вони присутні в загальному угорському суспільному та культурному житті. Зокрема 48 мають власні видання. Серед літературних діячів 22 поети та 14 письменників, 11 членів Національної спілки письменників Угорщини, чотири лауреати Премії ім. Аттіли Йожефа: Карой Балла, Єва Фінта, Магда Фюзеші, Ласло Варі-Фабіан, котрий є також поетом – лауреатом угорської премії «Лавровий вінок». Ласло Варі-Фабіан та Аттіла Віднянський – лауреати Премії ім. Кошута. Троє – члени Угорської академії мистецтв: Ласло Варі-Фабіан (він також керівник відділу літератури), Магда Фюзеші та Аттіла Віднянський (директор Національного театру Угорщини).
Колишні та нинішні співробітники кафедри угорської філології отримали грамоти університету, а також Закарпатської обласної військової адміністрації та облради.
Захід завершився виступом завідувачки кафедри, доцентки Христини Зикань, котра побажала сили та витримки, а також миру, взаєморозуміння та успіхів у подальшій роботі. Відтак присутні поспілкувалися в невимушеній атмосфері.
Подію прикрасив виступ камерного хору «Кантус» та камерного оркестру студентів Ужгородського музичного фахового коледжу імені Дезидерія Задора.
Серія ювілейних заходів продовжилася в середу дводенною міжнародною науковою конференцією на тему «Мовні, літературні, етнокультурні зв’язки в Карпатському басейні: минуле, сучасне, майбутнє».
Заслужена артистка України Наталія Засухіна 45 років свого життя присвятила служінню Мельпомені. Акторка Закарпатського обласного муздрамтеатру 18-го березня відзначає ювілей і у свій день народження зіграє на сцені театру головну роль у виставі «Чіріклі». «Усі мої ролі, як діти – улюблені» – каже Наталія Засухіна і без театру, за який вона безмежно вболіває, не уявляє свого життя! Більше – дивіться у інтерв’ю.
Неділя, 14:00, мініскульптурка Миколайчика і Владислав Товтин… Якщо все це поєднується в просторі та часі – означає, що ужгородці поспішають на «Вільну екскурсію». Війна завадила планам відзначити ювілей такої ініціативи ще восени, утім, тепер Владислав Товтин приїхав у коротку відпустку з фронту й провів традиційну «Вільну екскурсію».