Особливу роль відіграють організації, які ставлять на перше місце згуртованість спільноти, зміцнення віри та підтримання людських стосунків. Асоціація «Мережа» на Закарпатті також належить до цього кола, адже щороку вона надає своїм членам можливість зустрітися, поспілкуватися та надати взаємну підтримку. Цьогорічна традиційна щорічна зустріч, яка відбулася 13–14 вересня, пройшла в Будинку спільноти та паломників імені Ференца Пастора, де цього разу девізом була думка з Книги Притч: «У владі слова є життя і смерть» (18:21). У дводенному заході взяли участь близько 45 осіб, серед яких були члени спільноти та зацікавлені особи, які могли зміцнити свої стосунки, віру та навчитися один у одного, проводячи час разом.
Програма розпочалася в суботу вранці з прибуттям учасників та їх реєстрації. День розпочався урочистою церемонією відкриття під керівництвом вчителя Іштвана Бардоша, члена спільноти Háló.
Коли доводиться виступати перед аудиторією, я завжди відчуваю незручність, адже в Радянському Союзі нас вчили слухати, а не говорити. Але в нас з’явилося внутрішнє бажання і потреба організувати цю зустріч, адже той, хто залишається сам, є втраченим ‒ розпочав він свою промову.
Він також розповів про символіку спільноти Мережа: «Мережа має прапор, на якому бджоли символізують зустрічі – мікрозустрічі, стосунки між двома-трьома людьми, місцеві та національні об’єднання. Ці зустрічі підтверджують, що в спільноті ми здатні на більше, ніж поодинці», – заявив Іштван Бардош.
Після цього Сільвестер Ферку, асистент актора Угорського драматичного театру Закарпаття, прочитав угорський гімн, створивши урочисту атмосферу заходу та налаштувавши учасників на програми вихідних.
На відкритті до команди звернувся Андраш Сейберт, один із засновників руху «Мережа», що діє в Карпатському басейні, який у своїй вітальній промові наголосив, що діяльність організації та її спільнота є особливо важливими в сьогоднішні непевні часи. «Невизначеність, переїзди, біженці, додаткове навантаження на тих, хто залишився, більше завдань – проте сила Мережа полягає в тому, що організація продовжує функціонувати, ба навіть з минулого року стала ще сильнішою», – заявив він.
Чому Мережа завжди організовує зустрічі? Таким чином ми створюємо можливість для глибших зустрічей, налагодження тривалих стосунків і, зрештою, створення або подальшого розвитку спільнот, ‒ продовжив він свою вітальну промову.
«Щоб ми могли це практикувати, щоб ми могли цьому дати простір, саме тому тут, у Берегове, відбувається зустріч Мережі, на якій ви можете добре провести час, взяти з собою додому цінності та налагодити стосунки!» – завершив свою промову.
Після відкриття греко-католицький парох Міклош Егреші виступив з доповіддю про місію віри та важливість надії. «Не можна забувати, що цього року ми святкуємо ювілей, святий рік, девіз якого: «Паломники надії». Я хотів би наголосити на тому, що означає надія і що означає паломництво», – сказав він. У своїй промові він підкреслив важливість провідної ролі та віри у побудові спільноти: «Ви – сіль землі, ви – свічка, поставлена на свічник. Ви – місто, побудоване на горі». Він закликав учасників сміливо формувати та зміцнювати спільноту на Закарпатті та серед угорців. «Будьте рушійною силою, яка рухає світ вперед. Наважмося приносити плідні, цінні плоди з дерева нашого життя», – завершив він свою промову.
Мережа є відкритою спільнотою, де будь-хто може брати участь у заходах, а регулярні зустрічі дають можливість підтримувати постійний діалог, навіть якщо хтось не може бути присутнім один-два рази, – розповіла членкиня правління Терезія Данкай. Від Солотвина до Ужгорода скрізь є члени, з якими проводять зустрічі в форматі «Мережі», де організовують діяльність та заходи товариства. Крім того, є більші громадські заходи, наприклад, популярні сімейні дні, а також карнавальні бали, які раніше проводилися в мирні часи, але зараз, на жаль, призупинені.
Протягом ранку відбулися також обговорення в малих групах, де учасники могли поділитися своїми досвідом, питаннями та зблизитися один з одним. Після спільного обіду Жока Кноблох провела тренінг з комунікації, а Андраш Сейберт провів презентацію про цілі та діяльність руху «Мережа».
День завершився спільним вечерею, за яким послідувала вечірня театральна вистава. Учасники переглянули монодраму під назвою «Фріда». Після вистави відбулася зустріч з глядачами, яку модерував Іштван Бардош. Глядачі мали можливість задати питання актрисі Ібої Орос та режисеру Олегу Мельничуку.
У неділю зустріч розпочалася спільною молитвою за мир, яку провів Іштван Бардош, а потім учасники поділилися своїми думками під час заключної бесіди. Зустріч завершилася обідом у ресторані «Шеркерт», після чого учасники поїхали додому.
Цьогорічна зустріч Мережа вірно відобразила дух руху: спільні бесіди, поглиблення віри та підтримання особистих стосунків сприяли тому, що учасники повернулися додому сповнені енергії.
З ініціативи Благодійного фонду «Доркас Україна» реформатська громада села Есень минулого року вперше організувала захід із нагоди Міжнародного дня людей – осіб похилого віку. З огляду на минулорічний успіх події, захід провели і цьогоріч, запросивши на зустріч людей старшого покоління із сусідніх сіл – Саловки, Тисаашваню і Тисауйфолу.
Присутніх привітав пастор реформатської церкви Жолт Шовш, подякувавши благодійному фонду «Доркас Україна» за підтримку у проведенні такого заходу.
Слово Боже проповідував Арпад Мартон, пастор Свалявської реформатської громади, воно було побудоване на основі уривку зі Святого письма про останню земну подорож святого Павла. Пастор зокрема наголосив, що старість має свої завдання і свою красу.
Людей похилого віку тематичними віршами привітали місцеві діти.
Як і торік, виступити на заході запросили також і дієтолога Зіту Бочкор, співробітницю ужгородської клініки «Juno», представницю Виноградівської реформатської громади. Фахівчиня зокрема дала людям похилого віку поради щодо харчування та способу життя. Адже, за її словами, хворобу набагато легше попередити, ніж потім лікувати. Йшлося і про те, які продукти містять життєво важливі поживні речовини та вітаміни, а також про споживання м’яса. Дієтолог виділила п’ять основних факторів, які допомагають людям похилого віку залишатися здоровими якомога довше: харчування, достатнє споживання рідини, фізичні вправи, прийом ліків за необхідності і підтримка психічного здоров’я. Наприкінці виступу присутні мали можливість поставити запитання фахівчині.
На завершення заходу разом із кантором Великодоброньської реформатської церкви присутні вивчили дві пісні зі збірки Молодіжної організації Закарпатської реформатської церкви.
Заключне слово виголосив пастор Жолт Шовш. Відтак відбулося невелике частування.
З нагоди чергового головування Угорщини в ЄС Посольство Угорщини в Києві організувало культурний захід, на якому було представлено, зокрема, колекцію народного одягу закарпатських угорців.
Виставка виробів учасниць курсів з пошиття народного вбрання, які проводяться з 2021 року з ініціативи Громадської організації «Мережа будинків народних традицій – Закарпаття», стала частиною відкриття заходу, влаштованого з нагоди чергового головування Угорщини в ЄС. Окрім традицій, експозиція представляє й переосмислені на сучасний лад мотиви, а також світлини реконструйованих предметів одягу. Виставка під назвою «Минуле та теперішнє в народному вбранні» була розгорнута в стінах імпозантного будинку митрополита в Національному заповіднику «Софія Київська».
У рамках заходу відбулися також історична презентація про угорську королеву Анастасію Ярославну та показ моди, влаштований студентами Галицького фахового коледжу ім. В.Чорновола.
Учасниця закарпатської філії ГО «Мережа будинків народних традицій» Ілона Кедебец-Ґержені зазначає, що захід став чудовою нагодою для представлення громадської організації, а також своєрідною місією, адже в сучасних умовах дуже важко репрезентувати культурну діяльність у столиці через бомбардування. З іншого боку, такі заходи адресовані не тільки угорцям, які проживають там, але й тим, хто менш знайомий з традиціями та історичним минулим закарпатських угорців і хоче поглибити свою обізнаність у цьому плані.
Епідемія коронавірусу цього року переписала сценарії всіх заходів. Не став винятком і «Берчені-Фест», адже колоритна подія, до якої з року в рік долучалося дедалі більше учасників: окрім угорців, чимало українців, росіян та представників інших національностей, – цьогоріч не відбулася.
Свято, що проводилось у дворі Ужгородського замку громадською організацією «Pro Cultura Subkarpathika» протягом трьох років поспіль, тепер відбулось у формі меморіального заходу на честь Міклоша Берчені – покладання вінків до погруддя видатної постаті угорської історії, розташованого тут. Через епідемічну ситуацію влаштувати фестиваль не вдалося, проте організатори вважали важливим вклонитися пам’яті Міклоша Берчені та його дружини Крістіни Чакі. Меморіальний захід відбувся 20 вересня у вузькому колі.
Участь у заході взяли голова ТУКЗ-КМКС Василь Брензович, президент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства та ГО «Pro Cultura Subkarpathika», депутат обласної ради Ілдика Орос, Генеральний консул Угорщини в м. Ужгороді Йожеф Бугайло, консул Берегівського консульства Томаш Гайгато, в.о. ректора Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, депутат обласної ради Йожеф Баторі, голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ужгородського району, керівник фракції КМКС в Ужгородській райраді Лівія Балог, голова осередку ТУКЗ-КМКС м. Ужгорода Юдіт Кулін.
Михайло Делеган, виконуючий обов’язки директора Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тіводара Легоцького, вручив унікальні грамоти Василю Брензовичу та Ілдиці Орос з нагоди 75-річчя музею та за вагомий внесок у розвиток угорсько-українських музейних відносин та ініціювання фестивалю.
«Кожне місто має постать, діяльність якої пов’язана з його історією. Для Ужгорода це, безперечно, Берчені – одна з найвизначніших особистостей в історії угорського Закарпаття. Він належав до найосвіченіших людей свого часу, володів багатьма мовами, усе життя боровся й фактично перетворив Ужгородський замок на вагомий культурний центр, – наголосив у своїй промові Василь Брензович. – Радий, що саме нашому поколінню вдалося у 2002 році встановити в місті пам’ятник Берчені. Це робота скульптора Міклоша Дєрфі. Оскільки залишився тільки один портрет Берчені, погруддя зробили з нього. Через епідемію цього року ми не маємо можливості провести «Берчені-Фест» у звичному режимі, проте вважаємо важливим вклонитися пам’яті державного діяча та його дружини».
«Свого часу ми створили фестиваль, адже, вважаю, кожне місто має знайти свої корені. Тоді воно зможе процвітати, якщо поглинатиме культуру через це коріння з якомога більшої глибини різних віків. Ми можемо пишатися Берчені, тому що він був всесвітньо відомим політиком, дуже освіченою та великою людиною. Говорив мовою всіх народів, які тут мешкають, з цього можуть брати приклад і політики XXI століття», – наголосила, у свою чергу, Ілдика Орос. Вона також нагадала, що погруддя Міклоша Берчені й Крістіни Чакі були встановлені у дворику Ужгородського замку з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття за підтримки Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді.
«Однак пам’ятники не говорять, і в XXI столітті вони не багато означають для мешканців. Саме тому ми вважали за потрібне задля збереження пам’яті визначної постаті щороку привертати до нього увагу подією, ближчою до молоді та міста. Так був створений «Берчені-Фест», якому передував благодійний бал «Крістіна», організований Генеральним консульством. Мені шкода, що ми пропустили цей рік, але я сподіваюся, що наступного, на п’яту річницю, зможемо провести набагато більше свято. Сьогодні ж увечері ми продемонструємо коротку нарізку відео з попередніх фестивалів на площі Театральній. Сподіваюся, це також спонукатиме жителів міста трохи вивчити питання й дізнатися більше, ким був Берчені», – підсумувала Ілдика Орос.
