Вальс на руїнах: історія харківських випускників, що станцювали на фоні знищеної школи

Випускники 134-ї харківської школи зняли відео на фоні зруйнованої школи. Вони залишились без випускного вечора, але вирішили залишити згадку про шкільне життя, яке змінила війна. Відео вальсу під пісню Jerry Heil “Мрія” за добу набрало десятки тисяч переглядів.

На зйомки вальсу на руїнах прийшли і бійці, які брали участь у спецоперації зі знищення окупантів, які перебували у цій школі. Вони привітали випускників із закінченням школи.

Випускники і хореограф-постановник Наталія Олійник на прямому включенні у «Сніданку з 1+1» розповіли про ідею та яке продовження вона матиме.

«Ідея станцювати вальс не полишала нас ще з початку війни, бо ми його готували ще задовго до бойових дій. Пару днів тому втілити у життя її нам допомогли люди, які рятували та боронили нашу школу у перші дні війни. Відео – це лише частина документального фільму про оборону нашого міста та нашої рідної школи. Допомагала з постановкою наша хореограф Наталія Олійник. Ми трохи змінили рухи і підставили таку музику, яка була б до нашого стану душі. Ми віримо, коли закінчиться війна, ми станцюємо на фоні нової красивої, відбудованої школи з усіма нашими однокласниками повноцінний вальс», — розповіли випускники харківської школи.

Хореографиня Наталія Олійник розповіла, як виникла ідея з таким вальсом:

«На початку лютого ми проводили перші репетиції, перші зустрічі, знайомились. А вже в кінці лютого зрозуміли, що вальсу як такого не буде. Але я впевнена, що ми з дітьми закриємо цей гештальт усі разом, як це і планувалось. Jerry Heil написала, що не таку пісню вона для випускників уявляла собі, тому я впевнена, що після перемоги з’явиться нова пісня, під яку ми створимо вже новий вальс, переможний, а не на руїнах».

Діти зізнаються, що побачити, як рідну школу бомблять, було дуже важко:

«Коли ми дізналися, що група російських військових зайняла нашу школу, нам лишалось лише чекати. Насправді, найбільше емоцій було тоді, коли будівля, у якій ми провели 11 незабутніх років свого життя, запалала. Звісно, дуже шкода, але віримо, що все відбудуємо і все буде добре. Усе, що відбувалося, ми бачили через вікно. Майже увесь день просиділи в підвалі і надвечір побачили, що пів школи просто розвалено. Потім почались сильніші вибухи. Усю ніч школа палала».