Під Ніагарським водоспадом відкрили тунель: з нього відкриваються унікальні краєвиди

Уайтуотерське диво, яке відвідували всі, від Мерилін Монро до Марка Твена, Ніагарський водоспад був магнітом, що притягує мандрівників з усього світу протягом як мінімум двох століть. Але до цього року величезний тунель, захований глибоко під каскадом, було закрито відвідувачам. Тепер все змінилося. Як потрапити до цього казкового тунелю, розповіло видання CNN.

Скелі під гігантським потрійним водоспадом, розташованим на кордоні між американським штатом Нью-Йорк і канадською провінцією Онтаріо, поцятковані камерами, вирізьбленими для приборкання могутніх сил природи, що вирують над головою.

І тепер тунель довжиною 670 метрів (2198 футів), побудований понад сто років тому на канадській стороні, був відкритий, щоб показати дивовижні масштаби цих інженерних чудес.

З липня 2022 року він є частиною турів виведеною з експлуатації електростанції Niagara Parks, які почалися роком раніше.

Електростанція, яка працювала з 1905 по 2006 рік, відводила воду з могутньої річки Ніагара для роботи гігантських генераторів, які електрифікували регіональну промисловість і сприяли тому, що прилеглий порт Буффало на Великих озерах став відомим як Місто Світла.

Район навколо водоспаду, за словами гіда станції Олени Зорич, був центром діяльності бізнесменів, які хотіли нажитися на використанні гідроенергетики.

Першою було відкрито гідроелектростанцію Адамс, працював за США з 1895 по 1961 рік. На канадській стороні з 1905 по 1999 працювала енергетична компанія Онтаріо, а з 1906 по 1974 – електростанція Торонто.

Змішана архітектура

Сьогодні станція «Ніагара-Паркс» – єдина у світі повністю непошкоджена гідроелектростанція свого часу. Спочатку керована канадською компанією Niagara Power Company вона використовувала генератори Westinghouse для створення змінного струму, запатентованого винахідником Миколою Теслою – передовою технологією того часу.

Завод, як пояснює відвідувачам екскурсовод Зорич, було збудовано в той час, коли панувала естетика. За її словами, його сільський вапняковий фасад і блакитна черепиця були спробою нью-йоркського архітектора Алджернона Белла зробити структуру, що гармоніює з водоспадом.

Перш ніж дістатися тунелю, відвідувачам електростанції показують масштабну модель потужних інженерних споруд, які використовувалися для перетворення вируючої води в електрику.

Зорич показує, звідки надходила вода, де вона стікала по шахті, що приводить у дію турбіни, а потім куди вона йшла тунелем до місця скидання біля підніжжя водоспаду Horseshoe, найбільшого з трьох каскадів Ніагари.

Марсело Груоссо, старший директор з проектування та експлуатації Комісії з Ніагарських парків, брав участь у проекті з моменту його появи у 2017 році.

«Завод розпочинався з двох генераторів, а до 1924 року було встановлено усі 11 генераторів, які ви бачите тут сьогодні, – каже він. – Поруч із кожним генератором стоїть «регулятор», який регулює подачу води на турбіну. Повітряне гальмо в регуляторі допомагає регулювати потік. Їм потрібно рівно 250 об/хв, щоб отримати 25 герц».

Єдиний у своєму роді

Скляний ліфт опускає відвідувачів на 55 метрів донизу за шість рівнів інфраструктури, необхідної для виробництва гідроелектроенергії. Внизу знаходиться тунель, через який виходила вода.

Тунель заввишки майже вісім метрів і шириною шість метрів також є історичною, єдиною своєрідною пам’яткою і входить у вартість вхідного квитка на електростанцію.

«Тисячам робітників знадобилося чотири роки, щоб викопати сланець під головним генераторним приміщенням, використовуючи ліхтарі, динаміт, кирки та лопати», — каже Груоссо.

«На шляху вниз вода обертала лопаті турбіни, – каже Груоссо. – Вони були з’єднані з 41-метровим валом, який піднімався до основного поверху та обертав ротор генератора змінного струму».

В арочному коридорі тунелю є білі крейдові позначки, які досягають майже вершини аркових цегляних стін.

«Ви можете бачити, як високо піднімалася вода, – каже він. – Тунель містив 71 000 галонів води, що рухалася зі швидкістю дев’ять метрів за секунду».

Побудований як фортеця, плавно вигнутий тунель складається з чотирьох шарів цегли та 18 дюймів бетону та оточений сланцем.

«Дивно, що вони зробили без електрики, – зазначає Груоссо. – Ми зробили невеликий ремонт та додали кам’яні анкери до арки, щоб забезпечити структурну цілісність, але вона у дуже хорошому стані. З моменту будівництва проводили технічне обслуговування лише двічі, один раз у 1950-х та один раз у 1990-х».

Унікальний вид

Ближче до кінця тунелю повітря починає наповнюватись гуркотом. Природне світло проникає всередину, коли доріжка виходить на 20-метровий оглядовий майданчик на рівні річки.

«Тут вода з тунелю стікала у річку. Це найкраще місце, де можна побачити водоспад», – каже Груоссо.

Платформа також дає відвідувачам можливість спостерігати за туристичними човнами, наповненими пасажирами.

Щоб завершити свою подорож електростанцією, є вечірнє шоу під назвою «Течі: трансформація енергії Ніагари». Світлові та звукові ефекти описують в загальних рисах історію електростанції і включають 3D-проекції вируючої води, турбін і електричних іскор.

Відвідування електростанції та тунелю займає близько двох годин, але для відвідування вечірнього шоу рекомендується залишитись на ніч.

Джерело