Що не так із сміттям в Україні?

З початку війни проблема з відходами в Україні значно погіршилося. Адже, крім побутових відходів, додалися ще й відходи будівництва та наслідки військових дій і руйнувань.

Якщо росією окуповано 18 % території України, то ще 7% займають сміттєзвалища.

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, до війни Україна накопичила близько 15,6 млрд тон побутових та промислових відходів.

За рік Україна продукує 10-11 млн тон відходів. Переробці підлягають 3-6%, спалюють ще 1-2 %. Все інше йде на полігони. Такі цифри наводить Костянтин Яловий, ексголова постійної комісії Київради з питань екологічної політики в інтерв’ю NV.

Полігонів налічується 5,7 тис, які займають площу близько 8 тис га. З них 162 полігони перевантажені, ще 693 не відповідають екологічним і безпековим нормам. 2197 сміттєзвалищ потребують рекультивації.

Однак, значно більшою проблемою є нелегальні сміттєзвалища, кількість яких сягає 33-35 тис і що року ця кількість збільшується. Загальну площу встановити важко. Однак, Яловий називає цифру 43 тис кв м, тобто 7% території України.

Що у світі роблять зі сміттям?

У Польщі переробляється 43% сміття, у Німеччині — понад 60%, у Швеції — понад 99%. Як бачимо, проблема із сортуванням та переробкою сміття не унікальна та цілком може бути вирішена.

Європейські країни з побутових відходів отримують біогаз, електроенергію, добрива та вторинну сировину.

Сміттєві заводи замість полігонів

Сміттєпереробні заводи розвантажують полігони та надають поштовх для економіки. Адже дають можливість не тільки повторного використання таких ресурсів як папір, пластик, скло чи метал, а й створення нових робочих місяць. Наприклад, у Німеччині сміттєпереробна галузь має оборот 200 млрд євро та зростає щороку на 14%. При цьому, роботою забезпечені 250 тис людей.

В Україні для початку ставлять за ціль мати хочаб по одному сміттєпереробному заводу в кожній області. На думку Міндовкілля, оптимальна кількість для України — 200 таких підприємств. Наразі в Україні працює 31 сортувальна лінія у 26 населених пунктах. Однак, сортувальна лінія — це неповноцінне переробне підприємство.

Голова Асоціації управління відходами Ніколь Данилова пояснює, що на заводі не лише отримують вторсировину, але використовують вологі залишки для отримання добрив чи біометану, з якого роблять електроенергію.

Єдиний діючий сміттєспалювальний завод знаходиться у Києві. На підприємстві “Енергія” всі відходи знищуються, без повторного використання. Щороку завод спалює 250 тис т сміття, це пʼята частина від всього обсягу відходів, який генерує столиця. У Київтеплоенерго кажуть, що за рахунок цього опалюють близько 200 багатоповерхівок і ще 300 забезпечують гарячою водою.

Однак, за словами директора Київтеплоенерго В’ячеслава Бінда, спалювання сміття стає набагато більш ефективним після сортування. Тобто, краще створювати сміттєпереробний комплекс для глибокого сортування сміття і отримання з нього біогазу з подальшим виробленням електричної та теплової енергії.

Наступного року має запрацювати сміттєпереробний завод у Львові з потужністю 250 тисяч тон на рік. Особливістю заводу стане виробництво твердого палива у вигляді гранул або брикетів, які можна буде спалювати. Новий завод у Житомирі нещодавно частково запрацював із потужністю 45 тис тон.

Головним гальмом розвитку галузі з переробки відходів в Україні експерти називають відсутність економічних стимулів.

Співвласник компанії Київспецтранс Ігор Тинний вважає, що вивезення та переробку пластику мали б фінансувати виробники упаковки.

Директор організації розширеної відповідальності виробника Рекопак Олександр Лимар каже, що у перспективі саме виробники тари мають фактично платити за збір її від споживачів і передачу в переробку. Таким чином вони будуть фінансово зацікавлені у коректній роботі всієї системи: від виробництва, продажу і до утилізації і її переробки.

Оксана ЧОПАК