Найбільший у світі масив льоду тане! – вчені напоготов

Раніше цього року він був більш ніж удвічі більшим за Великий Лондон.

І з настанням вересня найбільший у світі льодовий масив, відомий як A23a, наближається до свого кінця.

За словами вчених, A23a, що входить до числа найстаріших і найбільших мегабергів з усіх зареєстрованих, розпався в тепліших водах і може зникнути протягом кількох тижнів.

Колосальний лід, який часто порівнюють із формою зуба, вже кілька місяців рухається на північ у південній частині Атлантичного океану.

Тепер, піддаючись впливу дедалі тепліших вод та обстрілюваний величезними хвилями, колишній «цар морів» швидко розпадається.

Пан Ендрю Мейєрс, фізичний океанограф Британської антарктичної служби (BAS), сказав, що A23a «досить різко розпадається», рухаючись далі на північ.

«О, я б сказав, що це дуже близько до кінця… це руйнується зсередини», – сказав Мейєрс AFP.

«[Останнім часом] вода занадто тепла, щоб його утримувати. Воно постійно тане».

Раніше цього року мегаберг важив близько трильйону тонн – приблизно в 100 мільйонів разів більше, ніж Ейфелева вежа в Парижі.

На піку свого розвитку A23a мала площу близько 1,540 квадратних миль – що більш ніж вдвічі перевищує розмір Великого Лондона (607 квадратних миль) – і товщину 1,312 футів.

Зараз, згідно з аналізом супутникових знімків AFP, його площа становить 683 квадратні милі, а ширина в найширшій точці – 37 миль, що менше половини його початкового розміру.

Протягом останніх тижнів відкололися великі уламки площею близько 150 квадратних миль, тоді як менші уламки, все ще достатньо великі, щоб загрожувати кораблям, розкидані в морі навколо нього.

Подібно до прибережної ерозії суші, хвилі вдаряються об лід, створюючи проміжки, які поступово розширюються, доки вершина не обвалиться, залишаючи маленькі «шипи», які потім утворюють ще менші «шипи».

У міру того, як він продовжує рухатися на північ, перенесений океанічними течіями, навколишні води стають теплішими, і лід незабаром повністю розтане.

«Я очікую, що це продовжиться в найближчі тижні, і я очікую, що протягом кількох тижнів його більше не можна буде ідентифікувати», – сказав пан Мейєрс.

За словами Мейєрса, вчені «здивовані» тим, як довго лід залишався разом.

Він додав: «Більшість айсбергів не сягають так далеко. Цей справді великий, тому він протримався довше і зайшов далі, ніж інші».

Але, зрештою, лід «приречений зникнути», щойно він покине крижаний захист Антарктиди – і це лише питання часу, коли він зникне.

A23a — найбільший збережений фрагмент айсберга, який відколовся від шельфового льодовика Фільхнера в Антарктиді в серпні 1986 року.

Він пройшов лише кілька сотень миль, коли застряг або «затвердів» на морському дні – і залишався нерухомим протягом 30 років.

Лід «твердіє» на морському дні, коли його дно (кіль) глибше за глибину води.

A23a нарешті був випущений у 2020 році та почав рухатися на північ, хоча його подорож іноді затримувалася океанічними силами, які утримували його в обертанні на місці.

Цей великий блок прісної води переносив найпотужнішу океанічну течію у світі – Антарктичну циркумполярну течію.

Приблизно в березні він піднявся на мілководді поблизу віддаленого острова Південна Джорджія, що викликало занепокоєння, що він може вразити місця розмноження та годівлі дорослих пінгвінів та їхніх пташенят.

На щастя, A23a був випущений наприкінці травня, облетів острів і продовжив свою подорож на північ.

Однак, затвердіння та «масовий викид холодної води» могли мати значний вплив на організми на морському дні та в навколишніх водах, повідомив речник BAS газеті Daily Mail.

В останні тижні швидкість льоду прискорилася, іноді він долає до 12 км за день – приблизно відстань між Камденом і Кройдоном.

Пан Мейєрс, який зіткнувся з льодом наприкінці 2023 року і з того часу відстежує його за допомогою супутників, описав A23a як «гігантську стіну з льоду в стилі «Гри престолів».

«Коли б’ють хвилі, і якщо крізь них пробивається трохи сонця, це справді вражає», – сказав він.

«Отелення» льоду – відламування шматків від краю – це природний процес, часто спричинений утворенням тріщин.

Але вчені кажуть, що швидкість втрати льоду з Антарктиди зростає, можливо, через зміну клімату, спричинену людиною.