Воював в Авдіївці, загинув у Львові. Що відомо про ветерана, якого було вбито під час виконання обов’язків ТЦК

3 грудня у Львові група оповіщення місцевого ТЦК та СП зупинила чоловіка для перевірки документів. За версією військовослужбовців, чоловік відмовився надати документи, спровокував конфлікт, після чого напав на військовослужбовців ТЦК, одного з яких вдарив ножем.

Солдат, що був поранений ножем, — Юрій Бондаренко. Чоловік був добровольцем з 2014 року, брав участь в Антитерористичній операції, мав державні нагороди, але отримав поранення та згодом завершив службу. У 2022 році ветеран не зміг стояти осторонь та з перших днів війни добровільного повернувся на службу, вирушивши захищати рідний Харків. Згодом через стан здоров’я Бондаренко перевівся для несення служби в силах ППО на заході України, але у 2025 році його здоров’я погіршилося ще більше, внаслідок чого його відправили служити в ТЦК міста Львів, ближче до дому. Саме тут ветеран дістав поранення ножем, від яких за кілька годин помер. Про смерть військовослужбовця стало відомо 4 грудня.

Журналіст NV побував у Львові та дізнався, що відомо про обставини загибелі Бондаренка, що рідні кажуть про чоловіка, а також що відомо про нападника.

На поховання ветерана 5 грудня в центрі Львова зібралося багато десятків людей. Проститися з Юрієм Бондаренком прийшли родичі, бойові побратими з часів АТО та колеги з місцевого ТЦК. Майже усі, з ким вдалося поспілкуватися журналісту NV, зазначали, що Бондаренко вів активний спосіб життя, об’єднував навколо себе різних людей, займався волонтерською діяльністю, допомагав війську в період часу, коли ще не повернувся до Сил оборони.

Дідусь загиблого ветерана Олександр розказав, що онук свого часу не проходив строкову службу, але з перших днів російської агресії у 2014 році вирушив у зону АТО, оскільки був патріотом.

«Він служив у Авдіївці. Зараз кажуть, що він був тільки в ТЦК — це брехня. Ви знаєте, що таке Авдіївка? Тоді це була одна з найбільш гарячих точок, як на той час. Він служив там», — каже дідусь.

Через рік служби чоловік вирішив переїхати з Харкова до Львова, бо відчував, що саме це місце є столицею української ідентичності. Бондаренко повністю перейшов на українську мову та заохотив усю родину зробити те саме. Чоловіка обурювало, що у період 2014−2015 року у Харкові було чимало проросійських сил та мешканців, а у Львові він почувався безпечно та надійно. Проте саме місто Харків він дуже любив і мріяв про українізацію.

«Його багато хто знав. Ми могли просто сидіти в місті, а він постійно зустрічав якихось знайомих, що просто проходили поруч вулицями. Вітався, радів зустрічам. Він був дуже комунікабельний, неконфліктний. Я кілька разів був свідком, як він реагує на якісь стресові ситуації, це завжди була зважена, спокійна реакція. Особисто я не вірю ні в які закиди, що він нібито на когось міг напасти, погрожувати. Це не така людина. Тим паче просто посеред вулиці, без причини. Ні, я не вірю», — каже друг загиблого ветерана Іван.

Іван — лікар, і саме він вперше згадує про проблеми зі здоров’ям, які призвели до переводу Юрія Бондаренка до ТЦК та СП. У чоловіка був цукровий діабет, у 2024−2025 році його стан погіршився. Іван каже, що чоловік схуд, мав хворобливий вигляд, «страждав, але тримався». Крім того, у ветерана були старі поранення. Саме тому було ухвалено рішення про переведення на службу у Львівський ТЦК. Інформацію про діабет та причину переведення NV підтвердили в самому територіальному центрі комплектування.

В те, що сталося, досі не може повірити мама Юрія. Жінка розбита горем, але крізь сльози розказує журналістам про сина. Вона також наголошує, що чоловік був добровольцем, освіченим та неконфліктним. Мати каже, що якби громадяни не мали проблем з військово-обліковими документами, ніяких конфліктів з ТЦК би не було, а її син лише перевіряв дотримання вимог законодавства про військовий облік. Напади, викрадення чи інші факти насилля жінка заперечує, але каже, що син іноді розповідав про неадекватну реакцію цивільних на просту вимогу надати документи для перевірки.

«Те, що склалася така ситуація, що громадяни почали так реагувати на ТЦК, на мою думку, можна пояснити страхом та ворожою пропагандою, яка ще краще працює в умовах страху. Люди бояться йти до війська, в умовах цього страху вони читають ворожу пропаганду, яка дискредитує і бойові підрозділи, і нашу службу. І часто буває так, що ми ще не встигли навіть поставити запитання, ще навіть не почалося ніякої процедури перевірки, а людина вже починає кричати, провокувати конфлікт чи навіть поводитися агресивно. Є вимога законодавства з військового обліку. У вас все у порядку з документами? Ми вам кажемо: дякуємо, до побачення. Але якщо ви порушуєте, то є відповідальність та процедура», — каже старший солдат Галицько-Франківського ТЦК та СП Ірина.

Ірина безпосередньо працювала з Юрієм та називає його своїм другом. Жінка каже, що чоловік взагалі не був помічений в агресії чи зневажливому ставленні до громадян. За її словами, Юрій слідкував за здоров’ям, намагався не нервувати, не кричати, оскільки це впливало на його самопочуття.

Міський голова Львова Андрій Садовий, що також був присутній на чині прощання, каже, що навколо подій 3 грудня розгорнулася ціла хвиля ворожої пропаганди. Ворожі ресурси та фейкові акаунти, що намагаються видавати себе за українців, поширюють брехню та використовують ситуацію для дискредитації Збройних сил та зриву процесу мобілізації.

Також від міського голови вперше стало відомо бодай якісь деталі про нападника. За його словами, чоловік мав стосунок до ІТ-сфери, а у Львові мешкав близько 8 років. Як і Бондаренко, затриманий раніше мешкав у Харкові.

В той самий час, як труну з тілом Бондаренка опустили в землю, в суді відбулося засідання з обрання запобіжного заходу чоловіку, що підозрюється в завданні смертельного удару Бондаренку.

«Самозахист». Що про події 3 грудня каже підозрюваний

Григорію Кедруку, чоловіку, що був затриманий майже відразу після нападу на групу ТЦК, 30 років. Йому інкримінують умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 121 ККУ) та насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадянський обов’язок (ч. 3 ст. 350 ККУ). Санкції статей передбачають максимальне покарання — до 12 років позбавлення волі.

В суді чоловік давав суперечливі коментарі журналістам, але не відмовився відповідати на запитання. Він стверджує, що його дійсно зупинили для перевірки документів, він зв’язався з адвокатом та очікував на його прибуття. Далі, зі слів підозрюваного, до місця подій приїхав автомобіль, звідки вийшли невідомі, на думку Кедрука — військовослужбовці ТЦК, які нібито одразу почали бити чоловіка та застосували проти нього газовий балончик.

«Наступне, що я пам’ятаю, — мене три-чотири працівники у формі б’ють. Поліція нічого не робить. Наступне, що я пам’ятаю — як відчиняю двері додому й намагаюся змити сльозогінний газ з обличчя», — розповів підозрюваний журналістам.

Сам момент удару ножем чоловік нібито не пам’ятає, але наполягає, що діяв з метою самозахисту. Проте на запитання, чи є ніж, знайдений на місці подій, його власністю, підозрюваний каже: «Судячи з усього, так».

Затриманий каже, що йому шкода смерті Бондаренка, але чи зробив би він інакше у такій ситуації – ні. Не зовсім зрозуміло, що саме має на увазі чоловік, якщо, за його словами, своїх дій він не пам’ятає.

Григорій Кедрук також підтверджує, що він не мав відстрочки чи бронювання. Також залишається нез’ясованим той факт, що чоловіка нібито вже затримували за кілька тижнів до смертельного інциденту 3 грудня. Станом на зараз невідомо, якого висновку дійшли у ТЦК під час тієї перевірки.

Зараз також широко обговорюється питання необхідності публікації відеозапису з нагрудних камер співробітників ТЦК або поліції, яка була присутня під час нападу на військових 3 грудня. Те, що кадри станом на зараз не опубліковані, може бути пов’язано з юридичними процесами, оскільки тривають слідчі дії.

Джерело