Смерть військового під час СЗЧ не є автоматичною підставою для відмови у виплатах — рішення суду

Чернігівський окружний адміністративний суд визнав протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого військовослужбовця. Суд дійшов висновку, що сам факт смерті під час самовільного залишення військової частини (СЗЧ) не може бути єдиною та достатньою підставою для відмови у виплаті. Вирішальним є доведення причинно-наслідкового зв’язку між правопорушенням і смертю, а також сам факт вчинення такого правопорушення у встановленому законом порядку.

Обставини справи №620/9361/25

Мати військовослужбовця звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю її сина — солдата Збройних Сил України.

Згідно з матеріалами справи, військовослужбовець помер у вересні 2023 року. Причиною смерті, підтвердженою лікарськими документами та висновками військово-лікарської комісії, стала гостра серцево-судинна недостатність та інфаркт легені, а захворювання було пов’язане з проходженням військової служби.

Попри це, комісія Міністерства оборони відмовила у призначенні допомоги. Підставою для відмови було зазначено те, що смерть настала в період самовільного залишення військової частини, що, на думку відповідача, є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 172-11 КУпАП.

Позивачка оскаржила це рішення в суді, вказуючи, що:

• відсутні будь-які судові рішення або постанови, якими її сина було б визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення;
• не доведено, що смерть стала наслідком саме СЗЧ.

Позиція суду

Суд наголосив: законодавство прямо передбачає, що одноразова грошова допомога не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Отже, для законної відмови у виплаті держава повинна:

1. Довести сам факт вчинення адміністративного правопорушення (зокрема, наявністю постанови суду).

2. Встановити причинно-наслідковий зв’язок між цим правопорушенням і смертю військовослужбовця.

У цій справі суд встановив, що:

• доказів притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за СЗЧ не існує;
• смерть настала внаслідок захворювання, а не через будь-які протиправні дії;
• сам по собі факт перебування в статусі СЗЧ не доводить, що смерть є наслідком адміністративного правопорушення.

Посилання Міністерства оборони на «преюдиційність» суд також відхилив, оскільки жодного судового рішення, яке б встановлювало факт правопорушення, не було.

Рішення суду

Чернігівський окружний адміністративний суд:

• визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони про відмову у виплаті допомоги;
• зобов’язав Міністерство оборони повторно розглянути заяву матері загиблого військовослужбовця з урахуванням правової оцінки суду;
• постановив відшкодувати судові витрати та повернути надмірно сплачений судовий збір.

Таким чином, суд підтвердив важливу правову позицію: смерть військовослужбовця під час СЗЧ не може автоматично позбавляти його родину права на державну допомогу без доведених і встановлених законом підстав.

Джерело