До ініціативи «Вогонь єдності» цього року долучився й Ужгород

Рух «Вогонь єдності» започаткувала Закарпатська угорська асоціація скаутів. Це відбулось у 2020 році, коли відзначалося сторіччя підписання Тріанонського договору. Мета руху – символічно демонструвати єдність угорців, які проживають у різних куточках світу. Захід проводиться щороку в День національної єдності угорського народу.

4 червня на шести континентах, у десятках країн і тисячах населених пунктів, одночасно запалюють вогнища або свічки на знак солідарності. В останні роки через війну в Україні це полум’я дедалі частіше стає символом миру та своєрідною молитвою за якнайшвидше завершення збройного конфлікту.

Цьогоріч до ініціативи вперше долучилася й угорська громада Ужгорода. Голова Ужгородського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) Йосип Резеш розповів, що в День національної єдності угорців в обласному центрі відбулося кілька заходів.

– День розпочався в угорськомовному ліцеї з Танцю єдності, який подарував усім нам піднесені враження. Одночасно танцювали близько 200 дітей, – наголосив він.

Ідея долучитися до запалення «Вогню єдності» виникла близько тижня тому. До цього Ужгород організовано не брав участі в акції.

– Можливо, дехто запалював вогонь удома, але спільно ми цього не робили. Саме тому міський осередок ТУКЗ-КМКС вирішив, що Ужгород також має долучитися до ініціативи. Пастор реформатської громади Янош Гедер запропонував провести захід на церковному подвір’ї разом із вірянами міста, – поділився Йосип Резеш.

Дійство розпочалося в реформатській церкві спільною молитвою на основі Першого послання до коринтян (1 Коринтян 12:12): «Бо як тіло одне, але має багато членів, а всі члени тіла, хоч їх багато, становлять одне тіло, так і Христос».

У проповіді зазначалося, що величезні секвої мають напрочуд коротке та поверхневе коріння. Та попри це, вони міцно тримаються за землю, адже їхні корені переплітається з сусідніми деревами в радіусі до 30 метрів. Під час сильних штормів увесь гай діє як єдина гігантська та стійка мережа захисту. Так само й люди в скрутні часи тримаються одне одного.

Присутніх привітав і консул Угорщини в Ужгороді Арон Чех. Після цього імпровізований хор виконав дві пісні під гітарний супровід Йожефа Івашковича – вчителя музики, диригента, композитора, лауреата премії «Угорська спадщина».

Заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви пастор Янош Гедер зізнався, що громада давно мріяла долучитися до ініціативи, проте раніше завжди щось ставало на заваді.

– Спочатку епідемія коронавірусу, потім війна – через це збори були обмежені. Щоправда, цього дня ми молилися за єдність і я виступав зі зверненням, але ми відчували, що було б добре зібратися всім разом. Тож зробили перший, можливо, дещо боязкий крок і спробували започаткувати прекрасну традицію. Раді, що побули разом. Якщо цю можливість у нас не заберуть, наступного року тут вистачить місця для всіх. І поки Бог дозволить мені служити тут, так буде завжди! – зазначив пастор.

Наприкінці цього зворушливого та піднесеного дня Йосип Резеш подякував реформатській громаді за спільну організацію заходу.

– Цього року угорська громада Ужгорода вперше в історії долучилася до ініціативи «Вогонь єдності». Нас зібралося понад пів сотні, що є чудовим результатом для першого разу. Усі як один ми молилися за єдність, за наші родини та за мир у нашій країні. Ми знали й відчували, що не самотні: у мить запалювання полум’я були духовно пов’язані з усіма угорцями – від Карпатського басейну до далекого зарубіжжя. Сила нашої громади полягає в цій теплій, турботливій любові. Сподіваємося, що наступного року нас буде ще більше! – підсумував голова Ужгородського міського осередку ТУКЗ.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap