День національної єдності угорців відзначили у Вишкові

У День національної єдності угорців селище Вишково також відзначило одну із знакових подій в історії угорського народу. Урочистості, які відбулися в саду реформатської церкви, організував місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС). Учасники заходу – місцеві мешканці, представники церковних і громадських організацій – разом згадали наслідки Тріанонського мирного договору та висловили повагу до ідеї єдності угорців у всьому світі.

Голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ілона Цебей у вітальній промові наголосила, що цей день нагадує: угорці залишаються єдиною нацією попри всі історичні труднощі. Вона підкреслила, що для закордонних громад надзвичайно важливо зберігати свою ідентичність, традиції та рідну мову. Незважаючи на важкі часи, саме надія підтримує людей у тому, що одного дня настане мир, школи знову наповняться дітьми, а онуки сидітимуть на тих самих церковних лавах, де колись сиділи їхні діди.

«Відчуття єдності дуже важливе в селищі, де разом живуть українці, румуни, угорці та роми. Ми є розмаїтою спільнотою і маємо розуміти, що зможемо рухатися вперед заради нашого майбутнього лише тоді, коли діятимемо разом. Сподіваємося, що наше майбутнє буде таким, яким ми хочемо його бачити», – зазначила Ілона Цебей.

Очільник Верхньотисянського регіонального осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шарі додав, що усвідомлення своєї приналежності до великого народу є дуже важливим. За його словами, угорці Закарпаття та діаспори можуть черпати сили зі знання того, що 15 мільйонів угорців у світі є єдиними.

«У 2010 році угорський уряд ухвалив рішення зробити цей день Днем пам’яті та єдності. Нам потрібна єдність і зараз. Ось чому ми збираємося тут щороку. 15 мільйонів угорців, розкиданих по всьому світу, можуть черпати з цього силу. Шукаймо зв’язок, поважаймо одне одного та живімо в злагоді з народами, які мешкають поруч. Я відчуваю, що це необхідно, на це є запит. Ми втомлюємося від постійної боротьби та війни. Було б добре, якби настав мир. Коли він прийде, ми згадуватимемо Тріанон і минуле вже з іншими почуттями. Зараз наше завдання – зберегти культуру й традиції, а також піклуватися одне про одного. Тільки так ми зможемо вижити в цьому глобалізованому світі», – підкреслив Йожеф Шарі.

Консул Угорщини в Берегові Іштван Буцко під час виступу наголосив, що цей день – не лише про втрати. Це також день пам’яті та шани тим, хто попри все зберіг свою мову, традиції та ідентичність у найважчі часи. За словами дипломата, угорські громади в Карпатському басейні об’єднані спільною мовою, пам’яттю та зв’язком, який передається поколіннями. У сучасному світі важливо розуміти, що приналежність до нації не є даністю – для цього потрібно докладати зусиль.

«Наше завдання – поважати одне одного, підтримувати наші громади та зберігати те, що залишили нам предки», – наголосив дипломат.

Заступник голови обласної організації ТУКЗ-КМКС Золтан Кулін у своєму зверненні зазначив, що після Тріанонського договору Угорщина втратила дві третини території та третину населення. Він додав, що документ підписали країни, які, можливо, навіть не знали, де розташована Угорщина, як-от Нікарагуа чи Панама. Їхньою метою було ліквідувати тисячолітню угорську державу, але попри всі намагання громади вистояли. Золтан Кулін наголосив: щоб зберегтися надалі, слід берегти свою мову та культуру.

«Угорська громада Закарпаття живе своєю мовою: у кроках великодобронського чардашу, у великоберезьких візерунках вишивки на тканому полотні, у символах різьблених пам’ятних знаків Вишківщини. Ми живемо в майстерності рук майстрів із плетіння кошиків та в секейських дахах, створених нашими будівельниками. Наші серця б’ються разом, коли ми чуємо, що в Суботиці спалюють угорський прапор, або коли землі угорців у словацькій Верховині намагаються конфіскувати. Ми так само обурюємося, коли руйнують стіни будинків наших священників», – зазначив він.

«Нехай запалиться вогонь, який проголошує не лише нашу єдність, а й мир, бо ми ні для кого не бажаємо ще одного Тріанону», – підкреслив Золтан Кулін.

На заході у виконанні хору місцевої реформатської церкви пролунали пісня «Созат», гімн секеїв, а також гімн Марамороша, написаний Людвігом Цебеєм. Учні школи виступили з тематичними віршами та прозою, після чого присутні поклали вінки пам’яті до меморіального знака. Захід завершився запаленням вогню єдності на подвір’ї Вишківського будинку-музею.

Еніке Вараді/Váradi Enikő/Kárpátalja hetilap