Чому майже 30 мільйонів молодих американців повернулися або ще все живуть у домівках своїх батьків?

Сьогодні 27 мільйонів або більше половини молодих американців (від 18 до 29 років – авт.) повернулися або живуть там, де і виросли – у батьківському домі. І це при тому, що «представники» західної цивілізації завжди прагнуть до максимальної самостійності та самодостатності.

Загалом, це рекордна кількість молодих людей, які «не захотіли» чи просто «не здатні» забезпечити собі власний дах над головою за весь час збору такої статистики ще з часів Великої депресії (1929-1933).

А причин такої абсолютно нехарактерної для США тенденції відразу декілька. Одна з них, як випливає з соціологічногодослідження Pew Research Center, – викликана ковідпандемією економічна криза. Саме через неї одні молоді працівники просто втратили свою роботу або підробіток, а інші так і не змогли працевлаштуватися, випустившись з університету або коледжу. А третім – узагалі зрізали зарплату або перевели на часткову зайнятість. У підсумку, всі вони були змушені відмовитися від оренди власного житла через нестачу коштів. Студенти коледжів та університетів узагалі просто змушені були переїхали до батьків через закриття університетських гуртожитків по усій території США.

Тож, у результаті, починаючи з лютого до «батьківського вогнища» перебралися майже три мільйони молодих американців. І «левова частка» з них, це були саме 18-24-річні.

Як відзначають експерти, далеко не всім молодим людям це вимушене «сусідство» комфортне: доводиться «додавати свою частку» до сімейного бюджету на придбання продуктів харчування та сплати комунальнх послуг, а також «ділити місце» і досить недешевий у США інтернет для продовження віддаленої роботи. «Це дуже тривожна тенденція», – вважає експерт по соціальній психології Університету Кларка Джеффрі Арнетт, пояснюючи, що «рівні тривоги і депресії помітно виросли серед молоді, в окремих дослідженнях – у 3-4 рази».

Частина молоді, втім, навпаки, за власним бажанням перебирається до батьків, із тим щоб «покращити спілкування» у період карантинних заходів. Однак у цілому цей тренд іде у розріз із американським менталітетом, який передбачає ранню самостійність.

Досить згадати гучний судовий процес позаминулого, 2018 року, коли батьки з штату Нью-Йорк через суд виселили зі свого будинку 30-річного сина, який ніяк не міг забезпечити собі житло. Суддя прийняв сторону батьків, вважаючи, що «30 років – це занадто».

Експерти вважають, що у цього феномена можуть бути довгострокові наслідки не тільки для менталітету і культури сімейних відносин у США, але і для їхньої економіки. Так, ще до кризи зростання числа нових домогосподарств відставало від зростання населення, що у перспективі «загрожує скороченням ринку товарів для дому, а також ринку продажі і оренди житла».

До слова, кризові періоди часто змушують молодь переїжджати до батьків і в інших країнах. Ця тенденція останніми роками спостерігається у Греції та Іспанії, а особливо сильно – в Італії, де з батьками живуть близько 65% дорослих дітей (від 18 до 34 років – авт.). Крім фінансових резонів тут велику роль відіграють і культурні традиції, міцні зв’язки зі старшим поколінням. Але у більшості країн Старого Світу раніше ситуація була зворотною.

Що також цікаво, у Китаї, наприклад, мілленіали усіма силами прагнуть жити самостійно і у близько 70% відсотків це виходить. Справа в тому, що для молодих людей у Піднебесній власне житло – «сильний аргумент» у гострій конкуренції на шлюбному фронті, адже тут китайська демографія не на користь чоловіків: молодих холостяків тут помітно більше, ніж дівчат-наречених.

НЬЮЗМЕЙКЕР