Громадські вбиральні в Ужгороді та їх відсутність. Проблема національного масштабу?

В Ужгороді представили новий проєкт змін в центральній частині міста, на підйомі до пішохідного мосту зі сторони площі Петефі. У процесі реалізації проєкту павільйони квіткового ряду та громадський туалет, що знаходиться біля пішохідного мосту почнуть зносити. На цьому місці згідно з поданим на розгляд Консультативній раді з питань охорони культурної спадщини при Закарпатській ОДА проєктом, побудують скляний павільйон із кафе та магазинами, пише Грищак Аліна на сайті 0312.ua.

Проблема відсутності громадських убиралень для Ужгорода не нова.

У 2018 році на сайті електронних петицій була зареєстрована петиція “Спорудження мережі громадських вбиралень в Ужгороді”, яку підписали понад 300 ужгородців. Виконком Ужгородської міськради тоді дав відповідь, що міжвідомча комісія петицію розглянула, а архітектурно-містобудівна рада навіть провела засідання, на якому вирішили створити робочу групу, яка мала б займатися цим питанням. Однак, далі створення комісій, груп та їх засідань, справа так і не дійшла.

До слова, комунальних вбиралень в Ужгороді немає зовсім, та міська рада ще 2011-му видала рішення щодо надання вільного доступу до вбиралень закладів комунальної власності, а також рекомендувала керівникам закладів громадського харчування забезпечити платний чи безкоштовний доступ до своїх вбиралень усім бажаючим. Але це всього на всього рекомендація. Та чи дотримуються всі підприємці рекомендацій міської ради? Адже деяким керівникам закладів таке розпорядження не надто подобається, – це зайві витрати на прибирання, воду, тощо. Кажуть, що вбиральні тільки для клієнтів, інакше це може стати “проходним двором” для всіх бажаючих.

Відсутність туалетів – позбавлення прав

Проблема відсутності громадських вбиралень стосується не тільки комфорту містян та гостей міста, а й забезпечення прав людей, які мають проблеми зі здоров’ям.

Люди, які мають хронічні захворювання кишківника, для того, щоб відстоювати свої права об’єднуються у громадські організації.

Неспецифічний виразковий коліт або його ще називають хворобою подразненого кишківника, є хронічним захворюванням, ним хворіють молоді люди, від 15-30 років. Разом із тими, хто хворіє хворобою Крона, таких людей в Україні налічується 11 тисяч.

Такі люди живуть абсолютно нормальним життям, однак, крім ліків, їм для нормального існування потрібен ще й вільний доступ до туалетів. Специфіка хвороби полягає в тому, що у хворої людини є лічені хвилини, щоб дістатися туалету. Тому такі люди частіше залишаються вдома, відмовляються від зайвого пересуванням містом, детально планують свої маршрути так, щоб у хвилинній близькості знаходилася вбиральня.

Всі вбиральні в додатку

Засновниця ГО «Повноцінне життя» Олена Сотскова надихнулася прикладом Праги, де громадські активісти створили проект «карта WC».

Це додаток для мобільних пристроїв, де позначені локації доступних туалетів. Спершу ця карта призначалася для людей із запальними захворюваннями кишківника, пізніше долучилися вагітні жінки, а потім додаток став доступним для всіх. Громадська організація почала створювати аналогічну карту для України. Запустили пілотний проект у Києві, де на кількамільйонне місто налічується близько сотні вбиралень, а за 2015-2018 рр. було відремонтовано та побудовано 32, пише Діана Куришко у BBC News Україна.

Повертаючись до електронної петиції, зареєстрованої в Ужгороді, де автор цитує законодавство та чіткі норми, виходить, що Ужгород має мати від 114-228 громадських вбиралень. Автор петиції Ключівський Ю.В. також акцентує на тому, що, через ігнорування цієї проблеми Ужгород втрачає свою туристичну привабливість та займає нижчі щаблі у всеукраїнському рейтингу міст для комфортного проживання. Та зовсім не витримує ніякого порівняння з містами європейських країн-сусідок.

До Європи все ще далеко

Аналогічна ситуація спостерігається і на україно-угорському КПП Чоп-Загонь, де щоденно величезна кількість людей годинами стоять в чергах. З українського боку є тільки пересувний “вантажівка-туалет”, у жахливому стані, не доступний для людей з обмеженими можливостями, тоді як з іншої сторони кордону нормальний і охайний туалет з пандусом.

В Угорщині, у містечку Кішварда, що за 25 км від україно-угорського кордону, функціонують і працюють абсолютно безкоштовні, чисті й охайні туалети, із водою, папером, милом та паперовими рушниками. Не потрібно бігати по кафе чи по установах, проситися чи шукати. Інколи на це просто немає часу. І такі дрібниці, а водночас необхідність, просто по замовчуванню мають бути всюди, де їх потребують люди.

Оксана ЧОПАК