Хто ж винен у проблемах з вакцинацією – Єврокомісія, виробники вакцин чи самі країни Європейського Союзу?

Сьогодні Єврокомісію (ЄК) критикують за стратегію закупівлі вакцини від коронавируса, а офіційний Брюссель звинувачують у недостатньо швидкому проведенні вакцинації та нестачі препаратів. Однак корінь проблеми слід шукати у недостатній потужності виробників вакцини, а також у самих державах ЄС, які не бажали брати на себе відповідальність за можливі проблеми. Саме так вважають німецькі ЗМІ.

Чи це дійсно так? Чи дійсно у всьому знову винен Брюссель? Як уже вище було зазначено, Європейська комісія зайняла оборонну позицію через те, що деяким країнам євроблоку зараз не вистачає вакцини від коронавірусу. Давайте почнемо з того, що з тих пір як у Німеччині, незабаром після Різдва (27 грудня минулого року – авт.) почали робити щеплення від коронавірусу, у країні не вщухають суперечки з приводу того, чи достатньо швидко просувається вакцинація з урахуванням високого числа заражень, і чому уряд ФРН не замовив набагато більше вакцини.

Багато хто звинувачує в «неідеальному» початку вакцинації ЄС, але офіційний Брюссель не вирішував все поодинці. Спочатку сформувався свого роду альянс під керівництвом Німеччини, Франції, Італії та Нідерландів. У нього хотіли вступити все більше країн, і тоді керівництво вакцинацією було передано «вище». До цього часу Єврокомісія вже почала вкладати кошти в компанії, що займаються дослідженнями, розробкою та виробництвом вакцин, щоб прискорити процес. При цьому ЄК діяла в інтересах країн ЄС та сама, по суті, не скоювала ніяких прямих закупівель, так що рішення з приводу вибору вакцини і необхідного числа доз вирішували переважно самі країни ЄС.

В результаті сформувалася європейська стратегія вакцинації, і спочатку всі було з нею згодні: 27 країн ЄС здійснювали замовлення спільно, щоб уникнути «прищепного націоналізму», а сама вакцина розподілялася по числу жителів.

Далі Єврокомісія уклала, від імені країн ЄС, договори з шістьма виробниками вакцин і використовувала свої переговорні можливості для узгодження ціни та необхідної кількості вакцини, з чим окремо впоралися б не всі європейські держави. Спільні та скоординовані дії на рівні ЄС були бажаною метою, в тому числі, для Німеччини, як «першої скрипки» ЄС. Завдяки такому підходу вдалося забезпечити 2 млрд доз вакцини для 450 млн громадян ЄС.

Коли ж Європейське агентство з лікарських засобів в Амстердамі (Нідерланди) дало зелене світло вакцині від компаній Biontech/Pfizer, це стало для Європи дійсно радісною новиною. Однак, на той момент країни ЄС ще сходилися на думці, що необхідно дочекатися офіційного допуску вакцини на ринок. Йшлося про гарантії якості, але також і про питання юридичної відповідальності. У разі ж екстреного допуску на ринок відповідальність при виникненні проблем має нести кожна окрема держава, а не виробник вакцини.

Проте, Єврокомісія сьогодні змушена захищатися від запеклої критики її стратегії закупівлі вакцин. Тим часом, замовлення великої кількості доз навряд чи привело би до збільшення темпів вакцинації, зазначають ЗМІ. Проблема не в обсягах замовлень, а в низьких продуктивних потужностях компаній, що займаються виготовленням вакцин. За запевненням офіційного представника Єврокомісії, у Брюсселя достатньо вакцини, але замовлені обсяги ще повинні бути виготовлені та розподілені.

Нагадуємо, що ще восени минулого року у ЄК йшлося про те, що великі партії вакцини почнуть надходити у розпорядження країн ЄС аж у квітні 2021 року, тому нема чого дивуватися, що зараз виробники ще не можуть забезпечити всіх, хто потребує вакцини. І, до речі, всі про це чули і знали.

Звичайно, що ЄС міг з самого початку замовити більше вакцини у компанії Bointech, навіть якщо вона найдорожча. Багато цього хотіли б: на їхню думку, Єврокомісія повинна була піти на більш серйозний ризик, тим більше, що витрати викликані необхідністю карантину, були значно вище.

Проте, в умовах пандемії, Єврокомісії при закупівлі вакцин доводилося діяти на свій страх і ризик, тому що тоді ще не було відомо, яка буде вакцина і як швидко вона отримає допуск на ринок. Також доводилося враховувати той факт, що країни «східного блоку» ЄС вважали за краще зробити ставку на стандартні і більш дешеві препарати, наприклад, концерну AstraZeneca. Продукція Biontech/Pfizer для них була занадто дорогою. Франція ж, навпаки, віддавала перевагу франко-британському виробникові, який, однак, навряд чи отримає допуск на ринок незабаром.

Так чи інакше, поведінка країн ЄС під час закупівлі вакцин залежала і залежить від Єврокомісії. І, трохи відчайдушно виглядає той аргумент, що ЄС міг би укласти договори на купівлю 10 млрд доз вакцини лише у європейських країн, але це не матиме сенсу, якщо не всі країни ЄС готові одностайно купувати таку вакцину.

НЬЮЗМЕЙКЕР