Україна хоче сама купувати ліки. Але чи зможе?

Сьогодні Україна купує ліки через міжнародні організації. Більшу частину медикаментів наша країна отримує через ЮНІСЕФ, Програму розвитку ООН (ПРООН), міжнародну некомерційну організаціію Crown Agents. Ці організації беруть за свої послуги 4–5,5% залежно від замовлення, інформує видання Сьогодні. Але наша держава планує поетапно перейти на самостійні закупівлі, і цей процес вже стартував у 2019-му році.

Ще у 2015-му Україна попросила міжнародні організації взяти на себе процес закупівлі ліків через те, що у 2014-му МОЗ провалило закупівлі і в Україні більше року не було життєво необхідних препаратів. Крім того, закупівлі були тотально корумповані. Тому їх передали ЮНІСЕФ, ПРООН та Crown Agents.

Ліки виявилися значно дешевшими, якщо порівнювати з періодом, коли закупівлями займався МОЗ. За оцінкою Рахункової палати України, міжнародні організації заощадили до 40% бюджету на ліки, а деякі препарати закуповувалися в 26 разів дешевше, ніж це робило відомство до 2015 року. І це при тому, що організації беруть комісію за свої послуги. Заощаджені гроші закупівельники не залишають собі, а докуповують ті ліки, яких потрібно більше – це визначає МОЗ.

За такою схемою діє не тільки Україні – уряди країн по всьому світу, від США, Японії, країн Європи, Азії та Африки звертаються до таких організацій. Так вдається уникнути корупції і зайвих витрат з бюджету. Для порівняння, до 2015 року 95% переможців тендерів становили дистриб’ютори, зараз же 80% постачальників – виробники препаратів.

Через міжнародні організації МОЗ закуповує ліки і медвироби по 40 програмам – це понад 1300 найменувань препаратів. В їх число входять засоби для лікування дорослої та дитячої онкології, серцево-судинних захворювань, ревматоїдного артриту, легеневої артеріальної гіпертензії, вроджених імунодефіцитів та інших важких захворювань.

«Міжнародні організації зробили кілька важливих речей. Це зниження цін на ліки, подолання корупції, реєстрація нових препаратів для важких хвороб і закупівлі безпосередньо від виробників», – говорить Ольга Стефанишина, член парламентського комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги і медичного страхування, екс-заступник міністра охорони здоров’я.

У 2018 році в Україні створили держпідприємство «Медичні закупівлі України». Перші закупівлі організація провела в 2019 році. У 2020 році підприємство мало перевести всі закупівлі на себе. Однак Верховна Рада прийняла рішення про те, що держпідприємству потрібен перехідний період у два роки. Поступово підприємство перебере на себе закупівлю препаратів, які зараз купують міжнародні організації.

«У цьому році дуже важливо, щоб «Медичні закупівлі України» почали закуповувати препарати. Для цього потрібно прийняти закон, який дасть підприємству вести міжнародні торги, звільнить ліки від ПДВ і спростить реєстрацію препаратів…», – зазначає пані Стефанишина.

У майбутньому держпідприємство буде об’єднувати місцеві закупівлі і купувати препарати великими партіями – так повинно бути дешевше. Зараз регіони закуповують деякі препарати самостійно через ProZorro, якщо сума закупівель вище порогового рівня у 200 тис. грн.

Закупівлі на суму менше 200 тис. грн будуть відбуватися через електронний каталог. Це онлайн-магазин в системі ProZorro, який дозволить лікарням купувати препарати і медвироби самостійно, без посередництва місцевих чиновників. За даними міністерства охорони здоров’я, в електронному каталозі вже зареєстровано понад 200 тис. постачальників.

При цьому відмовлятися від міжнародних закупівель не можна, вважає пані Стефанишина. Повинен бути план «Б», якщо виробники не прийдуть, і в українців буде ризик залишитися без ліків. «Можливість закупівель через міжнародні організації повинна бути завжди. Держава має сама вибирати, де ефективніше купувати ліки. Наприклад, Дитячий Фонд ЮНІСЕФ укладає п’ятирічний контракт з виробниками і купує вакцини для ста країн світу. У них величезні обсяги і контракти, тому у них ціни набагато нижче. Українське держпідприємство ніколи не отримає таких цін, тому що обсяги незрівнянно менше. Тому, в деяких випадках, варто залишати міжнародні організації», – констатувала Ольга Стефанишина.

НЬЮЗМЕЙКЕР