Великодні послання лідерів церков Закарпаття

Радість після суму

Після Великого посту настає велике святкування. Звичайно, помірковане, бо інакше це може призвести до вимушеного посту. Ми, християни, вільно і добровільно, з радістю приймаємо фізичні та духовні самозречення, бо знаємо, чому і, зокрема, для Кого це робимо. Це стосується насамперед Ісуса, який помер за нас, але воскрес заради нас на третій день, щоб ми, поки ще бідні, теж могли отримати Царство Небесне; щоб тішилися ті, хто ще плаче; ті, хто прагне правди і страждає від її нестачі, отримали щастя. Все це – першу половину восьми благословень Ісуса – ми переживаємо на цій Землі; зараз, через пандемію, світогляд Середньовіччя не настільки далекий від нас, ми прагнемо райських насолод у Долині Трауру. Ісус обіцяє це не тільки після нашої смерті, але вдосталь дає авансом душам, які вірять у Нього.

Ісус приніс нам пасхальну добру новину про ці вісім блаженств, і з тих пір його апостоли та відважні мученики навчають цьому всіх, хто наважився і наважується ставати на шлях віри, переконуючись, що Ісус справді воскрес.

Це підтверджує у ранок Великодня Марія Магдалина, а потім і апостоли: всі, хто вірить – Небесний Батько любить їх настільки, що віддав за них свого Сина, і всі, незалежно від того, наскільки їхні душі вкриті проказою, якщо ідуть дорогою віри, ще можуть очиститись, зцілитись та звільнитись. Отже, пасхальним даром нашого Спасителя Ісуса є ця віра, яка стає активною в дусі любові (пор. Гал. 5: 6). Оскільки воскреслий Ісус пішов на небо, він довірив апостолам передавати Євангеліє; Його вчення дійшло і до нас – слава Богу і подяка нашим батькам, бабусям і дідусям, учителям богослов’я, священикам.

Мати Тереза дуже розумно навчала, що Бог не має рук: він хоче творити добро нашими руками. Бог не має ніг: він хоче йти до бідних, хворих, тих, хто плаче, нашими ногами. І ми можемо продовжувати цей перелік. Якщо ми віддамо, запропонуємо своє тіло і душу на службу Богу, Він прийме нас як Своїх дітей і, таким чином, за сприяння Святого Духа, дасть нам здатність йти вже не нашими егоїстичними, грішними шляхами, а згідно з Його прекрасним планом, згідно з Його серцем. Отже, як і святий Павло, ми зможемо сказати: «Я живу, але вже не я, а Христос живе у мені» (Гал. 2:20), і тоді людина, що здобула віру, не лише йде за Христом (imitatio Christi), але доводить, що Він справді воскрес.

Силу воскресіння випромінює і та громада, де збираються хоча б лише по двоє-троє від Його імені, і де Він, як і обіцяв, присутній серед них; і потім вони приваблюють людей, котрі прагнуть Бога, любові, як Ісус, коли ходив зі своїми апостолами, залучав усіх хворих, одержимих; а ті, хто з вірою звертався до Нього, всі відчули, що Він є Сином Божим.

Бажаю всім благодатного, благословенного Великодня! Нехай світ зустріне воскреслого, живого та життєдайного Христа через наше життя та життя наших громад!

Антал Майнек,

єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Римо-католицької церкви

Свято Воскресіння

«… спасемося життям його» (до рим. 5, 10 б)

«Виправдані ж вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. Бо Христос тоді, як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками. Отже, тим більше, тепер, виправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившись, спасемося життям його. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення» (до рим. 5, 1–11).

Свято Воскресіння – свято радості. Все дано нам у Христі, і через Нього можемо мати віру, благодать, мир. Якщо задуматися над цим, можемо зрозуміти, що йдеться про речі, які не можна придбати за гроші, щось доступне, що можемо, так чи інакше, отримати. Це – запропонований подарунок, і щасливий той, хто його отримає.

У празник Великодня 2021 року кожен, хто читає Слово Боже або переглядає святкове привітання у якомусь виданні, може бути щасливим. Може бути щасливим, бо це знак благодаті, Бог пропонує свої дари і йому. Сьогодні ми, хто в нинішні часи, сповнені невизначеності, сподіваючись або зневірившись під час епідемії, вже другий рік поспіль під тягарем життя, також можемо отримати подарунок. Наш Небесний Батько шукає і звертається до нас, щоб подарувати нам вічне життя. Настав час і для цього, Бог хоче ще раз дати нам зрозуміти, що любить нас.

Він визначив час для нас, і Він призначив час для чуда спасіння. У вірші також сказано: «Христос помер за нас, за безбожних, у призначений час». У призначений час, давно, 2000 років тому. До нашого народження всемогутній Бог встановив, щоб наше спасіння було готовим. Це цікава ситуація. Люди Старого Завіту сподівалися на далеку обіцянку. Ті, хто жив за часів Ісуса, стали свідками спасіння. Сьогодні люди Нового Завіту, почувши та побачивши свідчення історії, слова свідків та їхні дії, отримавши знання та досвід, можуть промовити: «Вірю, Господи!» Що це, як не визначений час?

Сьогодні, коли проголошують Його ім’я, коли пишуть про Нього, і ти читаєш ці рядки, мій дорогий Брате, знай, що Ісус – Спаситель, Ісус – твій Спаситель. Настав час для віри, і жити відповідно до неї.

Бог показав Свою любов до нас, що Христос помер за нас, коли ми були грішниками. Прощення, благодать, віра – це подарунок для нас. Все це може бути нашим ще у цьому світі, але ми можемо отримати ще більше. Спасемося життям його! Допомогти жити може лише той, хто і сам живе. Ісус живий і воскрес із мертвих! Він той, кого не знайшли в гробниці, який потім відвідав своїх учнів і привітав їх словами: «Мир вам!» Він зробив скептика певним.

Нехай всемогутній Бог через Святого Духа запевнить тебе, мій дорогий брате, у чуді воскресіння, щоб у твоєму серці панував мир і під час цьогорічного свята Воскресіння.

Шандор Зан Фабіан,

Єпископ Закарпатської Реформатської Церкви

«Він воскрес із мертвих і розв’язав пута смерті: Він проголосив землі велику радість, небеса, співайте про славу Божу». (7-глас стихіра)

Дорогі брати та сестри во Христі!

З особливим бажанням, ми з нетерпінням чекаємо «свята царів і правителів, свята свят», цього благодатного і благословенного свята, воскресіння нашого Господа і Бога, Ісуса Христа. До Великодня ми завжди готуємось по-особливому: з покаянням та спокутою в серці. Свято Воскресіння ми час від часу переживаємо по-різному, можливо, тому, що з кожним святом ми наближаємося все ближче і ближче до небесної зустрічі з воскреслим Христом.

Радісна звістка про воскресіння Господа Ісуса Христа поширилася серед його прибічників з неймовірною швидкістю, щоб потім надійти до всіх людей, які приймають її з відкритим серцем. У давньоєврейській та грецькій літературі слово «євангеліє» означає визволення, у найглибшому розумінні цього слова, для тих, хто його приймає. По суті, це означало перемогу над ворогом, який атакував, позбавлення від утисків, облоги, небезпеки для життя. Провісник оголосив повідомлення жителям міста, які вже з тривогою чекали. Євангеліє, новина про перемогу, поширювалась із великою радістю та швидкістю. Ця добра новина також стала початком радісного святкування для врятованих жителів звільненого міста. Своїм воскресінням Ісус Христос переміг жорстокого ворога, який тримав в облозі і мучив серце людини з того сумного моменту, коли Адам та Єва відвернулись від свого Творця.

У своїй катехизі святий Іван Хреститель говорить про могутню перемогу Сина Божого: «Ви не бачили, як фараон та його військо тонуть у воді, але ви бачили, як сатана занурився у піну в повних обладунках. Ізраїльтяни подолали море – ти подолав смерть. Вони звільнилися з Єгипту – ти звільнився від злих духів. Ізраїльтяни звільнилися від рабства на чужині – а ти звільнив від набагато сумнішого рабства гріха».

Саме тому на просфорі (жертовному хлібі), що використовується в літургії, є напис «Ісус Христос – Переможець», який, після слів освячення, стає тілом Христа-переможця. Беручи участь у божественній літургії, ми не лише прославляємо воскреслого Христа, але приймаємо Його у свої серця і сповнюємося силою Його славної перемоги. Пасха Ісуса Христа – це Його велика перемога над отцем гріха і брехні. Святий Іван Золотоустий підкреслює, що кожен особисто бере участь у перемозі Ісуса Христа та отримує його плоди. Саме тому таїнство покаяння та Святого Причастя, до якого Церква запрошує нас під час Великого посту, має величезне значення.

Ще один великий учитель нашої церкви, Святий Августин, звертаючись у Великодню ніч до тих, хто охрещається, казав: «Я звертаюся до вас, новонароджені, діти Христа! До нових нащадків церкви! Ви – благодать Отця, плоди Церкви-матері, святий пагін, нова громада, квіти нашої честі, плід нашої праці, наша радість і нагорода, усі ви, хто в Господі!» Можна сказати, що милістю Небесного Батька ми є дітьми Мукачівської єпархії, яка є живою клітиною вселенської церкви, яка цього року святкує прекрасний ювілей своєї історії. Давайте щиро подякуємо милосердному Богу за цей великий дар і попросимо воскреслого Христа продовжувати вести нас шляхом віри, надії та любові.

У велике свято воскресіння Христа, дозвольте мені всіх сердечно обійняти: ваші сім’ї, усіх, хто на самоті, тих, хто втратив близьких, а також хворих, і тих, хто бореться з труднощами. Бажаю усім вам міцної віри в Ісуса Христа і сподівання, що Воскреслий простягне свою руку захисту над нашими сім’ями та народом.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

З любов’ю та благословенням

Єпископ Ніл Лущак,

Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії