Рік дистанційного навчання: є закони й постанови, та чи так все насправді?

З березня минулого року в Україні розпочалось дистанційне навчання. Школярі та вчителі, студенти і викладачі, а також батьки випробували на собі нову форму навчання. Для когось вона виявилася зручною, а хтось відчув на собі всі складнощі та недоліки такого формату. Від школи до школи та від учителя до учителя підходи до дистанційного навчання різко відрізняються. Як зрозуміти, що права учня не порушуються, а школа виконує свої зобов’язання?

Третина матеріалу має викладатися синхронно

Дистанційне навчання регулюється кількома постановами уряду, Законом про освіту та Положенням про дистанційне навчання.

Згідно з останнім, вчитель має викладати щонайменше третину матеріалу у синхронному режимі, а решта навчання може відбуватися асинхронно. Це означає, що вчителі та учні мають збиратися в онлайні одночасно та перебувати в навчальному процесі щонайменше третину часу, тобто не менше 15 хвилин з кожного уроку. А решту завдань вчитель може задавати на самостійне опрацювання.

Якщо вчитель не вичитує дітям усі уроки згідно програми, а замість цього скидає лише номери сторінок чи завдань в умовний чат, то в такому разі, батьки мають право отримати пояснення від школи. Адже давати дітям весь матеріал на самостійне опрацювання заборонено. Також вчителю потрібно самостійно визначитися з платформою для проведення занять, обов’язковою умовою тут є тільки те, що платформа має бути безкоштовною. Зазвичай вчителі використовують Zoom або Google Classroom.

Якщо порушення у вашій школі є, то спершу варто звернутися до директора і нагадати йому, що згідно з положенням, засновник закладу освіти має організувати технічно дистанційне навчання у закладі освіти. Якщо директор не реагує на звернення, тоді варто звертатися до відповідного управління, департаменту чи відділу освіти.

Двійкам через відсутність учня чи технічні проблеми – зась

Якщо учень відсутній на уроці, то вчитель не може поставити йому двійку, а позначку у клітинці журналу “н”. Зі свого боку учень зобов’язаний пояснювати свою відсутність на уроці й надати підтверджуючу довідку. Причиною відсутності може бути хвороба, сімейні обставини, візит до лікаря, до військкомату чи інших органів влади, лікування в санаторії. Такі правила прописані в постанові уряду.

Також двійку не можна ставити через технічні проблеми, через які учень не зміг виконати завдання. Якщо вчитель ставить погану оцінку через технічні несправності, то таке поведінка вчителя є прямим порушенням критеріїв оцінювання. У випадку технічних несправностей учень повинен сконтактувати з викладачем і повідомити про те, що в нього немає інтернету. Так учень має отримати другу спробу для виконання завдання.

Шерити скріншоти з учнями та примушувати дітей вмикати камери не можна

Учні не зобов’язані вмикати відеокамери, а вчителі не мають права вилучати дитину за вимкнену камеру з уроку, навіть якщо вона відмовляється її увімкнути. Адже таким чином порушуються права дитини про повну загальну середню освіту та її обов’язковість.

Робити відеозаписи, скріншоти екрану та ділитися ними в інтернеті, без дозволу на те учнів заборонено, адже це порушує право дітей на приватність. Перед тим як увімкнути запис або зробити скріншот із зображеннями учнів, варто попередити їх про це, а хто не хоче — може вимкнути камеру.

Під час дистанційного уроку вчитель та учень мають право на кілька хвилин відлучитися з онлайн уроку, без пояснення причини, а просто написати про це в чаті.

Батьки мають забезпечити дитині доступ до дистанційного навчання

Батьки також відповідають за освіту своїх дітей та мають забезпечити доступ до неї. Якщо дитина не вчилася без поважної причини більше 10 днів, то про це мають бути проінформовані відповідні служби у справах дітей.

Відстає не тільки ваша дитина

Як передає Слово і діло, згідно з дослідженнями центру демографічних наук Оксфордського університету, учні з Нідерландів за 8 тижнів дистанційного навчання суттєво недобрали у знаннях. Так, відмінники не змогли довчити п’яту частину матеріалу, а середні учні не засвоїли й половини знань.

В Україні ситуація дещо складніша. Якщо в приватних школах ще проводять повноцінні заняття, то в державних здебільшого нехтують тривалістю та якістю викладання. Найчастішою проблемою є неналагоджена система перевірки уроків, коли кожен вчитель пропонує своє, а діти і батьки тим часом губляться у кількості посилань, чатах, пошті та логікою у викладання кожного окремого предмета.

Оксана ЧОПАК