Побачила світ найдавніша монографія з історії Ужгорода українською

Угорськомовну «Історію Унґвара від найдавніших часів до сьогодні», написану Кароєм Мейсарошем у 1861 році, переклав на українську історик та юрист Ален Панов. Презентація видання відбулася 29 вересня в ресторані «Угорський двір» в обласному центрі.

«Першу книжку про Ужгород» журналістам представив Ален Панов – кандидат історичних наук, доктор філософії, професор, завідувач кафедри міжнародної політики УжНУ.

Унікальне видання – це переклад оригінального тексту найстарішої монографії з історії міста від найдавніших часів до 1861 року, написаної письменником, адвокатом, краєзнавцем Кароєм Мейсарошем, доповнений поясненнями.

– Щоб ідентифікувати себе з містом, нам потрібно зрозуміти, як воно виникло, через що пройшло. Ми живемо у ХХІ столітті, для нас навіть пандемія є чимось особливим, але якщо зазирнемо в історію, то побачимо, що на долю наших предків випали такі випробування, які нам навіть не снилися. Водночас нам залишилося в спадок таке чудове місто, як Ужгород. Виникає питання, що ми залишимо за собою, – наголосив автор під час презентації. Він зазначив, що ми не зовсім розуміємо, якими є місія та особливість міста сьогодні. На його думку, неможливо визначити й зрозуміти це, не знаючи його історію. – Ідеться про місто з більш ніж тисячолітньою історією, і якщо не знати, звідки ми прийшли, як розвивалися, не можна сказати, чому ми можемо бути цікаві світу.

З цих міркувань Ален Панов почав вивчати історію міста, коли натрапив на цю найдавнішу монографію. У 2017 році виникла ідея, він замовив копію монографії з Угорщини й відтоді, з дворічною перервою через сімейні обставини, працював над проєктом дотепер.

– Мені завжди було цікаво, чому немає жодної книжки, яка б описувала історію від початку до ХХ століття. Водночас про ХХ століття є чимало видань. Я не вірив, що це було занедбане місто, оскільки в нас дуже хороші традиції та спадщина: замки, церкви, синагога, кілька навчальних закладів палацового типу. Тому я почав досліджувати. Коли натрапив на книжку Кароя Мейсароша, то перша думка була перекласти її українською. Але коли почав працювати, зрозумів, що цього недостатньо. Угорська мова ХІХ століття складна для сучасного читача, на 116 сторінках монографії є 101 посилання на серйозні документи та джерела, крім того, майже 30 відсотків тексту написано латиною. Монографія розрахована на людей, які добре знають історію. На жаль, сьогодні цим мало хто може похизуватися. Тож я подумав, що книжку слід доповнити. У ній міститься серйозна передмова, яка підсумовує, про що вона та чому з’явилася, а також примітки з двох частин. Я доповнив це коротким поясненням з історії Угорщини.

Автор сподівається, що видання, яке прикрашають ілюстрації Наталії Грабар, стане корисним для всіх ужгородців. Ален Панов рекомендує книжку насамперед тим, хто хоче збагатити свої знання, а з іншого боку, вона стане в нагоді й читачам, які не володіють угорською мовою, але досліджують історію.

Видання можна придбати не традиційно в книгарнях, а в кав’ярнях «Меделін», кондитерських Штефаня, ресторанах «Вілла Пі», «Угорський двір», винарні «Алфельд», воно доступне також на особистому сайті автора www.alenpanov.org.ua/firstungvarbook.

З виходом книжки стартує і просвітницький проєкт з історії міста, у рамках якого Ален Панов планує провести ряд відкритих лекцій та семінарів з учителями історії, екскурсоводами, місцевими депутатами та чиновниками. У його планах видати «Першу книжку про Ужгород» угорською мовою і навіть англійською. Видання історії Ужгорода мовою глобального спілкування стане першим прецедентом, що, безперечно, сприятиме зростанню інтересу до міста в міжнародному просторі.

Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap