Бути чи не бути анонімній вакцинації проти COVID-19

Минулого тижня на Закарпатті стартував експеримент – в Ужгороді відкрили анонімний кабінет, у якому щеплення проти COVID-19 могли отримати усі, хто, з певних причин, раніше цього не зробив, але сертифікат вакцинації купив.

Така ковідна амністія, на думку місцевих фахівців, вкрай необхідна. Адже, за результатами соціологічного опитування, в регіоні багато тих, хто має підробні документи про вакцинацію. Причому, варто брати до уваги, що зізналися далеко не усі респонденти, тож це лише „верхівка айсберга”, реалії ще гірші.

Анонімний кабінет запрацював 17 листопада на базі однієї з приватних медичних клінік, його роботу, за словами ініціаторів, погодили з місцевими держустановами. Головне, що при зверненні до кабінету громадянин може не називати своє реальне прізвище. Щоб, коли це буде необхідно, можна було звірити дані, учасникам експерименту запропонували називати нік, або навіть якусь цифру, яку лікар вніс би в базу.

Віктор Ляшко ідею закарпатців розкритикував

Проте вже за кілька днів міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко ідею закарпатців розкритикував, заявивши на всю країну, що такий кабінет – це „якийсь анонімний фейк”. Мовляв, громадянин, який хоче вакцинуватися, повинен повідомити сімейного лікаря, що має підроблений сертифікат, сказати, де його дістав, і тільки тоді отримає „ковід-амністію”. Таким чином для тих, хто використовує підробку, судову тяжбу скасують. А ті, хто документ підробив, буде відповідати перед законом.

Заява Ляшка обурила одного з ініціаторів створення кабінету, відомого на Закарпатті інфекціоніста Віктора Петрова, який дуже гостро відреагував на слова про фейк та неприпустимість анонімності.

На своїй сторінці у Facebook Петров написав: „…Виник запит від людей, які мали фейкові, неправдиві паперові документи про щеплення, яким щеплення ніхто не вносив в систему! Ці люди мають право передумати й зробити реальне щеплення і захистити себе та своїх рідних! Більшість тих, хто звернувся, боялись підходити на щеплення у себе в районі, бо вважали, що це створить їм проблему, або їх якимось чином хтось покарає!… У нас в області є маса релігійних течій, які виступають проти щеплень, є релігійний тиск, є патріархальний тиск в деяких родинах, де старші родичі не хочуть вакцинуватися і змушують молодь відмовитися від такого виду захисту… Уявіть собі, серед тих, хто звернувся, були військові, держслужбовці і навіть медики, які боялися! Боялися до когось звернутися після того, як купили собі папірці! Коли вони почули про можливість анонімного кабінету щеплень, вирішили прийти й скористатися…”.

Ідея МОЗ „здавати” один одного приречена на провал

На думку Петрова, ідея МОЗ „здавати” один одного приречена на провал: „…Результат дасть максимально спрощена процедура, без дурних питань поліції й суддів до простого нещепленого громадянина! Якщо ви хочете врятувати людей, то вакцинуйте всіх, хто цього бажає, як це роблять всюди в цивілізованому світі!”.

Дійсно, якщо вникнути в суть „вакцинальної амністії” від МОЗ – коли людина, яка купила сертифікат вакцинації, але все ж хоче вакцинуватися, зізнається у вчиненому, не отримує покарання, але мусить „здати” того, хто їй за гроші зробив такий документ – важко уявити, як вона має працювати і на які результати в столиці очікують. Змоделюю ситуацію на прикладі Закарпаття. 60% тут – сільське населення. Тобто у кожній громаді, навіть в обласному центрі, всі всіх знають.

У селі за щастя, якщо є хоч один лікар. Здати його поліції?

Отже, невелике село, в якому сестра чи кума, працюючи лікарем, „допомогла” родичеві, який планував їхати на заробітки. У планах Кабміну він її тепер має здати. Але чи здасть? Та ніколи в житті! Ба більше, навіть якщо мова йде не про родичів. У селі за щастя, якщо є хоч один лікар. Здати його поліції? А до кого тоді звертатися?.. Або ж навпаки: у МОЗ вважають, що лікарка може здати свого пацієнта – кума, брата, свата, просто односельця. Уявили таке?

Навіть у місті, де цинічніше підходять до таких питань, існує принаймні вдячність за допомогу, навіть таку „допомогу”. Тож очікувати на „масові явки з повинною”, боюся, не варто…

А тепер на противагу морально-етично-кримінальним нормам давайте поставимо суспільно важливі, як от формування колективного імунітету.

Інститут імені Роберта Коха (RKI) в одному зі своїх звітів у липні поточного року повідомляв, що щонайменше 85% людей віком від 12 до 59 років і 90% тих, кому виповнилося 60, мають бути повністю вакцинованими, щоб ситуацію з коронавірусом у Німеччині можна було взяти під контроль. Думаю, спокійно можна екстраполювати ці цифри на інші країни і говорити про відсоток охоплення вакцинацією, необхідний для формування колективного імунітету.

90 відсотків! А не 15,4%, як станом на 21 листопада на Закарпатті чи 23,8% – в цілому у державі.

До слова, наразі найнижчий серед усіх країн Європи показник вакцинованих – саме в Україні. Може, тому й програємо у боротьбі за вакцинацію – причому по всіх напрямах, починаючи від поліомієліту й закінчуючи ковідом – що використовуємо старі, традиційні методи інформування та залучення людей, тобто міряємо всіх однією лінійкою, як при „совку”?

Бракує якісної, достовірної інформації про вакцини, їхню безпеку та наслідки після введення

Біда і в тому, що нам бракує якісної, достовірної інформації про вакцини, їхню безпеку та наслідки після введення. І в тому, що лякаємо населення, замість того, щоб заохочувати. Останнє, до речі, дало би результат. Наприклад, у Мукачеві, де серед вакцинованих пообіцяли розіграти позашляховик, станом на 21 листопада рівень вакцинації сягнув 44%!

Можливо, для перелому ситуації з вакцинацією проти COVID-19 варто думати нестандартно (хоча б починати). Адже наразі в стократ важливішим є суспільний імунітет, а не кількість порушених кримінальних справ, які в переважній більшості, так і не будуть доведені до кінця…

Закарпатський інфекціоніст Петров написав до міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка відкритого листа, в якому просить розглянути питання спрощення процедури вакцинальної амністії для громадян у якості пропозиції. На його переконання, правильніше і логічніше дати людям можливість виправити власні помилки та вакцинувати їх без зайвих запитань та процедур. Адже саме це допоможе досягнути основної мети – щепити максимальну кількість людей.

Зрештою, чому б і не піти шляхом експерименту, бодай на рівні однієї області? А за тиждень-два проаналізувати ситуацію і діяти з огляду на неї. Сьогодні варто боротися за кожен відсоток вакцинованих, за кожне життя.

Джерело