Україна почне регулювати сурогатне материнство

Україну називають “меккою” сурогатного материнства. І це так і є. Безліч посередників та медичних центрів активно “вербують” українок в інтернеті, пропонуючи за народження дитини близько 25 тисяч євро.

Активно просувається реклама і серед потенційних батьків. Реклама стверджує, що дитина від сурогатної матері в Україні – це дуже просто! Що договір про сурогатне материнство не містить жодних обмежень, не потрібен дозвіл спеціальних державних органів, відсутня процедура всиновлення, адже у свідоцтві про народження вказуються імена біологічних батьків, і що сурогатна матір не має жодних прав на дитину.

А ще серед переваг – дуже доступна ціна: в Україні жінка отримує за виношування дитини від $20 тис, а, наприклад, у США (в окремих штатах, де дозволене комерційне сурогатне материнство) – $100 тис.

У той же час у більшості розвинутих країн сурогатне материнство або заборонене, або дозволене не на комерційній основі – безоплатно. Наприклад, у Франції, Німеччині, Італії, Японії послуги з народження чужої дитини заборонені. У Великій Британії, Данії, Ізраїлі, Іспанії, Канаді, Нідерландах легалізоване лише некомерційне сурогатне материнство.

Чому так? Вочевидь замінне материнство – не найкраще працевлаштування для жінок. Вже не кажучи про цілу низку етичних, моральних та юридичних аспектів, які пов’язані з народженням дитини від негенетичної матері.

Так чи інакше, ще на початку двохтисячних Україна вирішила легалізувати комерційне материнство, запровадивши зміни до Сімейного кодексу. І, напевно, це був правильний крок: інакше ця сфера відносин просто б перейшла у тінь.

Сьогодні царина допоміжних репродуктивних технологій регулюється Сімейним та Цивільним кодексами, наказом Уряду. Сімейний кодекс визначає, що при народженні дитини в результаті допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) її батьками є подружжя. Цивільний кодекс дозволяє повнолітній жінці брати участь у програмах допоміжних репродуктивних технологій.

Наказ уряду вказує порядок застосування сурогатного материнства: генетичні батьки повинні мати показання до ДРТ, а у сурогатної матері не повинно бути генетичного зв’язку з дитиною.

Ми не збираємось концептуально змінювати нинішнє ставлення держави до сурогатного материнства. Але відсутність детального та комплексного законодавчого регулювання призвела до появи низки проблем, миритись з якими далі вже не можна.

Наприклад, трапляються випадки, коли генетичні батьки не можуть забрати дитину на батьківщину, адже сурогатне материнство там заборонено, і малеча опиняється у дитячому будинку на утриманні українських платників податків. Або малюк народжується з генетичними вадами, і від нього також всі відмовляються.

Права та інтереси сурогатної матері жодним чином не захищені – іноді жінка, яка не має коштів на професійного юриста, просто не розуміє, що підписує.

За приблизними оцінками, щороку від сурогатних матерів щороку народжується понад 1,5 тисяч дітей, але навіть точної статистики щодо допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в Україні немає.

Наразі у Верховній Раді зареєстровано чотири законопроєкти, спрямованих на законодавче врегулювання сфери репродуктивних технологій: № 6575, розроблений МОЗ, № 6575-1 – авторства колеги з фракції “Слуга народу”, № 6571 та № 6571-2 – від нашого Комітету.

На мій погляд, усі автори мають спільне бачення основних принципів законодавчого врегулювання ДРТ. Водночас комітетський законопроєкт містить певну низку принципових для нас положень.

Перше. Заборона реклами та посередництва при ДРТ

Сурогатне материнство – це сфера суспільних відносин, де бізнес-складова не повинна відігравати ключову роль.

Пропонуємо заборонити посередництво (різного роду агенції, які найчастіше залучають іноземців до сурогатного материнства в Україні) та комерційну рекламу донорства репродуктивних клітин, тканин та заохочення майбутніх сурогатних матерів.

Друге. Встановлення обов’язкової реєстрації батьків-іноземців.

Якщо іноземці бажають скористатись послугами замінного материнства, то повинні стати на облік в Україні. Надати офіційне підтвердження того, що в їхній країні дозволене використання ДРТ, а вони мають дозвіл на ввезення дитини, народженої від сурогатної матері. Простіше кажучи, нам потрібні гарантії того, що дитину не кинуть в Україні.

Третє. Підвищення віку донора яйцеклітин та сурогатної матері

До процедур ДРТ логічно залучати більш зрілих людей, які чіткіше усвідомлюють власні дії та їхні наслідки. Для донорів яйцеклітин пропонуємо встановити віковий ценз 20-36 років, для донорів сперми – 20-40 років, а для сурогатних матерів – 21-35 років.

Четверте. Встановлення запобіжників, які захищають інтереси сурогатній матері

Процедура ДРТ зможе проводитись лише у ліцензованих клініках, які відповідають за дотримання процедури. Уряд встановлює розмір (мінімальної) грошової компенсації, пов’язаної зі здійсненням донації репродуктивних клітин.

Фактично ми говоримо про гарантований мінімальний рівень оплати за послугу. Генетичні батьки за потреби зобов’язані сплатити надання не лише медичної допомоги, але й психологічної підтримки сурогатній матері після народження дитини.

П’яте. Можливість запровадження державних програм у сфері ДРТ

Шанс стати батьками повинні отримати й українські пари з невеликими статками. Ми пропонуємо задекларувати можливість створення загальнодержавних програм у сфері ДРТ.

У попередні роки за рахунок бюджетних коштів здійснювались програми, наприклад, лікування безпліддя, або надавалась можливість стати батьками тим, хто має медичні протипоказання проти народження дитини. В умовах демографічної кризи такі програми необхідні.

Шосте. Запровадження кримінальної відповідальності за порушення процедури ДРТ

За порушення процедури службовим особам та медикам загрожує ув’язнення терміном до 2 років із позбавленням права займатися певною діяльністю.

Розголошення відомостей про застосування ДРТ всупереч волі осіб, які брали участь у їхньому застосуванні, карається штрафом до 1,7 тис. грн, або громадськими роботами терміном до 240 годин, або виправними роботами терміном до двох років.

Вже заплановані спільні консультації з авторами законопроєктів, щоб узгодити єдину позицію. ДРТ не можуть і далі залишатись у законодавчому вакуумі. Адже йдеться про долю новонароджених та фізичне і психологічне здоров’я українських жінок.

Джерело