13–14 листопада Ужгородський центр гунґарології організував ювілейну, 20-ту, міжнародну наукову конференцію, яка була присвячена 95-річчю професора Петра Лизанця. Знаний науковець є одним із найвидатніших фахівців з українсько-угорських мовних зв’язків та закарпатських угорських діалектів.
У конференції взяли участь викладачі Дебреценського університету, празького Карлового університету, Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ, Ужгородського національного університету, науковці Центру гунґарології. Захід відбувся в співпраці з БФ «Ґеніус» за підтримки уряду Угорщини, Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини та Фонду ім. Габора Бетлена.
Вітаючи присутніх, очільниця Центру Елеонора Берта представила гостей: консула Угорщини в Ужгороді Ференца Папа, директора Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Олександра Шпеника, начальника управління національностей та релігій Закарпатської обласної адміністрації Олександра Ляха, а також відзначила діяльність професора Петра Лизанця.
– Ім’я професора знайоме багатьом в Україні, Угорщині та навіть інших сусідніх країнах, адже його наукова робота є прикладом для наслідування, який важко перевершити, – зазначила директорка. Відзначаючи людську велич Петра Лизанця, вона назвала його вольовою, надійною й безкомпромісною особистістю. Він зумів створити сімейну атмосферу на кафедрі, яку очолював 65 років, та в Центрі гунґарології, який вважає своєю третьою дитиною.
Олександр Лях, привітавши учасників конференції, також високо оцінив діяльність відомого мовознавця, якому цьогоріч виповнилося 95 років. Він виховав не одне покоління філологів і зробив фундаментальний внесок у розвиток угорської мови, літератури та фольклору на Закарпатті.
– Петро Лизанець опублікував численні монографії, словники, підручники й довідники, а також організував та ініціював сотні науково-практичних заходів. Ця конференція надзвичайно актуальна в багатонаціональному Закарпатті. Історично сформована багатомовність та етнічне розмаїття – наша перевага, їхнє збереження, розвиток та об’єднання суспільства проти зовнішніх агресорів мають ключове значення в наші дні, – підкреслив начальник управління, назвавши символічним, що конференція відбувається в День угорської мови. А відтак побажав успіхів у роботі Центру гунґарології, який був створений 37 років тому.
– Цей захід – важлива віха не лише для університету, а й усієї наукової сфери краю, адже об’єднує дослідників, викладачів та студентів, які присвятили себе вивченню угорської мови, культури, історії, національних відносин. Наука сприяє діалогу, порозумінню та спільному пошуку істини. Переконаний, що сьогоднішня конференція стане місцем для плідного обміну ідеями, проєктами, які сприятимуть подальшому зміцненню угорсько-української наукової співпраці, – наголосив Олександр Шпеник і побажав учасникам цікавих дискусій та нових наукових і дружніх зв’язків.
Учасники конференції заслухали доповіді визнаних наукових авторитетів: професора Елека Барта «Процеси десакралізації та деконструкція ідентичності в районах проживання меншин» (Дебреценський університет), доктора наук Іштвана Товта «Маленька балада» (Карлів університет, Прага), Оксани Тиховської, професорки кафедри української літератури УжНУ «Особливості метафоричної ініціації героїв в угорських казках (Збірка рідкісно гарних угорських народних казок)», доктора наук Ласла Зубанича «Велика війна в українських (угорських та українських) підручниках» (Ужгородський національний університет).
Конференція продовжилася в чотирьох секціях: лінгвістика, літературознавство, етнографія та історія. Загалом було очно й онлайн представлено 35 доповідей угорською, українською та англійською мовами. Захід завершився круглим столом, де учасники поділилися своїми поглядами, власним досвідом щодо порушених тем і наголосили на важливості побудови професійних зв’язків та наукової співпраці.
18 листопада в центральній читальній залі бібліотеки ім. Яноша Опацої-Чере відбулася конференція «Індивідуальні долі – колективні травми. Загальні особливості радянізації». Захід організували кафедра історії та соціальних наук Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці II, Комітет національної пам’яті та Науково-дослідний центр соціальних наук ім. Тиводара Легоцького.
На відкритті конференції присутніх привітала Ержебет Молнар, завідувачка кафедри історії та соціальних наук Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці II. У своїй промові вона підкреслила: «Ми зібралися сьогодні, щоб глибоко висвітлити події того часу і зробити висновки з цього періоду. Я вірю, що сьогоднішній день стане для нас усіх не тільки днем пам’яті, а й днем спільного розуміння».
Відтак виступив консул Угорщини Іштван Дєбнар, який зазначив: «Депортація закарпатських угорців почалася восени 1944 року під приводом так званих «маленьких рабіт». Однак цей термін був фальшивою обіцянкою й насправді означав примусову працю, а часто і смерть у таборах. У часи радянської окупації після закінчення Другої світової війни було депортовано майже 800 тисяч угорців, багато з них так і не повернулися додому. Особливо важливо говорити про долю угорців і німців Закарпаття. У листопаді 1944 року їх масово депортували, затаврувавши невинних людей лише для того, щоб виконати норми чисельності. Пам’ять не тільки допомагає осмислити минуле, вона також дає можливість привернути увагу молодого покоління до цих історичних трагедій і зрозуміти, які долі та які травми стояли за цими подіями».
Після цього перед учасниками конференції виступив заступник генерального директора Національного комітету з питань пам’яті Адам Дерган.
Затим присутніх привітав привітав ректор Степан Черничко. У своїй промові він зазначив: «За брехливими обіцянками «маленьких робіт» ховалися примусова праця та винищення. Масово вивозили угорське населення, багато хто загинув, безліч людей пережили жахи трудових таборів і до кінця життя носили в собі отримані там фізичні й душевні рани. Ті, хто повернувся додому через довгі роки, знову взялися за будівництво, сівбу та жнива. Надламаний хребет не зламався, він продовжував нести на собі громаду. Десятиліттями не можна було говорити про те, що сталося в холодну, темну осінь 1944 року на Закарпатті. Потім, наприкінці 1980-х років, коли комуністичний світовий порядок уже тріщав по швах, люди перестали мовчати. Вони говорили про те, що з ними сталося, і те, як з ними поводилася влада. Оплакували своїх близьких, похованих у масових могилах у Сваляві або за тисячі кілометрів від дому, висловлювали біль, який носили в собі десятиліттями. І завдяки цим спогадам виникла нова сила, народився такий свіжий імпульс, що на його хвилі з’явилися організації, які представляють інтереси угорців на Закарпатті. Зокрема був створений театр у Берегові, зміцнилася мережа шкіл з угорською мовою навчання, було закладено основи інституту, який сьогодні слугує джерелом знань для кількох поколінь».
Після відкриття та вітальних промов відбулася наукова частина заходу. Присутні прослухали сім доповідей, у яких були розглянуті різні аспекти радянізації. Зокрема Віктор Аттіла Шовш розповів про переосмислення у ХХІ столітті пам’яті про угорців, вивезених у радянський полон. Ібоя Надь-Самборовськіни продемонструвала місцеві наслідки колективізації на прикладі Великих Берегів. Наталія Вароді розповіла про боротьбу греко-католицького єпископа Шандора Кіри, а Іштван Мароші та Андреа Левдар проаналізували долю греко-католицького духовенства протягом десятиліть комунізму. Іштван Молнар Д. розповів про реформу адміністративної системи після зміцнення радянської влади. Шандор Добош виступив з доповіддю про радянізацію назв населених пунктів. Програма завершилася спільною доповіддю Ержебет Молнар Д. та Еріка Марусича, які розповіли про повоєнну ситуацію в німецькій громаді Закарпаття.
Після наукової події відбулися подальші урочистості в місті на березі річки Верке.
16 травня в стінах Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ відбулася XIX Закарпатська науково-студентська конференція з нагоди Дня української науки. Традиційний науковий форум було організовано спільними зусиллями інституту, благодійного фонду «Геніус» та за підтримки Національної академічної студентської ради (HTDK). Щороку конференція збирає молодих науковців Закарпаття, надаючи їм можливість презентувати результати своїх досліджень, обмінятися досвідом та налагодити професійні контакти.
Захід відкрила офіс-директорка БФ «Геніус», доцент ЗУІ, доктор Наталія Вароді, яка привітала учасників та висловила радість з приводу активної участі молоді: «Ми щороку організовуємо нашу конференцію до Дня української науки, і нам дуже приємно, що стільки талановитої молоді подало заявки на цьогорічний КТДК».
Зі словами підтримки до учасників звернувся голова Національної наукової студентської ради Томаш Вайсбург. Він наголосив на історії та важливості студентських наукових конференцій, зокрема ОТДК – Національної наукової студентської конференції, яка вже 70 років є платформою розвитку молодих дослідників.
Ректор Закарпатського угорського інституту Іштван Черничко у свою чергу підкреслив роль таких заходів у становленні молодої наукової еліти: «Ми знаємо, що ОТДК – це майстерня передового досвіду. І пишаємося тим, що ми також отримали місце на цьому великому дереві».
Після урочистого відкриття учасники розпочали роботу в секційних засіданнях. Цього року конференція охопила 8 наукових секцій: біологія та хімія, соціальна та міська географія, природна, сільськогосподарська та туристична географія, філологія, облік і оподаткування, методика навчання та викладання, історія радянської доби (краєзнавчий аспект), суспільна історія.
Учасники представили 50 наукових доповідей, які були рецензовані 50 експертами. Кожна робота отримала оцінку від трьох до чотирьох рецензентів, серед яких були науковці з-за кордону та Закарпаття, включно з докторами наук. Оцінювання відбувалося за низкою критеріїв: науковий стиль, структура, опрацювання джерел, методика, актуальність, новизна та практична значущість досліджень.
Основною метою конференції є не лише ознайомлення з науковими досягненнями молоді, але й сприяння побудові міжособистісних і професійних зв’язків серед студентів та викладачів регіону. За словами організаторів, подібні заходи мотивують студентів до подальшої наукової роботи, професійного розвитку та інтеграції в академічну спільноту.
XIX Закарпатська науково-студентська конференція вкотре довела, що наукова молодь нашого краю – активна, талановита й амбітна. І саме в таких середовищах формується майбутнє української науки.
За ініціативи речниці української національної меншини в угорському Парламенті Ліліани Грекси та за підтримки заступника прем’єр-міністра Угорщини Жолта Шемєна відбулася конференція «Пам’ять про Голодомор». Подія проходила у будівлі Парламенту у залі ім. Отто Тандера. Організатори приурочили конференцію до двадцятої річниці того, як угорський Парламент визнав Голодомор геноцидом українського народу.
