Відтепер Лікарня Святого Мартина у Мукачеві Закарпатської області офіційно у переліку медзакладів України, які самостійно можуть проводити трансплантації органів.
м. Мукачево, вул.Грушевського, 29 (Діагностичний центр лікарні)
вул. А. Новака (Пирогова) 8-13 (стаціонарні відділення)
callcentr:
0678252225
0958252225
Розширення переліку медзакладів, які можуть проводити трансплантацію попри повномасштабну війну та неможливість використовувати медичну авіацію – головна ознака того, що система трансплантації в країні активно розвивається. Якщо говорити про цифри, то за 2022 рік лікарі провели на понад 22% більше пересадок органів (384 трансплантацій), ніж за 2021 рік (313 трансплантацій). А від початку 2023 року до кінця травня проведено вже понад 53% від загального обсягу трансплантацій, що відбулися у 2022 році.
Прийнята постанова уряду також передбачає, що невдовзі (з 1 січня 2024) операції з трансплантації оплачуватимуться НСЗУ Національна служба здоров’я України в рамках Програми медичних гарантій. Нагадаємо, що на сьогодні всі операції з трансплантації в Україні оплачуються Міністерством охорони здоров’я в рамках пілотного проєкту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів.
Президент України Володимир Зеленський нещодавно підписав Закон №418-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині».
Офіційний сайт президента повідомляє: «Закон має на меті забезпечення побудови дієздатної та ефективної системи трансплантації в Україні й погодження національного законодавства з міжнародними актами у цій сфері. Документ також визначає, що до початку роботи Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ), але не пізніше 1 січня 2021 року, положення цього закону щодо використання вказаної системи для організація надання медичної допомоги із використанням трансплантації не застосовуються. Натомість організація трансплантації здійснюється на основі інформації, що міститься на паперових носіях».
Таким чином, фактично розпочато реформування системи пересадки органів: очікується запуск електронної бази даних донорів та реципієнтів, а Кабінет Міністрів уже назвав тарифи на трансплантацію, зокрема: алотрансплантація (пересадка від іншої людини) нирки – 323 тис. грн; АВО-несумісна алотрансплантація (пересадка від людини з іншою групою крові) нирки – 721 тис. грн; трансплантація серця або комплексу «серце-легені» – 535 тис. грн; пересадка печінки або її частини – 855 тис. грн; донорська нефректомія нирки (вилучення для пересадки) – 33 тис. грн; донорська резекція печінки (вилучення печінки або частини) – 116 тис. грн; донорський етап (вилучення органів у донора-трупа) – 74 тис. грн; тканинне типування донора і реципієнта – кожне по 18 тис. грн; пересадка гемопоетичних стовбурових клітин від іншої людини – 1,36 млн грн; пересадка гемопоетичних стовбурових клітин самому собі – 1,3 млн грн.
Голова ГО «Всеукраїнська платформа донорства IDonor» Ірина Заславець зазначила, що гроші на пересадку вже передані до клінік авансом. Коли вони їх витратять, то за наступні трансплантації отримуватимуть кошти згідно з тарифом. «Це гроші, які вже одержали клініки. Гроші з пілотного проєкту їм надали авансом – у 10 установ із 12. На 2020 рік у такий же спосіб виділили гроші, і коли клініки їх використають, то зможуть отримувати виплати за кожну трансплантацію. Ми зараз говоримо про те, що пацієнтам не потрібно буде нічого платити», – розповіла Заславець.
Повноцінний запуск реформованої системи трансплантації відбудеться з 1 січня 2021 року, коли буде здійснений запуск Єдиної державної інформаційної системи трансплантації. У тестовому режимі вона почне діяти вже з весни 2020 року, але обов’язковим її використання стане тільки з 2021-го. «Із квітня запускається повномасштабне тестування. Якщо влітку стане зрозуміло, що все – система працює, то лікарі одразу зможуть нею користуватися», – розповіла експертка.
Із запуском системи вже був неприємний випадок, коли в законодавстві прописали, що її використання при трансплантації обов’язкове, але сама ЄДІСТ іще не працювала. Це зробило пересадку органів на деякий час незаконною. Тому для уникнення такої ж ситуації знову обов’язкове використання ЄДІСТ введуть лише з січня 2021 року. До моменту повноцінного старту системи трансплантація буде здійснюватися за тими ж даними, які є на паперових носіях.
ЄДІСТ значно спростить і поліпшить роботу з пересадки органів. Система міститиме інформацію про клітини й органи, доступні від донорів, і про те, що потрібно реципієнтам. Щоразу при внесенні нових даних до бази, автоматично підбиратимуться пари донор-реципієнт, виходячи з критеріїв та відомостей, що в ній містяться, – сумісність, ступінь екстреності трансплантації, відстань між клініками і так далі.
Якщо говорити більш детально, то в ЄДІСТ можна буде знайти таку інформацію: дозвіл або заборона людини (чи його представника) на посмертне донорство; перелік анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; список живих донорів; список реципієнтів; список людей, яким уже що-небудь трансплантували; клініки та інші установи, де можуть здійснити трансплантацію; перелік трансплант-координаторів.
Як зазначає пані Ірина, підписаний закон корисний не тільки впровадженням ЄДІСТ, а й іншими важливими моментами для лікарів. Наприклад, опрацьовуються інструкції з діагностики смерті мозку. Їх хочуть зробити максимально зрозумілими. «Наказ щодо алгоритму констатації смерті мозку діє вже кілька років, але останнім часом були консультації з лікарями, як зробити так, щоб він був для них максимально чітким. Основне завдання – розробити такий алгоритм, щоб лікар розумів кожен крок і цей крок не викликав жодних сумнівів», – розповіла Заславець.
У законі прописана також можливість скликання консиліуму для визначення смерті мозку й виклику бригади з цією ж метою. Ще одним важливим моментом є визначення дій, які ведуть до кримінального переслідування. «Це важливо, тому що вся ініціатива, яка раніше відбувалася в трансплантації, каралася. Лікарі констатували смерть мозку, отримували згоду від рідних, а потім нейрохірург, у закладі якого був донор, ще кілька років ходив на допити», – розповіла експертка. Крім того, багато нюансів закону будуть регулюватися підзаконними актами, щоб у разі чого можна було простіше їх змінювати, виходячи з практики лікарів.
Отже, з початку 2020 року в Україні почнуть проводити операції з трансплантації органів, які раніше відбувалися за кордоном і потребували значних державних коштів. Трансплантацією займатимуться заклади, що відповідають критеріям і мають ліцензію на медичну практику за спеціальністю «Трансплантологія».
Орієнтовно з квітня 2020 року лікарі зможуть користуватися Єдиною державною інформаційною системою трансплантації органів і тканин у дослідному режимі, а самі операції з трансплантації до цього проводитимуться у звичайному режимі. Дата запуску системи для обов’язкового використання встановлюється з січня 2021 року.
Заступник міністра охорони здоров’я України Дмитро Коваль з цього приводу зазначив: «Наша мета – не одна чи п’ять операцій, а система, за якої їх можна буде робити сотнями, система, кожен крок якої буде прозорим, зрозумілим і не викликатиме сумнівів у людей. Адже наступного року в кожного українця з’явиться можливість висловити згоду на донорство та рятувати життя, і ми сподіваємося, що наше суспільство підтримає цей всесвітній підхід».
Ужгородець Юрій Беца – один із тих, кого згаданий закон торкається в першу чергу, – сказав: «Сподіваюся, що тепер процес трансплантації суттєво пришвидшиться. Особисто я стою у двох чергах на трансплантацію нирки: в інституті Шалімова (НІХТ ім. О.Шалімова НАМН України, – авт.) і ще за спеціальною державною програмою на трансплантацію в Білорусі. І хворих, які мають подібну ситуацію до моєї, на Закарпатті близько двох сотень.
Але в нас проблема не в самому законі, а в базі донорів. На жаль, в Україні люди ще досить скептично ставляться до цього питання, вважаючи це неправильним. Багато хто мотивує свою позицію релігійними, моральними чи іншими причинами. Хоча у всьому цивілізованому світі це абсолютно прийнятно – пожертвувати, аби врятувати комусь життя». Тим більше, що людина погоджується віддати свої органи посмертно.
