У місцевих осередках Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) розпочалися щорічні загальні збори. Зокрема 2 лютого відбулися засідання членів організації в селах Оросієво та Бене Берегівського району, під час яких присутні обговорили досягнення та виклики минулого року, а також завдання, які стоять перед громадою.
Зустріч в Оросієві відбулася в стінах парафіяльного будинку римо-католицької церкви. Внаслідок війни, яка триває вже три роки, та еміграції кількість членів у багатьох місцях зменшилася, але місцева угорська громада все ще залишається на батьківщині, а кількість членів організації навіть збільшилася. Місцевий осередок ТУКЗ-КМКС села Оросієво у 2024 році збільшився на 15 осіб і наразі налічує 161 члена. На початку зборів після схвалення питань порядку денного зі звітом про роботу за минулий період виступила очільниця місцевого осередку Кристина Гіаба, котра очолює організацію вже два роки. Підсумовуючи 2024 рік, вона, зокрема підкреслила, що завдяки підтримці уряду Угорщини та роботі благодійного фонду «KMKС» продовжуються виплати різноманітних соціальних допомог.
Серед реалізованих проєктів голова осередку виокремила розширення меморіального парку і встановлення пам’ятника святого Іштвана. Відповідну ініціативу вдалося втілити за підтримки священника римо-католицької громади о. Іштвана Раца та Товариства угорської культури Закарпаття. Крім того, вдалося успішно провести і першу на Закарпатті зустріч цитристів. Зазначалося також, що воєнна ситуація та пов’язані з нею виклики лягають важким тягарем на місцеві громади, водночас організація працює над зміцненням угорської ідентичності та підтримкою суспільного життя.
Щорічні загальні збори місцевого осередку ТУКЗ-КМКС відбулися і в селі Бене на базі місцевого Будинку культури. Організація наразі налічує 287 членів. Зі звітом про роботу виступив очільник осередку Ласло Молнар. Він зокрема наголосив, що, незважаючи на складні обставини, організація доклала максимум зусиль для проведення важливих для угорської громади заходів. Ласло Молнар також підкреслив, що в рамках програми соціальної підтримки багато малозабезпечених сімей отримали матеріальну допомогу, що значною мірою сприяло збереженню громади.
У загальних зборах взяв участь колишній голова села Іштван Вінце, котрий наразі обіймає посаду заступника голови Берегівської територіальної громади. У своєму виступі він зазначив, що нинішня економічна ситуація ставить серйозні виклики, але місцеве керівництво робить усе для того, щоби навчальні заклади продовжували працювати, а в населених пунктах були гідні умови для життя.
І в Оросієві, і в Бене до зборів долучився заступник голови Товариства угорської культури Закарпаття Йожеф Шін. У своєму виступі він проаналізував поточну політичну та культурну ситуацію, наголосивши, що одним із найважливіших завдань місцевих осередків у нинішніх умовах є збереження громад. «Маємо зробити все, щоби тому, хто тут народився, було тут місце», – наголосив він. Йожеф Шін додав, що, крім підтримки тих, хто залишився вдома, організація також прагне, щоб ті, хто залишив батьківщину, згодом повернулися.
На обох загальних зборах присутні схвалили діяльність організації за 2024 рік та запевнили керівництво у підтримці. Проведення заходів, реалізація програм, збереження культурних цінностей та угорської ідентичності залишаються пріоритетними завданнями для місцевих осередків ТУКЗ-КМКС, які, незважаючи на труднощі, віддано працюють на благо закарпатських угорців.
Незважаючи на воєнне лихоліття, Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) у 2024 році продовжувало сумлінну роботу для збереження культурного життя закарпатської угорської громади. Ласло Молнар, секретар з питань культури організації, розповів про те, як вдалося адаптуватися до викликів, які нові ініціативи були започатковані та як розвивалося життя угорської громади минулого року.
– 2024 рік теж розпочався у тіні війни. Як вам вдалося адаптуватися до цієї ситуації?
– Лихоліття війни залишалися та залишаються для нас важким випробуванням, водночас Товариство угорської культури Закарпаття намагалося зробити все можливе для проведення культурних заходів угорської громади. Хоча музичні й танцювальні заходи, наприклад, традиційні осінні бали, були скасовані, більшість заходів ми організували. Так, 22 січня День угорської культури відзначили показом театральної вистави в Ужгороді та Берегові. Закарпатський обласний угорський драматичний театр і трупа «Дейріне» представили виступ на основі віршів Єне Дшида.
Традиційний день різників у січні, що проводиться у селі Чома, ми реорганізували у дегустацію страв зі свіжини. Команди з п’яти районів приготували страви, притаманні їхнім регіонам. Такі заходи дають можливість не лише зберегти гастрономічні традиції, але також вони є можливістю зустрітися, поспілкуватися, зміцнити єдність.
– Які нові елементи з’явилися в палітрі заходів ТУКЗ-КМКС?
– Цього року ми запустили кілька нових ініціатив. Зокрема підписали угоду про співпрацю з берегівським театром, подорожуючим кінотеатром (Vándormozi), а також із організацією Taylor Project. У результаті ми привезли на Закарпаття угорські фільми, кілька з яких представили місцевим глядачам. Ця співпраця – важливий крок у наближенні угорської кінокультури до закарпатських угорців.
– Як пройшов весняно-літній період у плані заходів?
– Пам’ятні заходи з нагоди національного свята 15 березня були пов’язані з прем’єрою фільму «Зараз або ніколи!» (Most vagy soha!), яка відбулася одночасно в Угорщині та на Закарпатті. А для семикласників угорськомовних шкіл краю, йдеться про понад 1200 учнів, ми організували екскурсії в Меморіальний парк села Чома, де діти знайомилися із культурою давніх предків. У травні відбувся захід до річниці розгорнення прапора Визвольної боротьби Ференца Ракоці ІІ у Варах, а 4 червня, у День національної єдності угорців, відбувся кінопоказ фільму «Земмельвейс» в атріумі Закарпатського угорського інституті ім. Ференца Ракоці ІІ в Берегові.
Влітку на території Меморіального парку села Чома ми вчергове організували «День предків». Крім того, з нагоди річниці Визвольної боротьби Ференца Ракоці ІІ, відбувся і традиційний захід біля меморіального знаку птаха Турула. Меморіальний захід ми провели і на новій локації – у Вільшанах на Хустщині і який із 2025 року плануємо включити до переліку заходів обласного рівня. У рамках акції «Хліб угорців» ми провели спільний збір із Благодійним фондом «Pro Agricultura Carpatika», в рамках якого вдалося надати значну підтримку потребуючим, незважаючи на те, що через війну значно менше закарпатців займається сільським господарством і зменшилася площа посівів.
– Які виклики та успіхи принесли осінь і кінець року?
– 6 жовтня у Виноградові ми вшанували пам’ять мучеників Арада Надьшельосі, а 23 жовтня – пам’ять героїв революції 1956 року. Особливою подією стала театральна вистава «Камера Караді», яку привезла на Закарпаття будапештська театральна трупа, котра мала величезний успіх серед глядачів.
Період Адвенту ми прикрасили різноманітними яскравими подіями. Зокрема, організували традиційний ярмарок виробів місцевих майстрів, пов’язаний із благодійністю – збором для підтримки потребуючої родини. Святкову атмосферу доповнив Вифлеємський вогонь миру, привезений скаутами з Відня, який ми роздавали на центральній площі Берегова у третю неділю Адвенту.
– Чому важливо організовувати ці заходи, незважаючи на виклики війни?
– Культурні заходи – це набагато більше, ніж просто подія. Вони об’єднують, згуртовують громаду, зміцнюють почуття національної ідентичності та дають можливість звертати увагу не лише на труднощі, а й одне на одного. Головна мета Товариства угорської культури Закарпаття – збереження закарпатської угорської громади, зміцнення її ідентичності, і подібні заходи відіграють у цьому ключову роль.
– Які плани на 2025 рік?
– Товариство угорської культури Закарпаття завжди націлене на збереження закарпатської угорської громади. Цього року ми теж зробимо все можливе, щоби традиційні заходи відбулись. Адже люди прагнуть спільноти – чи то у світі триває війна, чи пандемія. Сподіваємося, що в нашій країні якнайшвидше настане припинення вогню та мир, і все нормалізується. Цього року наша організація теж робитиме все для збереження закарпатських угорців. Хай буде мир!
2024 рік вселяв певні надії, водночас закарпатським угорцям довелося боротися за збереження своїх освітніх та мовних прав, – повідомила голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства, депутатка обласної ради від ПУУ «КМКС», президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ілдико Орос. В інтерв’ю вона зокрема розповіла про позитивні та негативні події минулого року та про те, що, попри всі труднощі у тіні війни, угорськомовні навчальні заклади працювали, а кількість студентів у закарпатських угорськомовних вищих навчальних закладах не зменшилась, що дає підстави для надії.
– Минулий рік теж не був безхмарним, і хоч були позитивні зрушення, але Закарпатському угорськомовному педагогічному товариству та фракції «КМКС» в обласній раді довелося провести чимало битв за збереження освітніх і мовних прав закарпатських угорців.
– 2024 рік пройшов у тіні війни на Закарпатті; хоч нас і не бомбили, але війна визначила життя кожного. Школи, як і раніше, повинні були діяти згідно з діючими інструкціями держави. Позитивні кроки щодо відновлення освітніх прав закарпатської угорської громади справді були здійснені. Прийнятий у грудні 2023 року закон про освіту частково відновив права меншин на освіту. Зокрема, починаючи з 9-го класу, відмінили пропорційні відсотки, водночас закріпили, які предмети мають викладатися українською мовою. Відповідно, окрім української мови та літератури, українською має викладатися також історія України та захист Вітчизни. Також залишили лазівку в законі, завдяки якій керівники навчальних закладів усе ж можуть розширювати коло цих предметів. Це крок назад, оскільки ми просили, щоби розширювати не було можливості. З початком війни було припинено переклад тестів ЗНО/НМТ на мову навчання. У 2023 році діти мали складати іспити в електронному вигляді українською мовою, це було вимогою для подальшого навчання. Це не забезпечило рівних можливостей для меншин, оскільки є різниця, чи студент складає іспит рідною мовою з предмета, який вивчає рідною мовою, чи українською. У 2024 році ми повернулися до попередньої практики перекладу загальноосвітніх предметів на мову навчання, але в прикінцевих положеннях закону про освіту залишили положення, що це буде доступним для учнів лише до 2030 року, після якого екзаменаційні завдання більше не перекладатимуться.
– Які труднощі, гострі питання характеризували 2024 рік в освітній сфері?
– На жаль, те, чого ми хотіли досягти в частині внесення змін до Закону про освіту, не було повністю реалізовано на практиці, тому в 2024 році ми повинні були на постійній основі висловлювати свою думку і виступати за те, щоб майбутнє покоління мало право навчатися рідною мовою. Ще одним гострим питанням, яке визначило 2024 рік, було те, що територіальні громади мали визначитися, де залишити навчальні заклади середньої базової освіти – ліцеї. Точніше, у початковій редакції закону йшлося про те, що за наявності 100 учнів навчальний рік може розпочатися за наявності не менше 4 паралельних класів, у яких є можливість забезпечити не менше 3-х спеціалізацій з предметами, що викладаються на поглибленому рівні. Потім, врахувавши загальнонаціональні протести, було визначено, що достатньо відкрити два класи. Наприкінці 2024 року це питання постало знову, оскільки за депутатської ініціативи було внесено нову пропозицію про внесення змін до закону, які відновлюють початкове правотлумачення; якщо це пройде через комітети і за це проголосує парламент, то можна буде знову відкривати загальноосвітні школи за наявності ста учнів. Територіальні громади мали подати свої пропозиції щодо ліцеїв із двома паралельними класами, підтверджені номерами народження та кількістю дітей, які навчаються. Виходячи з цього, в області може залишитися 95 навчальних закладів середньої базової освіти, з них залишиться дуже мало угорськомовних, оскільки необхідно забезпечити два паралельні класи з визначеною кількістю учнів. Так, наприклад, у Великій Доброні та Берегові – залишаться, але в Солотвині, Вишкові чи навіть Тячеві їх уже не буде.
– Незважаючи на труднощі, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство і в минулому році проводило надзвичайно активну роботу.
– Незважаючи на воєнну обстановку, ми, вчителі, які поклялися робити все на благо дітей, зуміли і цього року надати їм можливість розвиватися. Так, зокрема, всі навчальні заклади працювали в очному, а не онлайн-форматі. Завдяки підтримці угорського уряду та та різних фондів, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство та Благодійний фонд «ҐЕНІУС» реалізували всі заплановані програми та заходи, зокрема, табори, ініціативи з підтримки обдарованих дітей, предметні олімпіади. Хочу відзначити і те, що у 2024 році кожна угорськомовна школа до вересня отримала підручники з угорської мови та літератури, математики, абетки з Угорщини, водночас вони повинні бути авторизовані в Україні. Все це сприяє розвитку учнів. Крім того, цього року багато учнів записалося в Закарпатський угорський ліцей. Це навчальний заклад, який дає можливість певної альтернативи невеликим територіальним громадам, де припиняється функціонування державного ліцею. Наразі відкриття такого планується у Вишкові. Значний крок вперед, що Центр професійного навчання ім. Еде Егана забезпечує кваліфікації за українською системою, а ті студенти, які прагнуть продовжити своє професійне навчання, можуть зробити це в партнерських закладах в Угорщині. Серед позитивів і те, що кількість студентів у Закарпатському угорському інституті не зменшилася і у виші розвивається доволі здорове внутрішнє студентське середовище, а це дає підстави сподіватися, що угорська громада на Закарпатті буде і в майбутньому.
– 2024 рік не залишився без боротьби і щодо обласних розпоряджень у сфері освіти. Чи вдалося фракції «КМКС» відстояти інтереси меншини в обласній раді?
– У 2024 році область мала взяти на себе утримання закладів профтехосвіти, адже кілька років тому Київ вирішив передати для цього фінанси центрального бюджету областям, але зрештою підтримки не надав. Областям довелося заново засновувати училища і технікуми. Комісія з питань освіти Закарпатської облради схвалила як умову для включення до статуту, щоб мова навчання відповідних закладів відповідала закону. Незважаючи на це, натомість зрештою було включено, що мовою навчання є виключно українська. Я висловилася проти цього, але, на жаль, більшість обласної ради проголосувала проти. А це означає, що у 7 навчальних закладах Закарпаття, які мали угорські або частково угорські групи, зараз уже їх не матимуть. Такими були Мукачівський педагогічний фаховий коледж, Берегівський медичний фаховий коледж, Яношівський ліцей (котрий закрили), Ужгородський коледж культури і мистецтв. На жаль, наразі у цих навчальних закладах можна викладати лише українською мовою. Центр професійного навчання ім. Еде Егана став частково відповіддю на це. Водночас у грудні були прийняті зміни до Закону про освіту, які вимагають звернути увагу на декілька аспектів. Наприклад, при розробці програми навчання в ліцеї, яка набуде чинності з 2027 року, – першу пропозицію довелося повернути до комітету, й обласній раді представили доопрацьовану версію. У грудні відбувся Форум угорської національної меншини, на якому я, а також ректор Іштван Черничко окреслили питання безперервних обмежень прав на освіту з 2017 року, представили, які права мали закарпатські угорці з 1991 до 2017 року, і як вони були обмежені з 2017 року.
– Яка співпраця між обласною радою та фракцією «КМКС»?
– Позиція обласної ради щодо рішень різна. Щодо професійних навчальних закладів, наприклад, рада не проголосувала за поправки, запропоновані нами, водночас у багатьох питаннях нас підтримали. Щодо створення сховищ ми звернулися до Верховної Ради за моєю ініціативою створити фонд допомоги навчальним закладам для облаштування сховищ, які відповідають нормам і стандартам. Це питання обласна рада не схвалила і не створила відповідний фонд, а Верховна Рада створила. До нього могли звернутися ті, хто не мав ресурсів для облаштування сховищ. Ми також просили зняти з порядку денного список, де згідно з чинним законодавством можна відкрити ліцей з 60 дітьми та двома паралельними класами. Адже багато дітей немає вдома, і це негативно позначиться також і на гірських районах Закарпаття. Таким чином ліцеї будуть лише в 95 населених пунктах, що дуже негативно впливає на меншини. На жаль, це прохання було відхилено, але комісія з питань освіти обласної ради, яку я очолюю, звернулася до Верховної Ради із закликом внести зміни до закону про освіту, щоб ліцей можна було відкрити навіть у наявності одного класу, оскільки, з огляду на регіональну специфіку Закарпаття, це допоможе зберегти в краї і культурну спадщину, і рівень освіти. Облрада підтримала це і ми направили звернення до Верховної Ради.
14 грудня Молодіжна організація Товариства угорської культури Закарпаття провела в Берегові незвичайний захід – вечір, на якому виступив гуморист Адам Терек. Подія була не лише розважальною, а й благодійною: виручені кошти спрямують на лікування двох важко хворих закарпатських молодих людей та підтримку дитячого будинку.
Захід під назвою «Адвентський гумористичний тур» розпочався незвично, адже припав якраз на планове відключення електроенергії. Хоча це й викликало певні логістичні проблеми, але не завадило організаторам та глядачам провести незабутній вечір. Голова молодіжної організації Іштван Добша у своєму вітальному слові підкреслив, що захід вдалося влаштувати, незважаючи на всі виклики. «Так чи інакше, ми не могли втрачати цю можливість. 2024 рік був не легшим за попередні, але наша громада продовжує виконувати свою роботу», – зазначив він.
Відтак Іштван Добша подякував усім закарпатцям, які вистояли навіть у цей важкий період. «Наші заклади працюють, хліб на полицях магазинів є, і за це ми дуже вдячні. Такі заходи допомагають зарядитися енергією та набратися сил для повсякденного життя», – додав він.
Ідея провести «Адвентський гумористичний тур» виникла після дуже успішного виступу Балажа Беліцаї, який відбувся навесні. Виявилося, що на подібні заходи є значний попит, адже вони дають можливість глядачам відпочити та зарядитися енергією на щодень.
Комік Адам Терек відвідав Закарпаття вперше і назвав захід, проведений у нашому краї, своїм найголовнішим виступом року: «Це виступ від щирого серця». За його словами, особливо важливо, що він приїхав зі стендапом саме зараз, коли існує, можливо, ще більша потреба в гуморі та розраді.
Артист зазначив, що переймається долею закордонних угорців. У дитинстві він бував у сербській Воєводині, Трансильванії та словацькій Верховині, але на Закарпаття потрапив уперше. Щодо вражень, то Адам Терек відзначив пам’ятник Шарі Федак та будівлю ресторану «Золота пава» в Берегові, які йому особливо сподобалися. Запам’яталися і труднощі перетину кордону, але їх сповна компенсувало захоплення глядачів.
За словами гумориста, закордонні угорці більш відкриті й часто краще знають угорську культуру. «Цього року я виступав також у Трансильванії, словацькій Верховині, але берегівська публіка особливо запам’яталася», – додав Адам Терек.
«У нас, закарпатців, є внутрішній акумулятор, який допомагає нам вистояти в часи, сповнені труднощів. Вірю, що такі заходи дадуть достатньо заряду для повсякденного життя», – зазначив голова Молодіжної організації ТУКЗ-КМКС Іштван Добша.
Під час вечора для благодійної мети вдалося зібрати 10 050 гривень.
Напередодні різдвяних та новорічних свят 14 грудня в Берегові вже вдесяте організували та провели ярмарок, який влаштували Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) та Закарпатська угорська туристична рада.
Голова Закарпатської угорської туристичної ради, секретар з питань економіки ТУКЗ-КМКС Андраш Мештер розповів, що вперше різдвяний ярмарок у Берегові влаштували у 2014 році. До ініціативи долучилися місцеві громадські й благодійні організації та майстри народних ремесл. Цього разу акцію також провели в дусі благодійності. Зібрані кошти спрямують на підтримку Збройних сил України, для наших земляків, які несуть службу на східному фронті.
Присутніх привітав голова Берегівського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) Йосип Шін: «Ми переживаємо важкий час. І яким би маленьким не було полум’я адвентової свічки, багато мільйонів вірять у її силу. Свічка свідчить про те, що надія є навіть у найважчі часи».
На торговиці були представлені різноманітні різдвяні прикраси, мило ручної роботи, свічки, вишивки, шкіряні вироби, продукція з меду, повидла, вина.
Берегівська благодійна організація „Карітас Святої Анни” відвідувачів пригощала смачними гарячими стравами.
До участі в заході також долучилися Баптистська благодійна служба, Угорська баптистська церква, Мальтійська благодійна служба, консульство Угорщини в Берегові, Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ, громадська організація Pro Cultura Subcarpathica, Turinfo та інші.
Наталія ВАРОДІ, фото надано римо-католицькою громадою
12 грудня уповноважена міністра культури та інновацій з питань партнерства поколінь Каталін Кардошне Дюрко у стінах філологічного кампусу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ передала для угорських дітей краю 17 тисяч медових пряників.
На початку зустрічі гостю, а також керівництво вишу й Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства віршами та піснями привітали берегівські школярі.
«Студенти 14 професійно-технічних навчальних закладів Угорщини, молодь віком 16‒18 років, хотіли порадувати школярів Закарпаття. Вони спекли 17 тисяч пряників і до кожного долучили побажання. Прийміть цей невеликий подарунок від серця до серця з любов’ю. Переконана, що під ялинкою на Різдво у вас буде чимало інших подарунків, а ці символізують, що в Угорщині вболівають і не забувають про вас», – зазначила Каталін Кардошне Дюрко, звертаючись до малечі.
Відтак гостя разом із президенткою Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, головою Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства Ілдико Орос вручила дітям медові пряники.
«Від імені закарпатських угорських школярів дякую студентам в Угорщині, які подумали про нас. Кожному надіслали під ялинку душевний подарунок. Дякуємо за позитивні враження. Обіцяємо доставити подарунки всім школярам», – висловила вдячність Ілдико Орос.
У коментарі журналістам Каталін Кардошне Дюрко зазначила: «Зближувати покоління дуже важливо. Міністерство, яке я представляю, хотіло принести радість закарпатським дітям посильним засобом. Я не вперше на Закарпатті з початку війни. […] Ми знаємо, що багато дітей на святах змушені залишатися без тата чи матері. Хочеться, щоб Різдво не лише принесло подарунки, а й зміцнило духовні зв’язки. Студенти 14 закладів професійної освіти з різних куточків Угорщини виготовили ці медові пряники з меседжем: ми про вас думаємо, ви не самотні. Є скринька, де зібрані малюнки та повідомлення студентів. У їхній підготовці брала участь і я особисто».
Ілдико Орос, у свою чергу, зазначила: «У цій акції важливий людський зв’язок. Адже студенти в Угорщині власними руками виготовили пряники для угорських школярів Закарпаття. У ситуації, в якій ми перебуваємо, це символізує єдність. Ця акція дуже душевна. Діти таким чином отримують не лише подарунок, а й враження. Вони разом виступають і мають можливість відчути святкову атмосферу, навіть якщо сім’я біля ялинки не повна. Дякую вчителям та учням, які це підготували. Висловлюємо щиру вдячність міністерству культури та інновацій Угорщини за проведення цієї акції».
11 грудня гімназію села Ратівці відвідала делегація з Угорщини в супроводі очільниці Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), депутатки обласної ради Лівії Балог. Гостей привітали керівництво та педколектив, представники Сюртівської територіальної громади. Мета візиту – вручити подарунки школярам та висадити на території гімназії фруктовий сад.
З 2014 року після того, як на це питання звернув увагу прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чимало закарпатських угорських населених пунктів уклали угоди про побратимство з містами й селами сусідньої країни.
– Депутат парламенту від області Феєр-Золтан Тешшей мав знайомства та зв’язки з Ратівцями, тож закликав свій виборчий округ, якщо буде така можливість, обрати побратимом саме цю громаду. Відтак Сюртівська та Чопська територіальні громади уклали низку таких угод. Зокрема Чоп – із Бічке, Ратівці – з Алчудобозом, Паладь Комарівці та Часлівці – з Обароком. І вже близько десятиліття ці відносини добре розвиваються, виникла дружба. Кілька років тому в наших населених пунктах – Чопі, Ратівцях, Часлівцях та Паладь Комарівцях – ми висадили дерева національної єдності, які вже плодоносять, – зазначила Лівія Балог. Тож, коли до неї звернулася ратівська школа з ініціативою засадити вільну територію фруктовими деревами, вирішили зв’язатися з депутатом Золтаном Феєром.
– Сьогодні він прибув з делегацією представників міст-побратимів (Алчудобоза, Етєка, Обарока), аби разом висадити 40 фруктових дерев та дуб. Звісно, Золтан Феєр привіз і подарунки для школярів, адже відвідує нас не вперше і знайомий з громадою. Ми вдячні всім населеним пунктам Угорщини, які серйозно ставляться до цих зв’язків. Тривалий час ми не були знайомі, адже за комунізму кордони були закриті, розділяла нас і тодішня ідеологія. У нас ще багато роботи, маємо відновити ці відносини, щоб стати єдиною та сильною нацією, – наголосила Лівія Балог.
Від директорки гімназії Еріки Югас ми дізналися, спочатку хотіли зробити щось для екології, а потім вирішили посадити фруктові дерева, щоб використовувати їхні плоди для приготування шкільних обідів.
Тим часом усі взялися за роботу: хтось викопував ямки, хтось подавав саджанці з пластикових контейнерів, хтось підсипав поживний ґрунт. Група висадила фруктових 40 дерев: яблуні, груші, сливи, вишні, а в іншій частині шкільного саду – гарний дуб.
Пастор місцевої реформатської церкви Тібор Симкович, зачитавши уривок з листа пророка Єремії, надісланий з Єрусалима, провів паралель з нинішньою ситуацією, відтак попросив благословення для присутніх.
Золтан Тешшей, депутат парламенту від партії «Фідес», голова комітету з європейських справ, зауважив, наскільки важко згадувати минулий період, адже востаннє були тут понад три роки тому.
– Тоді тривав інтенсивний пошук зв’язків між населеними пунктами Угорщини та Закарпаття, і зрештою склалися добрі стосунки. Завдяки співпраці кілька років тому ми побудували тут, перед школою, дитячий майданчик. До сторіччя Тріанону з моєї ініціативи висадили дерева в братерських населених пунктах як в Угорщині, так і закордонних угорських громадах. Кілька яблунь, зокрема, і в Ратівцях. Зараз до мене звернулася школа також з бажанням посадити дерева. Власник розсадника дав нам 50-відсоткову знижку, коли дізнався, куди поїдуть саджанці. Крім того, якщо ми вже навідалися в період Адвенту, то привезли дітям подарунки, зібрані за допомогою спортивного клубу Бічке, фонду «Серце Паннонії», депутатського корпусу області Феєр. У пакунках цукерки, фрукти, іграшки, книжки. Усе, що може стати в пригоді, – зазначив Золтан Тешшей. А відтак висловив сподівання, що в найближчий період воєнна ситуація зміниться й буде можливість зустрічатися частіше.
Колишня мер Алчудобоза Еріка Товт та очільник Обарока Картал Мейсарош також приїхали з подарунками.
Заступник голови ради області Феєр Тібор Сабов їздить на Закарпаття 40 років. За його словами, бачив уже багато чого, але в такому важкому становищі, як зараз, місцеві угорці протягом останніх чотирьох десятиліть ще не були.
– Водночас закарпатські угорці показують нам, угорцям в Угорщині, приклад витримки, поваги, честі, збереження ідентичності. Цього ми можемо в них повчитися. Представники міст-побратимів допомагають, чим можуть. Сьогодні, наприклад, ми посадили дерева, привезли невеличкі подарунки. Це також символ єдності, яка існує вже сто років, і поки вона залишається й живе в наших серцях, живе й угорський народ, – підкреслив Тібор Сабов.
На завершення візиту для гостей з невеликим святковим концертом виступили учні гімназії.
30 листопада біля пам’ятного знака на міському кладовищі Чопський місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) організував меморіальний захід, присвячений трагічним подіям, які розпочалися в 1944 році. Громада вшанувала пам’ять 37 жителів, що були призвані на так звані «маленькі роботи» й потрапили до таборів смерті ГУЛАГу, звідки вже не повернулися.
Голова Ужгородського районного й Чопського міського осередків ТУКЗ-КМКС Лівія Балог нагадала про події 80-річної давнини та жахи сталінського свавілля. Зокрема наголосила, що кожна історична подія, як позитивна, так і негативна, є важливою для угорського народу.
– На жаль, події 80-річної давнини дуже негативно вплинули на життя закарпатських угорців. Закінчилася Друга світова війна, люди вірили, що настає щасливий, мирний час, і навіть не підозрювали, що попереду набагато страшніші часи, адже сталінська диктатура прагне винищити угорське та німецьке населення Закарпаття. Були оголошені триденні роботи, які забрали життя понад десяти тисяч угорських і німецьких чоловіків, вплинули на долю багатьох сімей. Сироти та вдови, які залишилися без своїх рідних, дуже важко перенесли ті часи. Тривалий час про свавілля сталінізму і все, що відбулося з угорцями та німцями, не можна було говорити. Після розпаду СРСР Чоп став першим населеним пунктом, де було встановлено меморіал 37 особам, які загинули в радянських таборах. Але ми ніколи не думали, що ці вшанування з відстані 80 років нестимуть зовсім інший меседж у нашому житті.
Відтак Язмін Варга та Мілан Шомоді, 9-класники Чопського ліцею ім. Іштвана Сечені, яких підготувала вчителька Еріка Оноді, зачитали тематичні вірші – «Табірну баладу» та «Молитву тисячі в’язнів 1944 року».
Пастор реформатської церкви Давід Бакша помолився за жертв і попросив Божого благословення для присутніх та їхніх родичів.
Хор Чопського клубу пенсіонерів виконав пісню «Угорець живе вічно». Відтак присутні поклали вінки та квіти до пам’ятного знака й запалили лампадки.
Після меморіального заходу на кладовищі в стінах конференц-залу Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС відбувся виступ Закарпатського обласного угорського драматичного театру. Глядачі побачили поставку «Господи, допоможи повернутися додому!». Лівія Балог, вітаючи присутніх, зазначила, що дуже рада бачити майже вщент заповнений зал.
– 80 років тому, в 1944-му, серця закарпатських угорців були сповнені надією, як і ваші сьогодні… Виросло два покоління, і хоча місцеві угорці стикалися з викликами, усе ж був мир. Ми ніколи не думали, що назва вистави означатиме для нашого покоління щось зовсім інше. Сьогодні ця фраза, ця молитва звучить з багатьох уст і має набагато більше значення для кожного. Дай, Боже, щоб це сталось якнайшвидше!
Директорка Закарпатського обласного угорського драматичного театру Едіна Шін, вітаючи присутніх від імені трупи, розповіла, що коли на початку року вони планували з ТУКЗ-КМКС тур до річниці «маленьких робіт», то були впевнені, що привезуть цю виставу мешканцям Ужгородського району.
– Тутешні угорці завжди тепло приймали виступи берегівського театру. Усвідомлення, що нас чекають і в інших куточках Закарпаття, сприяє роботі трупи. Щоправда, цього разу ми завітали не з радісною темою, але, на нашу думку, закарпатська угорська громада має триматися купи як у добрі, так і в лихі часи, разом переживати все, що приносить нам доля.
Постановка Наталії Ґал «Господи, допоможи повернутися додому!» представляє події так званих «маленьких робіт» через долі окремих героїв у виконанні Магдолни Ваш, Ібої Орос, Юлії Форноші, Язмін Нецел. Завдяки грі акторів історії наших предків постають безпосередньо та шокуюче. З одного боку, мета постановки – ушанувати пам’ять, а з іншого – показати актуальність цих історій. Голоси чоловічої частини трупи – Аттіли Ференці, Іштвана Шетера, Сіларда Сілваші, Даніеля Шери й Томаша Якаба – звучать у виставі в записі.
– У вірші Дюли Ієша «Барток» зазначається: «Хто говорить про жах, той його розраджує». Тож сподіваємося, що, розповідаючи ці історії, спільно проживаючи наше повсякденне життя, ми також зможемо знайти розраду. Ми пам’ятаємо й віримо, що разом матимемо сили продовжувати», – підсумувала директорка.
Попри скромні автентичні декорації, дія історичної вистави відбувається на кількох локаціях. На задньому плані глядачі бачать спроєктовані фотографії про те, як закарпатців перевозили в нелюдських умовах, а потім про виснажливу роботу в жахливих обставинах, сторінки пожовклих листів змучених, але сповнених надії людей, а на сцені – імпровізовану кухню, кімнату, де актори постають у ролях матерів, братів та сестер, які залишилися вдома.
Майже відчувався холод штика рушниці, смак щів з комбікормом, укус вошей, відчуття тих, хто втамовував спрагу, облизуючи тверде залізо, у кого було одне велике бажання – повернутися додому живим. Одна справа – гортати сторінки книжок, читати про ті жахи, і зовсім інша – переживати конкретні людські долі завдяки театральним засобам. Під час вистави глядачі плакали, а наприкінці дякували акторам, аплодуючи стоячи.
– Це було приголомшливо, ми буквально пережили ті місяці й роки, коли забирали закарпатських угорців, наших батьків і дідів. Ми маємо пам’ятати ті часи, бо через ці випробування пройшли наші люди, – зазначила вчителька-пенсіонерка Єва Харитонова-Адам із Сюрте, висловивши думку багатьох.
Берегівський районний осередок Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) 3 серпня провів загальні збори організації, поєднавши із заходом для зміцнення команди. Очільники та активісти місцевих осередків, загалом близько ста осіб, зібралися у Меморіальному парку села Чома.
Спершу всі прогулялися територією парку, ознайомилися із експозицією артефактів цвинтаря часів віднайдення угорцями батьківщини, а також унікальною в нашому краї виставкою, яка ілюструє побут, вірування та бойові звичаї місцевих угорців Х століття. Відтак спробували нову атракцію парку – прогулянку на возі з кіньми.
Під час загальних зборів зі звітом про роботу за минулий період виступив голова Берегівського районного осередку ТУКЗ-КМКС Йожеф Шін. «У світі відбуваються дуже важливі події, зокрема і в нашому краї. Саме тому районний осередок вирішив провести чергові загальні збори, доповнивши із заходом для зміцнення команди», – зазначив він, наголосивши на важливості місця проведення.
«Поки Закарпатський угорський інститут щороку вручає 250 дипломів, поки Закарпатський обласний угорський драматичний театр у Берегові здійснює прем’єри нових постановок, поки є першачки у наших школах, ми можемо вірити у майбутнє», – додав пан Шін. Він також підкреслив, що, незважаючи на надзвичайно складну ситуацію, край розвивається: наприклад, минулого року Берегівська філія навчального центру Матіас Корвінус Колегіум перебралася в оновлену будівлю, Товариство угорської культури Закарпаття відкрило у Берегові Офіс сприяння розвитку місцевих мешканців. «Розчищення каналу Верке, реалізація проєкту з будівництва сміттєпереробного заводу в селі Яноші – це проєкти, які втілюються за підтримки угорського уряду, незважаючи на труднощі», – зазначив Й.Шін.
Щодо життєвих викликів сьогодення територіальних громад та їх можливостей очільник районного осередку зазначив: «Ситуація дуже важка, але в багатьох ТГ є кошти на розвиток, які успішно використовуються».
На завершення свого виступу Й.Шін нагадав, що незабаром у краї відбудеться благодійна акція «Хліб угорців», а також відзначення Дня святого Іштвана.
Після цього виступила секретар ТУКЗ-КМКС з питань політики та комунікації, очільниця фракції «КМКС» в Берегівській міській раді Кароліна Дорчі. «Ті, хто залишився в рідному краї, маємо виконувати покладені на нас завдання. Найголовніше – зберегтися на батьківщині. А такі заходи, як нинішні, слугують цій цілі», – зазначила вона.
Едіна Югас ознайомила із роботою Офісу сприяння розвитку, який нещодавно відкрило в Берегові Товариство угорської культури Закарпаття. Співробітниця відомства зазначила, що спільно з колегами з Угорщини наразі працюють над тим, аби найближчим часом організувати семінар щодо можливостей долучитися до європейських грантових проєктів. Найближчим часом відбудеться онлайн-тренінг на цю тему для закарпатських фермерів та сільгоспвиробників.
Після засідання відбулася змістовна культурна програма. Перед присутніми виступили фольклорні колективи, які представили народні пісні й танці.
Організатори планують проводити подібні заходи на базі Меморіального парку і надалі і сподіваються, що вони відбуватимуться вже під мирним небом.
Чергове засідання правління Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) відбулося 8 червня в селі Яноші, що на Берегівщині. Голова товариства Василь Брензович звернувся до учасників по відеозв’язку: «Дивлячись на питання порядку денного, можна сказати, що нам є чим займатися. Продовжуємо нашу роботу і в ці для всіх важкі часи».
Звітуючи про роботу, В.Брензович підкреслив, що Товариство угорської культури Закарпаття завжди послідовно йшло до своєї мети, котра полягає насамперед у захисті прав закарпатських угорців, збереженні угорської громади краю та підтримці її розвитку. Наразі організація продовжує працювати над реалізацією цих завдань. Стосовно війни Василь Брензович зазначив, що попри складні обставини, ТУКЗ-КМКС продовжує виконувати свої зобов’язання. За його словами, той факт, що товариство може проводити збори навіть у воєнний час, дає надію на збереження місцевих громад.
Депутатку Європарламенту Андрею Бочкор, яка після десяти років іде у відставку, замінить Вікторія Ференц. Вона займає 7-ме місце в списку «Фідес-ХДНП» на виборах до Європарламенту. Він подякував пані Андреї за роботу, зауваживши, що завдяки їй були представлені інтереси закарпатських угорців у Європарламенті.
Вітаючи присутніх по відеозв’язку, А.Бочкор зазначила, що закарпатські угорці пережили багато важких періодів і завжди мусили рішуче боротися за права, які їм належать. «Дякую, що 10 років тому довірили мені представляти інтереси закарпатських людей. Успіхом можна вважати вже те, що завдяки загальнонаціональному списку «Фідес-ХДНП» питання щодо закарпатських угорців теж потрапило до політичного круговороту Євросоюзу. Наша громада отримала представництво в ЄС, і я могла безпосередньо інформувати високопосадовців Європейського союзу про реформи, які відбуваються в Україні, та політику, що стосується нацменшин. Водночас, на мою думку, було досягнуто важливі результати. Вважаю нашим спільним успіхом роботу, спрямовану на те, щоб захист нацменшин нарешті став політикою ЄС».
Голова благодійного фонду «КМКС» Ґейза Ґулачі прозвітував про роботу організації за минулий період. Зокрема він повідомив, що грантові програми діятимуть і цього року. Закінчується прийняття заявок на освітньо-виховної грантової Програми, а також стартувала грантова Програма соціальної підтримки працівників освітніх закладів.
Директорка Закарпатського центру економічного розвитку «Еган Еде» Маріанна Беркі під час доповіді проінформувала, зокрема, про реалізацію програми з допомоги в закупівлі посівних матеріалів. За її словами, з’явилися й нові програми, які будуть реалізовуватися залежно від джерел фінансування. Також плануються нові гранти, про які детальніше повідомлять згодом.
Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї звернув увагу на важливість виборів до Європарламенту. Теж подякував пані Бочкор за її віддану працю та побажав всього найкращого у майбутньому.
Секретар з питань місцевого самоврядування ТУКЗ-КМКС Андраш Мештер звітував про роботу кінного візит-центру в Меморіальному парку села Чома. Вже провели декілька екскурсій для учнів угорськомовних шкіл. Мета цих екскурсій, ініційованих Товариством, – організувати для дітей змістовне дозвілля, ознайомити їх з історією та побутом предків, верхової їзди та стрільби з лука. Школярів навчатимуть співробітники парку, народні ігри та екскурсії проводитимуть представники Закарпатської угорської туристичної ради.
Секретар з питань культури ТУКЗ-КМКС Ласло Молнар інформував присутніх про майбутні заходи організації протягом поточного року.
Заступник голови КМКС Йожеф Шін розповів про збереження пам’яток та утримання меморіальних парків, які належать організації, та важливість їх реєстрацій на офіційний облік.
У кінцевій промові Василь Брензович наголосив: «Війна в Україні ускладнює становище закарпатців, тому найважливіше встановити мир у країні, потім розпочати відбудову країни, поставити на ноги економіку, створити законодавство». Вважає важливим, щоби проблеми закарпатських угорців та їхні права, які ведуться відповідно до європейських принципів, були представлені європейським політикам. Вікторія Ференц у продовження роботи, розпочатої десять років тому Андреєю Бочкор, може стати рупором закарпатських угорців у Брюсселі й звернути увагу європейської громадськості на те, що права людини та меншин мають повною мірою забезпечуватися в Україні, яка прагне вступити до ЄС.
