13 серпня у будинку милосердя «Добрий самаритянин», що у селі Велика Добронь, в рамках благодійної акції «Хліб угорців – 15 мільйонів зерен», вже увосьме провели свято угорського хліба.
Акцію «Хліб угорців» започаткували в місті Пейч (Угорщина), а Закарпаття долучилося до неї у 2013 році. Протягом багатьох років аграрії з усієї території Карпатського регіону долучаються до спільної мети – збирають тонни пшениці, виготовляють борошно задля того, аби до національного свята угорців «Дня Святого Іштвана» спекти запашний хліб. Дотримуючись давньої традиції замішують тісто для хліба з води, яку беруть у джерелі Чорної Тиси, додаючи солотвинську сіль.
Організаторами святкування та відповідальними з збір пшениці в Закарпатті є благодійний фонд «Про Агрікультура Карпатіка» спільно з Товариством угорської культури Закарпаття (ГО «ТУКЗ – КМКС»).
З року в рік пшеницю з усього Закарпаття звозять до будинку милосердя «Добрий самаритянин» у Великій Доброні – кожен населений пункт, що взяв участь в благодійній акції передає сюди мішок зерна. Вже на самому святкуванні «Хлібу угорців» це зерно засипають до великої діжки, яку завчасно розміщують на подвір’ї. Із «зерна єдності» потім і випікають хліб, який роздають соціальним закладам, дитячим будинкам та всім тим, хто потребує допомоги.
Ласло Гіді, голова благодійного фонду «Про Агрікультура Карпатіка» розповів, що завдяки благодійній акції «Хліб угорців – 15 мільйонів зерен» проводять один з найбільших зборів для потреб нужденних в Закарпатті.
«Цьогорічна посівна кампанія була складною для всієї України. Всі пам’ятаємо як два роки тому ми засівали у «болото» і збирали урожай теж за дуже поганих погодних умов. Пізніше настала засуха, через яку навіть сільгосптехніка виконувала свою роботу важко. Це все впливало на урожай. А цього року Україну спіткала ще більша трагедія – 170 днів тому розпочалася війна, яка вплинула на всі сфери життєдіяльності населення, звісно, і на посівну кампанію. Це призвело до різкого подорожчання пального, нестачі необхідних для землеробства речовин та матеріалів», – зазначив Ласло Гіді.
Так, у 2022-му до акції «Хліб угорців – 15 мільйонів зерен» долучилося 1317 закарпатських аграріїв, які надали 114 тонн 270 кілограм пшениці. Додамо, що у 2019-му, вдалося зібрати 103 тонни, тому зараз всі дійсно виклалися по максимуму, навіть у такий складний час.
Голова Великодобронської ОТГ Федір Надь подякував організаторам за таку масштабну благодійну акцію та її проведення саме у цьому населеному пункті, адже «зараз у нас не так багато приємних нагод, щоб зустрітися та провести час разом».
Йожеф Шін, голова Берегівського районного осередку ГО «ТУКЗ – КМКС» у своїй промові звернув увагу на те, що хліб – символ життя та єдності, адже протягом тисячоліть своїть на столах людей в різних куточках Землі.
«Я радий, що попри складнощі, в Україні вдалося зібрати тисячі тонн зерна, навіть відправляти його за кордон, хоча не без проблем. Я вдячний, що навіть за таких умов, аграрії відгукнулися на прохання та долучилися до благодійної акції. Крім того, вдячний угорському уряду, який і надалі підтримує Україну, приймає вимушених переселенців, забезпечує всім необхідним та безперебійно надсилає гуманітарну допомогу Україні», – додав пан Йожеф.
Іштван Якоб, віце-спікер угорського парламенту, голова Національної асоціації аграріїв Угорщини теж звернувся до присутніх з теплими словами підтримки та «вітання від усіх 15 мільйонів угорців».
«Зараз цінна не тільки допомога, але й відчуття того, що ви не самі. Саме у складній ситуації важливо відчувати підтримку ближніх, адже після пандемії коронавірусної інфекції до України прийшла війна. Зараз, в рамках акції «Хліб угорців – 15 мільйонів зерен», перебуваючи тут на Закарпатті, ми розуміємо важливість ініціативи, яка стала такою необхідною у цей час. Дякую усім аграріям, які долучилися до акції, адже своїми діями показують приклад – єдність та відповідальність один за одного йдуть поряд», – наголосив Іштван Якоб.
Вихованці будинку милосердя «Добрий самаритянин» теж долучилися до святкування виконанням угорських народних танців та пісень. Після чого присутні зсипали мішки з зерном до символічної діжки.
Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство цьогоріч також організувало традиційний дитячий табір «Природознавство та охорона природи», який діє на базі лісової школи Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ на території Великодоброньського заповідника дикої природи.
Екскурсію по табору, оточеному лісом, для мене провела керівниця, біолог Андрея Кепич. Вона розповіла, що тут відпочивають діти віком від 10 до 18 років, проте цьогоріч найстаршому учаснику 16, до того ж він відсвяткував свій день народження в таборі.
– З понеділка до п’ятниці в нас займаються 30 вихованців, які прибули майже з десяти населених пунктів краю. Про тематику табору говорить його назва: це природознавство та охорона природи. Крім того, намагаємося ознайомити дітей з якомога ширшим спектром природничих наук, є заняття з біології (зокрема ботаніки й зоології), географії та астрономії. Цього року в організації навчання багато допомогла біолог Лівія Сані. Ми влаштовуємо також різноманітні спортивні змагання (з настільного тенісу, волейболу), конкурс малюнків тощо.
Під час розмови з пані Андреєю ідейна натхненниця табору Ержебет Когут саме проводила заняття у формі гри з вивчення лісу. Діти розділилися на три команди й виконували завдання, надаючи правильні відповіді. Учасники збиралися гуртом і перешіптувалися чи розбігалися в пошуку відповідних листя, ягід або трави.
Завідувачка кафедри біології та хімії Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Ержебет Когут передала організацію табору в руки молоді, проте щороку долучається до його роботи та проводить заняття.
– Я керувала табором понад 10 років, а потім подумала, що з його учасників уже виросло покоління, яке з радістю може взяти на себе всю організацію заходу. Певний час табір очолював Аттіла Молнар, а тепер уже багато років цим займається Андрея Кепич. Зараз я повертаюся сюди тільки як гостя, але залюбки проводжу заняття.
Вихованці в таборі переважно з сіл, водночас розмежування по категоріях село – місто тут немає. Сільські діти так само далекі від природи, як і міські. Це не визначальний фактор.
– Дитина з міста, яка з батьками регулярно виїжджає за його межі, у гори, на піші прогулянки, відчуває близькість до природи та інтерес до неї. Важко сказати, що найбільше захоплює учасників табору. Ми складаємо заходи таким чином, щоб показати інший бік природи, на що немає можливості на уроках біології. Зараз навчальна програма доволі суха, незважаючи на те, що ми вже використовуємо проєктори, – зазначає Ержебет Когут.
Організатори прагнуть в ігровій формі долучати дітей і до мистецтва та рукоділля.
– Ми хочемо, щоб діти, наприклад, упізнавали в природі дуб, про який знають багато теоретичної інформації. Щоб під час прогулянок бачили взаємозв’язок між рослинами. Також намагаємося з року в рік змінювати завдання, адже є діти, які повертаються. Прагнемо показати все, що росте й живе в навколишньому середовищі, і представити це в ігровій формі.
Вихователі в таборі – студенти-біологи Закарпатського угорського інституту. Рената Біров, Ноемі Сіладі, Жолт-Патрік Шаш, Янош Балог та Аттіла Мезеї проходять тут практику.
– Я був вихователем у кількох таборах, але це мій перший стаціонарний. Діти вимагають багато роботи та уваги, турботи, іноді доводиться й розраджувати когось, – каже другокурсниця Рената Біров.
Жолт-Патрік Шаш, який також навчається на другому курсі, уперше працює вихователем у таборі.
– Це мій перший такий досвід. Мушу зізнатися, що це виснажливо і важко, але я стараюся, – розповідає він. – Це практично цілодобове чергування, адже доводиться постійно дивитися за дітьми. По суті, завдання полягає в тому, щоб наглядати за ними, стежити, чи виконують вони поставлені завдання, чи беруть участь у заходах. Крім того, діти можуть звернутися до нас із будь-якою проблемою. Ми намагаємося допомагати їм і робимо все, щоб вони гарно проводили час.
Жофія Балог із Великої Доброні бере участь у природоохоронному таборі вдруге.
– Тут дуже добре! Я знову приїхала, тому що заходи чудові, компанія супер, усі дружелюбні, та й класно побути на природі, – ділиться дівчина.
Для дітей влаштовують дуже різноманітні заняття: і польові навчання, і дослідження під мікроскопом, і багато іншого, повідомив один із учасників, коли після короткого інструктажу група готувалася до чергового походу в ліс.
Табір, який вимагає чимало інструментів та пристроїв, проводять за підтримки уряду Угорщини. Батьки роблять лише невеликі символічні внески.
