ГО «Pro Cultura Subcarpathica» організовує фестиваль «Берчені Фест» щороку, починаючи з 2017-го. На початках захід чекав гостей із насиченою програмою на цілий день, але під час епідемії коронавірусу, а згодом війни обмежився до тихої церемонії покладання вінків до погруддя Міклоша Берчені та Крістіни Чакі на подвір’ї Ужгородському замку на знак вшанування його колишніх володарів. Але цьогоріч захід знову розширив рамки: спільно з Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького організували атмосферну програму, яка гідно нагадала про постаті колишніх господарів замку, графа Міклоша Берчені та його дружини Крістіни Чакі.
У середу зранку в кількох наметах проходили безкоштовні майстер-класи з рукоділля. Охочі могли навчитися валянню, бісероплетінню, а також ознайомитися з процесом виготовлення браслетів, лавандових прикрас. Заняття до душі могли знайти всі вікові групи.
Урочисте відкриття відбулося у внутрішньому дворику замку.
– Громадська організація «Pro Cultura Subcarpathica» вважає важливим відроджувати минуле та традиції угорців Закарпаття для сучасного покоління. Такі події розбудовують громаду, бо повага до історії та культури об’єднує як молодих, так і старих, – наголосила координаторка організації Христина Молнар. Українською мовою присутніх привітала її колега Вікторія Орбан.
Консулка Угорщини в Ужгороді Жужана Барачі зазначила, що має за честь вшановувати пам’ять однієї з видатних постатей угорської історії, колишнього жупана комітату Унґ, графа Міклоша Берчені та його дружини, Крістіни Чакі, в історичних стінах.
– Ім’я Міклоша Берчені з підручників з історії знає кожен угорський школяр, його постать і сьогодні може слугувати прикладом для наслідування. Під час підготовки національно-визвольного повстання Ференца Ракоці II та восьмирічної боротьби він був вірним помічником князя, одним із найважливіших воєначальників та політиків війни за незалежність. Крім того, він брав участь у дипломатичних переговорах, був одним із найдовіреніших радників князя, а пізніше під час вигнання, залишався його вірним супутником. Берчені також один із найвизначніших представників історії Закарпаття, – наголосила дипломат, нагадавши, що за часів правління графа Ужгородський замок став своєрідним культурним центром, а те, що він розмовляв мовою людей, які тут проживають, слугує прикладом для тих, хто живе сьогодні.
– Ми віримо, що пізнання спільного минулого в багатонаціональному Закарпатті сприяє зближенню народів, які тут проживають, та збагаченню нашої спільної культури. Це різноманіття – цінність, яку варто зберегти для майбутніх поколінь.
Ілдико Орос, голова ГО «Pro Cultura Subcarpathica», президентка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, очільниця Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства, депутатка облради зазначила, що Міклоша Берчені вшановують за його велич як військового командира, широкий кругозір, інтелігентність.
– Він вшанував місцевих жителів, вивчивши їхню рідну мову, і цим він подає приклад і в 21 столітті. Сьогоднішній день також знаменний тим, що Берчені народився 24 вересня 1665 року. Але ми повільно йшли до цієї дати. Коли ми мріяли про це свято, ми шукали ідеальну дату, пробували проводити в серпні, на початку вересня. Сьогодні ми її знайшли!, – наголосила вона, з прикрістю констатуючи, що фестиваль з часів епідемії коронавірусу так і не зміг розростися, але висловила радість, що присутньо багато людей і що внутрішній двір замку знову починає оживати.
– Ми щороку вшановуємо пам’ять Берчені, бо наше завдання як нащадків — зберегти полум’я культури, зокрема угорської. Після Covid нам доводиться берегти тліюче вугілля, але з нього може знову виникнути велике полум’я, а з цього вшанування — знову велике свято!, – сказала на завершення Ілдико Орос.
Відтак представники дипломатичних відомств Угорщини на Закарпатті, керівництво обласного краєзнавчого музею, освітніх закладів, місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) та інші поклали вінки пам’яті до погруддя Міклоша Берчені та Крістіни Чакі.
Після цього протягом понад двох годин на сцені виступили народні танцювальні та музичні колективи Ужгородщини, зокрема вихованці есеньської, малогеєвецької, ужгородської філій Дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан Танода».
Під час фестивалю замковим подвір’ям прогулювалася пара, яка перевтілилася у графа Міклоша Берчені та його дружину Крістіну Чакі в одязі тієї епохи, вітаючи та фотографуючись з гостями, туристами.
Після кількарічної перерви в Ужгородському замку пройшов фестиваль «Берчені-Фест». На ценральному подвірї замку було гучно від дитячого сміху та угорської народної музики. Фестиваль провели за організації ГО «Про Культура Субкарпатіка» та за участі вихованців та вихователів Угорської школи народної творчості «Туліпан танода. Міклош Берчені був угорським графом, володарем Ужгородського замку та Ужанського комітату, а також важливим діячем, генерал-майором армії Ференца Ракоці ІІ. Уперше фестиваль було органзіовано та проведено у 2017-у році. Останні чотири роки захід не проводили, обмежувалися лише покладанням квітів до пам’ятника визначної особистості нашого краю.
Після двох років перерви цього року на території Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького 20 вересня знову організували фестиваль «Берчені-Фест». З огляду на війну захід відбувся більш стримано, але, незважаючи на це, у ньому взяло участь близько трьохсот дітей разом із вчителями, батьками.
Громадська організація «Pro Cultura Subcarpathica» (PCS) вперше організувала фестиваль, покликаний вшанувати пам’ять графа Міклоша Берчені та його дружини, графині Крістіни Чакі, у 2017 році. Але у 2020 році, спочатку через епідемію коронавірусу, а згодом з огляду на воєнну ситуацію, захід не проводився.
Зі сцени, встановленої у внутрішньому дворику Ужгородського замку, першою присутніх привітала координаторка громадської організації «Pro Cultura Subcarpathica» Крістіна Молнар. Затим розпочався атмосферний концерт, під час якого виступили вихованці та викладачі дитячої школи мистецтв і творчості угорського народу «Туліпан танода». Свої знання представили флейтисти, цитристи, акордеоністи, музиканти-солісти. Серед виступаючих було чимало ужгородців, зокрема й учні ліцею ім. Габора Дойко, завітали сюди також колективи з Есеня, Малих Геєвців, Великої Доброні, школярі та вихованці дитячих садочків Середнього, Холмока. Своєю віртуозною грою на акордеоні публіку зачарували викладачі Ніколетта Шіпош та Бертолон Галас, а Імре Голожаї, зокрема, – своїм голосом та грою на тараготі.
Після концерту в дітей була можливість ознайомитися із територією замку, спробувати свої сили у народних іграх, а також долучитися до майстер-класів із рукоділля. Майстриня Єва Ґоґола показала малечі техніку валяння, Ґрета Боднар – бісероплетіння, з Андреєю Кепич плели браслети дружби, а з Веронікою Марко – виготовляли саше з лаванди.
Долучилися до заходу і туристи, котрі цього дня завітали до замку. Вони залюбки слухали угорські народні мелодії, фотографувалися із образами Міклоша Берчені та його дружини у шляхетному тогочасному одязі, яких зображали студенти Бенце Чурман і Ніколетта Ваш.
До погруддя колишніх володарів замку – Мклоша Берчені та Крістіни Чакі, встановлених у внутрішньому дворику замку, поклали вінки пам’яті. До покладання долучилися, зокрема, керівники дипломатичних установ Угорщини в краї, члени Ужгородського районного та міського осередків Товариства угорської культури Закарпаття, представники інших угорських громадських організацій області.
Депутат обласної ради, голова ГО «Pro Cultura Subcarpathica» Ільдико Орос у коментарі нашому виданню повідомила: «Наша громадська організація заснувала цей захід з метою відродити пам’ять в Ужгороді про подружжя Берчені, дві історичні постаті, які свого часу прославили місто. Берчені був найближчим другом і соратником Ференца Ракоці ІІ під час визвольної боротьби, а Ужгородський замок – важливим місцем тогочасних подій. Берчені народився 25 вересня 1665 року, фестиваль «Берчені-фест» завжди проводиться до цією дати, і цим заходом ми намагаємося відродити той культурний розквіт, який, за словами сучасників, принесли сюди ці дві історичні постаті».
Традиційний великий концерт та фаєр-шоу цього разу не проводилися. Захід проводився насамперед для дітей. Але організатори сподіваються, що наступного року фестиваль «Берчені-фест» вже вдасться провести більш масштабно.
Епідемія коронавірусу цього року переписала сценарії всіх заходів. Не став винятком і «Берчені-Фест», адже колоритна подія, до якої з року в рік долучалося дедалі більше учасників: окрім угорців, чимало українців, росіян та представників інших національностей, – цьогоріч не відбулася.
Свято, що проводилось у дворі Ужгородського замку громадською організацією «Pro Cultura Subkarpathika» протягом трьох років поспіль, тепер відбулось у формі меморіального заходу на честь Міклоша Берчені – покладання вінків до погруддя видатної постаті угорської історії, розташованого тут. Через епідемічну ситуацію влаштувати фестиваль не вдалося, проте організатори вважали важливим вклонитися пам’яті Міклоша Берчені та його дружини Крістіни Чакі. Меморіальний захід відбувся 20 вересня у вузькому колі.
Участь у заході взяли голова ТУКЗ-КМКС Василь Брензович, президент Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, голова Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства та ГО «Pro Cultura Subkarpathika», депутат обласної ради Ілдика Орос, Генеральний консул Угорщини в м. Ужгороді Йожеф Бугайло, консул Берегівського консульства Томаш Гайгато, в.о. ректора Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Іштван Черничко, депутат обласної ради Йожеф Баторі, голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Ужгородського району, керівник фракції КМКС в Ужгородській райраді Лівія Балог, голова осередку ТУКЗ-КМКС м. Ужгорода Юдіт Кулін.
Михайло Делеган, виконуючий обов’язки директора Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тіводара Легоцького, вручив унікальні грамоти Василю Брензовичу та Ілдиці Орос з нагоди 75-річчя музею та за вагомий внесок у розвиток угорсько-українських музейних відносин та ініціювання фестивалю.
«Кожне місто має постать, діяльність якої пов’язана з його історією. Для Ужгорода це, безперечно, Берчені – одна з найвизначніших особистостей в історії угорського Закарпаття. Він належав до найосвіченіших людей свого часу, володів багатьма мовами, усе життя боровся й фактично перетворив Ужгородський замок на вагомий культурний центр, – наголосив у своїй промові Василь Брензович. – Радий, що саме нашому поколінню вдалося у 2002 році встановити в місті пам’ятник Берчені. Це робота скульптора Міклоша Дєрфі. Оскільки залишився тільки один портрет Берчені, погруддя зробили з нього. Через епідемію цього року ми не маємо можливості провести «Берчені-Фест» у звичному режимі, проте вважаємо важливим вклонитися пам’яті державного діяча та його дружини».
«Свого часу ми створили фестиваль, адже, вважаю, кожне місто має знайти свої корені. Тоді воно зможе процвітати, якщо поглинатиме культуру через це коріння з якомога більшої глибини різних віків. Ми можемо пишатися Берчені, тому що він був всесвітньо відомим політиком, дуже освіченою та великою людиною. Говорив мовою всіх народів, які тут мешкають, з цього можуть брати приклад і політики XXI століття», – наголосила, у свою чергу, Ілдика Орос. Вона також нагадала, що погруддя Міклоша Берчені й Крістіни Чакі були встановлені у дворику Ужгородського замку з ініціативи Товариства угорської культури Закарпаття за підтримки Генерального консульства Угорщини в м. Ужгороді.
«Однак пам’ятники не говорять, і в XXI столітті вони не багато означають для мешканців. Саме тому ми вважали за потрібне задля збереження пам’яті визначної постаті щороку привертати до нього увагу подією, ближчою до молоді та міста. Так був створений «Берчені-Фест», якому передував благодійний бал «Крістіна», організований Генеральним консульством. Мені шкода, що ми пропустили цей рік, але я сподіваюся, що наступного, на п’яту річницю, зможемо провести набагато більше свято. Сьогодні ж увечері ми продемонструємо коротку нарізку відео з попередніх фестивалів на площі Театральній. Сподіваюся, це також спонукатиме жителів міста трохи вивчити питання й дізнатися більше, ким був Берчені», – підсумувала Ілдика Орос.
