В одному із залів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького відкрилася невелика камерна виставка, присвячена 165-річчю від дня народження відомого угорського художника Імре Ревеса, художника-демократа, представника реалістичного мистецтва. Закарпатський художник Імре Ревес народився 21 січня 1859 року, його кар’єра почалася у Виноградові, тут 3 лютого 1945 року закінчилося і його земне життя.
На урочистому видкритті експозиції присутніх першою привітала директорка музею Ольга шумовська. Під час виступу вона підкреслила важливість подібних заходів, які відбуваються у музеї попри війну у країні, та закликала згуртуватися у благородній справі вшанування нашої історії.
Після цього Валерія Русин, завідувач відділу історії та краєзнавства музею ознайомила з життєвим шляхом художника та його мистецькою спадщиною.
Імре Ревес (при народженні Імре Чебраї) народився у містечку Шаторалйауйгей, але виховувався у Виноградові, бо після розлучення батьків його мати отримала там роботу керівника пошти. Імре їде вчитися до Дебреценської гімназіїі, де розвиває свій мистецький талант. З 1873 по 1875 був студентом Віденської академії мистецтв, про його роботи вже тоді писали у віденських газетах. Протягом 1878 – 79 років навчається в Інституті образотворчого мистецтва, затим завдяки державній стипендії знову вдосконалює свої знання у віденській академії протягом трьох років. У 20-річному віці здобуває премію Віденської академії мистецтв.
Літні канікули юнак проводив удома, де малював портрети друзів і знайомих. На початку 1880 років мав першу виставку в Будапешті. Його картина «У чарді», представлена на художній конкурс Мігая Мункачі, мала величезний успіх, журі присудило йому грошову премію, а картину придбала королева Єлизавета. Отримавши премію у розмірі 6 тисяч франків Імре Ревес у 1882 році вирушає до Парижа, де протягом трьох років навчається в художній майстерні метра угорського живопису Мігая Мункачі та працює поруч із ним.
У студентські роки у Відні він познайомився з художником Філепом Курбісом, донька якого Герміна (яка згодом була і його ученицею) стала його дружиною. Їхнє весілля відбулося 31 серпня 1884 року у Виноградові. У них народилися дві доньки (одна з яких трагічно потонула).
У 1903 році Імре Ревеса запрошують викладачем в Інститут образотворчого мистецтва до Будапешта. З 1920 по 1931 рік очолював мистецьку колонію, що відноситься до Інституту, в місті Кечкемет, де теж виховав ціле покоління живописців.
У 1930 роки у художника виникають проблеми із погіршенням зору, що змушує його відійти від творчості. Тоді він разом із дружиною та донькою Кларою Герміною повертається на місце свого дитинства та юності, на Закарпаття. У Виноградові сусіди будинку його матері по вулиці Кірай часто бачили на подвір’ї літнього художника в плетеному кріслі, який грівся на сонці з довгою люлькою в руці. Поховали його на міському цвинтарі у 1945 році.
– Його роботи зберігаються в найбільших угорських громадських колекціях, Національній галереї Угорщини, Літературному музеї Петефі та кількох регіональних музеях (Кечкемет, Сегед, Дебрецен). Водночас багато його робіт є в музеях Львову, в Ермітажі, Третьяковській галереї та приватних колекціях, зокрема у Виноградові. В Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, завдяки першому директору Ужгородської галереї Ласлу Шандору та колишньому хранителю фондів Йосипу Борто, зберігається 30 картин митця, вони були придбані установою на межі 1940-1950-х років.
У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї, в Ужгородському замку, є лише 4 його оригінальні роботи, які ми придбали наприкінці 1950-х років завдяки дочці Імре Ревеса, Кларі. Є кілька дуже цікавих експонатів: журнали, оригінальні фотографії з різних періодів життя художника – студентські роки у Відні, Парижі, життя у Виноградові у 1930-1940-х роках, улюблене плетене крісло, в якому він часто сидів, попільнички та тютюн, яким він наповнював свою люльку.
Одна з картин Імре Ревеса «Стара криниця» була в дуже поганому стані. Керівниця реставраційного відділу Крістіна Кліса відновила полотно до стану близького до первісного.
– Ми, реставратори, відбираємо картину набагато раніше, за кілька років до виставок, оцінюємо її стан і працюємо над нею. Ця картина була в поганому стані, без рами, лежала, як шматок полотна, з неї обсипалася фарба, вона потемніла. Нам не відомі оригінальні розміри картини, оскільки до музею вона потрапила в обрізаному стані. Ми виготовили нову раму, саму картину зміцнили, щоб максимально зберегти її оригінальність, підготували реставраційну основу в місцях обсипання фарби, відретушували. Тепер відвідувачі можуть побачити відреставроване зображення.
Творчість послідовника Мігая Мункачі на відкритті виставки відзначили також голова Закарпатської організації Національної спілки художників України, заслужений художник України Борис Кузьма, директор Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая Франциск Ерфан, директор видавництва «Карпати» Віктор Браславець. Вони відзначили важливість подібних заходів, акцентуючи на тому, що культура часто розвивалася всупереч, окремо і попереду всіх тих суспільно-політичних процесів, які відбувалися в країні.
– Імре Ревес заклав перший камінь фундаменту закарпатської школи живопису, – наголосив Борис Кузьма. – На цьому фундаменті сформувалася закарпатська школа живопису, першими представниками якої були Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі, а за ними й інші. Імре Ревес справив дуже серйозний вплив на розвиток їхнього творчого мислення, естетичного сприйняття, світогляду, тобто, створення реалістичної школи. Сьогодні нам вже не обійтися без цього каменю, що є частиною великого муру закарпатського мистецтва.
Камерна виставка, яка представляє спадщину художника Імре Ревеса, триватиме в Ужгородському замку протягом місяця.
