15 листопада на території громадського центру села Вари (Egy Ház a Nemzetért) утретє провели День фермера та осені. На сьогодні захід, який спільно влаштували ГО «Боржаварі – організація сприяння розвитку талановитої молоді та збереження мистецтва й народної творчості» та місцева реформатська громада, став однією з найважливіших громадських подій у селі, фокусом якої є праця місцевих фермерів.
Атмосферу заходу підкреслили виставка-продаж товарів, культурна програма, вручення відзнак та пам’ятних грамот. Місцеві виробники представили на ярмарку свіжі овочі, копченості, мед тощо. Учасників пригощали лангошами. Не забули й про дітей: для них розваги забезпечили надувний замок та карусель.
Меседж події найкраще сформулював єпископ Закарпатської реформатської церкви, пастор місцевої громади Шандор Зан Фабіан. Він нагадав, що праця людей, які живуть у селі, сьогодні особливо важка. «Під час війни досягти результатів утричі складніше. Важливо, щоб був день, коли ці люди можуть показати, що вони тут, вони працюють, а громада, у свою чергу, має можливість подякувати їм за наполегливу працю», – сказав єпископ.
За його словами, суть Дня фермера полягає саме в тому, щоб вивести на перший план тих, хто працює на землі попри всі труднощі повсякденного життя, і надати змогу жителям села разом з дітьми та молоддю висловити їм свою повагу. Голос цій вдячності дали пісні й танці дитячих колективів, які виступили перед учасниками заходу.
Від імені місцевих фермерів виступив Йосип Балог. «Наші щоденні засоби існування залежать від сільського господарства. Можливість заробляти є також символом нашого перебування вдома», – зазначив фермер. Він обробляє відносно невелику ділянку, але вирощує різноманітні культури: перець, кольрабі, картоплю, цибулю і навіть виготовляє соняшникову олію. За його словами, такі події особливо важливі, адже через те, що суспільні заходи проводяться не часто, селяни мають дедалі менше можливостей ділитися одне з одним своїми турботами та радощами.
Для однієї з головних організаторок заходу, Еріки Ковач, День фермера – це насамперед свято подяки та громади, «коли ми висловлюємо вдячність за те, що дає нам земля». За її словами, важливо, щоб фермери отримували належну увагу, тому до культурної програми долучилися представники різних вікових груп.
Пані Ковач також відзначила, що цього року на захід завітало набагато більше людей, ніж колись, і майже всі фермерські товари місцевого виробництва знайшли свого покупця. «Те, що дала наша земля, має бути цінним. Нехай молодь побачить, що це свято», – наголосила вона.
Голова ГО «Боржаварі – організація сприяння розвитку талановитої молоді та збереження мистецтва й народної творчості» Шандор Ковач відзначив витримку і наполегливість фермерів: «Мій дідусь завжди казав, що в сільського господарства чотири вороги – зима, весна, літо та осінь». На думку пана Ковача, мета Дня фермера – створити традицію вшанування людей, які працюють на землі цілий рік. «Їм приділяють мало уваги за роботу, яку вони виконують, але я захоплююся ними, бо вони подають приклад відданості своїй професії, – зазначив він і підсумував: – Немає ситуацій, з яких ми завжди виходимо переможцями, але нам треба діяти заради громади, Закарпаття, діяти, щоб не згасло полум’я».
Під час заходу відзначили фермерів Яноша Селеша, Іштвана Йовзана та Ласла Галаса. «Ця нагорода для тих, кого, можливо, уже не помічають, хоча вони тихо, без подяки працювали десятиліттями», – підкреслив Шандор Ковач.
Відтак молодь та дорослі разом посадили 80 саджанців лаванди, наданих родиною Меньгартів. А наприкінці події присутні змогли скуштувати смачний гуляш, приготовлений місцевими фермерами.
21 травня 319 років тому саме у селі Вари Берегівського району розгорнули перші стяги на підтримку князя Ференца Ракоці ІІ, який став на чолі національно-визвольної війни угорського народу 1703 – 1711 років. Тож щороку цю пам’ятну дату відзначають й на Закарпатті.
Після вигнання турків з Угорщини, на її території надовго утвердилася влада австрійських імператорів. Становище простого населення різко погіршилося. Вже з середини 90-х років XVII століття австрійська влада почала впроваджувати політику централізації, внаслідок чого скорочувались повноваження місцевих органів влади та вводилися абсолютистські методи правління. Це дало новий привід для виступів народних мас.
У 1703 році родинний прапор Ракоці з девізом «З Богом за Вітчизну і волю» («Cum deo pro patria et libertate») ознаменував собою початок повстання. Томаш Есе – закарпатський селянин, уродженець Березького комітату (нині це переважно територія Берегівського району Закарпатської області) очолив антифеодальне повстання селян північно-східних комітатів Угорського королівства і першим розгорнув стяг у Варах.
Так, з року в рік у селі Вари та самому місті Берегові розгортають історичні стяги та вшановують події минулого. Утім, через події останніх двох років – пандемію, а зараз – жахливу війну, традиційні урочистості не проводили і обмежили святковий захід лише покладанням вінків. Організаторами традиційно виступили Товариство угорської культури Закарпаття (ГО «ТУКЗ – КМКС») та ГО «Pro Cultura Subcarpathica».
У коментарі «Карпатському об’єктиву» Йожеф Шін, голова Берегівського районного осередку ГО «ТУКЗ – КМКС» розповів, що площа перед церквою у Варах – історичне місце, адже саме тут вояки Ракоці розгорнули перші стяги, чим і оголосили про початок повстання. А вже наступного дня з центральної площі Берегова зачитали Бережанську відозву, якою закликали дворянське та недворянське населення держави до боротьби проти імператорської влади.
«Ференц Ракоці думав про народ, його інтереси і тому закликав до спільної боротьби всіх. Напевно після вигнання турків з Угорщини народ думав, що розпочнеться краще життя, однак все сталося зовсім не так –наклали величезні податки, у людей забирали землі та майно. Звичайно, за таких умов, ніхто не хотів залишатися осторонь і тисячі хоробрих добровольців долучилися до боротьби. Хоч після восьми років повстання й зазнало поразки, але відвага та мужність героїв того часу, зокрема і Ференца Ракоці, назавжди залишиться на сторінках світової історії», – додав Йожеф Шін.
Ільдіко Орос, президент Закарпатського угорського інституту та керівник ГО «Pro Cultura Subcarpathica» зазначила, що їхня організація, в першу чергу, була створена для того, аби згадувати та пам’ятати про минуле.
«Протягом останніх п’яти років святкування об’єднали з проведенням у Берегові днів міста, які відзначають 21-22 травня. Це був світлий день в історії нашого краю, який варто пам’ятати та відзначати. Тож до початку пандемічних років та війни, ми протягом двох днів мали змогу святкувати цю пам’ятну дату на фестивалі та ярмарку, які проводили на центральній площі Берегова. Сподіваюсь, що у нашій країні скоро наступить мир і ми зможемо разом відзначати свята радіючи один одному», – наголосила пані Ільдіко.
Мужність та відданість героїв того часу вшанували тихим покладанням вінків спочатку перед меморіальною дошкою, встановленою на стіні реформатської церкви у Варах, а згодом і біля погруддя Томаша Есе у Берегові.
У реформатському дошкільному навчальному закладі села Вари 10 грудня провели традиційний передрізвяний святковий захід, у рамках якого музичні керівники, вихователі спільно з народним ансамблем «БоржаВари» вивчали з дітьми колядки, різдвяні пісні, народні танці.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Музичний керівник дитячого садочку Еріка Ковач в інтерв’ю нашому виданню розповіла, що до заходу долучили всі чотири групи дошкільного навчального закладу. Вихователі у кожній групі вивчали з дітьми різдвяні пісні, а також провели танцювальний майстер-клас під супровід народного ансамблю «БоржаВари». Дітям надзвичайно сподобалося святкове дозвілля, яке вже стало традицією в садочку, зазначила музичний керівник.
Організатори розповіли дітям, як виникла традиція різдвяного колядування, про Боже таїнство, яке оспівується в колядках, а потім провели танцювальний майстер-клас та ігри.
Коли вже всі трохи втомилися, розпочали вивчати пісні. На завершення свята діти мали можливість познайомитися ближче з музичними інструментами, зокрема, з цитрою, та пограти на ній. Відтак провели невелике святкове частування.
Свято відбулося із дотриманням протиепідемічних правил.
Головний організатор заходу – громадська організація «За збереження культурної спадщини та народних традицій Закарпаття» у партнерстві із Закарпатською філією Мережі Будинків народних традицій.
