Біолог Михайло Русин наполегливо працює над програмою порятунку європейських хом’яків, що перебувають на межі зникнення, повідомляє National Geographic.
Михайло Русин очолює програму розведення європейських хом’яків у Київському зоопарку, тож із початку війни турбується не лише про свою родину.
Європейського хом’яка не слід плутати з одомашненими хом’яками сирійського та турецького походження. Вони втричі більші та мають набагато більш бойовий характер. Якщо відчувають загрозу, то захищаються, встаючи на задні лапи, крім того, не бояться собак.
Однак, згідно з класифікацією МСОП (IUCN), цей вид знаходиться на межі зникнення та занесений до Червоної книги України. Русин розводить хом’яків у рамках програми зоопарку, а потім випускає їх у Тарутинський степ на південному заході України.
Чоловік займається цим, починаючи з 2020 року, продовжував навіть під час пандемії коронавірусу і тепер – попри війну.
Рятувати європейських хом’яків – надзвичайно складне завдання, навіть без війни. Згідно з Червоною книгою, в Україні їх залишилося лише кілька тисяч. Хоча вони мешкають у регіоні з льодовикового періоду, в середині 20-го століття щорічно заради хутра впольовували півмільйона тварин. Пізніше монокультурне землеробство позбавило їх різноманітного джерела їжі, особливо на сході України. Їхнє середовище проживання, яке колись простягалося від Франції до східної Росії, різко скоротилося – на 94 відсотки у Франції та на 74 відсотки в Німеччині, Польщі та Україні.
У 2019 році Русин очолив програму розведення тварин у Київському зоопарку після того, як директор почув про подібну німецьку ініціативу. А Русин був єдиним фахівцем у країні зі ступенем доктора філософії, який розумівся на дрібних тваринах.
Хом’яки пережили жорстоку зиму 2023 року, але постійні вимкнення електроенергії, регулярні переселення, відсутність кондиціонерів та стрес забрали життя багатьох тварин.
Ситуація в природі не краща: у східній частині країни війна знищує цілі популяції, а на заході тварин вважають шкідниками, попри те, що вони занесені в Червону книгу та охороняються законом.
Русин захоплюється гризунами, оскільки вважає, що їх часто ігнорують у рамках зусиль зі збереження природи, надаючи перевагу більш видовищним тваринам, таким як ведмеді чи слони.
«По-перше, вони милі — хіба цього недостатньо? Друга причина: якщо не я, то хто?» – питає фахівець.
