Уся Арктика забруднена з мікроволокнами, виявили дослідники. Вони вважають, що мікроволокна, ймовірно, походять від одягу зі штучного волокна, випраного в європейських та північноамериканських домашніх господарствах.
Автори найповнішого на сьогодні дослідження з цього приводу виявили наявність мікропластику у 96 із 97 зразків води з Арктики, повідомляє інтернет-сторінка британської газети The Guardian.
Понад 92 відсотків мікропластику становили мікроволокна, з них 73 відсотки – волокна поліестеру, які мали однакові розміри та колір, як ті, що використовувались у виробництві одягу. Більшість зразків води відбирали на глибині 3–8 м від поверхні, де харчується значна частка морських організмів.
В Арктику з Атлантики потрапляє набагато більше води, ніж із Тихого океану, і нові дослідження виявили набагато вищі концентрації мікропластичних волокон і довші, і менш деградовані волокна ближче до Атлантики. Керівник дослідження Пітер Росс із канадської Асоціації охорони океанів (Ocean Wise Conservation Association) заявив, що текстильні волокна, які забруднюють Північний Льодовитий океан, швидше за все, потрапляють до Атлантики з європейських та північноамериканських домогосподарств.
Автори дослідження, опублікованого в журналі Nature Communications, зібрали 71 проби з поверхні води з європейської та північноамериканської частин Арктики, а також ще 26 зразків із глибини 1000 метрів у морі Бофорта. «Наявність волокон поліестеру по всій товщі води було чітко видно, що є гарною ілюстрацією нестримного поширення штучних волокон по всьому Північному Льодовитому океану», – підкреслили дослідники, які виявили в середньому 40 частинок мікроволокон в одному кубічному метрі води.
На думку експертів, лише невеликий відсоток мікроволокон може походити від знарядь риболовства, в яких використовується інший тип пластику. Можливо, частина волокон була перенесена до Арктики вітром.
