Приблизно 50 мільйонів форинтів, зібраних за допомогою «мальованих худі» та інших продуктів Digital Civic Circles (DPK), будуть передані на допомогу угорцям Закарпаття, ідеться в дописі прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана на Facebook.
«Те, що почалось як жарт, зрештою виявилося справжньою допомогою. Виручені кошти будуть долучені до зібраних завдяки благодійній кампанії суспільних медіа «Добре бути добрим!» і передані закарпатській благодійній організації «КЕДЄШ»», – зазначив політик.
Візерунок народився, коли Віктор Орбан під час розмови з Еґоном Ронаї на ATV почав малювати каракулі. Пізніше їх жартома зробили принтом для светра та футболки.
27–28 листопада на 18-му Форумі з питань нацменшин, організованому Верховним комісаром ООН з прав людини, виступили і представники закарпатської угорської громади. Про позицію та досвід угорської нацменшини нашого краю розповіли співробітники Науково-дослідного центру ім. Антонія Годинки.
Очільниця НДЦ Корнелія Гіреш-Ласло та дослідниця Адрієн Віґ у своєму короткому виступі зазначили, що угорська громада Закарпаття живе в мирі на своїй батьківщині, але право користуватися рідною мовою, навчатися нею є важливим для підтримки та збереження їхньої ідентичності.
Форум надав учасникам можливість глибше зрозуміти процес проведення заходу, зокрема те, як представлені та обговорюються проблеми, що стосуються різних нацменшин у всьому світі. Можна було також виступити та поінформувати присутніх на заході, установити професійні контакти, наприклад, серед представників закордонних угорських національних меншин.
Корнелія Гіреш-Ласло в інтерв’ю нашому виданню підкреслила: «Можна переглянути відеозапис нашого виступу, тож викладені аргументи та ідеї доступні всім зацікавленим. Я вважаю, що наша участь і розбудова міжнародних зв’язків дають реальну надію на подальше посилення забезпечення прав закарпатської угорської громади та мирного співіснування в Україні в довгостроковій перспективі».
Наприкінці форуму представники закарпатської угорської громади мали можливість особисто поспілкуватися з професором Ніколя Левратом, спеціальним представником ООН з питань меншин. Під час розмови вони поінформували про становище закарпатської угорської громади та висловили намір співпрацювати.
Новостворене Товариство «Говар» (Hóvár) дотримується свого зобов’язання й кожного місяця організовує заходи, які пропонують можливість для зустрічей та розвитку спільноти закарпатських угорців, що проживають в Угорщині. Зокрема на минулих вихідних відбувся майстер-клас з рукоділля, поєднаний з молитвою, учасники якого виготовляли адвентові вінки. Організатори передадуть їх нужденним літнім закарпатцям, щоб принести їм трохи світла й тепла у святковий період.
Як наголосив заступник голови організації Адріан Туба, вітаючи присутніх, для них дуже важливо, що на захід завітали представники трьох генерацій. «Ми запрошуємо не лише тих, хто переїхав з дому, а й тих, хто народився тут, в Угорщині», – зауважив він.
Відтак молодий пастор закарпатського походження Нандор Химинець проповідував Слово Боже, ґрунтуючись на вірші з Євангелія від Матвія: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі». Пастор пригадав добрі часи вдома, коли ми жили лише через вулицю один від одного, адже закарпатські родини ще не розділяли кордони. А потім поставив питання про те, чому ж Бог допустив, щоб закарпатські угорці були розсіяні по світу через жахливу війну. На його думку, в зачитаному Євангелії чітко сказано: щоб ми могли сяяти деінде, бо віра завжди пронизувала повсякденне життя угорців Закарпаття – опосередковано чи прямо. «Наша мета, дана нам Богом, – світити, навіть сяяти», – сказав Нандор Химинець.
Далі відбувся майстер-клас, під час якого присутні, окрім виготовлення святкових прикрас для власних домівок, зібрали понад 30 адвентових вінків для літніх людей Закарпаття. Вечір був сповнений спокою, тепла любові, що випромінюється далеко від рідних домівок на Закарпатті, хвилювання від підготовки та очікування свята, сміху дітей, які безтурботно бігали навколо, та слабким світлом променя надії, що чекає на мир.
Неприбуткова організація висловлює щиру подяку за підтримку Товариству «Закарпаття», Молодіжній організації Закарпатської реформатської церкви, Службі допомоги Угорської реформатської церкви, закарпатським пасторам Петру Сеглянику та Ласлу Берешу, а також молодим людям Норберту Ферко та Домініку Бодору, без допомоги й підтримки яких проведення заходу було б неможливим.
«Коли настане мир, звісно, вирішуватимемо не ми, водночас, слід наголосити, що навіть надзвичайно складна ситуація останніх років – згадаймо епідемію коронавірусу і насамперед війну – не зламала закарпатських угорців і їхню інституційну систему, адже наші школи, університет, церкви, ЗМІ функціонують, і це дає нам надію на майбутнє», – наголосив голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович під час проведення круглого столу після презентації книги, що відбулася в Національному інституті стратегічних досліджень Угорщини в Будапешті.
Національний інститут стратегічних досліджень спільно з фондом «Угорщина для угорців» організував презентацію книги та круглий стіл під назвою «Колись давно було видання «Карпатолйо» (Volt egyszer egy lap – Kárpátalja). На заході представили зведення газети «Карпатолйо» з 30 квітня 1990 року по 31 грудня 1994 року, редактором якої був Томаш Манкович.
Учасників заходу першим привітав голова Національного інституту стратегічних досліджень Єне Сас. «Після розпаду Радянського Союзу для угорців Закарпаття існував опорний пункт, який у 1990 році створив Томаш Манкович, на той час художник з Мішкольця, котрий за власний кошт заснував газету «Карпатолйо», – наголосив він.
Держсекретарка з питань сім’ї Міністерства культури та інновацій Угорщини Жофія Конц під час виступу відзначила діяльність Томаша Манковича щодо збереження угорської культури, традицій та ужиткового мистецтва. Щодо книги, посадовиця наголосила: «Колись давно було видання «Крапатолйо» – не просто історичний огляд преси, а й дзеркало громади, як вона жила та змогла вижити на початку 1990-х років. Ця робота – також послання для нас сьогодні, бо Закарпаття та люди, які там живуть, важливі для нас, і немислимо, щоб ми говорили про угорську історію, не згадуючи Закарпаття, а Угорщина також надзвичайно важлива для Закарпаття, і це нормально. Воля до життя, яка характеризує закарпатських угорців – неймовірна, а те, як вони щодня живуть своєю вірою в майбутнє – зразкове». Держсекретар Жофія Конц нещодавно кілька разів відвідувала наш край.
Після привітань Томаш Манкович, головний редактор газети «Карпатолйо», що видавалася з 1990 по 1994 рік, очільник опікунської ради фонду «Угорці для угорців», згадав події часів зміни режиму. Він розповів, що вперше відвідав край у 1988 році. Гірські хребти Карпат одразу ж зачарували його, а чудовий краєвид, що відкрився перед ним, та люди, які там жили, справили на нього сильне враження. Згадуючи обставини заснування газети, яка переважно містила культурні та суспільні питання, він зазначив, що Шандор Фодо, засновник Товариства угорської культури Закарпаття, відіграв важливу роль у її створенні. Він також наголосив, що зареєстрована та друкована в Угорщині газета вирвалася з-під лещат радянської цензури, відтак журналісти, письменники, поети, педагоги та митці, які публікувалися в ній (Шандор Фодо, Калман Моріц, Дьордь Дупко, Шандор Горват, Золтан Мігай Надь, Естер Борнемісса та багато інших), могли таким чином передавати свої думки, правдиво відображаючи умови того часу.
Значення колишньої газети підкреслила і Чілла Фединець, старший науковий співробітник Інституту досліджень меншин Університету ELTE, яка також була одним із авторів газети: «Колись давно було видання «Карпатолйо» – не просто збірник, а відбиток епохи. Подих, радість і крихкість закарпатської угорської ідентичності, що відроджувалася в момент зміни режиму. […] Книга складається з особистих спогадів кількох авторів, історичних аналізів, добірки тогочасних газетних текстів та фотографій, – зазначила вона, – Історія та спадщина газети «Карпатолйо» – це часопис про відбудову ідентичності громади, яка живе на межі історії, про момент, коли ми знову мали голос, бо наважилися говорити».
Після презентації книги відбувся круглий стіл на тему «Закарпаття – 1990» під модеруванням Іштвана Ґуяша. В обговоренні взяли участь голова ТУКЗ-КМКС Василь Брензович, очільник комітету з питань закордонних справ парламенту Угорщини Жолт Неймет, колишній парламентський депутат, заступник голови партії «Фідес» у 1993-95 роках Томаш Тирч, закарпатський поет, перекладач, етнограф Ласло Варі Фабіан, історик Дьордь Дупко. Йшлося про події, пов’язані зі зміною режиму та після них у контексті питання закарпатських угорців, результати діяльності за участі Товариства угорської культури Закарпаття, заснованого у 1989 році. Учасники торкнулися теми сучасної геополітичної ситуації, послідовної позиції уряду Угорщини щодо закордонних угорських громад, зокрема закарпатської, та вкрай негативних наслідків війни.
«Сьогоднішня подія була цікавою, бо ми говорили про те, що було давно. А саме про газету «Карпатолйо», яку очолював Томаш Манкович і яку друкували в Угорщині. В той перехідний період – кінець 1980-х і самий початок 1990-х років – вона була першою незалежною газетою, котра доносила думку Товариства угорської культури Закарпаття до закарпатських угорців. Адже на той час у Радянському Союзі не було можливості запустити незалежний засіб масової інформації. У той час, коли заснували КМКС, раптом виник величезний ентузіазм, долучилося багато людей, за кілька місяців в організації стало двадцять тисяч членів, і ми мали надзвичайно великі надії, що нам вдасться отримати свої права та реалізувати автономію Закарпаття – ця газета, в якій були опубліковані ці думки та новини, – відображення тих процесів. Дуже важливо, що все це зібрали й опублікували за підтримки Інституту стратегічних досліджень, оскільки це відбиток того, що відбувалося на Закарпатті, серед закарпатських угорців між 1989 і 1994 роками. Зараз ситуація для угорців Закарпаття надзвичайно складна й іноді здається безнадійною. Водночас ці спомини дають надію на тлі того, що інституції, створені в ті далекі часи, досі живі та функціонують. Сподіваємося, що настане мир, ситуація зміниться й угорці Закарпаття матимуть можливість знову жити в мирі, повернути свої права, яких їх позбавили, матимуть можливість залишатися на батьківщині та розвиватися», – повідомив після заходу Василь Брензович.
