Кільком працівникам Ужгородського районного ТЦК повідомлено підозри через численні порушення прав людини. Зокрема, було зафіксовано, що працівники ТЦК прив’язували людей кайданками до драбини. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
За словами омбудсмана, 4 червня 2026 року т.в.о. начальника Ужгородського РТЦК та СП та начальнику групи військового обліку повідомлено про підозру у перевищенні службових повноважень і незаконному позбавленні волі.
Окремо інструктору РТЦК повідомлено про підозру у катуванні військовозобов’язаного. Йдеться про незаконне утримання людей і застосування фізичного насильства.
Представник Уповноваженого з прав людини у Закарпатській області Андрій Крючков ініціював перевірку щодо посадових осіб Закарпатського обласного ТЦК та СП – тих, хто міг знати про ці факти, але не зупинив порушення.
Окремо поставлено питання щодо дій комісії Оперативного командування „Захід”, яка не відобразила очевидні порушення під час службового розслідування
Сміх, який більше не пролунає. Мрії, яким не судилося здійснитися. І дитинство, обірване російськими ракетами та снарядами…
4 червня, у День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України, в Ужгороді відбулися пам’ятні заходи одразу на двох музейних локаціях – в Ужгородському скансені та Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького.
За офіційними даними, від початку повномасштабної війни та російської агресії загинули щонайменше 707 українських дітей. Ще понад 2,5 тисячі отримали поранення, тисячі вважаються зниклими безвісти. За кожною цифрою – дитяче життя, яке могло бути сповнене радості, навчання, мрій та відкриттів.
«Пам’ятаємо про маленькі серця»: акція у скансені
Однією з центральних локацій вшанування став Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Тут уже традиційно відбулася акція «Пам’ятаємо про маленькі серця».
Між старовинною дерев’яною церквою та шкільною будівлею розгорнули особливий простір пам’яті. Відвідувачі могли побачити інсталяцію з покинутих дитячих іграшок, малюнків та творчих робіт на тему війни. Експозицію доповнили картини студентів Закарпатської академії мистецтв.
Особливо зворушливим символом заходу стало Дерево пам’яті. Його прикрасили паперовими янголами, виготовленими дитячими руками. Кожен такий янгол символізував дитину, чиє життя обірвала війна.
До акції долучилися представники обласної влади, дипломатичних установ, правоохоронці, актори Маріупольського драматичного театру, школярі, педагоги та небайдужі ужгородці.
Заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації Юрій Гузинець нагадав, що вже вп’яте поспіль Україна проводить всеукраїнську акцію «Голоси дітей», започатковану першою леді Оленою Зеленською.
– Це тихий, але надзвичайно промовистий голос пам’яті про маленьких українців, чий сміх затих у гуркоті вибухів, а мрії та майбутнє були безжально зруйновані війною, – наголосив посадовець.
Після офіційної частини учасників запросили до музейних експозицій. Директор скансену, доктор історичних наук Василь Коцан провів для дітей екскурсію старовинною школою та розповів про особливості освіти на Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.
Також для юних відвідувачів організували творчу майстерку. Під керівництвом майстрині Вікторії Симкович діти створили пам’ятний рушник у техніці вибійки, присвячений усім маленьким жертвам війни.
Символ скорботи в стінах Ужгородського замку
Тим часом, у стінах Ужгородського замку, відкрили символічну інсталяцію, присвячену наймолодшим жертвам війни. Вона стала нагадуванням про страшну ціну, яку Україна продовжує платити за свою свободу.
Захід розпочався хвилиною мовчання за всіма загиблими внаслідок російської агресії – військовими, цивільними та дітьми.
Директорка музею Ольга Шумовська підкреслила, що пам’ять про загиблих дітей є не лише виявом поваги, а й моральним обов’язком суспільства.
– Кожна дитина має право на життя, безпеку, мрію та майбутнє. Війна безжально відібрала це право у сотень українських дітей. Наш обов’язок – зберігати пам’ять про них і робити все можливе, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися, – зазначила вона.
Завідувач відділу новітньої історії музею Михайло Джахман наголосив, що за кожною статистичною цифрою стоїть окрема людська доля.
– Це були діти зі своїми захопленнями, талантами, мріями та планами на майбутнє. Ми повинні берегти правду про ці злочини та передавати її наступним поколінням, – сказав він.
Учасники заходу також долучилися до акції «Голоси дітей» – символічного нагадування про тих, чиї голоси назавжди замовкли через війну.
Пам’ять, яка не має права згаснути
Сьогодні війна щодня приносить Україні нові втрати. Та особливо боляче усвідомлювати, що серед жертв є діти – ті, хто лише починав свій життєвий шлях.
Маріуполь, Буча, Харків, Херсон, Суми, Чернігів, Кривий Ріг, Вінниця, Одеса, Запоріжжя – географія дитячого болю охоплює всю країну. За кожною назвою міста стоять історії родин, які вже ніколи не будуть такими, як раніше.
Паперові янголи на Дереві пам’яті, дитячі іграшки у скансені та символічна інсталяція в Ужгородському замку стали цього дня не просто музейними експозиціями. Вони нагадали про найвищу ціну війни – людські життя, які неможливо повернути.
Україна пам’ятає кожну дитину, яку забрала російська агресія. І продовжує боротьбу за майбутнє, у якому дитячий сміх лунатиме під мирним небом, а не заглушуватиметься звуками сирен і вибухів.
Твори закарпатських поетів і композиторів, а також світові хіти прозвучать уже цієї неділі, 7 червня, на сцені обласної філармонії у виконанні Олександра Садварія спільно з артистами Академічного камерного та Академічного естрадно-духового оркестрів і солістами. «Crossover muzic» – ювілейний концерт (до 55-річчя) заслуженого артиста України, соліста Закарпатської обласної філармонії Олександра Садварія.
Коли організатори шукали чергову локацію для виставки робіт із фотоконкурсу «Закарпатська зима», із драмтеатру відповіли: «Приходьте до нас». Тож тепер атмосферу зими можна відчути завдяки 20 світлинам, автори яких – із різних куточків краю. Фотовиставка є продовженням проєкту «Закарпаття: у кадрі та серці» й «Закарпатська осінь». Те, що експозицію відкрили влітку, – не випадковість.
У просторі Генерального консульства Словацької Республіки в м.Ужгород відкрили виставку робіт закарпатських митців-членів Національної спілки художників України. Виставка має назву «Весняні імпресії», проте – зображає не квіткові композиції чи мальовничі краєвиди. Вона – про творчий пошук і оригінальне бачення теми очима представниками сучасного мистецтва. Виставка проходить під патронатом Генерального консула Генріха Сасая.
Про роль транскордонного і територіального співробітництва в Європейському Союзі як важливий чинник політичної, економічної та соціальної згуртованості говорили в Ужгороді під час круглого столу «Проблемні питання транскордонного співробітництва та шляхи їх вирішення». Організатори – ГО «Інститут глобальної політики», ГО «Товариство словацької інтелігенції Закарпаття», ГО «Конгрес самоврядування України».
Безбар’єрність — це не лише про пандуси. Іноді вона починається з глини в дитячих руках, підтримки педагога і можливості сказати світові: «Дивіться, це створив я». В кав’ярні «Янгол» вихованці інклюзивних груп ПАДІЮНу презентували роботи, які створювали власноруч. Виставку відкрили у межах Національного тижня безбар’єрності.
В Ужгороді ветеринари провели безкоштовну вакцинацію домашніх тварин від сказу. Цього разу мобільний пункт щеплення розгорнули у Боздоському парку. Охочі могли безкоштовно вакцинувати котів і собак, а також отримати консультації фахівців щодо профілактики небезпечного захворювання.
Їх об’єднує не лише сцена, а коледж, пам’ять і музика, яка звучить крізь покоління. В Ужгороді «Віртуози Закарпаття» дали концерт до 80-річчя музичного фахового коледжу ім. Дезидерія Задора. У програмі – твори закарпатських, київських, харківських, одеських та зарубіжних композиторів. Тож і назва концерту символічна: «Музика, що єднає».
З нагоди 350-річчя від дня народження князя Ференца Ракоці II відділ іноземної літератури Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка підготував насичену культурну програму. Захід став гідним вшануванням спадщини князя та дозволив гостям по-новому поглянути на його життя та епоху.
Численних присутніх привітала завідувачка відділу Єва Слуцька:
«Нам дуже приємно разом відзначати 350-річчя Ференца Ракоці II. Його постать має виняткове значення не лише для історії Угорщини, а й для минулого нашого краю», – наголосила вона.
Очільниця відділу також додала, що спочатку доповідачем мав виступити Ласло Зубанич. Через його термінове відрядження до Києва презентацію взяла на себе Валерія Русин – завідувачка відділу історії та краєзнавства Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
До організації події долучився й Ужгородський угорський читацький клуб, який, окрім традиційних засідань, має на меті влаштовувати різноманітні заходи для угорської громади міста.
«Коли ми дізналися про вшанування у замку 350-річчя Ференца Ракоці II, то вирішили, що варто провести таку зустріч ще й угорською мовою. Так і народилася ця ідея. Ми допомагали переважно з інформаційною підтримкою: створювали запрошення для друзів і знайомих, просували захід у соцмережах та намагалися наповнити програму інтерактивними деталями, щоб це не була просто суха лекція», – розповіла керівниця та ідейна натхненниця клубу Рената Балог.
Валерія Русин провела глибоку й змістовну лекцію про життя Ференца Ракоці II, його родину, оточення, політичну та культурну спадщину, а також про значення визвольної боротьби. Вона продемонструвала генеалогічне дерево князя, наголосивши на його знатному походженні та тісному зв’язку його долі із Закарпаттям.
Слухачі дізналися чимало цікавих фактів про історичну роль Ужгорода, Мукачева та Чинадієва. Ці міста були ключовими центрами та надійним тилом як для самого Ракоці, так і для повстанського руху. Лекторка також підкреслила значний вплив Міклоша Берчені на молодого князя та зауважила, що тогочасне населення краю, незалежно від національності, активно підтримувало рух куруців.
Особливу атмосферу вечора створив кларнетист Шандор Шрайнер. Він виконав тогочасні куруцькі мелодії на тараґоті та як уродженець Солотвина поділився історією духових інструментів.
Зокрема, музикант розповів, що до появи Ілони Зріні в Мукачівському замку існували лише військові духові оркестри.
«Вона першою створила цивільний духовий колектив. Для цього княгиня оселила в Солотвині німецькомовних фахівців, які зналися на видобутку солі та вміли грати на духових інструментах. Тож історія духової музики в Солотвині налічує вже майже 300 років. Я гордо продовжую цю традицію як один із місцевих виконавців», – зазначив музикант.
Шандор Шрайнер також познайомив гостей із тараґотом. За часів Ракоці цей інструмент нагадував велику флейту. Завдяки різкому й гострому звуку, який було чути на великій відстані, його використовували для передачі сигналів від замку до замку, а вечорами – для розваг. Музикант згадав про турецьке коріння інструмента та додав, що своєї сучасної форми й м’якшого звучання тараґот набув наприкінці XIX століття завдяки модернізації.
На завершення заходу присутніх пригостили тематичним сирним пирогом (Rákóczi-túrós), який власноруч спекла Єва Слуцька. Організатори зауважили, що цей десерт насправді не має стосунку до самого князя. Тістечко, яке здобуло всесвітнє визнання на Міжнародній виставці в Брюсселі 1958 року, створив відомий шеф-кухар і кондитер Янош Ракоці, який жив і працював у першій половині XX століття.
Важливість проведення таких подій в обласному центрі підкреслив голова Ужгородського міського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) Йосип Резеш: «Угорцям міста потрібне місце та привід, щоб зібратися разом і поспілкуватися, особливо коли це супроводжується гарною музикою та історичною презентацією. Такі культурні заходи слід всіляко підтримувати», – наголосив він, подякувавши бібліотеці та читацькому клубу за організацію.
Йосип Резеш також запевнив, що організатори можуть і надалі розраховувати на міський осередок ТУКЗ-КМКС, який всебічно сприятиме подібним ініціативам, та висловив надію на подальшу плідну співпрацю.
